Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4244)

Лист до України

Я знаю, Україно, ти втомилась.

Втомилася від обстрілів, війни...

І знаю, що в тобі велика сила,

Ми зможемо разом перемогти.

Разом ми об’єднаємось навіки.

З’єднаєм наші душі і серця.

Майбутнє наше- наче небо світле,

Ми будем разом йти і до кінця.

Нажаль, складні часи у нас в країні

І люто наступають вороги.

Та ми єдині! Разом ми є сильні!

Народ свій збережемо навіки.

Ти не здавайся, люба Україно,

Бо скоро закінчиться ця війна.

Ти зацвітеш, немов волошка синя,

Ми разом відбудуємо міста.

Ти моя ненька, вільна й незалежна.

Несеш добро у світ цей навіки.

Тебе люблю я серцем всім безмежно,

За нас і правда,й сила- козаки.

© Віра Семків (липень 2022 р).

...

Віршотвориця

"азов"

...вони захищали Україну,

але Україна – це і є вони...

всі чекали, як ви там

ляжете героями,

а тепер ви живі, порушивши

кляті заборони.

тепер і я на вашому боці,

тому що герої – це й

мій бік.

перемогти можна ворога,

але війни зараз стали

такі гібридні.

тепер і ви знаєте,

як це –

на передньому плані,

коли позаду –

казна-що...

хлопці, "ви

потрібні живими",

але Україна вкотре

потрапила

під ракетний дощ.

17.05.2022

...

мелхіседек

Принце...

Мій милий принце, ви ще тут?

Не одійшли у світ сновиддя?

Я вас благаю, не ходіть,

Я вас благаю, ся спиніть,

Бо стріне вас жахіття!

А може й ні... Та я молю,

Лишіться ще зі мною.

Я вас боюся загубить,

Я вас боюся погубить:

Любов стала війною.

Точило серце свій кинджал

Доби зо дві, постійно!

Мій принце, ви повинні жить,

Мій принце, вам не полюбить,

Як я люблю, невпинно!

Ви надто бачили принцес:

Тіари, їх обличчя.

Я ж створена з рядків та сліз...

Я зіткана з любові й криз,

Мій принце, вам завіщо?

Мій милий, прошу не ходіть

Без мене в світ сповіддя.

Я вас люблю, мій милий принц,

Я вас пізнаю з сотні лиць,

У будь-якім жахітті!

...

Ївга Лютневська

З тобою

З тобою поруч буду я завжди:

і в буревій, і в дощ, у кригу, грози,

Тебе я берегтиму від біди,

З тобою ми удвох по цій дорозі.

Не буду я порадником отим,

Що каже: –« так роби!», -«роби інакше!»,

Я буду другом. Щирим і простим

І не покину у біді нізащо.

З тобою буду поруч я завжди.

Ми будем наче пташки дві летіти.

Ти будеш в світлі мріяти, рости,

Я ж- щиро й без умов тебе любити.

І буде мрія в нас на двох одна.

Пройдемо ми разом ці перешкоди!

В твоє життя повернеться весна,

Відступить буревій, печаль, негоди...

Ти будеш наче квіточка цвісти,

А я- сіяти сонцем ясним в небі.

З тобою ми разом цей шлях пройшли,

А більшого по правді і не треба.

...

Віршотвориця
12+

Мертві шепочуть: «чуєш, ще трохи сил

Мертві шепочуть: «чуєш, ще трохи сил,

і ти поволі зможеш рушати далі.

Навколо нашої шкіри дрімає зима –

навіщо ж тобі у квітні такі печалі?

Квітень потрібен для сіяння в ґрунт.

Травень – щоб вилити небо дощами.

Тож десь у червні наші останні слова

Вже визріють на деревах важкими плодами.

Не плач – просто слухай мовчання води,

Ця повінь надовго в долині смертної тіні.

Так, мертві чули про прощення ворогів,

Але не тут. Тільки не в Україні.

Не плач, не дивуйся – дивися і запам’ятай.

Слова свої закарбовуй у пустці сторінок,

Щоб всі ці сльози і всю засохлу цю кров,

Складніше було би розпродати за безцінок.

Сонце вже сходить – і знову спливає наш час,

Але, як же добре, що ці слова – не останні».

І мова мертвих – тягуча й густа, наче мед,

Проходить гарячим повітрям крізь наші гортані.

...

Олександра Совська

Per te

Моя кохана буде мамою,

Найчарівнíшою у світі.

У неї пальчики тендітні,

Душа мов сад, а в ньому – квіти.

Ми повінчаємось у квітні,

Нестиму сонце у руках,

Щоб тільки теплий літній вітер

Мою кохану обіймав.

А потім у серпневий вечір

Торкнешся ніжністю у плечі,

І у душі хитку долоню

Вкладеш слова: «В нас буде доня»,

А в мене – сльози на очах...

Моя кохана буде мамою,

Найщасливíшою у світі.

01.10.2012

...

Роман Миронов

Люблю...

У очах твоїх безодня,

Я у неї поринаю,

Аромат твого волосся,

Як повітря, я вдихаю.

Ти у мене на колінах,

Я цілую тебе в скроню

І твою м’яку долоню

До обличчя притуляю.

Ти стривожено дивилась,

Плечі міцно обіймала,

До щоки ти притулилась

Гаряче поцілувала.

Обійму тебе міцніше,

Подивлюсь у сіре небо,

Я не знав цього раніше –

те, що хочу, є у тебе.

Ти єдина, хто це має

І цим справно скористалась,

Ти забрала моє серце,

В глибину душі закралась.

Маю лиш одне бажання,

Воно є егоїстичне –

Щоб ось так, лиш ми з тобою

Залишилися навічно.

...

Yana

Слова, слова, слова

Слова, слова, слова … Яка же їм ціна,

У тиші цій, маскованій, між нами?

І гори почуттів описують оті слова

Котрі шепочуться коханими устами

Слова, слова, слова … а правда де?

Чи ж не обман то часом так солодкий,

У хвилі цій, котрий з часом мине

Залишивши присмак болю пекучий?

Не все то золото, що так блищить...

Любов чи пристрасть поміж нами?

Це серця почуття чи лише хіть –

Написано отак поміж рядками?

...

Ruslan Barkalov

Знайди мене, коли усе скінчиться...

Знайди мене, коли усе скінчиться...

Я витру сльози на твоїх щоках,

Світанок у чорнилі ночі загориться,

А ти заснеш у мене на руках.

Знайди мене, коли усе скінчиться...

Я заварю для тебе чай з весняних трав,

Домашня випічка, варення із суниці –

цей ароматний затишок в самій душі розтав.

Знайди мене, коли усе скінчиться...

Я обійму тебе, наскільки стане сил!

Нехай в обіймах цих весь смуток розчиниться

І день новий зійде на небосхил.

...

Yana

Даруйте жінці подарунки

Даруйте жінці своїй квіти

Як доказ ніжності й краси,

Щоби могла вас обігріти,

Коли вам важко – в холоди.

Даруйте в свято й без причини.

Вона ж достойна всіх щедрот!

Бо вірна подруга й дружина

Йде з вами поруч до пригод.

Сімейний затишок, порядок,

Дитячий сміх, смачненький борщ…

І на роботу без накладок

Спішить у спеку або в дощ.

Завжди тримає себе в формі,

Тінтом торкнеться губ та щік,

Подивиться чи одяг в нормі,

І трішки приховає вік.

Біжить на курси, їсть поспішно,

Читає книги уночі.

І часом думає, що грішно

У вас просити помочі.

Немає в неї ні відпусток,

Ні спеціальних вихідних.

Хворіти зась, сховає смуток

В найглибших закутках своїх.

Даруйте жінці подарунки!

Дізнайтесь що потрібно їй.

Можливо це слова, цілунки,

А може щось зі списку мрій.

Це не каприз чи забаганка,

Бо жінка – то енергія,

Що живить чоловіка зранку -

Його натхнення й магія.

...

Марина Герелюк

Пацифіст

не знаю

діти ми, чи підлітки

чи в ластовинні, покритому попелом

юнацтво

і не брехатиму, навпаки

розріжу навпіл свій сполоханий мозок

додам до серця запасне, механічне...

слухайте, ну ж не кидаємося ми

до Польщі зі спортивною сумкою!

але так само сплюснуті

цим повітрянотривожним пригніченням

і ласкаво ніжиться на окрайці наших мрій

великий тигрик геройства

та каюся

відверто — й собі

- що не вмію робити постріл -

...

Тарас Ріль

МИ ПЕРЕМОЖЕМО

Ми Переможемо! Я точно це знаю!

Кожен із нас - і малий, і старий,

Підтримує Вас, Бійці з Яснокраю!

До останку народ стоїть як один!

А там, десь на небі ви бачите зорі,

Ви бачите сонце святе, золоте.

Ви чуєте вітер із дикого поля.

Це - рідна земля. Це - рідне, своє...

Ми - ключ до свободи. Ми вірим у себе.

Б'ємося за землю, батьків та дітей.

Розплавим каміння та зруйнуємо скелі.

Ми зробимо царство вільних людей.

Ми - Нація Духу, бо ми - Українці!

Пронизані єдністю наші серця.

Не пропустим ворожих кривавих злочинців.

Слава героям! Слава творцям!

...

Nick Devo (Антон Жданкін)

Тепло, що живе у серці

Я закутаюсь сильніше

В ковдру теплу, кольорову,

Пригадаю теплу осінь,

Без причини, так, до слова.

Пригадаю спів ранковий

Навесні у тіні саду,

Й меду смак терпкий, квітковий,

І густу зелену м’яту.

Пригадаю збір врожаю,

Як саджали вдома квіти,

Аромат смачного чаю,

Все, що змушує радіти.

За вікном моросить рясно,

І туманом все покрито,

А на серці тепло й ясно,

Цими спогадами звито.

...

Yana

Там, де замало віри

Там, де замало віри,

Там, де милосердя убили,

Там, де хрести із душ

Йдуть на безіменні могили,

Йде чоловік степом

І посміхається.

Чоловік з позивним Християнин.

Не боїться ні градів, ні куль, ні мін.

Що б не послано було до загину

Для Християнина то все ‒ випробування віри.

А в окопі пацани – йому як діти.

«Християнине, ти точно все зможеш простити?»

Віра його глибока, та все ж він просто людина.

Каже: «Як людина, зможу багато простити.

Та навіть Бог дав прощення тому, хто щиро покаявся.

І більш не грішив,

Бо поруч вмирав на хресті!

Я можу прощати багато, навіть за двох чи за трьох.

Але я не зможу давати прощення щедріше, як сам Бог.

Думаю, Бог на прощенні спеціалізується і знається.

Хто я, щоб у прикладі його сумніватися?

Бог з кожним із нас з народження і до загину.

Бог нам посилає Хаймерси і Джавеліни.

Бог дав тобі поруч друга і волонтерів за спину.

У серці – любов до ближнього і ворога у прицілі».

Християнин

Чистить автомат

І посміхається.

«Ворог не кається? Ну то зроби, щоб покаявся!»

...

Олена Белінська/Бабка Лєнка

ВІДПОВІДЬ

Вам не комфортно, вам болить....

І в нас болить не менше,

Бо, знаєте, все має свої межі.

Йдеш вулицями, як ви кажете,

бандерівського міста,

Довкола ріже вухо лиш російська...

У слухавку кричить поважна пані:

,,Опять папалі! А здєсь єщьо ні разу не бросалі!"

А орки далі відригають сатанинські мантри...

Ніхто не знає, що чекати завтра,

бо на екрані звично

,,там родіна , гдє єсть рускоязичний''

А з кожним днем могил. все більше,

У всіх кутках країни ракетами періще..

...

dracena72Natalka

Герої не вмирають

Мама сина колисала,

йому пісеньку співала:

"Люляй-люляй, любий сину,

набирай козацьку силу".

Мама сина доглядала,

скільки нічок не доспала!

Та зростав синок швиденько,

і раділо їй серденько.

Мама сина цілувала

і до серця пригортала.

Вже пішло дитя у школу,

звідти у життя дорогу.

Мама сина проводжала,

хоча серцем відчувала,

що єдиний син у неї

вже між небом і землею.

Мама сином ся гордила,

що козацька в ньому сила.

Син військовим хотів стати –

землю й мати захищати.

Мама молиться за сина,

щоб не згасла в ньому сила,

щоб нападники зі сходу

відійшли від їх народу.

Мама у небес благає,

лиш одного сина має.

Та орда не відступає –

в чорта совісті немає.

Мама над синочком плаче:

"Спи спокійно, мій козаче".

Відібрали в неї сина,

враз змарніла мати сива.

Мама сина поховала,

катів кремлівських проклинала,

змучилось її серденько

та й згасало помаленько.

Мама ангела уздріла,

біля нього поруч сіла –

упізнала свого сина,

хоч у нього були крила.

Мама спів його почула –

сина голос не забула.

Мовив: "Плакати не треба,

я тому прийшов із неба".

Мама сина пригортає

і над вушком промовляє:

"Я сумую за тобою,

забери мене з собою".

Мама відповідь почула

і умить усе збагнула.

Ангел підхопив сльозинку...

"Повертайся ще, мій синку".

Мама міцно задрімала,

слова сина пам'ятала:

"Буду я приходить в снах,

в ніжних маминих піснях".

Мама роки рахувала,

в снах із сином розмовляла,

і боролась щогодини

для синочка і Вкраїни.

(Вересень 2021 р.)

...

Роман Фещак

А люди кажуть

-«А люди кажуть, ніби я щасливий:

машина, гроші і великий дім...

Але ніхто з людей отих не знає,

Що глибоко приховано у нім.

А люди кажуть, ніби я красивий.

Бо вдягнений в фірмовий одяг я.

Та мало кому довелося чути

Про те, із чим стикаюся щодня.

А може я і справді є щасливим?

та лиш не усвідомлюю цього.

З одного боку я давно розбитий,

Але ж багато так мені дано!

Та й взагалі: кому тепер потрібні

Розмови ті вечірні за столом?

Немає звички заглядати в душу!

По зовнішності судять все одно!

І думають, що щастя- це багатство.

Що це кар’єра, гроші, гарний дім...

Що лиш тоді усе у тебе вдасться,

Коли ти будеш догоджати всім!

Старатися для інших, працювати,

Тримати все в собі, тягнути, мов рюкзак!

Але по досвіду своєму знаю,

Що щастя не здобудеш так ніяк.

Ловив думки знов чоловік багатий,

Дивившись на світанок за вікном.

Усі хотіли стільки ж влади мати,

А він – зігрітися людським теплом.

Задумайтеся, як живеться тим,

Хто вгору по кар’єрній йде дорозі.

А що, як раптом скаже багатій,

Що усмішка його насправді сльози?

(червень 2022 р).

...

Віршотвориця

Цілини

Ліси й пороги, то моє порочне коло

Річки та водоспади уже по крові течуть

Я вже залежна від природи, що довкола

Та що веде мене крізь душі тернисту путь

Натхнення бьється в грудях наче сердце

Коли я бачу гори та густі ліси

Я хочу змінювати світ, тож хай любов тече і ллється

Відновлюючи до первинної краси

Цілини ті могутністю своєю чисті

Про них писали мабуть всі, та хто ж написав їх?

Земля, вода, повітря та вогонь то Мудрості з'єднання в миті

Вона фрактали поєднала у світи, та окрилила всі рядки віршів моїх

...

Казакова Марія

Цінуйте дружбу

Цінуйте дружбу, що б там не було,

нехай розтануть всі обмани,

і щоб жевріло у серцях тепло –

його підсилюйте ділами.

Цінуйте дружбу, що б там не було,

нехай пропадуть всі тривоги,

і щоб не жило в вашім серці зло –

добра шукайте лиш дороги.

Цінуйте дружбу, що б там не було,

нехай згасають всі образи,

і щоб добро душевне проросло –

кажіть близьким лиш добрі фрази.

Цінуйте дружбу, що б там не було,

нехай сіяють ваші очі,

і щоб довіру серце прийняло –

ідіть із другом проти ночі.

Цінуйте дружбу, що б там не було,

нехай шепоче ваша совість,

і щоб над вами сонечко зійшло –

не йдіть одні у невідомість.

Цінуйте дружбу, що б там не було,

нехай говорять ваші душі,

і щоб весною щастячко цвіло –

ви завжди вірте в своїх друзів.

(Вересень 2021 р.)

...

Роман Фещак

Заміновані квіти

Давай присядем на дорогу, мені вже час іти.

Обіцяю я повернусь, чекай мене і ти.

Не плач, просто поцілуй та обніми!

Дорога зустрічає пилом під звуки автомата.

Перед очима мала і ти, а потім татова рука,

І кава, яку робила зранку мама.

В термосі лише один ковток,

А вньому все моє життя, Не можу ним ніяк напитися.

Не розповідай бажань бо не збудуться!

Я ходжу по мінному полі й збираю заміновані квіти,

Від яких гинуть наші українські діти.

І нікуди подітись.

Нечисть стоїть чорною ордою,

Але ми розіб*ємо їх кулями, скроплених святою водою .

Настане нарешті ранок, Я почую твій голос.

І спитаю як там діти?

Бо у нас навкруги тільки заміновані квіти.

...

Andriy Kushnir

Не мовчи

Прошу, мій друже. Тільки не мовчи!

Не намагайся сльози приховати!

Якщо потрібно. На весь світ кричи

І говори про те, що й не сказати.

Твої слова- це найцінніший скарб.

Відкрийся тому, кому довіряєш.

Страждання й сльози, друже мій, однак

Ти від усіх ніяк не приховаєш.

Ти неповторний і безцінний, знай,

А твоя щира радість гріє серце.

Проте в очах твоїх чомусь печаль,

А очі, друже, то душі люстерце.

Прошу, лиш не тримай усе в собі!

Не намагайся сльози приховати!

І у хвилини ті свої скрутні

Ти говори про те, що й не сказати.

(липень 2022 р).

...

Віршотвориця

Переліт

Яке молочне небо уночі,

Невже ніхто ніколи не дивився,

Як стомлені земним буттям грачі

Зривають з місця мертві кіпи листя?

Як сильними помахами крила

Вони в ванілі неба завмирають,

Лише на мить й на фоні полотна

Назавжди в світі ночі пропадають.

Ніколи вже ті самі не вернуться,

Серця їх постаріли ще на день,

А хмари з молока ще й досі в’ються

Під пам’яттю від їх нічних пісень.

...

Yana

Зброя

Найкраща безпощадна зброя- сміх.

Він виручить і у біді врятує.

Він рятував тебе від бід усіх,

Тож дуже сильно ти його цінуєш.

Буває сміх веселим і простим,

Сяйним буває, наче сонце ясне,

Але буває він і крижаним-

Це страшно і водночас це прекрасно.

Цей сміх ховає почуття усі.

Це маска, ніби ти веселий, сильний.

Цей сміх- зимова крига навесні,

Він страхом є й водночас другом вірним.

Ти приховаєш сльози всі свої.

Піддашся безпощадній зброї сміху.

Ти втопишся у почутях важких

Й сміятимешся іншим на утіху.

Та інші бачать у тобі лиш те,

Що хочуть. А про сльози забувають.

Тож слово моє сильне і просте:

емоції нікуди не зникають.

Цінуй себе й собі дай зараз те,

Чого тобі тепер не вистачає.

Собі ти друг. Запам’ятай назавжди це.

А сильний той, хто сльози проживає!

(липень 2022 р)

...

Віршотвориця

Відведи мене додому

Чуєш? Відведи мене додому,

Коли не твоїм шляхом я піду.

Коли дорога врешті надоїсть живому,

Коли життя навіює жаху.

Відведи мене додому,

У тихе місце, де ріки не течуть.

З плеч змахни рукою тяжку втому.

Думки зітри, що голосом твоїм гудуть.

Зітри й мене, як ти стирав з землі мільйони.

Колись зсипав каміння у рови.

Відкачував з легень повíтря галони.

І казав, тобі не довго ще, терпи.

Скоріш веди мене додому.

Де засну я сном, яким ти досі спав.

Розкажи історію нікому невідому,

Про те, хто ти, та чому сонце в нас украв.

...

Тамара Рудик

розплатаний день

оця вулиця -

вхід без виходу...

чи то прірва там?...

чи стіна?...

може, море там?...

Всесвіт зморений?...

чи то брама там

льодова?...

і з минулості

в обрій подихом,

що є осені аналой -

у забутості

юрма ворохом

падолистами

в обрій той.

у синизності

білі хмарності.

вітер - поголос листяний.

і у хворості

день розплатаний

в нерухомості мовчазний.

лабіринтами

юлиць-юличок

мов розіпнутий

темний птах

весь обплутаний

день безвиході... -

йому байдуже

сміх чи страх.

хідником цим,

що без виходу -

листя осені

на вітрах

середмістю

в різнокольорі

чи то парусник,

чи вітряк.

чи вітрила то

густо латані

на отих ото

кораблях,

що на обмелю

хитко хитані... -

з лопотаннями

у стягцях

є незримими,

втаємничені

тьмяно сяючі ліхтарі

і привиддям

з німим окриком

у безвиході

угорі

на цій вулиці,

що без виходу

і що прірвою,

і стіна...

...у цікавості

мрія думкою

в скронях дзвонами

мов скляна -

в пошук виходу

із безвиході,

з тої дурості,

з туману,

чи з уявності

фентезійної,

з ліні,

з млявості...

чи зі сну?...

______розплатаний = розпластаний

...

Ем Скитаній

Квітка

Мов невинна малесенька квітка,

Буду я у садочку рости.

Дарувати тепло всім у світі

І для правди та волі цвісти.

Я незламна, я мужня і сильна.

Я до сонечка тягнусь завжди.

Я була і завжди буду вільна,

Попри сльози і морок біди.

Мій пилок- наче щастя і радість.

Там любов є і вогник добра.

Я приходжу до кожного в серце,

Наче та золотая весна.

Я красива, неначе лебідка.

Я завжди буду далі іти.

Розвиватися швидко і стрімко

І на радість усім вам цвісти.

© Віра Семків (липень 2022 р).

...

Віршотвориця

Я тебе чую

Я тебе чую крізь ріки і води,

Крізь пісню пташок, завивання вітрів,

Дерева, що в лісі простягують віти

І блискавки, грози, й падіння дощів.

Я тебе чую крізь гори високі.

Я чую твій голос і твої слова...

Бо ти неповторний, єдиний, безцінний,

А усмішка твоя- прекрасна й жива.

І навіть тоді, коли зійдуться гори

Й завиють у хорі водночас вітри,

Цей вогник між нами не згасне ніколи.

Завжди тебе чую, лише говори!

(червень 2022 р).

...

Віршотвориця

Хотіла б я пташкою стати

Хотіла б я пташкою стати,

Щоб геть полетіти - за світ.

У лісі щоб вільно співати,

Дивитись веселці услід.

Купатись у ранішніх росах,

І співом стрічати весну,

Знаходити спокій у грозах,

І душу збудить не одну.

Прислухайтесь, люди, як пташка

Співає у вітах дерев.

Що мрію здійснити не важко,

Коли в серці віра живе.

(червень 2020 р. - березень 2022 р.)

...

Марина Герелюк

Фатум

Я тільки спогад,

Тіні темніша,

Світом гонима,

Як сама смерть.

Я тільки здогад,

Думка ясніша.

Лину за ними

У круговерть.

Люди кохають,

Люди працюють,

Люди вмирають -

Люди живуть.

Я пам'ятаю,

Їх всіх пам'ятаю

Навіть коли

Дуже хочу забуть.

Я у кінці

І я у початку.

Я є усюди,

Хоч йду з небуття.

Фарби митців

Обирають спочатку.

Потім етюди

малюють життя.

...

Євгенія Петрікова

Symphony in gold (Золота симфонія)

Сонячний промінь знайомої пісні

Блиском осяяв сірий асфальт,

Заграли симфонію скрипки осінні,

Вальсом відкрився жовтневий парад.

Наші думки такі пустотливі,

Немов ті листочки, летять і летять,

І кидають виклик грайливому вітру,

Повернутись назад не бажають ніяк.

Килим барвистий – це дарунок на щастя,

Оберіг від майстрині для кожного з нас,

Нехай всі натхненням будуть багаті

І ніхто не тримає творчих образ.

Відпускай назавжди старі негаразди:

Заздрість, самотність, пустку, розбрат.

Хай радість завжди тебе окриляє -

Осінь прийшла, чарівна, золота!

Відкрий своє серце назустріч природі,

Поринь в загадковий океан відчуттів,

Відкинь архедавні страхи-забобони,

Просто живи, твори і люби!

...

Nick Devo (Антон Жданкін)

СВІТ

Я люблю цей світ за те,

Що він різнобарвний і пишний,

Що він надихає мене

Райдуг сягати найвищих.

Я милуюся світом й люблю

Його подих живий, молодечий.

Його світлом я дорожу,

Бо світло вбива порожнечу.

Я дихаю світом й живу,

Живу, поки сили є жити,

Допоки ловлю я зорю

Натхнення, щоб знову творити.

Щоб з друзями разом збиратись,

Чудити до самого ранку,

Й за русалками знову ганятись

У ложах дніпровських туманів.

Щоб долю свою будувати

Без воєн, хвороб та образ,

І хвацьких пісень все співати,

А пісні рождаються з нас.

Отож-бо, мій цвіте цікавий,

З тобою пройду всі дороги.

Гіганте, ти - завжди безкрайній,

Для тебе не існує порогів.

...

Ерік Мервін (Нікіта Котов)

Дорога волі

Сьогодні це - моя дорога,

В полях, що болем поросли.

Тут горе сіяв кат убогий,

І кров'ю щедро оросив.

А я пожну той біль полинний

Засію жито в чорнозем.

Ти ж восьме чудо, Україно,

Тебе не знищити вогнем.

Тебе ракетами не вбити,

Тебе мечем не засікти.

Ростуть маленькі наші діти,

Щоб бути вільними. Як Ти!

...

Валерія Матвієнко

Чорний жарт Грози

Чужі ракети і грози

Дають початок тривозі,

Бо знаю: усе це загрози,

Вони шкоди завдати в змозі.

І хоч як грозу я кохаю

Серцем дитячим своїм,

Подумки завжди благаю:

Грозо, не жартуй із серцем моїм!

"Франківськ - був вибух...

А ні, заждіть: то грім!"

Дійшов, Грозо, до моїх вух

Сміх твій і зловтіха в нім.

Дурна ти, як і жарт той, Грозо!

Може, ви з Ракетою тепер є друзі?

Ти перестала думати тверезо,

Як з нею у гумористичному союзі!

...

Каріна Котурбаш/Кофій

Катам дитячих життів

І відібрала б у них руки,

Й очі, і все, що від людини,

Бо нелюди приносять такі муки,

І не людського роду вони сини.

І стерла б усі їхні розмови,

І пам‘ять, і можливіть говорить,

Заборонила б катів мови,

І менше б стало катів у ту ж мить.

І відірвала б, що від чоловіка,

Від розумного виду створінь.

Не має буть історії їхнього віка,

Не має залишитьсь їхніх «умінь».

Заборонено дарувати їм спокійне буття,

У них немає права на його хвилини.

І не шкода було б їхнього життя,

Бо вони спотворили життя дитини.

...

Katarina Lynx

Царський трон

Вирішив цар, що прийшов його час обирати собі спадкоємця:

Вибір виходив у нього складний – кожен з дітей був до серця.

Проте і завади у всіх мались доволі суттєві:

Перший різкий через край, другий живе у книгах,

Третій лінивий дуже та гуляка, яких пошукати

А Олечка – жінка, не гоже дівчині владу давати.

Тому-то цар й ставить задачу: добитись звання героїв –

Досягне хто більше в три роки, того він допустить до трону.

В пошуках подвигів тих брати з роздоріжжям стикнулись.

Першим Михайло-силач вибрав для себе дорогу –

Братам своїм помахав, відправившись прямо у гори.

Слідом вчений Андрій рішуче звернув праворуч –

Море в краях тих було, побачить схотілось простори.

Довго чекати не став на роздоріжжі і третій –

Ліворуч стежка тонка повела Богдана до степу.

Минули роки з тих пір, як принци пішли із замку,

Час випробовувань сплив – треба вже їм повертатись.

Цікаво цареві: чого досягли, кому королівство віддати?

Михайло – герой, він тролів здолав, що вбивали селян жорстоко,

Дружина ж з’явилась вже молода й вернутись до неї він хоче.

Андрій теж герой – лікарем став, він в морі живе і горя не зна:

За працю його русалідів сім’я вітрила країни на всю наповня.

Богдан за героя себе теж вважає – зустрів дівчат-мавок три роки тому,

Ліси проростити він помагає – вертатись не буде у царську сім’ю.

Цар порадів з рішень синовніх, живуть і без трону добре вони –

Радо простяг він Ользі корону, йому через вік вже не легко носить.

Як принци поїхали подвиг шукати, роботи царю додалися стоги,

Та донька чарівна усе підхопила – хист до правління у неї в крові.

...

Мирослава Олівець

Си Аїл Туа

Одного вечора, в вівторок,

(Можливо була тоді середа)

Хлопець з підручником типовим

В чарах призову розбиравсь.

Чомусь цей розділ підготовки

Не йшов детально, на біду,

А от навчитися кортіло –

Він мав у розумі мету.

Пара годин пробігли хутко –

З’явився перший результат! –

Пучки яскравих іскор кружать:

– Сі Оул Куа... Тьху, слимак!

– Си Аїл Туа, – фразу вивчив –

Чарівні форми, то не жарт!

Яким же чином жезл рушати...

У голові знайти закляк!

– Си Аїл Туа, – спроба двісті,

Відмінно жезл праворуч йде,

Але нога стоїть лівіше –

Відпрацювати треба й це.

Не будуть марними зусилля –

Повтор є батьком навчання! –

Вже о четвертій спозаранку

Завзятість привела к дивам.

– Си Аїл Туа! – легко й просто

Тепер створити світла вир,

Щоб в рунне коло серед спальні

Цукерок кошик опустивсь!

...

Мирослава Олівець

Маріуполь вознісся

В будь-якій точці планети, тримаючись за руки в підвалі, чи сидячи в інтернеті, вони відчували себе частиною цілого народу. Навіть якщо знали, що їх вже відспівали… під уламками світу азовстальського заводу.

Що змушує їх захищати? Хіба ти не боїшся, питала мене мати. Ні, я страху не маю – а одну лиш ненависть. Ми їх всіх покараєм. За сльози солоні, за життя закатоване у полоні. І не смертю їх навіть. Вже ніколи росіянин не пізнає милосердя.

Війна правду ховає. Але не ця, ця очі світові відкриває. Навіть якщо світ до правди не готовий. Хто досі був чистий – забруднився, спотворнів.

Нам молитви читають і карбують медалі, наші тіла винесли зі скелету Азовсталі. Нас із дому забрали, надарили букетів, а в столиці українська весна. Її видно з вікна, без вікна і навіть з-за грат фільтраційної в’язниці.

Колись це скінчиться, я не знаю, коли, але відновиться границя. Після перемоги, відбудови після. Маріуполь живе.

Маріуполь вознісся.

...

Пані Отож-бо
18+

А що ви робите у Празі?..

А що ви робите у Празі,

Коли в країні йдуть бої?

Вам зараз дружно плюнуть в око

Свої.

А як ви смієте страждати,

Що раптом знов посипав дощ?

За це вам прилетить граната

У борщ.

А що це за ганебні звуки

На сміх подібні донеслись?

Ви б ще затіяли щоночі

Їбстись.

Ви там гидоту написали

Немов обʼївшись белени.

Ви що, не бачили довкола

Війни?

Ми тут рятуємо Всєлєнну

В скорботі і на самоті

У білосніжному, як совість,

Пальті.

А ви не спромоглись хоч танка

Потирити у москалів.

За це вам насують в панамку

Хуїв.

©s_shtorm

...

Слава Шторм

Чи ми живемо так, як заповів Христос?

Чи ми живемо так як заповів Христос?

Чи справді віруємо ми в ім’я Господнє?

Кого ми прославляємо: життя чи смерть?

І тягнемось куди: до неба чи в безодню?

Словами брата свого навертаєм до життя

Чи може лихословимо на кожнім кроці?!

Прощення просимо й приносим каяття

Чи може інше в нас в думках і в серці?

У кого вірим? Кому вірно служим?

За ким ідем? Спитатися б уже пора?

Бо прийде смерть і вже тоді не зможем

Нічого вдіяти, ні повернутися назад.

Тож даймо відповідь собі тут чесну

Оглянувшись назад на все своє життя!

Можливо неприємну і відверту –

Бо тут лиш мить – а там ціле буття!

...

Ruslan Barkalov

Кавове. Довоєнне

Зранку рятую цей день

гіркотою арабіки.

Вісім хвилин

не мішень.

Без шуму

в динаміках.

Знов

 у воросі справ

"Важливо"- переліку,

Мрії - не мрії,

бажання-зітхання.

В канавах-істериках.

Заздрісним поглядом

Зміряв минуле

до забуття,

Шворками

збіса затягнуто

Нині,

не лиш взуття.

Кава із парою стине,

Поволі ділиться силами.

Лиш на вісім хвилин

ми не

нуль,

а звемся щасливими.

...

Роман Коцький

БЕZДУШНЕ Х**ЛО

Він боїться світла й пітьми,

Він боїться правди й свободи,

Він боїться літа й зими,

Він свого боїться народу.

Ворогів своїх боїться зображення,

Він боїться навіть вилізти з бункера,

Він боїться в дзеркалі свого відображення,

Бо із дзеркала дивиться пика фюрера.

У нього давно душі немає,

Це знають мільйони планети жителів,

Натомість він для себе збирає

Тисячі різних імен і титулів.

Каддафі, гітлер, сталін, пол пот –

Грізні його поганяла,

Та він насправді – дрібний ідіот

На спині Лавроцефала.

Дуче, фюрер, хан чи султан,

Цар чи король - без різниці,

Кожен брехливий беzдушний тиран

Втрапить в петлю чи в’язницю.

Пліснява з’їла палац золотий,

Згнили монарші палати,

І замість трону тепер лиходій

Матиме древко лопати.

...

Георг Аджаріані

Лютий березень 2022

Минув вже лютий, зими кінець розтанув хутко з ним.

Весна прийшла примарою гіркою.

Ми не стрічали сонцецвіт, а березень прозвали лютим,

Бо гідних і невинних кров рікою

Застлала сонце й радість митей.

Веснянок діти не співали дзвінко в мирі,

Бо підлий дикий ворог посягав

На їхні світлі долю, майбуття і волю, на мрії щирі.

Забрати все це ницо зажадав

Аби покрасти у народу право жити.

Та землю рідну, і народ, і правду оборонити є кому.

Звитяжно і незламно встати

Між нами й ворогом. Й, долаючи глуху пітьму,

Вкраїнські Воїни стирають окупантів

З лиця землі, зі Всесвіту Людського.

Вже місяць лютий березень минає в боротьбі зі злом.

Ось і веселики додому прилітають.

В полях Вкраїнських хто зайнятий із добривом, а хто — з зерном.

Вже скоро, вірю я, не буде ворог шастать

Країною моєю. Й хутко зникне. Росою.

Настане час: здолають українці ворогів, які зневажили кордони.

Й, коли останній із загарбників отримає відплату

За кров, за сльози, мрії втрачені, не пройдені дороги,

За кожну долю зламану й розбиту хату,

І всяке інше зло, настане мир у Краю.

30.03.2022

...

Катря Костюченко

СРІБНИЙ ВЕЧІР

Срібний вечір срібним сяйвом

Землю посріблив.

Срібні зорі з небокраю

Шлють нам срібні сни.

Срібло по небу розлите,

Срібноликий світ,

Хмарочоси сріблом шиті –

Думки вільний літ.

Зорі і Земля зустрілись

Знову віч-на-віч,

І на місто опустилась

Срібнокрила ніч.

29.03.22

...

Георг Аджаріані

Смерічка чекає весну

Смерічка чекала весну,

І пісню дзвінку ластів'ят,

в гіллі павутинку тонку,

де роси ранкові тремтять.

Їй снилося сонця тепло,

дощу шепіт рівний вночі,

Усі сподівались цього,

А маєм ракетні вогні.

Гуляє з піском суховій,

Мороз десь в окопах засів,

Сховався поміж москалів,

Шо гатять і гатять по ній.

Стріляють вони звідусіль,

Істоти в країну мою.

Беруть у полон журавлів,

Та вбити не зможуть весну.

Хоч зранене тіло болить,

Душа УКРАЇНИ жива.

Смерічко, іще одна мить

І світ заквітчає весна!

...

dracena72Natalka

ЧАС

Час – це жорстокий суддя,

Час всіх до смерті засудить,

Час відбирає життя,

І повсякЧас і повсюди.

Стрілки – як леза мечів

Ріжуть поля циферблатів.

Йде він і вдень, і вночі –

Всесвіту злий імператор.

Молодість взяв в данину,

Старість взамін він дарує.

Бачив він кожну війну,

Та криків болю не чує.

Гори, ліси і поля

Зникнуть, зітруться, загинуть,

В полум’ї зникне земля,

А він все йтиме і йтиме.

2021

...

Георг Аджаріані
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Карта всесвіту ФолкхартаЄвген Кобилянський
01.12.2023
І так, я нарешті наважився створити карту основного континенту вигаданого мною всесвіту. Ухох - конт ... Детальніше
Я купую Disney!Янко Далт
01.12.2023
Одного дня я таки куплю Disney! Це стане моїм Magnum opus. P.S. Якщо сходити з глузду, то з розмахо ... Детальніше
Оновлення, щодо конкурсу «Безмежний космос».Олександр Гаврик
24.11.2023
Через численні наполегливі прохання на конкурсі додається авторський приз за перше місце за результа ... Детальніше
Зроби Мавці подарунок - наблизь перемогу Мавка (Ганна Заворотна)
30.11.2023
У неділю у мене День Народження. До цієї дати у мене на фб-сторінці із 2015 р. проходить акція "Зроб ... Детальніше
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
Нове оповідання "Tenebris invoco me"Віталій Дуленко
01.12.2023
Всім привіт! Сьогодні вашій увазі пропонується оповідання "Tenebris invoco me". Писав я його для кон ... Детальніше
На Аркуші вже:
8446читачів
83520коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: