День народження Великого Кобзаря! 💙💛

Електронні книги / Вірш (5829)

Врожай

День 735 (28.02.24)

Не вистачає снарядів на фронті,

Боєприпаси зійшли нанівець.

Техніки вельми багато в ремонті,

У м'ясних штурмах кремль - фахівець.

Втома безмежною є без ротацій,

Втрати щоденні серце щемлять.

А на болотах чекають овацій:

Конче потрібно царя обирать.

Складно в окопах: щодня атакують,

Вчора сто два боєзіткнення там.

Хлопці тримаються, пильно слідкують,

Щоб не прорватися далі катам.

Десь заблукала в полях допомога,

Чи то наш уряд гальмує процес?

Бач, на болотах працює берлога,

Кожного дня щось знаходить рамзес.

Флоту нема та на дно відпустили

Купу імперських «великих» човнів.

Без авіації знову підбили

Два літаки. У кремля справжній гнів.

Танків поменшало - на чотирнадцять,

Стільки же знищили і БТР.

Артилерійських систем - мінус двадцять,

Майже півсотні автоцистерн.

БПЛА - двадцять чотири,

Засоби два у ППО,

Більше ніж тисячу орків пустили

Десь до Кабзона дивитись кіно.

Кожного дня врожай цей збирають,

«Агропродукція» в експорт іде.

Так наші хлопці про нас з вами дбають,

Краще за них нема в світі ніде.

...

Галина Студінська

24 лютого

Життя на простирадлах почалось.

На них воно не раз міняло вектор.

Жахлива ніч, точніше ранок ось

Змінив реальність, запроторив в сектор.

Сектор жахіть, випробувань і болю.

Етап у долі, що змінив весь світ.

У когось він гартує мужність й волю,

А комусь до зневіри заповіт.

Завіт від втраченого сенсу, майна, близьких.

Недобудований над прірвою той міст.

Життя на простирадлах "пестить" різних -

Цей досвід у крові дає нам зміст.

...

Легрей

Гармонія шляху

Оминаючи спогади, віртуозно я жив.

Наче все було по боку і я геть не тужив.

Та одна мить змінила все, не ввійшов в поворот.

Я і спогад зустрілися на межі у ворот.

Не моя вже стратегія грати в схованки знов.

Я знайшов привілей, сильний, наче любов.

Хто з минулим в фундаменті, не зламають вітри.

Щеплення особистості довелося пройти.

Повернутись у часі?! Ні. Що було, то було.

Краще жити сьогоднішнім, відчувати тепло.

Плани є на майбутнє вже, потребують зусиль.

То ж попереду досвід мій стане шляхом до мрій.

...

Легрей

Зоар

Чим далі «від» тим більше коло «до»,

І сторінки написані тендітним

Приємним почерком, немов хвиління сну

Де бриз гортає ніжним повіванням

Твій перший розділ і його останню

Главу життя, таку легку й солодку,

Що осторонь тримаєшся того,

Що змушує тебе прийняти виклик.

А все лиш далі й далі берегів

Що сходяться окреслюючи острів

Де от невдовзі явиться тайфун,

І твій гамак піймавши в сіті бурю

Зрихтує згодом болісну вуаль.

Але й тоді прив’язуєш себе

До континенту спокою, втікаєш

І першим рейсом мчиш на літаку

Чим далі «від», де хвиль не підіймає

Жахливий звір, до тихої землі.

Тому все далі й далі від роману,

Тому все ближче, ближче де фасад

Підкреслений карнизами й балкони

Підтримують каріатиди, їм

Квартирний світ покладено на плечі,

А в ньому спокій, затишок і сплін,

Що застилає сутінками речі,

Навпроти ж ліжка – ангели, вони

Такі ж бліді смертельно, як і постіль.

І ніч в тобі, і в місячному сяйві

Твоє волосся, зорями в очах

Виблискує жага і хіть голодна

І дотики нехай такі мов шовк,

Та на вустах здається тінь глумлива

Здіймається у посмішці, жаскна

І скрапує на серце від горіння

Холодного вогню. А за вікном

Пала Зоар у зареві ранковім.

24.02.2024

...

Володимир Каразуб

Книгозбірня

Книгозбірня. Сухозлотниця. Дзвінке свічадо.

Помаранчі. Потяг. Кам’янисто-гострий шлях.

Одна трильйонна – всі оці слова,

Та вже в нутрі моєму здійнялось торнадо,

Що страху і непевності поставило солодкий шах.

А потім мат. А потім – до трепету прекрасний мат.

Псалми. «Міста» і «Драми». Intermezzo.

Пісні. Любов і пристрасть. Жваве скерцо.

Тепер чомусь здається, мов кожна літера, тихенько й мимохіть

Неначе просить: «Та ж смакуйте, відчувайте, говоріть!»

А разом з тим перетворилась

На м’який і ніжний, солодесенький щербет,

Де кожна кома і тире – то спеції, що криють кухарський секрет,

Де слово – соковита ягода, що гілочкою вилась,

А речення, а зміст – то захоплення щасливця,

Що скуштував прекрасну страву й враз отримав щастя крильця.

Я знаю, знаю: скільки од і звершень подаровано мистецтву губ!

Творці, ціловані чуттєвими богами,

Збагнули велич слова за буденними бортами.

Розбили, знищили усіх лихих облуд.

Та вмить реактори у моїх жилах вибухають

Вибухають гнівом та нестримним болем:

Сотні архівів, сакральних, проклятих, мов чайки над морем

Верещать: скільки крові, скільки мук,

Скільки страху й болісних сполук

Відчули на собі оті творці, оті боги

Оті солдати, що ламали ворога дроти

Ті відчайдушні, запальні, що хапали мертві кулі

Й малювали український обрій, незважаючи на грози й бурі.

А ми? А що‌ ми? Що навколо?

Забули сенс, забули зміст, згубили ми усе

Потопили у екранах, беззмістовних фото,

Відірвали, мов безпомічне лясе.

І я казала, я відповідала:

Ні, прокиньтесь, годі, я прошу!

Та всі дивились так, немов я лахи вбрала

Й пришили мене сміхом по дурному шву.

Розучились міркувати, піддались омані

Й досі ми відштовхуєм своє

Легше реготать, мов блазні на вокзалі

Легше проказати: головне, що м’ясо всі жуєм!

Легше мати лайку, пестощі, розваги

Легше губи фарбувать, щоб не лишитись без уваги

Легше все важке, змістовне проминати

Треба далі ще розповідати?

Гадаю, що ні.

Шкода, що такі зараз дні.

Дні, що наповнились би вкраїнським звучанням

Та натомість б’ються з буденним бурчанням

Дні, що ввібрали б у себе вкраїнську гордість

Якби ж не напоролись на усталену, прибиту плоскість.

І от я думаю: хіба ж за це боролися творці й боги?

Хіба ж за це ламали ворога дроти?

Хіба ж за це вони тепер терплять і кров, і муки,

Страх і болісні сполуки?

Хіба ж за це ловили мертві кулі?

Хіба ж за це ступають попри грім і бурі?

Гадаю, що ні.

Шкода, що такі зараз дні.

А щербет отой, український, милозвучний

Усе ж таки прекрасний, усе ж таки до усмішки блискучий.

Блискучі наші букви і вуста – без іронії.

Блискучі наші подихи, блискучий крок

Написати б це на аркуші історії… історії, історії!

Чорнилом праведних незлих думок.

...

Дівчина на гойдалці

Сліди

Крейда залишає слід -

Білі хвилі, кола, риски.

Слово має свій політ -

Надихає, хмурить писки.

Дії важать більше слів -

Це активна зміна стану.

Все змивають хвилі днів -

Тож повтор без перестану.

Шанс забути помилки -

Змити хвилею наступних

Дій і слів, чи навпаки

Закріпити спогад чутних.

...

Легрей

Просто радій

Не дякуй словами, а просто радій,

Мене обігрівши промінням.

Бо радість в очах, то одна з моїх мрій,

В яку проростаю корінням.

Твій сміх вабить теплим відлунням подій

Від вражень до спогадів файних.

Бо радість в очах, то одна з моїх мрій -

Таких теплих, щирих, звичайних.

Не треба грошей і речей, певних дій,

Тут кожен є автором миті.

Бо радість в очах, то одна з моїх мрій

Які ж вони несамовиті!

...

Легрей
16+

Ми

Часом ми наче хвилі, розбиваємося об скелі.

А іноді, самі розбиваємо хвилі.

Буває, ми, наче, птахи в небі,

А іноді самі розставляємо капкани.

Але мені вже набридло бути безстрашною левицею,

Ні святою, ні чесною, ні справедливою.

Навіть якщо в руках матері я завжди залишуся дитиною,

Мені вже не хочеться комусь кимось бути.

Я лише хотіла пізнати щастя.

Я знаю, що у житті, часом, потрібно першому зробити постріл

Та залишити комусь глибокий шрам.

Ми з тобою і море, і скелі,

Добрі й нечестиві,

Бо ще не пізнали усе життя.

І я не знаю досі ким хочу бути.

Доброю, невинною чи злою, розпусною.

Бути мамою для…,

Чи бути просто для себе.

Розбитися об скелі,

Чи розбивати хвилі…

...

Ольга Тацюн

Спокійно з тобою

Мені спокійно з тобою,

І так зручно.

Завжди хочеться прийти до тебе,

Не обов'язково говорити.

Ти поряд, мені тепло....

Ти любиш зелений чай,

Пусті балачки,

Та танці.

А я люблю тебе....

Нам добре разом,

Це так безглуздо і так мило.

Не знаю, що буде завтра,

Але нам і не потрібно нічого більше,

Ніж бути зараз.

...

Анастасія Джабер

Розігрався апетит

День 730 (23.02.24)

Хвора країна, що десь на боло́тах

Мала б давно розвалитися геть.

Квазідержава стоїть ледь на бо́тах

Та продукує руїни чи смерть.

Перша за розміром є вона в світі,

«Велич» нагре́бла військовим шляхом.

Голі та босі, голодні, немиті

Вельми нашкодили вже багатьом.

Площа велика мізки закрутила

Та розігріла її апетит.

Замість царя щоб підняти на вила,

Збільшує йому довіри кредит.

Йдуть добровільно на фронт помирати,

Сотнями тисяч за гроші кремля.

Альтернатива? Краще - за грати,

Ніж українська щедра земля.

Цар на війну весь бюджет витрачає,

Та апетити не за́довільнить.

Напрямки нові війні визначає

Як поважати рф далі вчить.

Вчора погрожував бить по Варшаві,

Німцям претензії знов висував.

І до французів чіплялись мирша́ві,

Вже в Придністров'ї має анклав.

Але не йметься старому діду,

Жи́вить шантаж геть його апетит.

Хоче Конгрес після обіду -

У Придністров'ї новий гамбіт.

...

Галина Студінська

Полум'я кохання (Спів душі)

Ці ніжні доторки твої...

Вони найкраще, що траплялося зі мною.

Ми лежимо з тобою, ковдрою укриті.

Вже десь позаду всі тривоги ті мої.

На вулиці зима, проте у серці полум'я палає.

Розведене воно...

Ні, не дотиками тими.

А зустрічами, від яких душа щораз співає.

Багато стін у тебе було на шляху до мого серця.

Ця щирість намірів твоїх їх вщент розбила.

І лежимо тепер з тобою, ковдрою укриті.

Знов ніжимося в глибині кохання,мов озерці.

...

Дара Зульська

Мародери

День 729 (22.02.24)

Вся «велич» федерації

Закладено боло́том:

До світу - профанація,

Зневага є оплотом.

Не здатні забезпечити

Країну власну газом,

Це можуть заперечити,

Геть не моргнувши глазом.

Про мир на всій планеті

Розказують пихато,

Несуть «мир» на багнеті,

Вбиваючи завзято.

Братерською країною

Сусідів називали.

По черзі на цих «родичів»

Напали та вбивали.

Молдова та Абхазія,

Чечня та, навіть, Грузія,

Улюблена оказія -

Від цих боло́т інфу́зія.

«Спасати» інстальованих

Приперлись в Україну.

Крадуть в містах зруйнованих

Та, більше, - у руїнах.

В Авдіївці розтрощеній

Натхненно мародерять,

Бо цар їх доморощений

Знов троном вельми бредить.

Шукають у руїнах

Все те, що уціліло,

Те барахло на спинах

Несуть російські рила.

Збирають унітази

Та пральні теж машини.

Напружені їх м'язи:

Знайшли чотири шини.

Каструлі та пательні,

Білизну, навіть спідню.

Та бумеранг пекельний

Вам повернеться біллю.

Країні мародерів

Не місце серед людства.

Тож приберем з етерів

Хто проти миролюбства.

...

Галина Студінська

***

Пітьма покрила світ

А сяйво місячне, легеньке

Не давало вже надій.

Дівчинка дивилася в пітьму

Не знаючи що буде далі.

Протягнути руку- страшно,

Крок назад зробити- ні!

-Мамо, що ж тут буде з нами?

Питається та в пустоти.

Легенький дотик маминого сонця:

-Все добре буде,

Не потонеш в тьмі жорстокій,

Є сяйва світло

Ти побач його!

А дівчисько те не знає:

Скільки кроків ще вперед зробить.

І в маминих обіймах поглядає

На промінь сонця,

Якій такий близький,

Але протягнути руку марно-

Зусиль прикласти треба до мети.

...

Black_fox

《Сьогодні мені наснилось...》

Сьогодні мені наснилось як ми були разом, щасливі.

А прокинувшись побачив повідомлення від тебе.

І чи то такі моменти були мінливі,

чи щось не так з головою в мене.

Але я відчув до цього таку близькість,

навіть сльози на очі навернулись.

Та це ж така дрібниця, дурість,

а сльози все одно полились.

Це ж всього лише смс-ка, жахливе уподібнення словам.

А відчуття, ніби душу за ще одну таку віддам.

І вже точно за сон цей наяву.

Я не скажу, що там було, задійте уяву.

Адже це і було створено нею (уявою)

Це було, є і залишиться лише марою.

Хоч які надії я б на це не покладав,

та мрії — все, що я будь-коли мав.

...

ℒ𝓊𝓃𝓁𝓊𝓂ℴ
16+

Ти

Ти розкриваєшся,

Розчиняєшся у моїх долонях.

Теплою кров’ю змиваєш сльози.

Я тебе не покину

Сьогодні,

Може й завтра,

Бо надто сміливо казати «ніколи».

Сонце сідає за обрієм,

Ти слухаєш тишу.

Вітер здійме догори твої обіцянки,

Що це не повториться

сьогодні,

І може завтра,

Бо надто сміливо казати «більше не буду».

І нас з тобою обіймає невизначеність,

З запахом надії,

Про сьогодні,

Про завтра,

І навіть надовго.

Бо надто сміливо казати «назавжди».

...

Ольга Тацюн

Удавана вічність

Поцілована гама має свій колір...

Боюся твоєї щасливої тіні,

Але другорядно лишаюсь у ніч,

Аби зруйнувати ударні та сині,..

Пустити по світу стривожено-клич...

Я обману тебе сном і містами,

Хай оберемком лягають поли.

Я прокричу, але вже не вустами -

Змішано квіти із тушшю смоли.

Тоді вже навчуся, як дума, літати,

У час той полину серпанком зорі.

Тільки й зумію тебе обійняти

Віялом серця на босій горі...

Боюсь твого щастя, навічно без мене,

Боюсь твого шансу у тихій руці.

Усе переможне давно не суттєве,

Тільки от гама лежить на щоці...

13.02.2024

...

Сара Ґоллард

Ящірка та Сонце

Прожив плазун під каменем віки,

В похмурі дні у сонце втратив віру.

Коли ж нарешті ясний день прийшов,

Проміння люто обпікає шкіру.

Боїться він, не вірячи очам,

Тремтить в страху обпеченим згоріти.

Він так давно забув про це тепло,

Не здатний пригадати, як радіти.

Невже мені це світло і тепло?

Невже і я його нарешті вартий?

І шкіра сіра і тверда мов скло,

Спадає з нього під небесним гартом.

Не бійся, друг. Скидай старе дрантя.

Стань як колись був - кольору сапфіру.

Хай світлом Сонце поверне життя,

Хай у любов верне забуту віру.

...

Максим Сальва

Бутерброд

Нотки смаку ці смачні,

Любимо ми їсти всі.

Прекрасні мов весілля пишне,

Чудові як світило сонця,

Згадаймо зранку ми завжди,

Які вони є запашні.

Гармонія ковбаски й сиру,

Политі соусом по хлібу.

Із краю в край вони ляга,

З собою присмак залиша.

Згадай лише ти їхній смак,

І не забудеш вже ніяк.

...

Marsus

Ми з різних планет

День 725 (18.02.24)

Під гаслом «спасаем своих» на болотах

Ідуть в Україну вбивать москалі.

Нічого не вміє крім цього голота,

Тож заробляють отак на війні.

Повірили в міф, пропаганда що несла

Про братські народи, родинні зв'язки,

Потужно упала вся «велич» на весла,

Та відключила кріпацькі мізки.

Орда є орда, золота чи не дуже

Як стадо проходить та знищує все.

До смерті людини те стадо байдуже,

Тому тільки смерть в цьому світі несе.

Знайшовся сміливець, щоб правду сказати,

Не встигли прибрати з ефіру таке:

«Не можна народи братерськими звати,

Бо примусом стали такими в Совке».

Походження різне у наших держав,

Мова різниться, побут, пісні,

Москаль убивати іде для розваг,

Чого ж ще чекати від тої русні.

Козак в Україні завжди працьовитий,

Господар у хаті та воїн в бою.

Ледачий москаль звик чолом царю бити,

Та на підпитку стоїть у строю.

Ми з різних планет - настільки не схожі,

Ми всі за свободу, вони - за царя.

З такою «ріднею» нам буть насторожі

Потрібно, щоб далі тривало життя.

...

Галина Студінська

Руки в руках

Твій сміх лунає в моїй голові

Фотоапарат твій, стоїть на столі

Пишеш слова пальцями, прямо на вікні Сьогодні буде дощ, в квартирі ми одні

Руки твої, в моїх руках

Твої слова в моїх віршах

Ти в думках, тиша на словах

Ти так любиш серіали і мої тату

А я нічого не люблю...

...

Вінсент. Або просто Віні

Доречі

Усі твої "доречі" поклали на коліна мої "кстати".

Твої ключиці й плечі

змушують не спати.

Усі твої речі пахнуть піонами і моєю квартирою

Ти навіть коли втомлена, виглядаєш такою красивою.

Рано ти пахнеш кавою а

вечором сухим білим вином

Я рано пахну алкоголем а вечором дешевим тютюном.

...

Вінсент. Або просто Віні

Перон

На пероні розкидані білі піони

Він докурює другу, вона уже у вагоні

Він хотів все змінити, вона хоче додому

Їм обом зараз важко, відчувається втома

Три дні тому ще все було в нормі

Вони снідали разом і жили в його домі

Він приносив їй квіти, він кохав її очі

Він просив залишитись, а вона вже не хоче.

Він не скаже ні слова, в нього відняло мову

Він підкурює третю, «вона не повернеться знову»

Потяг рушив в дорогу, вже закриті вагони

На пероні розкидані білі піони

...

Вінсент. Або просто Віні
12+

Молодість

У чергах за бензином,

В порожніх магазинах,

Серед замінованих доріг.

У темряві в підвалах,

У натовпі з вокзалу,

В полум'ї над містом на зорі.

В промоклому окопі,

Шукаючи свій спокій

В мерехтливім світі ліхтаря.

В кабіні у швидкої

З пораненой рукою

Пролетіла молодість твоя.

***

На митниці години,

Турбота за родину,

Небо, що відкрите лиш птаху.

Заховані могили,

Кладовища і міни,

Крейдой слово "ДІТИ" на даху.

Три місяці в лікарні,

Переживання марні,

Кілометри, пройдені в строю.

Повітряні тривоги,

До крові стерті ноги

Відібрали молодість твою.

...

Максим Бекузаров

Деві Джонс OST Пірати Карибського Моря

Ти – як вітер холодний в морях,

Чи знайдеш знов до мене шлях.

Спів мій вчуй – між хвиль він луна,

Моя любов жива.

На землі й в безмежжі морськім

Буде серце моє твоїм,

Десять літ – і зустріч нова,

Моя любов жива.

Стань із морем цілим одним

Владарюймо навічно ним.

Поховай всі мрії на дні,

Їх душі лиш мені.

Пісню грай, лилась що колись,

І де б шторми не розійшлись,

Ключ до серця знайдеш мій ти

Вдвох будемо завжди.

Шалу й сил не знають твоїх,

Не закути в кайдани їх,

Біль від ран не згасне повік –

Життя твого як лік.

...

Вікторія Арчер

Монолог непоєднуваних

У твоїй голові намело стільки снігу вчорашнього дня,

І проміння біжить по останній октаві до обрію,

Що у тиші вечірній твою розпізнаю я

Незворотність появи і невідворотність болю.

Ми зустрінемось знову, як ті, що втомились іти,

Що німим запитанням вганяють у серце погляди

Хоч не зовсім холодні й не зовсім гарячі вони

Та прошиють голками з червоною ниткою спогадів.

А тоді,

Я шепотітиму змови на свою любов,

Зливатиму віск аби позбутись страхів, що пустили корені

У моєму серці.

Та прошу тебе жодного слова мені не промов,

Відвернися, подавши води і сильні знеболюючі.

Я встав цього ранку і довго шукав тебе,

Озивався вчуваючи в тиші відлуння голосу.

Та тебе не було. На щастя тебе не було.

Лиш тремтіла у склянці вода поблизу знеболюючих.

12.01.2024

...

Володимир Каразуб

Небезпечна гра

День 723 (16.02.24)

Гонка озброєння є небезпекою,

Людство загинути може вкінець.

В космосі гратися я́дерной спекою

Може москаль - тероризму взірець.

Сі́мдесят років, як прийнято рішення,

Що підписали москва-Вашингтон

Щодо випробувань та до розміщення:

Атомна зброя - табу. Це закон.

Ні в атмосфері, ані в океані,

Вибухи ядерні заборонить.

Космос та море - недоторка́ні,

Та у кремлі розпочали знов нить.

Грізно погрожують все повернути,

Мріють супутники знищити там.

Першими на болота́х хочуть бути,

Тож надали́ волю чорним ротам.

Розвідка у США не дове́ла

Справжність цих намірів у кремля.

Разом із тим, пропаганда «дебела»

Стверджує інше, бо теж у руля.

Замість рішучості у протидії -

Сумнів зростає у США.

Блеф москалів, їхні хворі ті мрії -

Знов лейтмотив кремля шантажа.

Всі розуміють, що гра небезпечна,

Час вже потвору давно зупинить.

Тай у контексті війни це доречно:

Зло у болоті навік утопить.

...

Галина Студінська

Поле

А він хоче слави в твоїх очах

Розсупонити ночі печальної ризи,

Поглянь на обличчя в кривавих сльозах

У битвах за тебе порите близнами.

Він хоче любові, без правди, вона ж

Зведе в поєдинок дві душі і волі,

На суд, де в примхливостях доля — суддя,

І зникне за чорними хмарами в полі.

Хай вірить суперник у правду свою,

Що звершиться небом, що він переможе,

Та зброя його чи здобуде княжну,

У того хто більше, як правда, заможний?;

І все-таки сонце зануриться в кров,

І явиться небом очищене знову,

Можливо на полі залишиться той,

Хто вірив у силу, не в правду любові.

04.01.2024

...

Володимир Каразуб

А я люблю тебе...

А я люблю тебе, як весну

Коли все квітне навкруги

І ти така дуже прекрасна

Весела й гарна, як завжди

А я люблю тебе, як літо

Коли вже море ягід всюди

І ти як ягідка моя

Іди до мене, скуштую тебе я

Як сонце світишся завжди

Така кумедна і весела

Кохаю тебе, нікуди не йди

Кохаю тебе, моя королева!

...

Закоханий Старий

РОЗМОВА

Скажи чи вмієш ти побачити крізь хмари небо,

де полотно прошите світлом вибухів планет?

Не вмію я цього робити...

Скажи тоді, чи чуєш ти, як море б'ється об ті скали, коли проходять кораблі?

Не чую я і я не бачу...

Тоді можливо ти почуєш спів птахів у тім саду де ви гуляли?

Не чутно було нам ніколи...

А стукіт серця в грудях чуєш, воно гарцює кожну мить?

Не чую я нічого - воно давно мовчить...

Про що мені тоді спитати, коли ти будеш помирати?

Чому не зміг я "не" прибрати зі своїх почуттів...

...

Ірма Скотт

Кути

СЬОГОДНІ і є вічністю...

Падає небо уламками снігу,

Тихо чекає, що при́йде весна.

Сірі кути не стидаються бігу,

Люди ж тікають, коли німота.

Стіни стають безумовно-чужими

І все ще надію шиповано ллють,

Аби зрозуміти, якими сліпими

Бувають події і вся їхня суть.

А сховане кане у морі жадання,

Падає в тиху, невинну журбу.

Сильнішим за правду є тільки зізнання

І вміння сказати одвічне,- Люблю.-

Зорі все также невинно співають...

Аби лиш почути їх стишену лють,

Поки вони ще ніяк не згорають

У думі про те,.. що навічно заснуть...

07.02.2024

...

Сара Ґоллард

Небуття

Я пережив війну з самим собою

І умертвив людину, що жила тобою.

Вона шукала упокою

Та зовсім не жадала болю.

Перетворила ти її в живую зброю,

Яка навічно загубила волю.

Примарна тінь торкнулася рукою

Душі огорненої тьмою.

Я бачив, як сяяла та чистотою

Кохання справжнього до болю.

Не обділиш такую душу ти красою,

Якою б не була жорсткою.

В моєму серці ти неслась грозою

Та винятковою, не злою.

Але так краще, нам з тобою

Хоч і не вирішили все між собою.

Та знаю я, пройдуть літа

Вже не згадаєш ти листа,

Що я пишу у відчаї, й пітьма

Стає останнім свідком того дня,

Що відкриває шлях мій в небуття.

Прощай й прости – це каяття,

Прийми же ти мої останнії слова

І буде вільная душа моя,

Яку так довго зігріва любов твоя.

...

Peter Kaspi

Ревність

Я знову заплакала, в біса, за ревність,

Бо наші стосунки ідуть в глухий кут

Та подруги ті і моя неупевність

Приводить сценерій з поганий маршрут

Я вірю і знаю, що не відвернешся

Ми стільки удвох за роки перейшли

.. І знову у серці ця думка заб'ється

Чи ти не замінеш? Чи зможеш піти?

Як дивно й нестерпно, я знов відчуваю

За рік я забула, що плід пожираю

Своїх тих невдалих стосунків, людей,

Які відкидали з хороших ролей

Між нами не прірва та стрімко зростає

Чому ж я так вперто її відчуваю?

Все добре, колишньо, як мало би бути

Та ревність моя то не зможе забути

Як ти віддаєш зараз їй перевагу,

Хоч це і не так та брешу собі вдало

Навіщо? Для чого я ріжусь об лезо,

Яке так чи рано заріже все "небо"?

Те небо довіри, яке будувала

Роками по частці й хмаринці збирала,

Хмаринці моментів, поганих й хороших,

Які прикрашали картину цю гожу

Мої почуття зараз незрозумілі

Та плакати хочу з бесилля в невірі

Боюсь утрачати тебе, зрозумій же!

Люблю тебе, Юля, тому це й больніше..

...

Gqvwvwg

Живі дерева

Він йшов у ліс по дрова і вертався

Зі скіпками під нігтями й тягнув

Прив’язані до ровера шнурками

Порізані гілки і по дорозі

Встромляв зустрічним, словом, шпичаки,

Мов бив наввипередки, щоб його заняття

Ніхто не зміг принизити, мовляв

Котел стоїть, але мурує печі.

У ньому був цей дух незламний, впертий

Якому підкоряється усе,

І навіть сонце, крижаного грудня

Заходилось гугнявити вогнем,

У нього вдома, тими язиками,

Якими він сусідам відмовляв

У чуйності, мов жив давно без слова.

Та бачив я його страшне лице,

Як над порогом захиталась тричі

Труна його злощасної дочки

І він тоді сховавсь у темнім лісі

Своїх долонь спрацьованих і серцем

В якім вогонь поволі погасав

Здається вмить схопився і погаснув.

Він все ще ходить за гілками в ліс

Усе ще кидає осколки слів колючих

Усім кого зустріне, а в собі

Здається вирубав усі живі дерева.

06.02.2024

...

Володимир Каразуб

Кінець..?

Я не скажу тобі "прощай!"

А просто в очі подивлюся

І там потраплю крізь питань

У правду й совість, що боюся

Коли ж звернули не туди?

І що ж, до бога, я зробила?

Скажи ти прямо! Не іди!

Усе що виправить - змінила б! .....

І ти продовжував глядіть,

І так байдужо набридати

В моїх словах лише з молінь

Душа продовжила кричати

І тихим вітром вдалені,

І хмурим небом, що заплаче

Ми вдвох залишили всі дні,

Які втрачали, щоб не бачить

...

Gqvwvwg

ПУСТО У ЛЕЛЕЧОМУ ГНІЗДІ

Пусто у лелечому гнізді.

Три яйця забуто звідучора,

І тривожно заглядають зорі

В жменьку на тополиній руці.

Чутно: ще достукує життя,

Хоче пульсувати у майбутнє.

Тихше… Слабше… Піднебесних буднів

Не окрилить трійко лелечат.

А кортіло спробувать вітрів!

Ось затнулась куканням зозуля.

Ви скажіть, для чого п’яна куля

Б’є у щастя пари журавлів?

...

Білик Ірина

ПУСТО У ЛЕЛЕЧОМУ ГНІЗДІ

Пусто у лелечому гнізді.

Три яйця забуто звідучора,

І тривожно заглядають зорі

В жменьку на тополиній руці.

Чутно: ще достукує життя,

Хоче пульсувати у майбутнє.

Тихше… Слабше… Піднебесних буднів

Не окрилить трійко лелечат.

А кортіло спробувать вітрів!

Ось затнулась куканням зозуля.

Ви скажіть, для чого п’яна куля

Б’є у щастя пари журавлів?

...

Білик Ірина

Крила

Я для себе істину відкрила:

кожен має за плечима крила.

В когось крила, як веселка, гожі,

в когось ніжні, на пелюстку схожі,

в когось гарні, як весняна днина,

в іншого – немов стара ряднина,

в когось горді й сильні, як вітрила.

Люди різні, й різні їхні крила.

Хтось до сонця полетіти хоче,

інший по багнюці їх волочить.

Хтось крилом укриє від негоди,

хтось ховає під крилом доходи,

хтось крило простягне в допомогу,

інший – є й такі! – підставить ногу

(крила у таких безбарвні, кволі

і безсилі, як пташки в неволі).

Хтось радіє крилам, інший – тужить.

Кожен має ті, які заслужить.

17.10.2017

...

Музика

Вогонь Черви

У час коли горить згорає

Коли кохання в карти грає

І як програла дівчина мала

Бо покохала принца зла

Вогонь той солодко палає

Кохання козир враз кидає

А дівчинка стоїть і плаче

Свого коханого не баче

Коли все крахом опадає

Колоди карт уже не має

А має та лише дитя

Що грало так в легке життя

Коханий попіл не стирає

У програші карту ховає

Бо хто сказав що то кохання

Не є уроком програвання

Та ж поки серце те горить

І поки той азарт бринить

Чекає мила все що зло

В тихеньку грає роль добро

Бо той ж вогонь вона чекала

І карти вправно сортувала

А в результаті крахом впала

Бо черва козиром не стала

Нехай вогонь несе кохання

Не до страшного вигорання

Лиш карт азартну ту колоду

Хай спалить принц не того роду

...

Vavelony
12+

Біла Хата

Я побудую білу хату

Серед гаїв, серед ланів.

Нову - велику і пузату,

Для добрих справ і чесних слів.

Там буде сонце, будуть квіти,

І в небі - пісня солов'я.

В тій білій хаті будуть жити

Твоя родина і моя.

Садок вишневий коло хати,

Де хтось співатиме пісні.

Там буде сміх, і будуть грати

Твої там діти і мої.

І все згорить. І чорним димом

Піде у небо навесні.

Садок. Твоя й моя родина.

Пісні і сміх. Доньки. Сини.

***

Я побудую білу хату -

Для тих, хто буде далі жить.

Я побудую білу хату,

Де попіл старої лежить.

...

Максим Бекузаров

Дрони

День 717 (10.02.24)

Кажуть війна технологічна:

Дрони воюють поміж собою.

Нове століття, тож це логічно

Інші шляхи шукати до бою.

Є в Україні хлопці майстерні,

Розум та руки - від господа Бога.

Втілять в життя, навіть, задум химерний,

Щоб москалю позбивати всі рога.

Поки будують завод «Байрактарів»,

Двісті площадок вже є виробничих,

Де кожний день на десятках гектарів

Створюють дрони конструкцій незвичних.

Десь сім десятків різного виду

Сертифікати отримали, навіть.

Отже, тремтіти кремлівському діду,

Що Україною нашою марить.

Армія дронів на захисті буде,

Щоб берегти життя наших хлопців.

Най-найдорожчий ресурс - наші люди,

Дрони хиститимуть на кожнім кроці.

Розвідка в день та в ночі ефективна,

Знищує техніку легко ворожу.

Дрон - інновація та вже не дивна,

Скільки корисного цей мали́й може.

Кожного дня ми донатим на дрони,

Уряд в процесі та, явно, гальмує.

Дуже повільно приймає закони,

Ще повільніше потрібне купує.

Хто перший встав, тому капці на ноги,

Тож ворушіться, не зволікайте.

Дрони потрібні для Перемоги,

Кожну копійку для фронту віддайте.

...

Галина Студінська

Шоумен

День 716 (09.02.24)

Одна лише думка бентежить суспільство -

В війні Перемога над москалем.

Козаки століття - проти насильства

Та не спроміглися створити Едем.

На тому шляху щось завжди заважало,

Як правило, заздрість до знаних людей,

Що болячи сі́палося, як те жало,

Та зво́дило в нуль геніальних ідей.

Сучасні часи не змінили нічого,

Є лідер, суспільство що розчарував,

Багато, хто мав довіру до нього,

Сьогодні свій голос йому б не віддав.

Війна не приховує вади людини,

Окреслює справжнє - природи вердикт.

Зліпити сталеве із крейди та глини

Нікому не вдасться, хоча це інстинкт.

Зібрав біля себе «великих» експертів,

Що зраду, корупцію всюди несуть.

Йому б окуляри зелені протерти,

Побачив би того оточення суть.

Згубили довіру людей у суспільстві,

Обрали Залужного винним у тім.

Потоне ця влада у власнім презирстві,

Бо запустила зраду в наш дім.

Війна - це вистава і досі для нього,

Де грає свою головну лише роль.

Створив собі лік нарциса, святого,

На банковій сцені, безумовно, король.

Завадили «примі» якісь журналісти,

Почали за ними всіма слідкувать.

Немає чого́ в різні справи їм лізти,

Глядач має тільки аплодувать.

Головнокомандувач рейтинги має

Більше за нього? Не комільфо!

Так конкурентів своїх прибирає,

Далі утримати щоб шапіто.

...

Галина Студінська
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
День народження Великого Кобзаря! 💙💛
09.03.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

... Детальніше
Блоги
Весна і кохання. Флешмоб еротичних оповіданьМіло Севіч
29.03.2024
Шановні Аркушники, читачі, та гості, хочу запропонувати усім невеличку розвагу, а саме флешмоб. ... Детальніше
Конкурс Король/Королева крінжу.Таліана
07.03.2024
Кінець голосування! Голосування триває до 29 березня включно. Поставте оцінки під творами. Обов'язко ... Детальніше
Мені сьогодні 30 років :) Катерина Бондарєва
29.03.2024
Можна написати дуже довгий пост про те, скільки я всього зробила, скільки країн побачила, проектів н ... Детальніше
Той морок Олександр Твін
29.03.2024
Сьогодні близько 13:00 викладу нове оповідання Доволі незвичайне темне фентезі Заходьте почитати) ... Детальніше
Про опенколМай Мальцев
29.03.2024
Миру! Одна з моїх неприємних робіт — розсилка повідомлень щодо не проходження текстів у номер. Я поч ... Детальніше
"Демони Розумового Горища" тепер і в аудіоформатіЮгин Кобилянський
28.03.2024
Неймовірна Dodo Vess озвучила декілька віршів з моєї збірки поезії "Демони Розумового Горища" Тому ... Детальніше
На Аркуші вже:
10065читачів
112886коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: