Зміст
  • Вступ. Про магію і магів
  • Історія перша. «Лице і серце». Частина I. Перша справа. 01. Артефакт
  • 02. Дещо більше
  • 03. Не забути спостерігати за ними
  • 04. Ти просив розбудити тебе
  • 05. Пригоди нас вже зачекались
  • 06. Робота є робота
  • 07. Ненавиджу
  • 08. Піддослідний крілик
  • 09. Взагалі-то, мені сподобалось
  • 10. Але хоч спробую
  • 11. Йдемо
  • Частина II. Лице і серце. 01. Я тобі це пригадаю
  • 02. Геть офісне рабство
  • 03. Одне іншому не заважає
  • 04. Я зараз прокинусь і все буде як раніше
  • 05. Здобич
  • 06. Я ідеальний
  • 07. Серце моє
  • 08. Хочеш, з тобою піду?
  • 09. Йдемо додому
  • Історія друга. «Доля і свобода». Частина I. Відпустка. 01. День перший
  • 02. День другий
  • 03. День третій
  • 04. День четвертий
  • 05. День пʼятий
  • 06. День шостий
  • 07. День сьомий
  • 08. День дванадцятий
  • 09. День тринадцятий
  • 10. День чотирнадцятий
  • 11. День останній
  • 12. На роботі
  • 13. Вдома
  • Частина II. Хроніки повсякденності. 01. Ми підемо іншим шляхом
  • 02. Я спалився
  • 03. Куди я попала
  • 04. Світ пристосовується
  • 05. Через кілька років стане легше
  • 06. Кава з полтергейстом
  • 07. Гніздо
  • 08. Тепер у тебе є я
  • 09. Останні місяці навчання
  • Частина III. Ніч і вітер. 01. Ти не місцевий
  • 02. Ласкаво просимо до нашої контори
  • 03. Я згодна
  • 04. У всіх свої слабкості
  • 05. Хороша дівчинка
  • 06. Одне іншому не заважає
  • 07. Я — Тедді
  • 08. Дієслово у реченні завжди на другому місці
  • 09. Еммі
  • 10. Я вже вмію літати
  • Частина IV. Магія. 01. Тепер ти маєш краще бачити
  • 02. Непогана ідея
  • 03. Так тому й бути
  • 04. Твій навіки
  • 05. Формальності
  • 06. Хочу дивитись тобі у вічі
  • 07. Ну й нехай «застукає»
  • 08. Ти дуже змінився
  • 09. Хочу, щоб усі були щасливі
  • 10. Ми вдома
  • Частина V. Чорне і червоне. 01. Невже і я теж такий?
  • 02. Краще б я ненавидів тебе
  • 03. Поцілунок — це не зрада
  • 04. Тут нічого не змінилося
  • Частина VI. Ich will (Одного разу в Хайдельбергу). 01. Тут немає риби
  • 02. Йдемо до мене
  • 03. Візьми мене
  • 04. Люблю
  • 05. Ich will
  • 06. Я не хочу, щоб ти помер
  • 07. Особисте
  • 08. Родич
  • 09. Я так більше не буду
  • 10. На мосту
  • 11. Сни
  • 12. Новий рік
  • 13. Сімʼя
  • 14. Я хороший
  • 15. Хочеш вчитися?
  • Частина VII. Пернатий змій. 01. План А
  • 02. Щастя моє
  • 03. Краще б ти погано вчився
  • 04. Його не можна залишати самого
  • 05. Я назву тебе Кетцалем
  • 06. Я мушу встигнути
  • 07. Час покаже
  • Частина VIII. Хлопці не плачуть. 01. Лови його
  • 02. Я живий
  • 03. Великий птах
  • 04. І жили вони довго й щасливо
  • 05. Нехай вони когось врятують
  • 06. Хлопці не плачуть
  • 07. А більше ти нічого не вигадав?
  • 08. Природний порядок речей
  • 09. На нас чекає робота
  • Частина IX. Доля і свобода. 01. Одного разу у далекій-далекій галактиці
  • 02. Збоченець
  • 03. Шуліка
  • 04. Камінг-аут
  • 05. Доля бере своє
  • 06. Сволота
  • 07. Нік
  • 08. Ти мене чуєш?
  • 09. У всіх свої недоліки
  • Частина X. Дива. 01. Вік не має значення
  • 02. Не можеш забути його?
  • 03. Дива
  • 04. Кому це там не спиться
  • 05. Я думав, це просто жарт
  • 06. Скалка
  • 07. Ти приймеш мене?
  • 08. Все просто
  • 09. Примітка
  • Історія третя. «Внутрішнє світло». Частина I. Дивне небо. 01. Адріан
  • 02. Я бачив дивне небо
  • 03. І на твоє життя див вистачить
  • 04. Гармонія
  • 05. І все заради мене?
  • 06. В тебе є вибір
  • 07. Ми ж не самі живемо тепер
  • 08. Свобода сприйняття
  • 09. Відновлення угоди
  • 10. Родина
  • 11. Мир
  • 12. Я прийму тебе будь-яким
  • 13. Життя мага — це виклик
  • 14. Пан управитель
  • 15. Маленький принц
  • 16. Киця
  • 17. Я хороший
  • 18. Ціна магії
  • 19. Мій Ед
  • Частина II. Феї та маги. 01. Фея Розабельверде
  • 02. Зараховується тільки бездоганність
  • 03. Птахи і кішки
  • 04. Влад і Нік
  • 05. Аліса
  • 06. Зоряний хлопчик
  • 07. Шлях свободи
  • 08. Так ростуть маги
  • 09. Мій дім там, де ти
  • Частина III. Мандри. 01. Самотність мага
  • 02. Звʼязки
  • 03. Божевільні
  • 04. Старайся
  • Частина IV. Час магії. 01. Йоганн
  • 02. Хочу
  • 03. Жарт мага
  • 04. Ти навчишся
  • 05. Вовки
  • 06. Дім, який побудує
  • 07. Ульріх
  • 08. Коло
  • 09. Гільдія «Фенікси»
  • 10. Час магії
  • 11. Інструкції
  • Історія четверта. «Гра магів». Частина I. Дракон и фенікс. 01. Будні магів
  • 02. Привид
  • 03. Ідеї витають у повітрі
  • 09. Хочу, щоб усі були щасливі

    Повернувшись із батьківщини після продажу квартири Тоні, вони вирішили все ж таки з'їздити у невелику відпустку.

    ***

    Якось Тоні та Алекс прийшли з пляжу, прийняли душ і завалилися на ліжко у своєму номері. Тоні прикрив очі і лежав на животі, слухаючи шум прибою, що долинав через відкриті балконні двері.

    — Тепер я знаю, чому місяць називається медовим, — тихо сказав Алекс.

    Тоні відчув руку Алекса на спині. Алекс гладив його, ледве торкаючись шовковистої на дотик після морської води та сонця засмаглої шкіри.

    — Чому? — сонно пробурмотів Тоні.

    — Бо ти солодший за мед… І виглядаєш як медова цукерка…

    Тоні хотів було перевернутись, але Алекс легко натиснув йому на спину:

    — Лежи… Хочу надивитись на тебе. Ти такий гарний…

    — Рідний мій, — тільки й зміг прошепотіти Тоні.

    — І ти мій рідний, — Алекс поцілував коханого в плече.

    ***

    Вечорами вони часто сиділи на балконі та дивилися на захід сонця.

    «Діточок хочу», — думав Алекс.

    Вголос він вирішив поки що це бажання не висловлювати, відчуваючи, що коханий поки не готовий до такого розвитку їхнього сімейного життя. Тоні часом все ще бував колючим як його кактус, до якого Тоні мав абсолютно незрозумілу з погляду Алекса прихильність.

    Відігрівати коханого чомусь Алексові теж дуже подобалося. Від того, як Тоні горнувся до нього перед тим, як заснути, у нього щоразу заходилося серце, а від закоханого погляду чоловіка паморочилося в голові. Бачити таку любов до себе було майже нестерпно.

    ***

    Вони займалися сексом так часто, як тільки могли, збуджені тілом та душею один одного. Достатньо було одному лагідно провести рукою по засмаглій руці іншого. Вранці, в обід, ввечері, вночі. Сил відірватись один від одного не було. І бажання також. Тоні цілував Алекса повністю — від тімʼя до кінчиків пальців ніг. Алекс відповідав йому тим самим.

    Божеволіючи від ніжності та пристрасті, вони не зводили очей один з одного, добре, що більше не потрібно було ховатися на людях. Вони дуже швидко звикли ходити, обіймаючи один одного, і іноді цілуватись просто на вулиці. Всім було байдуже, вони були просто ще однією закоханою, шаліючою від кохання і свободи парочкою туристів.

    Алекс іноді затискав Тоні в якомусь провулку і цілував найніжнішими дотиками губ до засмаглого і трохи обвітреного обличчя. Тоні сміявся, відповідав йому тим самим, обіймав і згадував, як колись Алекс ганявся за ним.

    — Який ти гарний, — шепотів Тоні.

    — Я так люблю тебе…

    — І я тебе дуже люблю…

    Якось уночі вони ризикнули і зайнялися сексом на пляжі. Потім перебралися у море. Голяка.

    — Так я ще в житті не їбався, — сміявся Алекс.

    — Я, уяви собі, теж, — реготав Тоні.

    ***

    Тримаючись за руки, вони тинялись вечірньою набережною. Іноді стискаючи руку один одному.

    — Все ніяк не можу повірити, що можу відкрито виявляти свої почуття, — сказав Алекс.

    — Я потроху звикаю, — відповів Тоні.

    Вони сіли на лавку і дивилися на море. Несподівано Тоні згадав, як хотів поцілувати коханого в парку вдень. Він обійняв Алекса і нарешті зробив це — поцілував його, попри велику кількість людей навколо. Так, як вони цілувалися до цього лише вдома. Алекс відповідав на поцілунок з усією пристрастю, на яку тільки був здатний. Він обійняв Тоні у відповідь, погладив його по спині.

    — Так давно хотів це зробити, — сказав Тоні, коли зміг відірватися.

    — Закрив гештальт?

    Тоні глянув на Алекса. Алекс сяяв своєю сліпучою усмішкою. Він щасливо посміхався своєму і тільки своєму Ті, не зводячи своїх очей з очей коханого.

    — Так, — відповів Тоні, мліючи від усмішки коханого.

    Він був готовий на все, що завгодно, щоб бачити цю усмішку, звернену до нього.

    ***

    Незабаром після повернення з відпустки Тоні та Алекса.

    ***

    Оксана проводила вечір п’ятниці в бібліотеці мага. Хто б міг подумати, що Тедді виявиться дуже заможною людиною у себе на батьківщині.

    Незважаючи на те, що наближалося літо, вечори все ще були прохолодними. Сидячи у зручному кріслі біля каміна, вона гортала книгу, коли почула кроки за спиною і озирнулася. До неї підходив Давид. Йому вже було під сорок, але зараз він став ще більш привабливішим, ніж був тоді, коли вона познайомилася з ним студенткою.

    «Ну чому всі мисливці-чоловіки такі красені?» — подумала вона.

    Природна привабливість, посилена практикою магії, зазвичай була предметом заздрощів споглядачів, а цей чоловік приваблював її набагато більше, ніж колега, останні три роки. Ось тільки зважитися на те, щоб зробити перший крок, вона так і не змогла.

    Давид сів у крісло навпроти неї.

    — Як книга? Цікава?

    Оксана дуже здивувалася. Раніше він із нею не заговорював на особисті теми. Працювали вони разом також рідко. Втім, після вимушеного від'їзду багато що змінилося. Життя під одним дахом згуртувало магів. Щоправда, дехто вже рвався «на волю», але Тедді чинив опір. Оксана підозрювала, що магу просто подобалося жити з ними, а їм йти поки що все одно було нікуди. Роботу на новому місці було не так просто знайти.

    Тедді запропонував кожному працювати з ним. Вони поки погодилися, щоб освоїтися і щоб хоч якось віддячити йому за доброту, але мало хто, крім його колишнього учня та Алекса, хотів зв’язати з ним своє майбутнє настільки тісно. Та й іншу мову треба було вивчити. Не всі могли так «гризти граніт науки» як Тоні, який попри своє поки що слабке здоров’я, вже непогано розмовляв рідною мовою свого колишнього вчителя.

    — Так. Бібліографічна рідкість.

    — Ти щось сумуєш останні тижні, — зауважив Давид.

    Оксана ще більше здивувалася. З чого це раптом йому цікавитися її настроєм?

    — Ностальгія, — посміхнулася вона.

    — Розумію. Може сходимо кудись, розвіємося?

    Оксана зовсім розгубилася. Давид, наскільки вона знала, був досі неодружений. Вона навіть думала, що він гей, і змирилася з тим, що доведеться шукати когось іншого.

    — Це побачення? — спитала вона просто.

    — Так, — відповів Давид. — Багато що змінилося після від'їзду.

    — Так, — спробувала вона посміхнутися.

    Вийшло не дуже добре.

    — Електричка до міста вирушає за годину, — сказав Давид. — Сьогодні непоганий фестиваль сучасного мистецтва у центрі.

    ***

    Повернулися вони пізно. Дворецький, як завжди зберігаючи незворушний вираз обличчя, відчинив їм двері. Оксана сподівалася тихо прошмигнути до своєї кімнати, але не вийшло. У коридорі на другому поверсі вони зіткнулися з Алексом. Здається, той полюбляв їсти ночами. Ось і зараз він, мабуть, йшов з кухні, доїдаючи шматок пирога. Алекс, помітивши їх, усміхнувся як кіт, що спіймав велику мишу.

    — Доброї ночі, — голосно сказав він.

    — Доброї, — похмуро зиркнула на нього Оксана.

    Тепер Елен, з якою вона жила в одній кімнаті, точно прокинеться.

    — А ти мені казав, що нічого не вийде, — посміхнувся він, звертаючись до Давида.

    — Алексе, ти що, звідництвом зайнявся?! — обурилася Оксана.

    — Я давно вже спостерігаю за вами, — як ні в чому не бувало, відповів Алекс. — Без мене ви б ще хтозна скільки копирсалися.

    — Нічого собі, — пробурмотіла Оксана.

    Не чекаючи, поки ще й Давид висловить йому все, що думає, Алекс прослизнув у свою кімнату, швидко прикриваючи за собою двері.

    — Це правда?! — глянула вона на Давида.

    Той кивнув.

    — Я три роки по тобі божеволіла!

    — Я два…

    Давид наблизився до неї. Оксана не відсторонилася.

    Несподівано Алекс прочинив двері.

    — Бажаю щастя, — посміхнувся він.

    — Валі звідси! — не витримав Давид.

    Алекс майже грюкнув дверима в них перед носом, притримавши їх в останній момент.

    Давид обійняв Оксану. М’яко торкнувся її губ своїми. Вона не чинила опору, дозволяючи обіймати і пестити її ніжне, округле тіло. Струнка, з довгим каштановим волоссям, зараз розпущеним…

    — Ти прекрасна!

    — Дякую за комплімент, — зніяковіла Оксана.

    — Я був таким дурнем.

    — А я не наважувалась на перший крок…

    — Сподіваюся, Алекс нас більше не потурбує.

    — Він кумедний, — усміхнулася Оксана.

    — Я заздрив йому на їхньому весіллі з Тоні.

    — Я теж, — тихо сказала Оксана. — Але, здається, більше не заздрю.

    Вона подивилася в темно-карі очі мисливця. Давид був трохи вищий за неї на зріст. Саме настільки, щоб можна було відкинути голову і танути в його сильних обіймах.

    ***

    За кілька тижнів Давид запропонував Оксані зняти номер у готелі в місті на одну ніч, оскільки він жив у кімнаті з Радомиром, а вона жила з Елен.

    Вранці, прокинувшись першим, він дивився на сплячу дівчину і раптом усвідомив, що хотів би бачити її поряд усе своє життя.

    — Я люблю тебе, — прошепотів він їй на вушко.

    — Я тебе теж, — озвалася в напівсні Оксана.

    Вона розплющила очі, усвідомлюючи, що сказав їй Давид і що вона відповіла. Давид дивився на неї, посміхаючись.

    — Що ти теж? — шепнув він, пестячи її груди.

    — Кохаю тебе теж, — червоніючи, відповіла Оксана.

    ***

    Вони повернулися до маєтку Тедді о дванадцятій годині дня. Оскільки був вихідний, то багато їхніх колег були в будинку. Ідучи по холу, вони помітили, як Тоні, стоячи на сходах, методично пояснює Алексу подробиці виправлення дрібних недоліків із ремонтом у їхньому будинку. Алекс, схоже, був налаштований зовсім не на діловий лад і майже припер чоловіка до стіни з явним наміром притиснути його до неї, незважаючи на присутність інших людей.

    — Кхм, — не витримала Оксана. — Пропустіть нас.

    Алекс глянув на щасливу парочку. Посміхнувся і радісно спитав:

    — А чого вас на сніданку не було?

    Тоні смикнув його, але Алекс був невблаганний.

    — І за вечерею я вас не бачив.

    — Ал, ну не заважай же ти людям!

    — Алексе, відгребеш, — тихо сказав йому Давид.

    — Хочу весілля!

    — Тобі нашого мало було? — схопився за голову Тоні.

    — Мало! Я б усіх позводив.

    — Вибачте йому, — посміхнувся Тоні. — Він сам не свій досі. Для нас можливість узаконити стосунки дуже важлива.

    — Я розумію, — відповіла Оксана.

    Алекс подивився на Тоні.

    — Хочу, щоб усі були щасливі, — сказав тихо.

    — Ох, Алексе, — усміхнувся Давид. — Ти такий смішний. Ми будемо, обіцяю.

    Тоні пригорнув до себе коханого.

    Алекс поклав йому голову на плече, відчуваючи, що зараз заплаче. Він стримався з великими труднощами. Прикрив очі і відчував, як Тоні гладить його по голові. Ніжно. При всіх.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.