Зміст
  • Вступ. Про магію і магів
  • Історія перша. «Лице і серце». Частина I. Перша справа. 01. Артефакт
  • 02. Дещо більше
  • 03. Не забути спостерігати за ними
  • 04. Ти просив розбудити тебе
  • 05. Пригоди нас вже зачекались
  • 06. Робота є робота
  • 07. Ненавиджу
  • 08. Піддослідний крілик
  • 09. Взагалі-то, мені сподобалось
  • 10. Але хоч спробую
  • 11. Йдемо
  • Частина II. Лице і серце. 01. Я тобі це пригадаю
  • 02. Геть офісне рабство
  • 03. Одне іншому не заважає
  • 04. Я зараз прокинусь і все буде як раніше
  • 05. Здобич
  • 06. Я ідеальний
  • 07. Серце моє
  • 08. Хочеш, з тобою піду?
  • 09. Йдемо додому
  • Історія друга. «Доля і свобода». Частина I. Відпустка. 01. День перший
  • 02. День другий
  • 03. День третій
  • 04. День четвертий
  • 05. День пʼятий
  • 06. День шостий
  • 07. День сьомий
  • 08. День дванадцятий
  • 09. День тринадцятий
  • 10. День чотирнадцятий
  • 11. День останній
  • 12. На роботі
  • 13. Вдома
  • Частина II. Хроніки повсякденності. 01. Ми підемо іншим шляхом
  • 02. Я спалився
  • 03. Куди я попала
  • 04. Світ пристосовується
  • 05. Через кілька років стане легше
  • 06. Кава з полтергейстом
  • 07. Гніздо
  • 08. Тепер у тебе є я
  • 09. Останні місяці навчання
  • Частина III. Ніч і вітер. 01. Ти не місцевий
  • 02. Ласкаво просимо до нашої контори
  • 03. Я згодна
  • 04. У всіх свої слабкості
  • 05. Хороша дівчинка
  • 06. Одне іншому не заважає
  • 07. Я — Тедді
  • 08. Дієслово у реченні завжди на другому місці
  • 09. Еммі
  • 10. Я вже вмію літати
  • Частина IV. Магія. 01. Тепер ти маєш краще бачити
  • 02. Непогана ідея
  • 03. Так тому й бути
  • 04. Твій навіки
  • 05. Формальності
  • 06. Хочу дивитись тобі у вічі
  • 07. Ну й нехай «застукає»
  • 08. Ти дуже змінився
  • 09. Хочу, щоб усі були щасливі
  • 10. Ми вдома
  • Частина V. Чорне і червоне. 01. Невже і я теж такий?
  • 02. Краще б я ненавидів тебе
  • 03. Поцілунок — це не зрада
  • 04. Тут нічого не змінилося
  • Частина VI. Ich will (Одного разу в Хайдельбергу). 01. Тут немає риби
  • 02. Йдемо до мене
  • 03. Візьми мене
  • 04. Люблю
  • 05. Ich will
  • 06. Я не хочу, щоб ти помер
  • 07. Особисте
  • 08. Родич
  • 09. Я так більше не буду
  • 10. На мосту
  • 11. Сни
  • 12. Новий рік
  • 13. Сімʼя
  • 14. Я хороший
  • 15. Хочеш вчитися?
  • Частина VII. Пернатий змій. 01. План А
  • 02. Щастя моє
  • 03. Краще б ти погано вчився
  • 04. Його не можна залишати самого
  • 05. Я назву тебе Кетцалем
  • 06. Я мушу встигнути
  • 07. Час покаже
  • Частина VIII. Хлопці не плачуть. 01. Лови його
  • 02. Я живий
  • 03. Великий птах
  • 04. І жили вони довго й щасливо
  • 05. Нехай вони когось врятують
  • 06. Хлопці не плачуть
  • 07. А більше ти нічого не вигадав?
  • 08. Природний порядок речей
  • 09. На нас чекає робота
  • Частина IX. Доля і свобода. 01. Одного разу у далекій-далекій галактиці
  • 02. Збоченець
  • 03. Шуліка
  • 04. Камінг-аут
  • 05. Доля бере своє
  • 06. Сволота
  • 07. Нік
  • 08. Ти мене чуєш?
  • 09. У всіх свої недоліки
  • Частина X. Дива. 01. Вік не має значення
  • 02. Не можеш забути його?
  • 03. Дива
  • 04. Кому це там не спиться
  • 05. Я думав, це просто жарт
  • 06. Скалка
  • 07. Ти приймеш мене?
  • 08. Все просто
  • 09. Примітка
  • Історія третя. «Внутрішнє світло». Частина I. Дивне небо. 01. Адріан
  • 02. Я бачив дивне небо
  • 03. І на твоє життя див вистачить
  • 04. Гармонія
  • 05. І все заради мене?
  • 06. В тебе є вибір
  • 07. Ми ж не самі живемо тепер
  • 08. Свобода сприйняття
  • 09. Відновлення угоди
  • 10. Родина
  • 11. Мир
  • 12. Я прийму тебе будь-яким
  • 13. Життя мага — це виклик
  • 14. Пан управитель
  • 15. Маленький принц
  • 16. Киця
  • 17. Я хороший
  • 18. Ціна магії
  • 19. Мій Ед
  • Частина II. Феї та маги. 01. Фея Розабельверде
  • 02. Зараховується тільки бездоганність
  • 03. Птахи і кішки
  • 04. Влад і Нік
  • 05. Аліса
  • 06. Зоряний хлопчик
  • 07. Шлях свободи
  • 08. Так ростуть маги
  • 09. Мій дім там, де ти
  • Частина III. Мандри. 01. Самотність мага
  • 02. Звʼязки
  • 03. Божевільні
  • 04. Старайся
  • Частина IV. Час магії. 01. Йоганн
  • 02. Хочу
  • 03. Жарт мага
  • 04. Ти навчишся
  • 05. Вовки
  • 06. Дім, який побудує
  • 07. Ульріх
  • 08. Коло
  • 09. Гільдія «Фенікси»
  • 10. Час магії
  • 11. Інструкції
  • Історія четверта. «Гра магів». Частина I. Дракон и фенікс. 01. Будні магів
  • 02. Привид
  • 03. Ідеї витають у повітрі
  • 12. На роботі

    Коли Тоні та Алекс прийшли на роботу, там все ще було безлюдно — багато хто, як і раніше, був у відпустках. Вони зайшли до кабінету до Аліси. Вона дивилася у вікно, але побачивши хлопців, дещо пожвавішала.

    — Ну, приймайте своє завдання, — усміхнулася вона.

    Серед кімнати з’явився крокодил.

    — Він тепер у вас буде жити, — сказала Аліса.

    Тоні з жахом подивився на волохату потвору, що радісно стукала хвостом по підлозі.

    «Це ж не будинок, а якийсь справжній зоопарк тепер буде», — приречено подумав він.

    — Який кумедний, — захоплено прошепотів Алекс.

    — Тільки ви той… Поспілкуйтеся з ним найближчим часом, поки він сам вам не наснився. Це Тедді просив передати. Я була взагалі проти, але він же такий жалісливий у мене, — з теплотою в голосі сказала Аліса.

    «Ну ось, тепер ще й не поспиш спокійно», — зітхнув подумки Тоні.

    День вони провели в упорядкуванні паперів, що ще залишалися. Алекс весь час відволікався на крокодила. Той ходив за ним хвостиком і чекав, коли ним перестануть захоплюватися і нарешті нагодують.

    ***

    Перед сном Тоні поділився з Алексом своїми поганими передчуттями. Наскільки він знав Алісу, капостей від неї слід було чекати на кожному кроці.

    — Тож будь готовий до всього, — сказав він.

    Вони прокинулися в сновидінні у своєму, тепер уже спільному, кабінеті. Тоні взяв Алекса за руку.

    — Ти готовий? — спитав Тоні.

    — Так, — відповів Алекс.

    Він все ще ніяк не міг повірити, що від такого симпатичного звірятка може виходити якась небезпека.

    — Крокодил, покажися нам, — покликав Тоні.

    Сіель з’явився посеред кімнати. Вигляд у нього був чомусь зовсім не такий привітний, як був удень. Він почорнів і почав швидко збільшуватись у розмірах. Увага сіель була спрямована на Алекса, оскільки той провів з ним весь день. Алекс закляк від жаху.

    «Не піддавайся страху», — пролунав голос Тоні у його свідомості.

    Тоні обійняв Алекса так міцно, наскільки зміг, притулився всім тілом і передавав йому свої відстороненість і спокій.

    Страх трохи відпустив Алекса. Він дивився на чудовисько, а те зло сміялося і клацало пащею.

    — Якщо трави не даси, я твою душу зжеру, — сказало чудовисько.

    — Навіщо тобі моя душа? — спитав його Алекс.

    — У мене своєї нема, — відповів крокодил.

    — Як це нема? — здивувався Алекс, — є в тебе душа. Ти ж сміятися вмієш? А якщо вмієш, значить і душа є.

    Звір здивовано захлопнув пащу.

    — Хочеш, я тебе погладжу? — запропонував йому Алекс.

    — Не знаю. Я не пам’ятаю, щоб мене раніше гладили, — задумливо простяг крокодил. — Ну спробуй…

    — Тільки ти такий великий, я не дістану до тебе. Ти можеш зменшитися?

    — Я все можу, — з гордістю сказав сіель, — я ж ідеальний!

    Алекс підставив йому відкриті долоні.

    — Тоді зменшись так, щоб на руці в мене поміститися.

    Крокодил зменшився до розміру кошеняти і легко стрибнув Алексові в руку.

    — У тебе шерсть м’яка і кігтики дряпаються, — погладив його Алекс. — Ну, як, сподобалося?

    — Так, — прогарчало чудовисько.

    — А тепер чого ти хочеш? — тихо спитав його Алекс.

    Крокодил мовчав.

    — Якщо соромишся, скажи мені подумки. І ніхто не почує, — сказав йому Алекс.

    Якийсь час він стояв мовчки, прислухаючись до чогось. Потім склав долоні разом і дмухнув у них. Він тримав руки зведеними досить довго, доки не відчув, що нарешті може розкрити їх. Коли він це зробив, то побачив у своїх руках пташку, схожу на шпака. Темні пір'їнки світилися усіма кольорами веселки, а хвостик виразно відливав фіолетовим.

    — Я ж казав, що ти кумедне звірятко, — прошепотів Алекс, — а Тоні мені не вірив.

    Сіель невпевнено махнув крилами.

    — Лети, — сказав Алекс, — ти вільний. А захочеш, прилітай ще, побавимось. Або перетворю тебе ще якось. Я тепер це вмію, — похвалився він.

    Пташка впевненіше змахнула крилами і вилетіла у вікно.

    «Прокидаємося», — почув Алекс шелест голосу коханого у своїй свідомості.

    ***

    Втомлений Алекс уже майже засинав, коли крізь дрімоту почув сміх Тоні:

    — Добре, що ти йому шию не звернув ненароком зі страху та через недосвідченість.

    — Я живність люблю, — пробурмотів Алекс.

    — Кожен має свій цвинтар, — зітхнув Тоні.

    — І ти?

    — І я.

    — А розкажи?

    — Зараз не розкажу. Не хочу теревенити також багато. Сновидіння складне було. Спи.

    Тоні поцілував Алекса, що пригорнувся до нього, у тімʼя. Той, відчуваючи це, промимрив уже зовсім щось незрозуміле і притиснувся ще сильніше, згорнувся в Тоні на грудях.

    — Радість моя… — зовсім тихо прошепотів Тоні, думаючи, що Алекс його вже не чує.

    — Твоя… — відповів той і нарешті відключився.

    ***

    Наступного дня Тоні сидів на роботі і копирсався в паперах. Алекс взяв фотоапарат і кудись злиняв, користуючись тим, що Тоні тепер йому не начальник, Аліса невідомо де, а отже, можна в цей час піти пошукати щось цікаве і познімати.

    Коли Тедді зазирнув у лаборантську і побачив усе так само, як і раніше, учня, який сидів наодинці в кабінеті, він вирішив поцікавитися:

    — О, а де ж крокодил?

    — Літає десь, — розсіяно пробурмотів Тоні, не відриваючись від роботи.

    — Як… Літає? — здивувався Тедді, — крокодили не літають.

    — А наш літає, — так само розсіяно і трохи роздратовано заперечив Тоні.

    Він дуже не любив, коли його відривали від його «дуже важливої» справи та думання чергових думок.

    — І взагалі, він більше не крокодил, — Тоні нарешті підняв голову і подивився на Тедді.

    — А хто ж він тепер?

    — Пташка. А що Алекс ще придумає — гадки не маю, — з ніжністю в голосі відповів Тоні і знову закопався у свої папери.

    Тедді всміхнувся і вийшов із кімнати.

    ***

    Тоні підвівся з-за столу і підійшов до вікна. Він любив розглядати місто з висоти восьмого поверху, хмари, слухати гуркіт машин.

    Кактус давно слід було полити, і здається, рослина збиралася зацвісти.

    Від роздумів його відірвало гримання дверей.

    «Все ходять і ходять, ніяк не вгамуються», — роздратовано подумав він і озирнувся.

    Повернувся Алекс. Він гепнувся, як завжди, на стільця, поставив ноги на стіл і втупився у фотик, розглядаючи, що ж він назнімав. Коли йому це набридло, встав і підійшов до Тоні, який, як і раніше, задумливо споглядав пейзаж за вікном:

    — Пропоную втекти.

    — Але ж робочий час, — пробурмотів Тоні, насолоджуючись близькістю коханого і ніяковіючи від того, що зараз хтось може увійти.

    — Та ладно, роботи нема, всі ще у відпустках…

    — А що я скажу?

    — Ой, ну збрешеш щось…

    — Я погано вмію брехати…

    — То вчись!

    — Гаразд, кактус полью і підемо.

    — Ти, мабуть, ще й розмовляєш з ним, — пирхнув Алекс.

    — Розмовляю, — остаточно зніяковів Тоні.

    — Давай, поливай свого приятеля швидше і йдемо… Я скучив за тобою…

    — Я теж… І взагалі… Я тут подумав… Заберу кактус додому. Сподіваюся, він не проти.

    Кактус не заперечував. Та й як би він міг заперечити, як ріс у горщику?

    — Думаєш, кактус та кошеня сумісні?

    — Не знаю. От і перевірю.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.