День народження Великого Кобзаря! 💙💛

Електронні книги / Вірш (5825)

Щось трапиться на перехресті осінніх вулиць

Щось трапиться на перехресті осінніх вулиць пізнього вечора,

Коли листя опадатиме від схлипів дощу

І хтось роздивиться на тротуарі відблиски червоного сяйва.

Жінка розкриє парасольку над розмитими барвами,

І під ногами переливатиметься картина сну.

Саме тоді, щось трапиться на осінньому перехресті,

Коли відбудеться одкровення притлумлених барв,

І заколючений циферблат вибухне бризками з-під коліс

Краплинами миттєвостей.

Тоді, як вона озирнеться і побачить чорну пляму твоєї самотності,

Сірі пагорби домів, жовтаві лоскути штучного світла.

Тоді, коли вечір осені одягне тепловізори на ваші серця

І жар від їхнього полум’я перекинеться з темної жаровні

У химерний калейдоскоп мерехтіння червоних лампадок.

Саме тоді, щось трапиться на перехресті зеленого місяця.

16.11.2023

...

Володимир Каразуб

Твій квест шляху

Час - кат?

Справедливо дано.

Чергою невдач,

Піском на дно?

Це, мій друже,

Твій квест шляху,

Викинь мотлох

На кшталт "тут не пройду"...

Час – не міра.

"Зараз" - твій шанс!

Кохання химерою?

Шукай баланс.

Серце підкаже,

Йому 'бути' дано.

Надепатажно

Життя нагору текло?

Твій лічильник - у твоїй голові,

Твій витвір.

Ти - життя зодчий,

У 'просто бути' вір.

~2021~

Відеокліп можна подивитися у вкладці Буктрейлер

...

Lexa T. Kuro

Зоряний Міст

Прихований пологом ночі подих зірок...

Між смутком та радістю є Зоряний Міст із казок...

Рядки вплітаються нитками світлих мрій...

Немає витоку у вічності... Горизонт - світ надій...

Блики мелодій крутять земну вісь,

Їх із вічності космічний вітер приніс...

Між смутком та радістю є сповнені щастям дні...

Посмішка щира запалює на небі вогні...

Космічний вітер - вічний бродяга, гість з небес...

Будить мелодією зірок мрії солодких чудес,

Торкається покликом волі красивих снів,

Між смутком і радістю ладнає візерунки мостів.

~грудень•2021~

...

Lexa T. Kuro

«Рекордсменка»

День 640 (25.11.23)

В ніч на суботу - в Києві шумно:

Зграя Shahed-ів не дала заснуть.

Це, вочевидь, у кремлі стало нудно,

Знов «допомогу» на дронах несуть.

«Велич» країни нам всім демонструють,

В спорті закрили двері для них.

Геть в тероризмі кацапи панують,

Бо рекордсмени - вдарить під дих.

Ставить рекорди триклята країна,

Та всі рекорди злочинними є.

Першість в убивствах - москальська доктрина,

У руйнуваннях досягнення б'є.

Перші в крадіжках дітей на планеті,

Вельми успішно крадуть і зерно,

Металобрухт, унітази в букеті,

Їм аби вкрасти. А що, все одно.

Але сьогодні рекорд встановили

В щедрості справжній москальській своїй.

Та в Україні не зрозуміли:

Оголосили цій щедрості бій.

Сімдесят п'ять запустили тих дронів,

З різних боків та в столицю усі.

Бач, рекордсменка не знає кордонів,

Тож розвернулась у повній «красі».

До тих Shahed-в ракету додали,

Щоб ускладнити наше життя.

Майже усіх злочинців дістали,

Маєм прибрати рекордне сміття.

...

Галина Студінська

Монолог світу ідей та речей

Спочатку потрібно відтворити рядок з якого усе розпочнеться

Відтворити жінку, що дмухає на тендітну кульбабу

Простору кімнату, і дбайливо розстелену постіль

І небо, яке б пасувало до мізансцени саду.

Описати косе проміння на її плечах, стегні,

На крильцях метелика скутого в темному лоні,

Олійними фарбами дописати усе, що подобається мені –

Зворушену мить, що застигла в її долонях.

Крім того, погляд, що видовжує тишу її очей,

У скінченному просторі полотна, що бере у свою облогу,

І якби вона ожила і вийшла у світ речей,

Вона б говорила чуттєвим заготовленим монологом.

Вона б ступила, перекинувши старий мольберт,

З кімнати в кімнату із шумовними осінніми опадами,

І зрештою стала б такою, як Розенкранц і Гільденстерн

У п’єсі написаній сером Томом Стоппардом.

Вона б говорила допоки їй стало рядків,

Як поет, що збирає слова в чуттєвості мудрагеля

І закінчивши, продовжила жити усьому вперекір,

Лиш тільки на мить розтуливши обійми ідеям.

27.10.2023

...

Володимир Каразуб

Другий фронт

День 638 (23.11.23)

Біда не приходить, на жаль, по одинці,

Завжди за собою щось тягне вона.

Десятий вже рік, як вломились чужинці

Та другий, як повномасштабна війна.

Країна на дві поділилась частини,

В одній убивають та знищують все,

Грабують, ґвалтують, катують і нині,

Що третя військова зима принесе?

А інша частина - то друга планета,

Весілля гуляють, як королі.

Потрапили люди у грошей тенета

Та збільшують статки свої на крові.

Не гре́бують красти із їжі військових,

На куртках своє відривають в офшор.

В оточення набрано кишенькових,

До правди вживають зелений терор.

Мороз несподівано встав на порозі,

Як хлопці в окопах у холод такий?

А буде ще дужче, зима вже невдовзі,

І ворог проклятий, на жаль, неслабкий.

Свято - в одних та війна є для других,

А до орди додались гризуни.

Тисячі їх шкідників недолугих,

Зграї мишині чи табуни.

Другий вже фронт час відкривати,

Щоб подолати мишині війська.

Засіб надійний проти обрати,

Вивести з ладу того шкідника.

...

Галина Студінська

Лінії небес

Літаки малюють лінії на небі,

На безхмарно-синьому полотні,

В морозний зимовий ранок,

Високо від землі.

На скляній автобусній зупинці,

Візерунки однієї пори,

Німі сторожі зими,

Такі ж реальні мов деякі сни.

І на небі зараз дивний час,

Якийсь неймовірний контраст,

Де сходиться світло з темнотою,

І ясне сонце перемагає знову.

Та й ніч розтає мов цукор у чаї,

Покидає вона білуваті поля,

Загубилася, навіть, того й не знає,

Що відійти нарешті пора.

Деякі лінії сходяться на мить,

Не на життя і вічність,

Лиш так пролягли небесні дороги,

Які розійдуться у нас на очах.

А інші йдуть паралельно,

Кричать своїм про далеку ту мрію,

Зустрітися з ними там вдалині,

Та розійтися як в морі кораблі...

Вже й автобус під'їхав,

Нас зібрав до одного клубка,

Щоб потім розпустити знову,

Бо кожному дорога вже своя.

А ті лінії дугоподібні,

Розпливуться в хмари,

А наше життя чорно-біле,

Поведе шалено у далі.

Написано: 2023 року.

...

Павло Горбач

Нехай не весна

"Прозоре повітря зачароване...

Його стиглим диханням скований ліс...

Береги річки в оправі льоду,

Лише тиша снігу...

У одвічній тій безмовності весь шепіт чутно -

То сни у головах...

Стривай! Нехай не весна...

Я тут... Я поряд... Розбуди мене!"

Уривок з к/ф "Красуня і Чудовисько"...

~•••~•••~•••~~

Зима... Знову у снах зима...

Скована чистою кригою вода... На жаль, права...

Де таємниця мрій таїла трепет вій — крига вікова...

Але в ніжному шепоті річка Любові ожива...

Десь, в снах, зачепившись за мрії весна

Дихання вічних дум й чаклунства сповнена...

Хоч маска біла вже німа й холодна...

А Вічноюна під шаром льоду ще жива!

Посмішкою багаття зорі, розсипавши перли та дива...

Тиша брижить по закутках тих снів... Зима... Ось так краса строга...

Від серця й до серця... небо різнокольорове знов співа...

Торкнувшись подумки... Я поряд... Я в душі... Весна...

~червень•2017~

...

Lexa T. Kuro

Ранкова прогулянка

Виходячи ранком

На прогулянку

Люблячи холод та вітерець

Після дощу,

Повітря неначе

Оживляє.

Хочеться кружляти,

Стрибати, танцювати...

Але зупиняє лиш одне...

Те одне, яке не дає

Дихати і жити спокійно.

Мрія лиш одна!

Щоб дощ змив

Усе те лихо

І тоді можна буде,

І кружляти, і співати,

І стрибати...

...

Хвилина душі

Еротичні прихистки

Коли писатимеш стиглі вірші

Про темні прихистки конкубіни,

Все, те, шо ховають глибокі ніші

Почують вуха, що слухають стіни.

Вони розкажуть про тебе іншим,

Змалюють почуте в розпусних картинах,

«Щоночі він шкрябає, — скажуть, — вірші,

У темних прихистках конкубіни».

І серце у нього стає темнішим,

Тамує спрагу жагучих тіней,

Вона його просить любити глибше,

Відкрившись долі йому на колінах.

«Безумці, нещасні, — заквилять грішники, —

Вони оскверняють і наші стіни,

І все лиш тому, що дописує вірша,

Що геть не потрібен його конкубіні!»

Всього лиш красиві слова, не більше,

Про ночі, про млосні цілунки уклінні,

І серце у нього стає темнішим,

І прихистки ночі усі в руїнах.

08.10.2023

...

Володимир Каразуб

Жива

"Міа, не можна впасти від втоми... для сім'ї Мю це рівносильно смерті... Спіткнувшись прямо в центрі піщаної бурі, серед нескінченних битих посухою земель... знову вставай, знову рухайся вперед... Такий дух сім'ї Мю... Навіть якщо прийде день, коли татко не зможе бути твоїм щитом... обов'язково рухайся без зупинки... Це те, що дозволить тобі жити... Є тільки одне "але", моя прекрасна дівчинка... під цим широким небом тобі зустрітися хтось... обов'язково зупинись і кохай... Це зробить тебе живою!"

~Уривок із графічного роману "Уламок меча"~

~•••~•••~•••~~

Суховеї... Паляче сонце... Випалює до попелу нескінченний бій фраз...

Мікроскоп сотень очей... І гарячий... без життя... солоний пісок...

Вчили: впасти і здатися не можна... Є наказ!

Але знову пульс без рядків... як ритм порожнечі... у скроню... Ще крок, ще крок...

Гіркий присмак хваленого попелу... Кришталь сліз... Мрії струмочок

П'янко солодкий... Але дійсність як ляпас привида в дзеркалах...

Я себе прийняла... Поборола страх... Але чи є в цьому сенс? Це гачок?..

Бо лише на кілька хвилин не своя... я Його... і нехай тільки у снах...

Я бігла... Втрачала... Спалювала... крізь пустелю своєї душі... інших...

Хвилею порваних крил билася до борту корабля-міражу.

Був і буде шлях, яким треба йти... Не зійти! /Не буває вітрів ручних..!/

Але одне знаю точно... тільки з Ним... для Нього... пожвавлюю душу свою...

Вночі погляд на небо... Зірки теж у пустелі не сплять...

Через тисячі зим... пекуче сонце... урагани... грози... пісок...

Я бігла, не обертаючись... не зупиняючись... крізь рай оази та посуху пекла багать...

Не від себе... до Нього... туди, де в багряному світлі схід... Він - мій затишок...

~12•червня•2017~

Відеокліп можна подивитися у вкладці Буктрейлер.

...

Lexa T. Kuro

Till Valhalla!

Написано під враженням від скандинавської міфології, т/с "Вікінги" та комп'ютерної гри "Assassin's Creed Valhalla"...

~•••~•••~•••~

Дай мені пройти там, де я не був, велика мудра Фрея.

Холодні фіорди пестять погляд - вони мій курган та ферг.

У бражому будинку про мене заспівають, ложкою дьогтю п'яніючи.

Драккар мій у дорозі. Усі причали спалив, без черг.

Мій пращур Один, дякую за твої уроки.

Мене хвалькуватим звуть - даремно. Моя сила - моря!

Сестра мені - Хель, батько - багатоликий Локі.

Народжений у сутінках, зникну, коли зійде зоря.

На мене складає гальди Пророчиця-Вельва,

Щоб не дав збудувати Нагльфар, не допустив "загибель богів".

Я - гілка-продовження Великого Світового Древа.

Якщо загину на полі бою, увійду в "суворий рай дев'яти кутів".

Питиму піднесений мед Хейдрун, "прохолоджуватимуся" в битвах з братами,

Насолоджуватимуся дівами, піснями та дичиною-кабаном... Приборкаю грім.

Розпаліть багаття серед холодних фіордів, ще не заплямованими іменами.

Розвіє вітер ваші молитви.

Вальгалла - мій Дім.

~2021~

Відеокліп можна подивитися у вкладці Буктрейлер

...

Lexa T. Kuro

Добазікався

День 633 (18.11.23)

Всі пам'ятають початок війни,

Страх перемішаний із дивуванням.

Не відчували своєї вини,

Не розуміли причин цим стражданням.

Кинулись друзям та рідним писать,

Допомогли щоб війну зупинити,

Бо перестали їсти та спать,

Знали, що бомби можуть і вбити.

***

Якось доречно з'явився всім «родич»,

Що заспокоював нас кожний день.

Радник в ОП - Олексій Аристович,

Всеукраїнський центр зціле́нь.

Лагідний голос та впевнена мова,

Тексти прозорі - усе до ладу.

Та почала викривлятись розмова,

Кликати він розпочав нам біду.

Стали промови більше зухвалі,

Про толерантність він позабув.

Навіть відчули прихильність навалі,

На ЗСУ Олексій зазіхнув.

Швидко пішов Аристович з посади,

У президенти зібрався у тім.

Смак, очевидно, з'явився до влади,

Брудом почав обливати свій дім.

Підстрахувався та втік із країни,

Звідти базікати хлопець почав.

Навіть, нахабно від України

Про перемир'я сам попрохав.

Стверджує, Пушкін - частина культури,

Тільки поплутав з культурою де?

Каже, чіпати неможна скульптури,

До деградації це приведе.

Мову російську почав захищати,

Ніби російський справжній агент.

Вчить за убивства фашистів прощати,

Ну розбазікалась, Люся, ти вщент.

Справу відкрили нарешті на нього,

Бо добазікався, справді, «герой».

Наговорив з-за кордону такого,

Був заспокійливим, зараз - ізгой.

...

Галина Студінська

Прочитай мені повість в глуху, середземну ніч

Прочитай мені повість в глуху, середземну ніч,

Про людей, що зазвичай вдаються до компромісів,

Про романтиків, що впадають у крайнощі видихаючи вірш,

Про дощі у державі, що змінюється за кулісами.

Про те, як показує мухи чиясь донька,

І про те, що книги в рядах де класична музика,

Що цієї зими не замерзне міська ріка

У тривкий льодохід, і про те, що Різдво відбудеться.

Про те, що існує чистилище, і те, що існує лімб

Для сумління поетів байдужих до власних витворів,

Про те, що тільки стражданню пасує німб,

І про те, що стражденним, він далебі не потрібен.

Про те, що все повертається. Війна – розпочне війну,

Що твоє милосердя прибуде відлунням серця,

Того хто прозрівши, загладить свою вину

Перед богом своїм, що десяток зійде сторицею.

Про тисячі слів з темних вікон, що кинуть комусь

Хто лишає сліди на дорогах глухої провінції,

Про темну журу, що жере Україну-Русь,

У купальськім вінку і повиту тугими косицями.

Про жало джмеля у дитячій долоні твоїй,

Білий сніг за вікном, що до тебе теплом повертається,

І що серце навпроти полюбить, так само, й на мить,

Нарешті усе зрівноважиться.

12.11.2023

...

Володимир Каразуб

Осінній старт

За вікном запанувала осінь золота,

Своєю ковдрою накрила землю.

Чуєш? Скоро настануть новорічні свята,

А поки неси з собою парасолю.

Не дивись на осінь з сумом,

Вона має свою красу і чари.

Не думай, що все вже минуло,

Адже попереду нові старти!

Не бійся осіннього холоду,

Холод не зламає волю твою.

Пам'ятай, що ти не самотній,

Усміхнися осені, поглянь на цю красу.

Там вітер грається з листям у повітрі,

А потім їх ніжно опускає на асфальт.

Осінь – час, коли здійснюються мрії,

Тож, будь ласка, почни свій старт.

...

❀𝕯𝖎𝖆𝖓𝖊❀

крізь дощ

в пору мерзлу ненароком сонце осені в туман

хмар відкине білий локон та осяє з краю лан.

вітер здійме вгору листя, з гілок зірвану печаль

в косах осені барвистих листопадну звіє вдаль,

зашумить в обпалих кронах, в осінь музикою лір... -

стелить оду лунко в лоні, степом, травами узір.

і стемніє небо хмарне, до чуттів добавить сум.

вмить марнотність всяка марна - дотик до високих дум.

і абстрактно небосхили закрапковує імжа -

сонцесяяння в екзилі...у вигнанні і душа.

парасолю над собою прилаштуєш від негод,

йдеш неспішною ходою у самотності самот.

лише спинися на хвильку прикурить від сірника.

на годинник глянеш - скільки?...там година вже яка?...

далі йдеш сутулий містом у байдужості пустій

крізь сльоту,

у день імлистий,

в дощовій,

у млі густій.........

...

Ем Скитаній

тобі дозволено богом...

тобі дозволено Богом складати якісь вірші;

розпоряджатись власним життям як тобі заманеться і хтозна-як;

любити жінок і горілку, сало та з м'ясом борщі;

трактувати зло і добро відсторонено, надто байдужо та абияк;

тримати в кишені ключ від вагомих дверей у духовний храм

і дріб'язкове вважати величним, величне мілким;

полюбляти розмови розумні із мареннями на пополам

та суперечки по суті зі світом та й і з собою самим;

протиріччя занурити в п'яний задимлений чад

і споглядати, сприймати навколишнє з-під обважнілих повік

як абсурдно кумедний щоденний ляльковий парад

і ліків супроти того немає,

а часу кінчається лік...

і пробурмочеш, промовиш вустами пошерхлими в дим

- ...усе не так просто!...хоча спочатку вважалось таким простим...

...

Ем Скитаній

Надто важка пелена на його плечах

Надто важка пелена на його плечах.

Крізь туман проглядається сонце його століття.

Хтось малює для нього картини розкішних троянд

Де зіпершись на меч він чекає сліпучого світла.

І вагання душі мов на шальках старих терезів

Не зрівняє любов із кривавими слізьми бою,

І серце немов в порубіжжі розквітлих садів,

Що вмить заливає долину гарячою кров’ю.

І слова наче віск. Пересохлого горла вуста

Мов печать на листі, що нікому уже не читати,

Тут пустеля довкруж, і пустельні стоять міста,

І немає троянд, і немає кому саджати.

Наче сонце весни розпалившись – спалило до тла

І каміння небес вітражі потрощило храмів,

І лягає на шальки, мов пір’я лиш чорна зола,

І серце навпроти легке, хоч твердіше за камінь.

05.11.2023

...

Володимир Каразуб

танок

ех! як дав тропака,

навприсядки греци...

- ...водотоками гірка

оковита ллється

розберусь не уп'юсь

від каблУка вибій

я і сам себе боюсь

коли мало вип'ю

не кричи не герчи

моя люба жінко

краще ніжкою стучи

ручкою в колінко

відвернулись святі

покинула муза

залишився у житті

козир від картуза

вітер стяв картуза

зв'язав поволоки

як ужалений гасав

не звалився поки

від сміху за бокИ

тримались за бОки

на ногах же ж сапоги

халяви високі... -

танцював на сльозах,

з вивертом колінця.

блиск веселий в очах,

рум'яна на лицях.

...думка спала крізь сміх,

на танок як глянув

- ...а отак би не зміг

збудженим та п'яним

станцювати в ці дні

в побутовій ямі.

ще й в словесній брехні,

здуреним при тямі...

...

Ем Скитаній

в похмурих обріях імлистих...

в похмурих обріях імлистих

панує осінь у містах.

з небес на килим падолисту

спадає, падає сльота.

як відчай - вітер в натовп стрічний

в сльоті заблуканий, рвучкий...

у тінь, за каптури обличчя

ховають люди в день такий.

у мерзлих пальцях парасолі

над головами їх - шатра,

в степу що...де в безмежній волі

і дощ, і сонце, і вітра.

там всі оселі у руїнах,

сади роковані на смерть,

убивць ротації, заміни...

там путиноїдная мерв!...

і осінь вся брудна та мокра,

нічийна, змерзла...сирота... -

крізь степ ввійшла утомним кроком

та оселилася в містах.

але вже заморозь ранкова

біліє...подихом зими

день огорнула, будень новий,

м'які осінні килими....

******мерв (мерва) - паскудство, непотріб (московитською - дрянь)

...

Ем Скитаній

"Не можна кохати за риси обличчя"

Не можна кохати за риси обличчя,

За вигини тіла, за колір очей,

Якесь нерозумне настало сторіччя,

Де розквіт набула омана ночей,

Де темінь у світло вдяглася спокійно,

На глянці малює правдиву брехню,

Щоб розумом нашим погратись граційно,

І змусти вірити нас в маячню,

Яку би красу не носила людина,

В краси свої дні, свої терміни й час,

Пройде гарних посмішок чарівна година,

І раптом цей слід - вже навічно погас,

Усе повернеться до місця початку,

Всі образи наші, і тіла краса,

Для земної краси передбачив Бог крапку,

Щоб іншу красу ми взяли в Небеса,

Образ нашого серця й глибока душа,

Це краса, що дана нам навіки,

Тут не треба затрат і в розмірі з гроша,

Некрасиві душою - каліки,

І тут ліки собі, обирають самі,

Все залежить кому, що смакує,

Що знаходить вдивляючись в душі людські,

Куди з чим і навіщо - крокує,

Що собі заберем, що залишимо тут

Однозначно лиш те, що невидно,

Хай на рештках краси, квіточки проростуть,

Щоб ту істину всім було видно,

Не закохуйтесь люди у те, що мина,

А лиш в те, що лишиться незмінним,

Сонце сходить лише - пропадає роса,

Не любіть усього, що є тлінним,

Не любіть лише зорі, блискучі на вид,

А любіть увесь всесвіт в людині,

Всю її велич, увесь її стид,

Її море душі у краплині,

Неможливо кохати за риси обличчя,

За вигини тіла, за колір очей,

Якесь нерозумне настало сторіччя,

Яке затуманило серця людей.

2020

...

Vladyslav Derda

Привіт, мій янголе...

Привіт, мій янголе... Прощавай...

Що попереду — туманна, як усім, дорога?

Звичний ритм дощів, смуток та жаль?

Скажи, ти все ще віриш у рай та бога?

О, все минуле наперед пройде,

Спалахне восени, розвіється вітрами.

У звичній Книзі новий поворот — «іде вже, як іде»...

Хто вчився по складах — завчив словами.

Розставив ночі, землі та мости,

Десь рідне поле... За надією — петляння...

Весняною вірою скло порожнечі розгубив...

Зібрав... Надалі вік мовчанням?

Порожня висота, нестримна даль...

Що попереду — звична, як завжди, дорога?

Привіт, мій янголе... Прощавай!

Тобі — на Землю, мені ж — повз бога.

~квітень•2021~

...

Lexa T. Kuro

Поза часом

Коли на долоню ляже промінь опівночі,

І обірветься мій легкий подих у серці посланням...

Не залишай собі на пам'ять крижинку-уламочок,

Переплавляй у пісню, не у висновок і не у мовчання...

Я зрадію, сповнена сподіванням.

І відчую, що в душі немає сумнівів, немає гіркоти,

Що кроки на повну, безтурботні, впевнені...

Розмалюю небо барвисто, щиро-сонячно...

Тут – минеться, але не зникне довіра.

Ми поза часом... З'єднані.

~07•10•2020~

...

Lexa T. Kuro

Ралі

Життя нас звикло кидати з пекла у вогонь.

Там, де пісками зибучими спекотний тлін -

42 градуси... "Тільки душу не чіпай! Охолонь!"

Бо мені знову, плавлячись під сонцем, вставати з колін.

Нервом натягнутим швидкість кидає у "дикий гін"...

Блеф намалює оази-міражі.

Мені б ковток води... Мертва? Знову брехня, без змін.

Як мені доїхати до краю пустельної землі, скажи?

Ралі, де виграшу нема – там порожній п'єдестал.

Фарами-відблисками зірки висвітлять моє "де-небудь"...

У цій гонці з пісками я нескінченно шукав

Те, що вкрала пустеля... А, не турбуйся... Забудь.

~2017~

Кліп на вірш можна подивитися у вкладці Буктрейлер

...

Lexa T. Kuro

Walking in the air

Шурнули двері

до ліфту заходить

привітна особа і щедра на сміх,

Вона швидко пестить поверхню де кнопки

сідає навпочіпки

швидесенько мчить.

Шурхіт дверей кабіни і шахти,

виходить

заходить вже інша

привітна особа, що майже як та,

і кнопки спалахують, як плитка спіральна

знімає шолом

сідає мовчить.

І мчить разів десять, аж поки не зникне

і очі розплющиш, а там — темнота.

Подушечки мацають ті кнопочки в ліфті

кабіни немає лише пустота.

Десь збоку земля блакитна, велика,

а зірка вібрує як серце біжить

і не витримує зірка і ребра...

десять секунд,

а п'ятнадцять і ...

очі заплющиш і з'явиться ліфт.

...

Citrus _S_M

Мова про океан

Хто може вмістити, хай вмістить, нещасна рибо,

Нехай проковтне тебе паща старого кита

Не пливи, не тікай, не спізнати тобі глибини

Крім іншої риби у череві хижака.

Коли б не гарпун ти б давно, як простилась, рибо

Із життям, і лякливим хвостом не тікала би геть

Від того корабля китоловів, що крався хижо

Але ненавмисно від смерті тебе врятував.

І ось ти пливеш вигинаючись плавниками

Забравши з собою останнє ревіння кита

І гудок китобійця розноситься океаном

Та ти не боїшся, вмістивши нове життя.

31.12.2022

...

Володимир Каразуб

Кордони страху

Кордони страху розмились повністю,

й пристрасть не може допомогти їй

опанувати несвідоме колективне

сексуальне безчинство,

коли веселка перетворюється на звірів,

що намальовані без повітряної перспективи.

Вони пластичні та розтягуються,

неначе підфарбований фіолетовий спирт

у стані невагомості.

Звірина проникає у гребінь

та розчісує її пасма,

смакуючи кожною волосиною.

«Це говорить адмірал!

Ми перейшли канал горло-серце!» –

чується їй десь у віддалі,

за мрякою тропічного лісу,

й пугач дивиться на неї

одним

кістлявим

оком.

Поодинокий вірш розмазується

у невагомості мізинцем кенгуру,

але його вже не в змозі жоден прочитати.

Втрачається лік.

Розпач у неї змінюється падінням

дорогою з двостороннім рухом,

автострадою жалюгідних єнотів.

Прямо на неї стрибає однонога ступа,

на якій гойдалась лисяча мітла.

Вщент п’яна, вона оговталась

посеред напівтемного кладовища

наївних думок.

...

Vladyslav Pavlov

Осіннє

На сніг чекаючи, влягається земля.

Вщух пташий гомін, оголились віти,

І вітер виє так стурбовано-сердито,

І прислухаються стривожені поля.

А сполохи останнього тепла —

Як руки, що торкаються ласкаво.

І квітка, літа булого забава,

В прийдешню зиму барви понесла.

В магічне міжсезоння перед сном

Розкажуть казку балакучі краплі.

А гарбузи, вогняні дирижаблі,

Чатують за заплаканим вікном.

...

Дар'я Мацелевич

Сумщина День 595 (11.10.23)

Сумщина вельми багато страждає

З вторгнення в лютому зграї кремля.

Кожного дня в регіоні палає,

Геть понівечена в Сумах земля.

Місто розбите, будинки зруйновані,

Близько до ворога Сумщина є.

Бовдур в кремлі на смерть коронований,

Тож «по-сусідськи» Сумщину б'є.

Тільки за день під сотню ударів,

Із артилерії били не раз.

Б'ють аби вбить, а не для мемуарів,

Світ розуміє: російський ХАМАС.

Внаслідок обстрілу сіл, в Угрої́дах

Було поранено дівчину. Жах:

Кремль звинувачує Суми в тих бідах,

Кажуть самі ми обрали цей шлях.

Не довезли до лікарні дівчину,

Важко поранена Соф’я була.

Цілили в школу, шукають причину,

Щоб пояснить концепцію зла.

Школу пошкоджено, але встояла,

Діти налякані втратою геть.

Вся Україна тебе обійняла,

Сумщина, ми подолаємо смерть!

...

Галина Студінська

Іноді мені хотілося б розчинитися в росі

Іноді мені хотілося б розчинитися в росі,

постати перед Богом у всій своїй красі.

Перестати турбуватися про усе, що було,

Мрію, щоб літо, таке вічне й швидке, загуло.

Хочу відчути якісь почуття крім провини,

Зліпити нове життя, як вироби із глини.

Пройти тисячі кроків, шукаючи краще життя,

Жадаю, щоб закінчилась така безмежна меланхолія.

Вистава закінчена, опустіть завісу та збирайтесь геть,

Не дочекаєтеся підлих сліз, хоч стримуюсь ледь-ледь.

Та залишившись наодинці розумію усю нікчемність ситуації,

Саме люди, а не я обирають шляхи евакуації

...

Green mermaid

По вулиці Франка (Львів)

Давно по вулиці Франка у Львові не гуляв

Давно по вулиці Франка від долі не тікав

Давно по вулиці Франка і як то було як

Ішов у центр а повертав я знову в Стрийський парк

Давно по вулиці Франка тебе я проводжав

Давно по вулиці Франка я квіти всі зривав

Давно по вулиці Франка й не розумію як

Ішов здається в універ, а втрапив в Стрийський парк

...

Ярек

Це Київ, мала!

Це Київ, мала! Місто великих вікон та яскравих вогнів.

Міріади доль у ньому, не тліють... Горять!

У нескінченних фантазіях вулиць свій подих вітрів.

"Маскаради" і "стрибки по вертикалі" тут ніколи не сплять...

Він - шум боротьби фарб з розірваною тишею снів.

Місцями під сонцем блиск і міраж стертих ночей.

Велике метушливе місто... але накриває хвилею сміх...

І запрошує у прірву простору, часу... і забутих тіней...

Вишуканий трепет облич і лаштунків - радощі днів...

Феєричне повітря... Задушливий стукіт дверей...

Куполи в хмарах... Пагорбів зелений атлас... Вітер мрій...

Місто, в якому тонуть надії, але запалюються серця людей...

Місто гріхів, де свята земля, що вмита у сталь,

Ломкою уявних сходів у захід сонця та сумом війн...

Це Київ, мала! У ньому впереміш на повну щастя та жаль...

...Але саме це місто... було й буде мені найріднішим... своїм!

~9•вересень•2017~

...

Lexa T. Kuro

Нехай у кожного буде...

Нехай у кожного буде причал,

Буде Дім, буде світло у віконці,

Буде місце, де хтось б чекав,

Буде маленьке щастя у долонці...

Нехай у кожного буде прихисток,

Де спокій, віра та вірність,

Де тепло, де турбота, затишок,

Де любов, розуміння, ніжність...

Нехай у кожного буде плече

Справжнього друга, і в житті

Буде яскраво та гаряче

Від радості, щастя та почуттів!

~весна•2016~

...

Lexa T. Kuro

Ти вчив

Ти вчив посилати в небо світлі думки,

Надихатись природою, слухати вітри...

Бути самою собою... Йти з посмішкою, помічати знаки...

З кожним новим зітханням, щоб рости й цвісти...

Ти вчив бути сміливою - вірити кроками у світло,

Насолоджуватися кожною літеркою та штрихом.

Хмеліти знову і знову від квітучого літа,

Споглядаючи щирість, напиваючись сном.

Ти вчив довіряти серцю, бути щасливою,

Пояснив різницю між ЖИТИ чи лише існувати...

Подарував цілий світ... Вчив бути сонячною, бурхливою...

Ти завжди знав/розумів, як і чим мене надихнути зростати...

Ти вчив... попри все... не змирятися волею,

Осяюючи Шляхи та сенси чистим світлом очей...

Підказав, давши зрозуміти, що не з тим ми боролися...

...Саме ТИ знову навчив вірити у людей!

~2016~

...

Lexa T. Kuro

потихеньку

іноді варто сягати вершин,

іноді – не розуміти якихось причин

тобто ти знаєш, що вони десь існують –

бо інакше хочеться битись

й кусатись,

але, заспокоюючи себе, ти

кажеш, що неможливо

одразу

все знати.

а в світі тривають війни

найрозумніші тримають ніс за вітром

диваки встрягають у якісь халепи,

роблячи вигляд, що

все як треба!

(диваки мені подобаються

більше – я й сам трохи дивак,

якщо що, бо кидатись

і кусатись –

то насправді є рухом

навспак).

прокидаючись зранку,

я й сам іноді не знаю, хто я...

тобто різниця між суб'єктивною істиною

та байдою, що оточує

твій досить вразливий

внутрішній світ,

примушує згодом

довго й старанно

оговтуватись...

може це те, що хтось би назвав

хворобою.

але подивіться, хто визначає

тренди?

хто вважає себе експертами

й тренерами?

отож, ліпше вже

вдавати із себе людину

маленьку, що, прокидаючись,

рухається до своєї мети –

до невідомої нікому

зірки –

потихеньку.

3.10.2023

...

vagabond

Осінь. Переклад з естонської Людмили Сільдам

Осінь танцювала і кружлялась,

Підняла все листя із доріг,

Чи вона мені у снах заявлялась,

Чи було таке в минулий рік?

Забуваю зливи всі і втрати,

Баболітнік знов чекаю я,

Тільки небо відчиняє ѓрати,

Мрія вмить туди летить моя.

І ця осінь кане теж у Лету,

Усвідомила я тільки-но от-от,

У природи є свої прикмети,

У життя новий сонцеворот.

Я прокинусь, з променів віночок

Мене потім вкриє з головою,

Знову сон – мені дає квіточок

Осінь і питає, ти ідеш зі мною?

Переклад Олена Шапран

Õhus tantsis sügis, lehed pihus,

Tema ümber mängis, puhus tuul

Minu mõted keegi jälle lõhkus

Et ta oli külas aastat pool.

Unustades pettumused, vihmad,

Sama moodi tuleb sügis taas

Vana naiste suvi keerab kihva,

Aga teda siin ei oota ma.

Sügis nagu niigi läheb mööda

Igaveseks tema küll ei jää.

Olen kindel, tahtmised teen korda,

Elurõõmu jagan teistega.

Ärkan vara, päike aknast paistab,

Võtan tekki, tõmban üle pea...

Näen unes - sügis kutsub –

naine, kaasa tule, palun , ole hea?

Ljudmilla Sildam

...

Олена Шапран

світанкові терези.

що мовити мені

ти можеш на останок?...

допоки я ще тут,

на терезах буття.

і поки ще мій час

стрічає цей світанок,

де лотосом цвіте

манливе майбуття.

і доля цуценям

допитливе та сміле

між квітів у степах

попереду біжить -

сполохує мурах,

метеликів та бджілок.

і сині небеса

освячують мій шлях -

де змори ще нема,

розчарувань та болю.

і де крилатий кінь

п'є воду з джерела

натхнення і кохань.

і вітер - пісня волі!

і відгуком надій

у хвилях ковила.

і жайворовий спів

між обріями лине.

кульбабових зонтів

веселий переліт.

і баби кам'яні

тримають небо синє

несхитні, мовчазні

у крихкості століть.

щось мовиш ти мені.

розхитуєш неспокій!

немов би другий я

у озовах завис..

ти з посміхом кривим

рахуєш тихі кроки

та сходами ведеш,

спускаєся униз -

у темінь, в холод зим.

в густі тумани сиві,

в нікуди, у ніщо!

у безмір, в небуття... -

там чути лише сміх

та крики зла у зливі,

яка зливає бруд,

іржу в моє буття.

і загадкою ти

зачинений в мовчанні

у обрисах руїн

розхитаних світів.

у розсвіт наче тінь

спадаєш у заклання...

і сипле прахом час

з розбитих терезів....

...

Ем Скитаній

Серце України

Співає світ «Червону руту»,

Бо про кохання вона є.

У свято з нами та у скруту

Ця пісня сили нам дає.

Несе вона безмежну радість,

Що генерується віки.

Ця пісня - гордість та реальність,

Для серця кожного ліки́.

«Червона рута» - гімн коханню,

Що джерелом є для життя.

Натхнення кожному за гранню,

Шалений ритм серцебиття.

Бажання жити для країни

Пишатись нею, захищать.

«Червона рута» України:

За неї воїни стоять.

Безмежну щедрість нам дарує,

Щоб поділитися могли.

Кохання всюди в нас панує,

Як Заповіт - Перемогли.

Велика пісня з серця лине

Тож серцем нашим вона є.

З душею неньки-України

Єдиним подихом стає.

...

Галина Студінська

Бульбашка

Як не крути - імперія існує,

Народжена нещасна в болотах.

Брехня зручна, тому завжди панує,

Основа зграї - рабство, біль та страх.

Обманом відбирала росія у народів,

Свободу, територію, їх волю та життя.

В історії РФ подібних епізодів ...

Та, власне, вся історія - це фейкові злиття.

В Європу вельми їй століттями кортілось,

Не знали як туди у ла́птях пропетлять.

Чи може белени в болоті геть об'їлась,

Почала навкруги вбивать, окупувать.

Європа і тоді за цим спостерігала,

Поблажлива була до прагнень дикунів.

Мінялися царі в болоті у штурвала,

Росія «процвітала» ... у роті брехунів.

Найбільша. Зрозуміло: земель понахватала.

Сильніша за усіх. Та в чому або де?

Культуру в Україні безграмотна украла,

І досі звідусіль крамольная краде.

Роздули вони фейк до розміру держави,

Могутності нема, багатство у царя.

Останній, як той змій, пихатий та трьохглавий,

Не відірвать його від клятого руля.

Та бульбашку таку потрібно проколоти,

Перетворити щоб її в суцільних прах.

Звільнити цілий світ одразу від гидоти,

Лікує безнадійних тотальний повний крах.

...

Галина Студінська

Біля штурвалу

Літати й не падати — не існує, на жаль, такого дива.

На жаль, ми не боги, хоч стоїмо біля штурвала корабля.

Кожний у чомусь дитина, негідник, мудрець,

Який воскрес через біль, але від інших топив своєї душі якоря.

Хоч на шахівниці, хоч на дошці долі

Не підсумками сенс, а у рішеннях прийнятих собою...

Скільки ігор богів коштують ці миті боротьби,

Якщо кожен по зустрічній за своєю «віщою метою»?

Курс до екватора життя, або ж у трюм, до богів,

Де земного вже ні на йоту, продано за пістоль...

Проводжаючи з причалу, сяяла душа на заздрість чортам,

Відпускаючи корабель у «політ», на губах застигла сіль сумом доль...

І візерунком вузлів заплітає шлях у рівень вод...

Де на палубі місце перпендикулярно яскравій зорі?

Боги прощають один невдалий у пекло похід,

Але не вміють прощати, якщо ти довго пануєш на хвилі.

І коли ляже на обрії паралеллю земля,

Переможець не зможе направити назад додому корабель свій...

Вибачиться, проститься, потопить душі якоря

Та з усієї сили з відпливом у світанок, адже там новий бій...

~20•11•2017~

...

Lexa T. Kuro
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
День народження Великого Кобзаря! 💙💛
09.03.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

... Детальніше
Блоги
Той морок Олександр Твін
29.03.2024
Сьогодні близько 13:00 викладу нове оповідання Доволі незвичайне темне фентезі Заходьте почитати) ... Детальніше
Про опенколМай Мальцев
29.03.2024
Миру! Одна з моїх неприємних робіт — розсилка повідомлень щодо не проходження текстів у номер. Я поч ... Детальніше
"Демони Розумового Горища" тепер і в аудіоформатіЮгин Кобилянський
28.03.2024
Неймовірна Dodo Vess озвучила декілька віршів з моєї збірки поезії "Демони Розумового Горища" Тому ... Детальніше
Коли є ідеї, але немає моральних силДар'я Мацелевич
28.03.2024
Всім привіт :) Я зараз трохи поміняла вид діяльності та проходжу навчання для отримання сертифіката. ... Детальніше
Про оповіданняДіана Вінтер
28.03.2024
Завжди, коли пишу або читаю оповідання, думаю, що його можна було б перетворити в книгу. Розкрити вс ... Детальніше
І знову перезапуск збіркиЮрій Запорожець
28.03.2024
Черговий перезапуск саги "Трохи пізніше опівночі". https://arkush.net/book/12924 Цього разу озпові ... Детальніше
На Аркуші вже:
10065читачів
112849коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: