🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
war prose

Електронні книги / Інше (991)

Півмісяці на долонях

Набагато легше зрозуміти, як влаштований Всесвіт та яка природа живого,

Ніж в метро дивитися на руки тендітні, які все сильніше й сильніше стискаються.

Набагато легше забути про найгірше в житті та проблеми світу,

Ніж бачити, як сильно вона старається стримувати сльози.

Набагато легше розгадати найскладніші таємниці та злочини,

Ніж причину її півмісяців на долонях.

Набагато легше з кимось познайомитися,

Ніж бачити незнайомку у потязі...

...

tristis_vibe

Сині

Мені було 15, коли я зрозуміла, чому море, річки, океани сині.

Мені було лиш 15, коли побачила хвилі своїми очима.

Мені було тоді ще 15, коли бурхливі води потягли мене далі.

Тонути було мені вкрай приємно,

Побачити те, що можуть тільки риби,

Відчути той тиск наче від твердих обіймів.

Як же спокійно!

На дні океану, де видно лиш світло,

Всі кольори змішалися в єдине.

Те світло створило трішки ілюзій.

Ілюзія перша нагадала про друзів,

Про те, що вони напевно зараз дуркують та чекають на мене біля тих халабудок.

Ілюзія друга показала родину,

Мати, сестру, батька і кішку.

Здавалося, що зараз час все зупинить,

Залишуся лиш я і холоднії хвилі,

Які розкажуть де краще спочити.

Понесуть мене вони далі чи залишать на місці?

Чи справді, то дно чи може, то хвиля?

Чи дійсність це все чи дивна уява?

На жаль, ніхто це не знає...

...

tristis_vibe

Переклад з естонської Леело Тунгал

Ніщо не йде безслідно

Змінює тільки обличчя,

Й ненависть відповідно

Не видають публічно.

Несподівано, поряд раптом

З кулями, бомбами, знову

«Градами» криють оптом

Правду некривдним словом.

Страшенні вогні мінометів,

Зе́млі чужі безкінечні.

Після таких предметів

Довірливість недоречна.

Немов із дикого племені,

Ділять країну непрохані,

Щоб історія їхня без імені

Стала брехнею напхана.

Зло виглядає так рясно,

Вигідно скаже, де істина,

Але розкажи нещасному

Він упізнає, бо вистраждав.

Кров’ю невинних наповнено

Місце і простір – завершено,

Зло і добро не встановлено,

Жертви впізнають їх першими.

Рейки біжать під вагонами,

Черговий їх чекає за звичаєм…

Загиблим із прірви бездонної

Смерть дає орден відчаю.

Відкрию я з хвилюванням –

З хисткою надієй на краще

Світ віртуальний… Останні

Новині весни не найкращі.

Надія все є, і я вірю,

Проб’ється синя квітка жіноча

Крізь сніг, повернуться втрати

І життя переможе, це точно!

Олена Шапран

09.05.2024

Miski ei kao ega teki,

vaid muudab kuju ja olekut.

Ka kurjus ei kao ega teki

ega kuuluta enda taastulekut.

Äkki ta lihtsalt on kohal

nii relva kui sõnaga – kõigega.

Laiutab maailma kohal

ja õiendab arveid õigega.

Võõrast maad endale võtta

jälle võib raua ja tulega.

Alandlik hõimlane tõttab

õigustust leidma veel sulega.

Niiviisi – kildhaaval, tükati

maailma haaravad alatud.

Ajakell tagasi lükati,

ajaloost tõde on salatud.

Kutsuda kurjusejõugud

võivad end teistmoodi nimega –

ahnet ja alatut tõugu

ära neis tunda võib pime ka.

Õhk karjub süütute verest –

võimsad on vait nagu tunagi.

Siitsamast, meiegi perest

paljusid vaenati kunagi…

Peagi ehk raudteejaamas

ootel on küüditusvaguneid…

Tapja on mundrile saamas

uusi ja säravaid paguneid.

Ärevalt arvuti avad –

lootus ei taha veel kustuda…

Seda, et peagi on kevad,

isegi raske on uskuda.

Ometi lippu kord heiskab

sinilill hommikul sumedal!

Sina ju tead, kus ta peita

juuri võib praegu veel lume all…

Leelo Tungal

02.05.2024

...

Олена Шапран

у світанок...

перекинуті мости

через виблиски та блиски!

чути поскрипи мостин

юрмоскупченого дійства...

в блискавицях далечінь

кличе окликом гортанним...

чи починок,

чи почин - пада в розпачу останній,

не дотягнеться нестямний

у коловертню до кіл,

до коліс, що білі спиці...

палять очі наче сіль

сонця коси променисті...

сміх червоний зоряниці

дзвінко їде в колісниці,

що запряженая цугом -

чути постуки копит

і веселий вітер дмуха

насторожуючи вуха.

до зеніту часів стук

потягнувся мов серпанок,

в синій танучі імлі.

і не бачити, не чути

крізь хихикання прощання... -

як зникаючи зітхнув

чорний сутінок останній,

розкидаючи безладно

роси світі по землі...

...

Ем Скитаній
12+

Учителі дев'ятих кіл

Як згаснуть зорі на нічних полотнах,

То вийдуть в стрій учителі дев’ятих кіл.

Учителі сердець ламких, холодних,

Найвижчих сортом, небезпечних, темних шкіл.

Там десь сховались другосортдні діти.

Зимові діти, діти чорних, темних днів;

А другий сорт- це ті, хто щиро хочуть жити...

Таке клеймо взялося звідкись з-під ярів.

І головна мета крізь перешкоди-

У другім сорті позитив знайти.

З-за темних днів і всякої погоди

Можливо фінішу такого досягти.

Дає нам зорі небо пречудове.

Десь вдалені- учителі дев’ятих кіл...

Життя- важка, непередбачувана школа

Й пощади там нема по вік-віків.

© Віра Семків (березень 2023 р).

...

Віршотвориця
16+

Живий мрець

Безсонні ночі я проводжу,

Наодинці, лиш з собою.

Чи то живу, чи то вмираю,

Вже різниці не вбачаю.

Вже, як наче під труною,

Гнию живий і сам з собою.

Хіба життя це? Хіба воно?

Хіба воно безглуздо так минає,

А я десь фоном споглядаю?..

Немов мене і немає.

Іноді і справді забуваю,

Що десь там за вікном бурлить життя.

Людські голоси вже не пам'ятаю,

Та й чи потрібен їм я?

Я – це лиш думки,

Самотність, безкінечні муки.

Приречений ходити по світу мрець,

Чекаючи, коли настане день з життям розлуки.

23.12.2022

...

Broken Angel

Без назви

Навіщо нам на землю сонце світить, сади шумлять, шумлять смереки?

— То для добра, — пояснюють Монтеккі.

— То для добра, — теж кажуть Капулетті.

Але ж то сонце в чорних хмарах меркне, сади ламають град і вітер!

— Це зло, — кивають Капулетті.

— Це зло, — підтверджують Монтеккі.

До того ж війни ті постійні. І ворогують люди в світі!

— Це зло, — сумують знов Монтеккі.

— Це зло, — зітхають Капулетті.

То що ж робити? Війни не одне століття, і ми вже так давно каліки.

— То для добра, — храбряться Капулетті.

— То для добра, — у груди б’ють Монтеккі.

Але порожньо на планеті стане, бо люди на війні вмирають!

— То не біда! — відповідають нам Монтеккі.

— То не біда! — сміються Капулетті.

Ну, а якщо… згорять ліси і річки… І хто тоді відповідає?

— То Капулетті, — кажуть нам Монтеккі.

— Ні-ні, Монтеккі, — кажуть Капулетті.

...

Олена Шапран

Слова, слова, слова

Слова, слова, слова … Яка же їм ціна,

У тиші цій, маскованій, між нами?

І гори почуттів описують оті слова

Котрі шепочуться коханими устами

Слова, слова, слова … а правда де?

Чи ж не обман то часом так солодкий,

У хвилі цій, котрий з часом мине

Залишивши присмак болю пекучий?

Не все то золото, що так блищить...

Любов чи пристрасть поміж нами?

Це серця почуття чи лише хіть –

Написано отак поміж рядками?

...

Ruslan Barkalov

Цілини

Ліси й пороги, то моє порочне коло

Річки та водоспади уже по крові течуть

Я вже залежна від природи, що довкола

Та що веде мене крізь душі тернисту путь

Натхнення бьється в грудях наче сердце

Коли я бачу гори та густі ліси

Я хочу змінювати світ, тож хай любов тече і ллється

Відновлюючи до первинної краси

Цілини ті могутністю своєю чисті

Про них писали мабуть всі, та хто ж написав їх?

Земля, вода, повітря та вогонь то Мудрості з'єднання в миті

Вона фрактали поєднала у світи, та окрилила всі рядки віршів моїх

...

Казакова Марія

Переліт

Яке молочне небо уночі,

Невже ніхто ніколи не дивився,

Як стомлені земним буттям грачі

Зривають з місця мертві кіпи листя?

Як сильними помахами крила

Вони в ванілі неба завмирають,

Лише на мить й на фоні полотна

Назавжди в світі ночі пропадають.

Ніколи вже ті самі не вернуться,

Серця їх постаріли ще на день,

А хмари з молока ще й досі в’ються

Під пам’яттю від їх нічних пісень.

...

Yana

Відведи мене додому

Чуєш? Відведи мене додому,

Коли не твоїм шляхом я піду.

Коли дорога врешті надоїсть живому,

Коли життя навіює жаху.

Відведи мене додому,

У тихе місце, де ріки не течуть.

З плеч змахни рукою тяжку втому.

Думки зітри, що голосом твоїм гудуть.

Зітри й мене, як ти стирав з землі мільйони.

Колись зсипав каміння у рови.

Відкачував з легень повíтря галони.

І казав, тобі не довго ще, терпи.

Скоріш веди мене додому.

Де засну я сном, яким ти досі спав.

Розкажи історію нікому невідому,

Про те, хто ти, та чому сонце в нас украв.

...

Тамара Рудик

Фатум

Я тільки спогад,

Тіні темніша,

Світом гонима,

Як сама смерть.

Я тільки здогад,

Думка ясніша.

Лину за ними

У круговерть.

Люди кохають,

Люди працюють,

Люди вмирають -

Люди живуть.

Я пам'ятаю,

Їх всіх пам'ятаю

Навіть коли

Дуже хочу забуть.

Я у кінці

І я у початку.

Я є усюди,

Хоч йду з небуття.

Фарби митців

Обирають спочатку.

Потім етюди

малюють життя.

...

Євгенія Петрікова
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
20.09.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

От і настав час привітати переможців та учасників з результатами "IX Всеукраїнського літературного конкурсу «VivArt»"! 🥳

... Детальніше
Блоги
Друга книга - все!Злата Соловей
02.10.2023
Вітаю! Нарешті завершена друга книга серії "Джерело Лаверн", і я запрошую її читати: https://arkush. ... Детальніше
Привіт, осене або Блог осінніх текстівЛана Філлі
02.09.2023
Хто з вас любить осінь? А хто ні? А хто любить про неї писати? Перегляньте свій творчий доробок - д ... Детальніше
Допомога 13 окремому зенітному кулеметному батальйону Мавка (Ганна Заворотна)
12.07.2023
Мій знайомий письменник, журналіст, фотограф, музикант, природоохоронець, політолог, кандидат політи ... Детальніше
🇺🇦 З Днем захисників і захисниць України! 🇺🇦Аркуш
01.10.2023

Щира шана всім, хто зараз боронить нашу землю та наближає перемогу! Дякуємо за вашу звитяжну працю! Повертайтесь живими та неушкодженими! 💙💛

Слава захисникам і захисницям України! ✊🇺🇦

... Детальніше
Друзі, роман "Срібло і золото" закрито для редагування і доповнення. Джей Даркош
01.10.2023
Оновлену версію і нові глави очікуйте орієнтовно в січні. Дякую всім, хто читав, коментував і підтри ... Детальніше
Партнер-кармаАйлін Руж
02.10.2023
Коли знаходиш свою людину, що в точності схожа з тобою, твоїми смаками, світоглядом, але є одне «але ... Детальніше
На Аркуші вже:
7715читачів
76653коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: