День народження Великого Кобзаря! 💙💛

Електронні книги / Вірш (5824)

*** *** ***

Стати лицем до сонця.

Заплющити очі, вмиватися променями.

Стати лицем до сонця.

І гладитиме воно своїми долонями.

Підняти очі до неба.

І хай відлітає все, що злетіти повинно.

Враз — озирнутись на себе.

І далі — лише вперед! Лише невпинно!

Відкрити серця віконце.

Щоб наповнилося новим, незабутнім.

Стати душею до сонця.

Щоб знайти. І створити майбутнє.

07.04.2022

...

Світлана Патра

я тепер слабка

стискається повітря навколо мене,  

зриваються на кожен рух слова, 

а чи вбачаєш ти за одкровення 

сказати прямо: я тепер слабка. 

тепер моя крихкість уся назовні, 

тепер моя сутність зовсім розхриста,

я вся фракційна, я вся зерниста, 

і сиплюсь, сиплюсь, втрачаю змісти. 

рукою стерла б своє обличчя, 

зрівняла б в тишу усі слова,

і тільки випне, і тільки зрісши 

під самий корінь уріжу враз.

щоб було чорно, а зверху біло 

і ти ніколи не зрозумів, 

якої більше насправді сили 

було й не стало тепер в мені.

2023

...

Анна Жайворонок

Моя любов

Прекрасні барви різнокольорові в душі моїй переливають

І дивні солов’їні співи в серденьку моїм не угасають.

Відлуння в серці чую я- то любов до мене озивається,

З усієї сили в життя моє вривається.

Любов моя прекрасна й неповторна

Взиває, кличе й манить пізнати її.

Любов моя в серці квітне і все заповняє,

Мене вона в світі цім тримає.

Гаями безкраїми розлягається

І ні миті у своєму виборі не сумнівається.

У світ дивний поринаю і бачу світло надії,

Любов моя здається здійснить усі мої мрії.

Ніхто її вже не зупинить, якщо вже корені пустила,

Хитра одначе- мене вона в свої сіті зловила!

Не соромно любити- соромно любові не пізнати,

В чому ж сенс тоді, якщо головного в світі не знати?

А я маю сенс і радію- що не доводиться у пошуках блукати,

Від життя цього треба любові вдосталь брати,

Щоб радість і затишок у душі мати.

...

Діана Гобой

Генерал олень

Добрий вечір, мої милі, знов я з казкою прибув, я знайшов її у скрині, коли на горищі був, люблю знаєте, ночами, подивитись на зірки, на комети, метеори, і як в небі щось летить!

Ось і казочка у мене, буде про метеорит, що воно за чудасія, якщо раптом прилетить! Буде гарно чи погано, ми не можем того знать, все тягти уже не буду, треба казку починать!

Генерал олень, така в нас казка, так що вмощуйтесь будь ласка!

Як тунгуський метеорит, приземливсь в Сибірі, Бахнув сильно i яскраво, все тряслось від хвилі! І з тих пір народжувались, дуже дивні люди! Аномальні, аморальні, підступні паскуди.

То народиться мавпун, або бібізянка, то маленький кукурік, то попугай ванька, наший "чудо - персонаж", із сім'ї шамана, всім кублом чекали сина, порвали баяна!

Бабка, та що повитуха, як дитя приймала, як побачила малого - заїкою стала! Шаман тато радий сину, лоскоче за ноги, Пригортає він дитя, гладить сину - роги!

Мама рада, тато радий: "Будєт он салдатом, В гєнєральськом штабє будєт, там алєням рады!" У синулі гарні роги і так собі рожа! Міркували дуже довго й назвали - Сірожа!

Виростав олень потроху, полюбляв медалі, А як бачив їх на ринку - очі аж блищали! Десь поцупить, а десь купить, і чіпля на роги, Ходив гордо, у медалях, не дививсь під ноги!

"Будет сын мой - гєнєралом!" - все шаман казав. І як тільки син став юним - в армію віддав. Зразу він повів синульку, в генеральський штаб, Відкриває двері - диво, олені сидять!

Всі в погонах і кокардах, щось там буркотять, Ось до них один підходить, шаман став питать: -Што Сірожа должен сделать, штоби чіном стать!?" -Чіном хочеш?,- нє вапрос, ідьом мужики,

І веде обох до стайні, кидать кізяки!

- Здєсь два года он прослужит, і ми всє паймьом , Что за фрукт синуля ваш, и дальше пайдьом! Шаман радий тисне руку, високому чину,

Обіймає і говорить серйозно до сина!

- Синок, верім ми в тєбя, служи дарагой, знаю будєш гєнєралом, наш алєнь радной! Попрощались, та й поїхав у свої краї. А синуля з кізяками розпочав бої.

Чеше коням він хвости, та пісні співа, Так на службі і проходить років мабуть з два. Кізяками провонялась в нього голова. Все лопатою махає, втоми він не зна.

Щось не те і щось не так, не став генералом, Пика кров'ю налилась, олень був в ударі. Ще два роки, був приказ, коням хвіст чесати , і вже потім, генералом, міг Сірожа стати.

Пролетіли ці два роки, для оленя швидко, Став Сірожа генералом, мордатим та гидким. Ходить гордий, по казармах, солдатів муштрує,

Сам нічого не тямкує, але все ж керує.

Також хвиля аномалій була і в кремлі, Там сиділи, переважно, мутанти-щурі! Пискотіли ненажери, згризли все що є, Роздивляються на карті, в кого ще щось є.

Головний щурець ховався глибоко в норі. Лиш у справах виповзав, з бункера в землі. Все щурі повигризали, чим їх годувать?

Хочуть в мирних козаченьків, землі всі забрать.

В бункер він гука Сірожу, щоби план зробить. Ось біжить олень галопом, прискакав, стоїть. Сіли, думають - гадають, як те все зробить. Як їм славних козаченьків краще обхитрить.

- Нужно много нам навоза, катапульты заряжать, -За трі дня у казаков, сможем тіхо всьо отжать. Щур в війні не розумівся, а олень патяка, Коням він крутив хвости, генерал-вояка!

Говорив німий з глухим, як в народі кажуть, Той дурний і той дурний, душі ваші вражі! Вирішили, що уранці, будуть тихо наступать, Вже ладнають катапульти, в козаченьків щоб стрілять.

Олень вранці, до кордону, стягує полки, Ешелонами підвозять кінські кізяки. Без усяких попереджень стали наступати, Та із свистом, почали кізяки літати.

Що то значить, коли олень командиром є, І сучасна зброя в нього, ну звичайно ж є. Козаки смикнули зразу, із ким мають діло, Сам кізячий генерал, наступає сміло.

Хлопці насміялсь з того - животи болять, Та нічого не поробиш, треба відсіч дать, Зарядили всі гармати, дали "прикурить"! Біжать олені додому, що ж іще робить.

Чимчикують дуже швидко, ворога полки, А у спину доганяють їхні ж кізяки! Їх тоді, від зривів сильних, кидало усюди, Кажуть навіть до Кремля, летіло те "чудо"

Прибігає до щуряки, генерал рогатий, Пада до щурячих лапок, почина благати: - Ваша Мєрзость, ну памілуй, нє казні міня, мы нє взялі казаков, за еті трі дня!

Щурик весь аж побілів, лапки затряслися, Усі роки одним махом, в очах пронеслися. І нічого не сказавши, в бункер він побіг, Звідти постріл пролунав, щур навіки зліг.

Ось заходять до кремля, наші козаки, Беруть оленя за роги : - Що, попавсь, лихий? - Я ні в чьом нє вінават, эта ліліпут! - Європейський суд хай скаже, як з Тобою буть!

А із оленем, в літак, ще багато звірів, Загрузили козаки, в Гаагу злетіли!

Не родилась ще на світі, силонька така! Що могла б забрати волю й землю в козака!

Ні один олень рогатий, ні щуряча морда, Не дивися у наш бік, бо ми народ гордий!

Ми свого не віддамо й чужого не треба, Не ідіть до нас злі люди, буде Вам халепа! Надобраніч, любі мої, миру нам усім, Хай ніколи не приходить, війна у наш дім!

...

Дід Сашко

Антика

Ці очі бурштином налитої антики,

Погляд, і пишно заплетені бантики.

Архаїка часу жіночих очей,

Мільйони безсонних банальних ночей.

Живопис, музика… любов одинока,

І фантики, фантики – смерть вирлоока,

Ці очі дзеркальні її двійника,

І губи, і груди, граційна рука...

Та ядра-зіниці і дзенькає ланц.

Двадцять перше століття… диван… декаданс.

16.06.2019

...

Володимир Каразуб
12+

Убити мертвого, живого воскресити

Убити мертвого, живого воскресити,

Брехню ховати правдою й роками;

Втопитись в миті, міст неспалений спалити,

Беземоційність заховати почуттями.

Зустріти янгола в земному злому світі,

Поговорити віч-на-віч зі смертю;

Кричати мовчки, холодом зігрітись,

Піти увись, усі червоні межі стерти.

Життя в життя повік не можна перелити.

Мовчати голосно, щитом оборонятись...

Убити мертвого, живого воскресити

І смерті все своє життя боятись.

(березень 2023 р).

...

Віршотвориця

Німота

Мінливі думки

Як сни

Сплелися зміями

Похмурі і німі

Без слів

Без мрій

Без дій

Гливка велична німота

Повільно рота роззявля

Глуха, сліпа

Кричить без слів

А з крихт розтерзаних надій

Знемога пророста

Іду

Бреду

Повзу

Крізь неможу роблю цей крок

У тілі забагато вже дірок

Не зібрати пазл цей нікому

Крізь біль і втому

Свій меч я підійму

І більше кроків не зроблю

Нема сил

...

Дарія Гульвіс(Денисенко)

Мрії - кола на воді

Спали про мене давні спомини:

Старі й пожовклі як листи.

Усі слова поденням втомлені.

Їм важко далі зміст нести.

Закинь на стрих альбоми пам'яті.

Там знимки "вицвіли" давно.

А більшість з них вже часом пом'яті.

І не крути старе кіно

З його банальними сюжетами,

В яких ми - глупі й молоді.

Роки промчалися кометами,

А мрії - кола на воді.

І всі ми - бранці неповторності:

Вже так не буде, як колись.

На хвилях зрілої мінорності

Ми в різні боки розійшлись.

07.05.2020

...

Мирослава Сидор

Заграйте, пане, плонез!

Заграйте, пане, полонез.

Нехай танцюють в залі тіні.

Бо промінь сонця був і щез.

Бо він - не справжній. Він - осінній.

Заграйте, пане, полонез.

Нехай запросить Вітер Тишу.

Спочатку - з нею, потім - без...

Тиша сховається у нішу.

Заграйте, пане, полонез.

Життя іде поважним кроком

Від похоронів й до імпрез,

Лиш би не сплутать ненароком

І танцювать по вістрю лез.

Поважно, чинно і фатально.

Заграйте, пане, полонез.

Заграйте тихо і печально.

15.10.2020

...

Мирослава Сидор

Коли закінчиться війна

​​Коли закінчиться війна,

Я хочу виплакати сльози,

І наревітися сповна

За тих, хто гине у облозі.

Коли закінчиться війна,

Я хочу друзів обійняти,

Яких розкидала вона

В країнах, де мовчать гармати.

Коли закінчиться війна,

Я хочу виспатись спокійно,

Й не чути, як гуде стіна

Від вибухів, де рвуться міни.

Коли закінчиться війна,

Я вдячним більше бути хочу

За звичні Божії дива:

За мирне небо, сон щоночі,

За ручку доньки у руці,

За зелень трав і спокій вітру,

За сонця теплі промінці,

І неба райдужну палітру.

Коли закінчиться війна...

А поки я благаю Бога:

Нехай зупиниться вона!

Хай прийде з неба допомога!

08.03.2022

...

Сергій Степанюк

Сонет ІІ

Яких ще слів в тобі не знаю я,

А ті, що знаю – чи вони потрібні?!

Як в безворушші сказанність твоя,

Що ясним небом зрівнює подібність.

Так в тихім небі спалахне зоря

Тобі явившись в дивному сузір’ї

І ти впізнаєш серцем немовля

У цьому обважнілому склепінні.

В годинах вічність бавиться у дні,

В собі з’єднавши цільні половини;

Так ніжки циркуля описують земні

Та безкінечні обрії дитини,

І в цій недосконалій повноті, -

З тобою я, а ти в мені віднині.

03.06.2019

...

Володимир Каразуб

"Той" день

Ми мріяли про світло,

Про радість, про тепло.

Про те життя, що звичним є для всіх.

Те, що мало безліч незабутніх втіх.

Ми щастя всі хотіли та любові.

За Маслоу були всі ми на верху.

Та раптом, всі за ніч одную,

покинули це все у пустоту.

В ту ніч все небо було різнокольорове,

фарбоване у люті кольори.

Червоне, як та кров, що досі ллється,

та чорне, як душа у ворогів.

Ми плакали, боялися за себе,

за наших рідних, за свою сім’ю.

Та ми стояли, і досі стоїмо ми.

За нашу перемогу. За країну У

...

Корицька Дарина

Про вірші

А кожен вірш, неначе фенікс з попелу,

Народжується десь у небесах.

Мандрує він просторами широкими

І тихо лине в душу до творця.

Він дивиться на світ з гори прекрасної,

Барвисто розквітає кожну мить;

Черпає силу із натхнення ясного,

А потім, наче птах, до нас летить.

Ось строфи перші на папір написані,

Ось закрутились барвами слова;

Летять до нас вірші із неба чистого

І вся душа при цьому ожива.

А кожен вірш- неначе фенікс з попелу,

Дарує усмішку завжди усім.

Бо жити й розквітати він народжений,

А ніжна муза- то для нього дім.

(березень 2023 р).

...

Віршотвориця

Мурали весни

Мурали весни малюються.

Так хочу її, що аж...

У котики вбралась вулиця —

Лікуючий антураж.

Сніжок ще паде, ура'зливий.

Припудрює щоки дням.

А в небі — хмаринки пазлами.

Про літо віщують нам.

Знов "Кача"...

Як сон і марево.

Життя — біг по лезу, та...

Весна всіх відпоїть варивом,

Безумна!

Палка'!

Свята!

...

Тетяна Волошина

Ангели

Є десь далеко у горах,

В широких і величних небесах-

Країна де Ангели живуть,

Які в наш світ добро несуть.

Країна та незвична чарівна,

У світі цілому вона одна,

Країна потайна,

Де не ступала людська нога.

Вночі і в день там сонце сяє

І Бог їх повелитель до них промовляє,

Біди людські Він рішає

І Ангелів Своїх на поміч до нас посилає.

Чи хотів би ти опинитися в тому місці,

Чи чекав би ти від них вісті?

Якби не Ангели-добра б у світі не було

І все хороше промайнуло й загуло.

Ангели створені, щоб людям життя рятувати

І на правильний шлях наставляти,

Щоб з правильного шляху ми не зійшли,

Щоб в раю з Богом бути ми змогли.

...

Діана Гобой

Я до тебе з миром

Опусти свій меч та відкрий забрало

я до тебе з миром.

Залиши свій гнів і палюче слово

я до тебе з миром.

Відпусти себе від образ вчорашніх

я до тебе з миром.

Подивись на моє чоло - там немає печатки зради

я до тебе з миром.

Помогти відтягти щита? Він важкий, я знаю.

Бачиш, я не така й страшна,

Як казали голоси позаду.

Тсссс… Не кричи. Кров уже пішла.

Я була собою.

МГ@ 03/2023

...

Мар'яна Гінзула

Зелене і живе

Як я помру, мене закомпостуйте,

І на землі, що створена з мене,

Не треба насадити ні жоржин, нічого,

Лише тополі треба для щастя... і мене,

Бо так люблю я за життя, сьогодні,

Усе оте зелене і живе.

Мені очищене повітря —

Мов для птаха волі.

Так мені треба, тополе, тебе.

...

Солом'ян Колос-Рейн

А я обожнюю весну

А я обожнюю весну:

За цвіт прекрасних, милих квітів,

За пісню щиру, голосну

І за нагоду порадіти.

А я обожнюю весну:

За спів її птахів чудових,

За днину сонячну, ясну,

Барвисте небо кольорове.

А я обожнюю весну:

За ранні і вечірні роси,

За чай гарячий у саду,

За спокій, радощі та сльози.

Вона, мов дівчина в вінку,

До нас щороку ходить в гості.

Цінуймо пісню ту дзвінку,

Простору, багатоголосу!

(березень 2023 р).

...

Віршотвориця

Сама собі

Я собі все: ворог, друг і наставник,

Вічний, вогненний, тремкий поводир,

Вчитель суворий, учень беззахисний,

Я підопічний і я командир.

Я собі відчай, утіха і горе,

Вітер, мороз, снігова заметіль,

Нестримне, глибоке, стривожене море,

Я смуток болючий і полум’я в нім.

Плакати зовсім немає вже змісту...

Муки душевні, поставлено ціль.

Не треба ніяких обдуманих істин,

Бо я собі тиша, розрада і біль.

(березень 2023 р)

...

Віршотвориця

Ні сьогодні, ні завтра...

Ні сьогодні, ні завтра, ні в годину падіння Трої.

Не дивися на мене більше секунди, не приковуй погляд.

Шкіра від цього плавиться і без міри стончується.

Земля під ногами — непевне скло. Тріскається глухо, колеться

Поки в світі ревуть штормові вали і палають вогнем пожежі.

Не дивися на мене, бо від цього упав Другий Рим і розвалюються імперії.

Не дивися на мене, бо у тебе в зіницях зима.

Та холодна і люта закутана снігом пустеля.

Якщо гляну у неї — загублюсь й згадаю сама, дикий клекіт Везувію й вкриті у лаві Помпеї.

Це кохання зіткали із болю, років і негод.

Його вишили чорною ниткою зліва під ребрами й дочекалися, поки досить глибоко вросло, закріпилося, добре затверднуло.

Ти для мене — п'ятсот тридцять шостий рік, що тягнеться довгі століття не зважаючи зовсім на дати.

Я б хотіла тебе забути, розвіяти вітром, прогнати,

але ти залишаєшся невилікуваним клеймом.

І не звести із часом, не зрізати, не стесати.

Ні сьогодні, ні завтра, ні в Древньому Вавилоні не дивися на мене, колишній друже, не приковуй погляд.

В нас попереду тисячі міст, нескінчена безліч історій. А у тебе в зіницях — немає колишньої вроди. Там іній і холод й зникаюча тінь цього дня.

Маятник стукає і час починає відлік.

Єдиний недолік безсмерття — пам'ять, що ще жива.

...

зачаровано розчарована

Ще трохи почекай

Нам день за днем новини обіцяють,

І віриться - ще трохи потрепи! -

Та знову в небі зорі всі засяють,

І пройде час невтішної біди.

Ще трохи почекай - і знов все буде:

Каштани на Хрещатику цвітуть,

А в ботсаду бузок, і всюди люди -

Усміхнені спокійні люди йдуть.

На літній сцені танго та фокстроти

Танцюють пари в сутінках п‘янких.

І на містку кохання - знову клопіт -

Навішали закохані замків.

А влітку вихідними - до Одеси,

Без сумнівів з маленьким рюкзаком

Під шепіт хвиль відігрівати серце -

Теплом та оксамитовим вином.

І мирний Маріуполь та Бахмут

Відновлять спокій, втрачений у них.

Стрибають діти невгамовні на батут

І всюди лине їх щасливий сміх.

...

Ірина Руденко

Заховалося місто у вечір

Заховалося місто у вечір,

Лиш зрадливо мигтять ліхтарі.

Розтрусилася десь колотнеча,

В ніч будинків пливуть кораблі.

Сніг січе і січе безборонно:

Все бинтує навколо зима –

Прикриває розтерзане лоно

На ріллі, що зорала війна.

Прикриває із сумом руїни,

Притрусила зрадливий наст,

Винувато прийшла до країни,

Не дарує нікому прикрас.

Бо в бою кров бійців закипає,

Не один впав на полі солдат

Там, де сонях насінням стікає,

Почорнілий від болю і втрат…

Заховалося місто у вечір,

Сніг байдужо січе і січе…

Та не спинить він бою клекіт,

Доки ворог назад не втече.

І настане той час весняний,

Крикне кожен: Хвала бійцям!

Що стояли мужньо, незламно,

Щоб спокійно жилося нам,

Що життя принесли у жертву,

Коли Марс вимагав: На щиті!

Побратимам повік не стерти

Болю втрати в години оті…

Не сховається місто у вечір,

Будуть рясно світити вогні:

Перемогу піднімуть на плечі

України відважні сини.

...

Світлана

Вечір

День згорнув утомлені крила

І голівку у вечір сховав.

Перша зірка несміло світила,

Визирала у вічко між хмар.

Невиразні людські силуети

Поспішають в завої думок.

Сад ховає у сутінках трепет

Нетерплячих тугих бруньок.

Вже весною бубнявіє мрія,

Відганяє тривогу в куток.

Хай там що, а життя половіє

І викрешує радість з зірок.

...

Світлана

Доле моя

Дякую, доле, за цей світанок,

За надокучливий туман,

Що скапує слізно з гілля на ґанок,

За спогад, що стукає десь звідтам.

Дякую, доле, що на п’яльцях

Ти ще мережиш моє полотно…

Та необачно вколола пальця –

Закривавилося зараз воно:

Замість ромашок ти вишила маки

Там, де стікала солдатська кров,

Хрестик до хрестика – сліз не зібрати,

Заполоч чорну витягуєш знов…

Нащо нашила ти сірого суму

Там, де веселкою цвів небокрай?

Нащо все множиш на лобі задуму,

Терен зростила, де квітнув розмай?

Доле моя, нерозривно вкраїнська,

Де ти сховала блакитні нитки,

Злото пшеничне і перли, як вишні,

Вранці на травах у мирні роки?

Доле моя, непокірна вкраїнська,

Знайдуть для тебе усі кольори

Хлопці й дівчата незламного війська,

Ти ж не здавайся, узор підбери.

Вишиєш гладдю пастельні світанки,

Міст гонорових величний розмах,

Спів солов’їний і тупіт на ґанку

Жвавих онуків із сміхом в очах.

...

Світлана

Моя Україна варить борщ...

Моя Україна варить борщ,

Перечікуючи ракетний дощ.

Моя Україна чекає весну,

І в той же час – будить світ зі сну.

Україна моя виглядає світанок,

Її день, кожен день – неначе останній.

Україна моя сонце зустрічає,

Рідні душі у вирій в сльозах проводжає.

Моя Україна варить борщ

І мріє про тихий літній дощ,

Та поки – час рятувати весну.

І розбудити планету зі сну...

...

Світлана Патра

Суперенеїда

( Ще є проблеми на Парнасі...)

Немає в жодній рецептурі,

Та й у підручниках нема,

Як до скарбниць літератури

Додати власного письма.

Ще є проблеми на Парнасі –

Де взяти персональний німб,

Як полетіти на Пегасі

Та перестрибнути Олімп?

Як віднайти тендітне слово,

Щоб змалювати красоту,

Зцементувати ті основи,

Що підпирають висоту?

Як незабутнє і важливе

Сказати всім, щоб чули всі

Слова про зорі мерехтливі,

Умитий ранок у росі?

Де ж нам узять того Панаса,

Щоб Мирний був, а не якийсь?

Де прочитать того Тараса,

Щоб був Шевченко, як колись?

І Котляревського Івана

Згадаймо також, зокрема,

Коли, лежачи на дивані,

Карбуєм «вічне» жартома.

...

Сергій Кузнєцов

Все що не відбувається

Все що не відбувається

Все на краще

Але чому я відчуваю себе повним лайном?

Кожен мій крок це велика помилка,

І я скоро з прірви впаду.

Кажуть, що деградація краща за застій,

Адже при деградації є рух,

Щоправда назад, але все ж рух.

Та я все ж стою.

Оскільки впасти у прірву страшно,

Навряд чи десь там я сходи вверх знайду.

Та все ж я роблю новий крок вперед...

...

Anita_Lucy_chan

Кохання

Кохання добре, якщо все щиро, ніжно і безмежно.

Безтями мчиш в обійми когось вірного та обережно,

Буває так,що то не вірність, не кохання, не безмежність,

Що все обман, неправда та болюча незалежність.

Щасливий той, хто має свою рідну половинку -

Частину до одного цілого - свою кровинку.

В обіймах, рука за руку, долають перешкоди,

Разом через негоди, бурі, штОрми й перепони.

Кохання - це прекрасно, коли серце мліє,

А в душі вогонь не гасне - він тихенько тліє.

Так чудово засинати у його обіймах

І на ранок прокидатись наяву з ним, а не в мріях.

14.02.2023

...

Boichuk Olesia

Усмішка

Її мовчання - це контур голубки,

що тонкою ниткою крил

розділяє сонце палких губ

і здимається вище хмар,

коли посміхається небо її очей.

Там плавиться золото променями скипівши,

І ллє солом’яну тінь - шепотіння,

переливаючись у шовкове волосся ночі,

що наче куліси розходиться відкривши простір

для серця любовної пісні, їі усмішки.

07.11.2020

...

Володимир Каразуб

Колись вона стане йому незнайомкою

Колись вона стане йому незнайомкою.

Не частиною серця й душі, а під ніготь загнаною голкою.

Може, стане тріскою в оці або сілью на вічній рані.

Завжди буде однією із тих, що вже не так сильно болять, але зовсім не заживають.

Колись вона стане обличчям із сотень обличь. Одиницею серед безмежного літочислення. Перестане являти собою осонову його основ. Не схвилює душі, не потревожить мислення.

Вони розминуться у вирі людей, а він просто її не впізнає. Тепер вона носить уламки прозорого льоду на шиї, немов коралі, вони можуть вбити, застрягнути тріскою в оці, стати сілью на рані.

Та їй більше не перекрити йому повітря, не пов'язати на шию камінь.

Вона залишиться спомином, чи радше розчаруванням.

Колись він назве її ім'я синонімом некохання.

Напише велику книгу із пурпуровим форзацом. Присвятить кожну із тисячі сторінок їй. Включно з першим рядком і останнім абзацом. Він не виведе звідти високу мораль, не возвисить її безпощадного образу.

Незнайомка з знайомим обличчям — тепер королева снігів і зим. А у нього у правому передсерді критично глибоко встрягнув шматочок льоду.

...

зачаровано розчарована

Чи можна журбою прикрити печаль?

Чи можна журбою прикрити печаль

і написані в небі розлуки?

Скільки можна в собі зберігати мовчань

та сидіти, зв'язавши руки.

Скільки можна чекати любові й тепла,

коли лівреї долі прекрасні?

Коли храми тепер побудовані з скла,

ми більш беззахисні, аніж нещасні.

Чи потрібно підкорятись змазам життя?

О, повірте, точно не треба..

Коли в персах все ще є серцебиття -

ми зламаємо кадукам ребра!

Кожну ніч сниться мені вертоград

стиглих яблунь й привабливих лілій,

тихий шепіт лугів і молва цикад

сплелился в пестливих обіймах ідилій

Як люблю я пістряві каструми природи

й буду вічно берегти нові

З кожним вдохом істини, з кожним вдохом свободи

Поки руки мої ще не в крові..

14.02.2023

...

Амалія Сатанпсу

Для Ісуса

Коли я падала, мене ти підіймав.

Пройшли з тобою найкрутіші гори.

Ти в двері стукав, ти мене чекав

І кожну мить ти поруч був зі мною.

І крізь тривоги, відчай, смуток, біль

Тобі я свою душу відкриваю.

Ти- світло, джерело добра, надій,

Ну а любов твоя не знає краю.

Нехай і важко, та зі мною ти стоїш

І біля мене в найсильніший вітер.

Я- серед річки горя, сліз і бід

І буду жити, бо тобою оповита.

Ідімо разом шляхом цим важким!

Тобі щоденно щиро я молюся!

Ти- мій наставник, друг і поводир,

Я в тебе вірю кожну мить, Ісусе!

(лютий 2023 р).

...

Віршотвориця

На день Валентина

День Валентина – зручний привід

Комусь освідчитись. Кому…?

Дивись, шукай. Душі пориви

Не стримуй, до мети прямуй.

Що, парубче, розбіглись очі?

Ти розгубився вже за мить?

Такі проблеми парубочі…

Бо залицятись треба ж вміть.

Он та, дивись, неначе кличе

Та ще й підморгує тобі.

На святі Валентина звичай –

Щоразу в ніжній боротьбі

Шукаємо найкращу жінку,

Таку, щоб верх усіх бажань.

Долаємо свою стежинку –

Я, ти, Ромео, Дон Жуан…

Закохуйтеся, джентльмени!

Дівчата – ось вони, всі тут.

Під Валентинові знамена

Ставай! У свята свій статут!

Хоч буде дощ, негода, злива,

Хоч повінь в тисячу річок –

В красунь закохуйся сміливо!

Дивись вперед, на жіночок!

...

Сергій Кузнєцов

ПРО ЩАСТЯ

Щасливий осені радіє,

Щасливий квітне повесні.

Нещасний плаче, вовком виє:

— В Єгипет хочеться мені...

Щасливий тішиться світанням,

Щасливий славить небеса.

Нещасний тліє у чеканні,

Але чого — не знає сам.

Щасливий — це коли сьогодні.

Щасливий — це коли живий.

Нещасний і в жнива голодний

Та злий...

Тетяна Волошина (Савчук)

...

Тетяна Волошина

ЗАПИСКА БЛАЖЕННОЇ

Не питай як у мене справи

Я тобі не відповім

Не запитуй у чому справа

Я сховаюсь від тебе у дім

Я втечу в свій маленький ящик

Буду далі я від людей

Тут заразять мої таргани

Мене купою дивних ідей.

Я – психічно хвора людина

Дівчина без болю і без жалю

Я виплакала всі свої сльози

І відстоюю волю свою

Я лишу цю записку людям

Що читатимуть її за роки

І хтось скаже: «Вона блаженна,

Загинула в молоді роки».

...

Валерія Курудз

***

В кімнаті, просякнутій білим світлом,

Дивитися на сонне обличчя та думати:

«Я безперечно готовий померти за неї».

Наскільки ж далеко зайшло

Раптове знайомство біля раптового пекла.

Молекули бігають, гарячіє.

Сірі багатоповерхівки стягуються у вікно.

«Я точно готовий і вбити за неї».

Це вирік.

Це сто смертних вироків.

Сто світів, де він говорить одне і те саме.

«Готовий? Ну, уперед!»

Її тіло таке реальне і м'яке. Цікаве до кожної цяточки навіть через роки.

Вона вдягається.

Холодіє.

"Я буду каву, а ти?"

А я ...

Кава останньої зустрічі завжди смачна.

Смачніше ніколи не буде.

Можливо, я виправдовуюсь.

У переповненому автобусі дихається так легко.

Вона розтягується на кілометри,

Тане,

Світ поволі пустішає.

Я почав щосили стуляти губи —

погана звичка.

***

Зненацька зима, Калі-Юґа, ти проспав, усе валиться з рук.

Їдеш на остогидну роботу.

Хтось штовхає — і ти втрачаєш контроль.

З-під лоба розглядаєш вагон, наче ображений крук.

Важко помітити,

Але її обличчя тремтить у карті метро:

Вії, розріз очей, сосуди на повіках,

щоки, трошки червоні від сну, губи, підборіддя зі шрамом,

постакне та розпатлані волоси.

Вона.

Час від часу тепер прийдеться її бачити.

Тому мені страшно доживати до старості.

Бо вона навкруги —

Не хочу дивитися, як неї не стане.

От лихо.

Навіть у сто першому світі я скажу те саме,

Поки вона спатиме.

29.11.22

...

Чарівник у чорнім

Подих бога

…а між іншим, знаю – не маю права

І не меншає світ, щоб сказати тобі – люба.

Я вірив у провидіння, у босі ноги, що носять сандалії,

А з ними і тим хто кричав: - Варрава, -

В повітря (що подих бога), з якого тебе й придумав.

Тільки й роздуми, що про тебе:

Млосний погляд, жіночність; що стегна викручують знаки.

Я тлумачив на власну користь їх, як причинно,

Так признатися і без потреби.

Тепер, як завжди, я безправий, сумний кавалер.

Заздрю тим хто торкається уст твоїх, рук і більше…

А ще простоті з якою кричать про своє

Вони: A la guerre comme a la guerre!

Розписавшись у лоні безликим і білим віршем.

Я любив вас, здається, тепер вже, здається, любив.

А тому, залишилось признати поразку, що фатум

В який так напевно і трепетно вірила ти

Не стався. А сталось по волі лихих, не повірених дій,

Що плутають пристрасть

З любов’ю, але постфактум.

18.07.2020

...

Володимир Каразуб

Ходив військовий

Ходив військовий по розваленій багатоповерхіці.

Блукав по різним квартирам

І Бога благав.

Ходив військовий, роздивлявся,

Шукав свою родину:

Малого сина, дружину та мати сиву.

Ходив військовий, піднімав великі шмати стін

Та Бога благав, щоб всі були живі.

Шукав військовий та знайшов усе про що благав: мати, сина та дружину, яких він так кохав.

Але нещастя це частина наших днів,

Бо сина він знайшов у завалинах із стін.

Пішли сльози з мужніх очей військових

Та люта ненависть до сил ворожих, що розділили долі багатьох людей

Та знищили залишки цікавих ідей,

Що змусили людей вмирати

Та прихистку у чужих народів шукати.

Побачив військовий сина свого,

Неміг ні на секунду відірвати очей від нього.

Стояв навпроти наче живий,

Стояв і посміхався його маленький син.

Стояв і посміхався, маленькою ручкою махав

Та зник в один момент,

як сильно батько залишитись не благав.

Стояв військовий з тілом у руках

Та проклинав усіх хто до цієї трагедії руки своєї приклав.

Ходив військовий по розваленій багатоповерхіці...

...

Страшний сон редактора

Обійняти світ

Зростати в теплі, обігрітись в любові,

Дивитись, як плавають зорі ясні;

Нести усім ласку в цім краю чудовім,

Радіти холодній і теплій порі.

Приймати життя, дарувати, прощати

І вірити в диво, у силу з небес;

Повірити янголам, брати, давати,

Для іншого стати, мов книга чудес.

Сміятися щиро і плакати гірко,

Із ближнім пройти крізь негоди всіх бід...

У кожного в світі ця місія різна,

Моя ж- обійняти руками цей світ!

(лютий 2023 р).

...

Віршотвориця

Пам'ять душі

Та постать являється тоді

Коли липа зацвітає

Граючи палітрою запаху в повітрі

приваблюючи не лише нас, а й бджіл та жуків

То здається було вчора

Та тінь, яку впізнаєш із першого погляду

Ту, котра засіла під корою в голові

З'являючись лиш образом, ніби уві сні

не дає забути себе і ті рани та рубці

І в небі голубім безкраїм, як у очах твоїх

Я долі літаю і не забуваю

хто дав ті крила і для чого

Бо сам не зміг би скуштувати "свободи"

Тому слова пишу я ці

подячні, радісні, прості..

...

Славець М.

Ти не радій

Ти не радій, що гарно, мов у казці,

Посипав сніг лапатий із хмарин,

Бо там в окопі, у холодній касці,

Чийсь замерзає чоловік, чи син.

Захоплено, немов мала дитина,

З вікна на білий килим не дивись.

А краще стань тихенько на коліна,

І за чийогось тата помолись.

Зима прийде, вона не за горами,

І календарні принесе святА.

Та хай зігріє їх молитва мами,

І сніг холодний хай не заміта.

Не забувай в думках ні на хвилину,

Щоб ти вночі собі солодко спав,

Хтось вдома залишив свою дитину,

А хтось і взагалі життя віддав.

Тож перед тим, як йдеш спокійно спати,

Попивши перед сном гарячий чай,

Згадай в молитві кожного солдата,

І шану Богові за них віддай.

...

Юлія Посполіта Левченко

Відчай художника

Сьогодні знову я упав у відчай,

Сховався знову від усіх людей.

Не уляглися фарби мальовничо!

Нема наснаги, і нема ідей.

Не підкорились фарби проти ночі.

Вони - чарівні, я ж - не чарівник.

Вони зі мною бавились досхочу,

Допоки настрій в розпачі не зник.

Чого ж такі Ви, фарби, неслухняні?

А, може, я образив Вас колись?

Ось пензлі є, і є полотна льняні.

А фарб нема – хоч плач, а хоч молись!

Я попитаю волі у Природи,

Я попрошу свободи у Вітрів.

Тієї лише хочу нагороди,

Щоб наказати фарбам стати в стрій.

Ні, наказати їм уже не зможу,

А зможу тільки знову попросить -

Я

хочу

відчувати фарби,

Боже,

Неначе чути їхні голоси...

Неначе чути їхні голоси?

Неначе чути їхні голоси...

...

Сергій Кузнєцов

Мовчи

Не треба слів, прошу тебе – мовчи!

Бо тиша полохлива, наче пташка.

Я знаю, що тобі мовчати важко,

та для мовчання є мільйон причин.

Слова забудь. А краще – відпусти.

Нехай мовчання нас крилом огорне.

Хай стане чорним біле, білим – чорне,

хай знов горять вже спалені мости.

Усе, що ти казав мені – пусте,

не варте і фальшивого червінця.

Тож я прощання нам наллю по вінця,

а тиша хай прощенням проросте...

01.02.2023

...

Музика

До москаля

Ну що ти дивишся сюди, москальська мордо?

Кордони перейшов - одразу переміг?

Вкраїнською землею ходиш гордо,

Та за два дні до Києва дійти не зміг!

Москаль, що обізвав мене хохлом,

Пускаєш замість посмішки ти "гради"!

А в жилах тих хохлів - козацька кров,

Та звідкіля тобі було це знати?

Любив ти називатись старшим братом,

І завжди зверхнє ставився до нас.

Та ми тебе назвемо краще катом,

Що поділив життя на "до" і "після" враз.

Хотів здобути перемогу ти за день ,

Прикрившись від Європи "руським миром".

Обравши Україну за мішень,

Сліпим ти йшов у гріх за командиром.

Ти б'єш будинки, церкви, школи...

І забираєш у дітей дитинство!

Не буде тобі прощення ніколи!

Не зможемо забуть твого злочинства!

Чи знаєш ти у чому сила,

Всього вкраїнського народу?

Нам ближча до душі могила,

Аніж лишитись без свободи!

За правду, віру, за єдинство,

Нас на коліна не поставиш!

Поборемо твоє безчинство!

Ти душу вільну не задавиш!

...

Ольга Ворона
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
День народження Великого Кобзаря! 💙💛
09.03.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

... Детальніше
Блоги
Коли є ідеї, але немає моральних силДар'я Мацелевич
28.03.2024
Всім привіт :) Я зараз трохи поміняла вид діяльності та проходжу навчання для отримання сертифіката. ... Детальніше
І знову перезапуск збіркиЮрій Запорожець
28.03.2024
Черговий перезапуск саги "Трохи пізніше опівночі". https://arkush.net/book/12924 Цього разу озпові ... Детальніше
Перша спроба зробити буктрейлер до книгиКатерина Тішенська
28.03.2024
Вітаю всіх!) Помітила, що чимало письменників, прагнучи якнайкраще презентувати твір, роблять буктре ... Детальніше
Про оповіданняДіана Вінтер
28.03.2024
Завжди, коли пишу або читаю оповідання, думаю, що його можна було б перетворити в книгу. Розкрити вс ... Детальніше
Персонажі "Кола Крові.Покручі"(візуал)Milante Gotham
28.03.2024
Нарешті в мене дійшли руки зробити це, точніше розібратись, як вставляти фотки. На першій Енджел і С ... Детальніше
А про який конкурс на Аркуші мрієте ви?Леся Сагула
16.03.2024
А раптом Аркушівські Боги випадково прочитають оцей мій блог і прислухаються до наших з вами вподоба ... Детальніше
На Аркуші вже:
10063читачів
112790коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: