День народження Великого Кобзаря! 💙💛

Електронні книги / Верлібр (508)

Неймовірний сайт "Аркуш"

Познайомилася я

З чарівним сайтом "Аркуш".

Він і веселий,і сумний

Одночасно.

Там різні книги,вірші, прози.

Емоцій багато.

Аркушенятко полюбила,

Бо відчула тягу до читання.

Хоч раніше і не любила це заняття.

Друзів багато відшукала

Та тепер майже

Щоранку читаю

Щось на аркушенятку.

...

Хвилина душі

Дива моєї землі

Це жовтий стяг, блакитні небеса.

Калинин цвіт, щебіт солов'їний.

Незрівняний дивоцвіт.

У нім осянійм чари неосяжні.

Річка, немов стрічка розляглась у гаю.

Русалки звабливі-чарівнички під воду затягнули.

Навіки тепер водяний.

Чугайстер вів, а Перелесник розвіяв.

Золотий хрестик на грудях

Грішне бажання у думках.

Узрів Мавок на останок.

Танок, подібний на травицю, котру вітер веде у тан.

Танок у місячному сяйві...

Темрява...

Спалах...

Світанок...

Добрий ранок, земле рідна.

Сонячне проміння на світ соняшник породив.

Бачив як Гречишниця- мавка польова, ожила...

З вітром пішла у тан, а у нім Перелесник.

Це дива моєї батьківщини.

Та сховані вони від людських очей, а як узрієш, то пропадеш.

А коли пощастить, втічеш увидівши дива...

Я ж не тікав і тепер на віки часточка цих див...

...

Сандра Мей

Львівська осінь

Львівська осінь

вхопила за горло

горілим листям.

Я спробував

наздогнати вітер,

а він на Високому Замку

ділиться враженнями,

обпікаючи вуста закоханим

холодними поцілунками.

Так тихо стало у місті,

наче голуби відлетіли.

І заплакав дощ,

послизнувшись на лезі

бруківки.

...

Назар Скалюк (Марко Войт)

вона нічого не хотіла!

вона нічого не хотіла, ні мільярд доларів ні діамантів з смарагдами, ніяких багатств сьогодення вона не потребувала.

хотіла вона всього лиш поваги до своїх почуттів..

усі спроби отримати бажане закінчувались поразками..

вона розповідала йому геть усе.. усю душу переповідала.. а йому було байдуже

завжди мовляв я зайнятий , немає часу , потім поговоримо.

він навіть не розумів як був потрібен їй..

вона усіляко добивалась його уваги, хоча мало б бути навпаки..

старалась усіма силами викликати у нього посмішку та радість, але у ті моменти його думки були наповненні іншою..

тоді сказав він їй « давай залишимось друзями , я завжди буду поруч як друг)»

її серце вкотре зазнало болю..

Жадан писав «любов варта всього, варта болю твого..»

та от тільки вона була готова заради тієї любові у вогонь , а він ні..

усе думала вона як так легко забути можна..

тоді зрозміла , що покохаєш хоч раз ти згориш не раз..

мабуть ця історія не більше ніж випадковість..

...

Гнатюк Анастасія

Очі

його волосся било сонячним світлом, та створювало гармонію з сонцем, очі карі, начебто звичайні, але ні вони наче мерехтять сяйвом, як у котика на очі якого потрапило світло у темряві. ці очі зачаровують, дають тепло яке навіть сонце не взмозі дати, у них проглядається добро. поруч з ним наче окриляюсь, почуваюсь вільною та в безпеці, хочеться бути з ним поруч постійно, бачити його прекрасну посмішку яка нікого не залишить сумним, буває в поганому настрої сьогодні, та бачу його посмішку та відчуваю стукіт його серця під час обіймів, моє серце завмирає, немов би час зупиняється і все навколо бездиханно стоїть , в той момент світ зупиняється ніби дає можливість сказати щось вкрай важливе, але сміливості не вистачає..

його ніжність наче море безкарає.. ці ніжні поцілунки та дотики зводять з розуму, наче мавка окутала твій розум та забрала фізичну силу, і ти відчуваєш немов би духовну піднесеність..

а кохання до нього росте з кожним днем, коли він не поруч відчуваєш ,що чогось не вистачає.. я сумую за ним.. хочеться знову відчути ці теплі обійми, ніжні поцілунки та закохані оченята.

...

Гнатюк Анастасія
16+

•сповідь

важливо: у моєму тесті відсутні загальноприйняті правила орфографії/пунктуації/рими, скажімо мій мистецький експресивний почерк.

...бездушшя...

я наповнюю енергетичний атом

у криті цеглини світобудови

дивлюся на потертий папір з ікон

моли-тов

рахую навстіж надгробки

    з

        паперу

сьогодні затемно для літнього дива

”друзі” не ходять

по бритву

не дивляться фільми

вони зачаїлися

як і покручені довгуваті

іс-тоти

           вони

                       лазять

парковкою

без усвідомлення

моїх шалених

затяганих

|затятих| мрій

хочу спочити

у млі безмістов'я

невичерпних рамок

ворон

ті карають, а хоч би товк

граматика в нуль

і править всим хаос —

«я наречу тебе

змарена

к ара.»

...

ластівка

Любов

Інколи солодкоголосся ріки таке полохливе,

Непевне, просіяне перламутровою димкою,

І так хочеться спотикнутися, перечепитися

Язиком за дзвінку літеру любові

А інколи так, щоб коліном відчути камінь в нестримних потоках вод

До крові розбивши його, тільки б відчути,

Як стугонить вона у моїх венах-ріках

І хлюпає шумовинням почуттів.

Тільки б відчути,

Променистий вибух

Власного серця

Коли ти оселяєшся в ньому,

Довічною панною

Викидаючи з його вікон крихітні статуетки ідолів,

Даруючи насолоду розгойданого надвечір’я любощів.

27.05.2023

...

Володимир Каразуб

Голос

Ти спускаєшся ниткою її голосу

В глибини розшитої обителі її жіночності,

Цією сонячною, теплою попругою,

Наче розсіюєшся звуком, як вода,

Що наповнює вузькогорлий глек,

Навпомацки вгадуєш її форму

Заповнюючи голосом, занурюючись

У хтонічне царство першопричини.

Все, що вона робить –

Це подає зализаний початок нитки.

Але найбільша її цінність – стати міфом,

Фантомною вигадкою, натхненницею,

Що витає в мороці прозорим духом вібрації.

І я прошу тебе – не розплющуй мої повіки,

Але говори зі мною з тією легкістю шовкової нитки,

Що зшиватиме нас у кімнатну лінію віконної світлотіні.

15.09.2022

...

Володимир Каразуб

Моя заблудла і неохайна душа

Моя заблудла і неохайна душа,

Кудись мене тягне.

Чи то у світло, чи то в темряву,

Або й зовсім у нескінченну глибину безладу.

Хотіла б я знати, яка доля мені уготована,

Коли в серці горять протиріччя,

То обпалюють, то остуджують.

І здається, що більше немає ніякого виходу.

...

Айлін Руж

король!

мені іноді здається, що

я вибішую людей

може це, звісно,

я так тільки лещу

власній уяві!

але, до прикладу, як

пару днів тому

я перестрівся з одним

чуваком – на

тротуарі.

ну, зіткнулись плечима –

було враження, що

він хотів зіткнутись –

але в останню мить

передумав!

а я ж – навпаки!

ну, зійшлись ми

й почали обмінюватись

думками – з приводу!

він мені спочатку

каже, що я – ніхто!

дивно, але

саме так мене

виховувала моя мати!

що яким я був

від народження – я

й не згадаю!

так от, а тоді

він каже, що я

ходжу, наче король –

наче саме це його

й вибісило!

мені дуже важливо

було зрозуміти

думку людей, які

вважають тебе – за

ніщо)

...

мелхіседек

Без назви

Навіщо нам на землю сонце світить, сади шумлять, шумлять смереки?

— То для добра, — пояснюють Монтеккі.

— То для добра, — теж кажуть Капулетті.

Але ж то сонце в чорних хмарах меркне, сади ламають град і вітер!

— Це зло, — кивають Капулетті.

— Це зло, — підтверджують Монтеккі.

До того ж війни ті постійні. І ворогують люди в світі!

— Це зло, — сумують знов Монтеккі.

— Це зло, — зітхають Капулетті.

То що ж робити? Війни не одне століття, і ми вже так давно каліки.

— То для добра, — храбряться Капулетті.

— То для добра, — у груди б’ють Монтеккі.

Але порожньо на планеті стане, бо люди на війні вмирають!

— То не біда! — відповідають нам Монтеккі.

— То не біда! — сміються Капулетті.

Ну, а якщо… згорять ліси і річки… І хто тоді відповідає?

— То Капулетті, — кажуть нам Монтеккі.

— Ні-ні, Монтеккі, — кажуть Капулетті.

...

Олена Шапран

І знову

Вона була до непристойності красива, завжди приходила непомітно.

ЇЇ обійми затамовували подих, по шкірі пробігав легкий морозець.

Дотики були мов вітер, вільні та легкі.

А вуста неначе дощ, такі ж прохолодні й ніжні.

На вилицях виднілися сльози, зрештою сльози - біль, яку вона ховала в собі.

Ох ці очі, як небо безмежні, як місяці посеред хмар.

Волосся руде, таке ніби листя зі старечих дубів.

...

Олесь Каменяр

Учень Чаклуна та Діва Айне

У листопадовому парку я зустрів дівчину в літньому сарафані

Вона сказала, що їй зовсім не зимно, бо тепло це і є її плоть

Її посмішка була наче з того сну, після якого вперше прокинувся зі стояком

Я згадав усі приворотні закляття, яким мене навчив старий наставник

А вона сміялась і казала, що ніхто ще не читав їй таких красивих віршів

В Білому Місті біля моря ми їли солодкий хліб вигнання

Бо заради неї я покинув я батьківський дім і старого мага наставника

Кожен день я грав чарівні мелодії на площі біля храму Народженої з Піни

Моряки плакали від розчулення і кидали мені монети, а дівчата - троянди

Не минуло і року, як вона зрадила мені з піратським капітаном і покинула

З серцем повним люті і відчаю вирушив я в далеку подорож

Але ніде під сонцем не знайшов місця де міг би втишити свій біль

Тож я випустив його назовні і перетворив на заколот і революцію

Коли ж по коліна в крові я зійшов на трон і назвав себе тираном

Серце моє сп’яніло від плачів присуджених до розстрілу і стало каменем

Знудившись бути тираном, я все покинув і став божевільним катеринщиком

Зі старою катеринкою я блукав під дощем дворами Чорного Міста

Самотні діти приходили на вистави мого лялькового вертепа

Але найкоштовніша лялька завжди залишалась за лаштунками

Досконалий порцеляновий виріб, бездоганна її копія

Настільки бездоганна, що одного дня лялька перетворилась на оригінал

І бути Паном над нею одною було солодше ніж колись володарем царства

А коли моя влада над нею стала нестерпною, ми пройшли крізь дзеркало

І все перемінилось. Вже я став рабом безіменним у ніг Володарки

Безіменним звіром, безтямним биком, посеред її лабіринтів

Нині я старий єресіарх, Великий Магістр потаємних мистецтв

Юні учні, талановиті, безстрашні і дурні приходять послухати мої настанови

Я запитав кохану, чому вона не змінилась зовсім з дня нашої першої зустрічі

“Милий, милий! Я ніколи і не була смертною жінкою. Я і є магія.

Я і є просто втілена антропоморфна метафора, як ти раніше не здогадався?”

Вона сказала: “Іди і збери наплічник для свого найкращого учня

Завтра йому вирушати в далеку дорогу.”

...

Андрій Химерний
16+

Кожному по гріхам

Ти сидиш на бордюрі, кинуте немовля

І пустушками слів забиваєш замерзлі вуха.

Він дає тобі кусень хліба,

Їж, мила,

то плоть моя,

А тобі вже й кусень не лізе, не те що тіло,

Хоч і святого духа.

І тоді він вкладе набої в брудну обойму.

Схлипне жалібним дзвоном останній у місті храм.

"Краще стрільни сигарету?"

Протягую в небо долоню.

Та замість цигарки, він воздає по гріхам.

Я стріляю собі у скроню.

...

Теплий сніг

Тону у віршах

Я тону у віршах

Пишучи про тебе.

Згадуючи тебе, радію

Як від того сонечка,

Що зігріває в літку.

Я тону у думках

Пишучи новий вірш

І він знову про тебе -

Людину, яка дає можливість

Радіти та усміхатися.

Ти мабуть скажеш:

Ти ж любиш зиму, яке літо?

Але я відповім: серед зими

Теж є літо і це ти!

...

Хвилина душі

Прошу тебе, зупинися...

...Якщо ти поглянеш на понурені голови квітів та їх зігнуті стебла,

Якщо пильно вдивлятимешся в перший сніг

Запримітиш, як вони відбиваються у тобі тисненням своєї жури...

Як замерзають краплі осінньої музики,

Як ламаються тонкі пагони, що впивалися соками,

Як чиєсь життя вписується в орбіту молодого стовбура,

Хто окрім тебе всотає цей день словотвором,

Коли невловимий порух її очей, що знаходить опору

В спогляданні речей оглядається

На безкінечне існування землі,

Що не знаходить свого берега вічності

Та благально промовляє:

«Прошу тебе, зупинися...»

Ми вже знаємо, як пришивають

Ґудзики щастя зіниці коханої,

Як кулі прошивають серце воїна;

Ми слухаємо краплі дощу, звуки літер,

Як поезія тріщить і розходиться по швах

Скидаючи всесвіт квантової фізики,

Як закохана дама скидає свою білизну

Кутаючись у дотики ночі, а ти пізнаєш її знайомі контури.

Коли раптом вона зникає.

Облізають спогади. Плутаються літери.

Шорпу етбе пинузяси,

Та навіть тоді ти боятимешся відмовитися від літер,

Від цієї точки без якої звалишся у глухий хаос.

І тому вона відтворює свій голос. Знову і знову промовляючи:

«Прошу тебе, зупинися...»

22.11.2023

...

Володимир Каразуб

Власне очікування

Вона прокинулася уночі

Попити простої водички

І зрозуміла, що людині

Погано інколи буває не через

Те, що її образили, а через власні

Нестерпні очікування.

Очікування по суті дивна річ,

Адже це лише фантазії, котрі

Людина вигадала у своїй голові

Для того, щоб полегшити свій стан,

Думаючи, що в такій ситуації

Вона легше прийме будь - яке рішення.

Але не завжди так може бути,

Бо іноді саме вони можуть

Ранити людину більше,

Ніж здорове мислення.

Тож не забувайте фантазувати,

Але й не очікуйте щось аж до болю.

...

Хвилина душі

А коти рахуються

Ти бачила смерть?

А коти рахуються?

Якщо так, то бачила.

Ти вбивала колись?

Випадково курча у дитинстві,

Випадково кота на дорозі,

І безліч комах, але там вже навмисно.

А подібних собі?

Можливо, але точно не тіло.

А тебе?

Так. Постійно.

І?

Воскресала,

Бо ще не всі мрії здійснила.

А це боляче?

Дуже.

Ти прощала?

Частіше викреслювала

Товстим чорним маркером.

Знаєш є такі, що аж просочуються

На п’ять сторінок.

Я заздрю тобі.

Не варто.

Краса, вона всюди.

24.02.24.

...

Сіана Море

Його погляд охоплює океан

Його погляд охоплює океан

Його руки наче з титану

Розривають простір

Поряд з ним не хвилюєшся про власне буття

Поряд з ним нічого уже не хвилює

І віками проходячи чужі міста

Лише вдома настільки м’яка земля

Запах вишні та меду з квітів

І повз віки страждання стають відголосками в душі

Немає винни і немає кохання

Його погляд охоплює океани

Його руки наче з титану

Розривають час та простір

Поряд з ним не хвилюєшся про власне буття

Поряд з ним не хвилює й існування Бога

...

Ольга Тацюн
16+

Хоч би тебе не було

У цьому натовпі.

Я заплющую очі,

Але не уявляю завтра.

Вікна вібрують,

Руйнуються стіни.

Хоч би обминуло, пройшло повз

Не долетіло.

Хоч би тебе не було

серед невіруючих.

Ти без вагань, без сумнівів

Піднімаєш зброю.

Я заплющую очі,

Але не бачу завтра

Хоч би тебе обминуло, пройшло повз,

Не зачепило.

Хоч би тебе не було

серед цього натовпу.

Переповнені вагони,

Страх і паніка,

Я заплющую очі,

Не думаю про завтра.

Хоч би обминуло, пройшло повз

Не прилетіло.

...

Ольга Тацюн

Оксамит ночі у зітханні весни

Там за візерунками бездоганно чарівних річок

Витіюватим почерком дмуть вітри крижаним вогнем...

Пам'ять про сонце дрімає в суцвіттях зимових строк...

Чарівними хмарами, повітрям, прозорим дощем...

Сутінки холонуть, чужий заповнюючи біг...

Оксамит лягає на плечі ніччю шаленою... День зблід...

Криком останніх птахів хоровод до країв...

Прощаючись із сонцем до кращих часів - поклик додому, у свій світ...

Хмеліє від місячного світла відблисками зірок

Та дихає там по-зимовому зачарований ліс...

Вислизають у чорнильне небо усі сни та мрії казок,

Даруючи перехрестям світів дикий танець зі сліз.

Смарагдовими гронами блякнуть вогні,

Чарує ажуром забуття далечінь мостів...

...За зітханням весни починається таїнство мрій...

Напередодні нового дня та світу ясних шляхів...

~10•листопада•2016~

...

Lexa T. Kuro

Уявила

Я увімкнула спокійну мелодію

І уявила, що зараз на території

Кафе сиджу на лавці. Очі мої

Заплющені і ти підсів до мене

Доторкнувшись мого плеча.

Так давно ми бачились,

Що моя душа лише може

Тебе уявляти заплющеними очима

Під спокійну мелодію, яка навіть

Нашою ніколи не була і не буде.

...

Хвилина душі

Люблю писати

Люблю писати вірші,

Щоб сідати за день та розбирати.

Їх багато не буває,

Головне, щоб муза була

Та від нас вона не втече.

Люблю ділити їх

На стовпчики, інколи маленькі,

А інколи великі.

Подобається мені сидіти

Над ними годинами.

Завантажуючи їх до word,

На сайт "аркуш" та маленький,

Єдиний телеграм-канал,

Я відчуваю неперевершену

Енергію, яка наштовхує мене писати ще та ще.

...

Хвилина душі

Алхімія

Спогад

про тебе

болить,

немов зуб із діркою,

монотонно ниючи,

поколює в грудях,

мов серце втомлене,

хрипить, як легені

затятого курця,

за пам’ять чіпляючись

зламаним протезом.

А душі радісно,

що ліку від хвороби

з діагнозом «кохання»

не продають

в аптеках.

...

Назар Скалюк (Марко Войт)

Соломинка

Як не крути... але ми всі в цьому житті за щось тримаємось...

Мрію-соломинку... чиїсь думки... маяки снів вдалині...

Земля кругла... зустрічаємо сюжети кошмарів/казок... на долю сердимося...

Приймаємо виклики... ламаючи себе... знову будуємо свої вогні...

Ставимо підніжки... але самі падаємо... із синцями на серці... стогнемо...

Вивернувши душі... бинтуємо... і пластирі клеїмо... на багрянець зорі...

Сто тисяч разів захлинувшись... знову мріємо безрозсудно про "море"...

Замикаємо замками пам'ять... але живемо ураганами почуттів усередині...

Танемо очима... таїмо надію - дихання вічної радості...

Містами розводимо сигнали... змінюючи полярності... залишаючись у тіні...

Тримаючись у цьому світі за щось... намагаємось приборкати свої слабкості...

Під маскою... прагнучи самотності... душею не хочемо бути самі...

~2•березня•2017~

...

Lexa T. Kuro

Депресія

Не сумуй. Все попереду.

Повернешся ти й твої

Друзі по домівках.

Ти сумний, бо виснажений

Думками про це жахіття.

Ти по троху закриваєшся,

Бо не витримуєш.

Але стій! Не закривайся,

А говори про все.

Про все що хочеш,

Про все, що болить.

Закритися можеш за секунду,

А виходити з цього стану

Дуже довго.

P.S. Відеокліп можна переглянути у буктрейлеру

...

Хвилина душі
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
День народження Великого Кобзаря! 💙💛
09.03.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

... Детальніше
Блоги
Весна і кохання. Флешмоб еротичних оповіданьМіло Севіч
29.03.2024
Шановні Аркушники, читачі, та гості, хочу запропонувати усім невеличку розвагу, а саме флешмоб. ... Детальніше
А про який конкурс на Аркуші мрієте ви?Леся Сагула
16.03.2024
А раптом Аркушівські Боги випадково прочитають оцей мій блог і прислухаються до наших з вами вподоба ... Детальніше
Мені сьогодні 30 років :) Катерина Бондарєва
29.03.2024
Можна написати дуже довгий пост про те, скільки я всього зробила, скільки країн побачила, проектів н ... Детальніше
"Демони Розумового Горища" тепер і в аудіоформатіЮгин Кобилянський
28.03.2024
Неймовірна Dodo Vess озвучила декілька віршів з моєї збірки поезії "Демони Розумового Горища" Тому ... Детальніше
Той морокОлександр Твін
29.03.2024
Виклав нове оповідання Запрошую почитати ... Детальніше
ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУСергій Волошин
29.03.2024
Спілкуючись зі своїми читачами, помітив одну особливість, на яку не знаю як реагувати. До сих пір не ... Детальніше
На Аркуші вже:
10068читачів
112976коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: