У листопадовому парку я зустрів дівчину в літньому сарафані
Вона сказала, що їй зовсім не зимно, бо тепло це і є її плоть
Її посмішка була наче з того сну, після якого вперше прокинувся зі стояком
Я згадав усі приворотні закляття, яким мене навчив старий наставник
А вона сміялась і казала, що ніхто ще не читав їй таких красивих віршів
В Білому Місті біля моря ми їли солодкий хліб вигнання
Бо заради неї я покинув я батьківський дім і старого мага наставника
Кожен день я грав чарівні мелодії на площі біля храму Народженої з Піни
Моряки плакали від розчулення і кидали мені монети, а дівчата - троянди
Не минуло і року, як вона зрадила мені з піратським капітаном і покинула
З серцем повним люті і відчаю вирушив я в далеку подорож
Але ніде під сонцем не знайшов місця де міг би втишити свій біль
Тож я випустив його назовні і перетворив на заколот і революцію
Коли ж по коліна в крові я зійшов на трон і назвав себе тираном
Серце моє сп’яніло від плачів присуджених до розстрілу і стало каменем
Знудившись бути тираном, я все покинув і став божевільним катеринщиком
Зі старою катеринкою я блукав під дощем дворами Чорного Міста
Самотні діти приходили на вистави мого лялькового вертепа
Але найкоштовніша лялька завжди залишалась за лаштунками
Досконалий порцеляновий виріб, бездоганна її копія
Настільки бездоганна, що одного дня лялька перетворилась на оригінал
І бути Паном над нею одною було солодше ніж колись володарем царства
А коли моя влада над нею стала нестерпною, ми пройшли крізь дзеркало
І все перемінилось. Вже я став рабом безіменним у ніг Володарки
Безіменним звіром, безтямним биком, посеред її лабіринтів
Нині я старий єресіарх, Великий Магістр потаємних мистецтв
Юні учні, талановиті, безстрашні і дурні приходять послухати мої настанови
Я запитав кохану, чому вона не змінилась зовсім з дня нашої першої зустрічі
“Милий, милий! Я ніколи і не була смертною жінкою. Я і є магія.
Я і є просто втілена антропоморфна метафора, як ти раніше не здогадався?”
Вона сказала: “Іди і збери наплічник для свого найкращого учня
Завтра йому вирушати в далеку дорогу.”