День народження Великого Кобзаря! 💙💛

Електронні книги / Романтична література (2327)

Так хочеться

Так хочеться торкнутися щоки

рукою…

Хай час зупиниться на мить,

а потім знову потече

рікою.

Так хочеться торкнутися щоки

щокою…

І хай у грудях защемить,

а біля серця запече –

я встою.

Так хочеться торкнутися щоки

вустами,

схилитись на твоє плече…

І хай розлука не стоїть

між нами.

09.04.2016

...

Музика

Не знаю я..

Не знаю я як бути і куди іти

Я наче і своя, проте ніде не вдома

Як боляче казати ці слова

І засипати від тяжкої втоми.

Я хочу щоб було добро

І хочу щоб усі були щасливі

Не хочу болю і не хочу сльоз

Але вони течуть.. Така я знов вразлива.

Я хочу миру і не хочу гнів

Щоб злагода й любов завжди їм всім світила

Але напевно знову це урок

Який я не засвоїла і все впустила.

І знову ніч, і знову плин думок

Де вихід і чи правильно вчинила

Серед усіх переплетінь дорог

Шукаю стежку по якій ітиму.

22.03.2023

...

Мерлін Адеміад

Минають дні, минають ночі

Минають дні, минають ночі,

А я дивлюся тобі в очі

І не можу зрозуміти,

Як їх можна не любити?

Як можна не захоплюватися

Цією прекрасною усмішкою?

Не можу надивитися,

Як вітер пестить тебе своєю ласкою.

Жоден сон не без твоєї участи,

Бо постійно ти в моїх думках

Я не знаю, що потрібно зробити,

Аби опинитися у твоїх цілунках.

І знов минають дні, минають ночі,

А я все ще дивлюся тобі в очі

І не можу зрозуміти,

Як їх можна не любити?

...

Алі

Нічия

Я не раба, я – риба в океані.

Я – парус білий, хмара дощова.

Я – всі світи незвідані, незнані,

усі комусь не сказані слова.

Мене ніхто не втримає ніколи:

як можна вітер втримати в руці?

Як можна наздогнати видноколи?

Як сонячні спіймати промінці?

Я – таємнича папороті квітка,

стрімка гірської річки течія,

котра прямує в нікуди нізвідки,

така ж щаслива, вільна, нічия...

19.01.2023

...

Музика

Кропива

Нема у мене серця, не шукай.

Ти ж сам колись його забрав безбожно.

І навіть не здригнулася рука,

лиш посміхнувся зверхньо-переможно.

Колись я, мов довірливе пташа,

в твої обійми радісно летіла.

Співала солов'єм моя душа,

струною скрипки озивалось тіло.

Я покохала вперше у житті.

Ти ж був байдужий до моїх мелодій,

бо їх не чув і чути не хотів,

лиш серце взяв, як в мелодрамі злодій,

і загубив його. Тепер живу

не краще від усіх, проте й не гірше.

Посіяла у грудях кропиву

та іноді пишу про тебе вірші.

Ти повернувся. Кажеш, назавжди,

і я тобі потрібна, як ніколи...

Я безсердечна, кажеш? Підійди.

Он, бачиш – кропива. Не руш, бо вколе!

12.01.2023

...

Музика

Полотно кохання

Вона чуттєва ніжна поетеса,

а він музика статний видатний.

На жаль, у них не склалась їхня п'єса,

вона чужа і він зовсім чужий.

Багато бачились у цьому світі,

бо доля зводила шляхи не раз.

В ті миті були сонцем обігріті

і наче навкруги спинявся час.

Та потім, хтось гасив над ними сонце

і як завжди спливав поволі час.

Вони удвох, як ніби незнайомці -

вона Венера, він далекий Марс.

Самотня жінка: на обличчі маска,

душа лише тріпоче у віршах,

серденько жде, коли ж настане казка

й те щастя, що омрієне в думках.

А він - самотній чоловік з грошима,

шукає щастя в тисячі жінках.

У нього дім, квартира і машина,

та радості немає у очах.

І знову доля зводить доріженьки,

та сонце гасне і втікає час...

Вони старі, не мають тата й неньки,

позаду залишився вже їх шанс.

Вона сама... Почала малювати,

щоби урізнобарвити життя,

а він, на жаль, не може більш співати,

лише рахує миті до кінця.

Кар'єра композитора скінчилась,

хоча творіння житимуть повік.

Його душа по-справжньому втомилась,

він хворий і самотній чоловік.

Прихильники про нього не забули,

листи писали, слали все привіт.

Його думки давно би вже заснули,

якби не слава, що вертала в світ.

Він їх кумир, в честь нього починали

концерти, п'єси, виставки картин...

Їх люди благочинними назвали,

життя тривало... День і ще один.

Вона прийшла. Самотня серед шику,

була з своїм художнім полотном.

У нім не було розкоші і крику,

яскравих фарб, та їй це все одно.

У неї було лиш одне бажання -

щоб жив такий чужий їй чоловік.

- Це полотно назвала я "Коханням", -

сльоза скотилась з кутиків повік.

Прості палітри у її картині,

до того ж буро-сірий тьмяний фон.

Дивились всі з захопленням дитини,

так, ніби то був дивовижний сон.

Бо була в тім малюнку світла щирість,

все ідеальне точно є простим.

У нім трагедія і ніжна милість,

кохання сильне і туга за ним.

Здійнялись гучні оплески до стелі,

софіти камер били в очі їй.

Мужчина статний підійшов до неї,

піджак поправив елегантний свій.

- Моя пошана, зірко цього свята,

картина ваша - дотик до душі.

У ній цілунок, гострий, наче м'ята,

їй хочеться присвячувать вірші.

Для неї серцю хочеться співати

про тугу, біль, розлуку і красу.

Для неї жити хочеться й вмирати,

щоб відродитись й бути серед сну.

Я приголомшено дивлюсь: кохання!

Мені не підібрати інших слів.

Це ваш талант, це ваше дарування,

у нім і пристрасть, і колодязь сліз.

Художниця скромненько усміхнулась,

та було чутно ритм серцебиття.

Легенько до грудей своїх торкнулась:

- це не картина, це моє життя.

- Ви вразили мене, ви мужня жінка,

не кожен зможе жити в полотні.

Не всім дано розкритися, мов квітка,

ви вмерли й відродилися у нім.

Ви назавжди залишитесь в картині -

найвищий ранг майстерності митця.

Душа - безсмертна, люди швидкоплинні,

лише мистецтво вічне без кінця.

Вони удвох ще довго розмовляли,

він стрепенувся, наче щось згадав:

- мене ви, леді, ніби зчарували,

чому прийшов, я так і не сказав.

Ця виставка присвячена людині,

що є давно наставником мені.

На жаль, він зараз у скрутній годині,

минають швидкоплинно його дні.

Почув він про "Кохання", про картину

й придбати дуже захотів її.

Спочатку хоче бачити людину,

що залишила думи в ній свої.

Вона погодилась. Прийшла до нього,

а він чекав, хоч немічний старий.

Їй було важко й боляче від того,

як гас в очах його вогонь живий.

Дивився в душу, пізно щось казати,

адже назад нічого не вернеш.

Він знав, що мав тоді її кохати,

коли не було болю, часу, меж.

Дивилась в його очі і тонула...

Тоді вона бажала бути з ним.

Натомість гордості шматок ковтнула

і залишилася тепер ні з чим.

Тривалий погляд. Миті безкінечні...

І той забутий поцілунок з снів.

Хвилина. Дві. І ритми знов сердечні,

коханню не потрібна купа слів.

Слова тут зайві. Час не повернути,

за межами зостались почуття.

Митець помер. Його їй не забути,

на полотні залишилось життя.

(Серпень 2022 Р.)

...

Роман Фещак

Per te

Моя кохана буде мамою,

Найчарівнíшою у світі.

У неї пальчики тендітні,

Душа мов сад, а в ньому – квіти.

Ми повінчаємось у квітні,

Нестиму сонце у руках,

Щоб тільки теплий літній вітер

Мою кохану обіймав.

А потім у серпневий вечір

Торкнешся ніжністю у плечі,

І у душі хитку долоню

Вкладеш слова: «В нас буде доня»,

А в мене – сльози на очах...

Моя кохана буде мамою,

Найщасливíшою у світі.

01.10.2012

...

Роман Миронов

Ти

Ти все йдеш і йдеш вперед

Битими дорогами.

Тільки дим від сигарет

Тягнеться порогами.

Широчезний капелюх

І дорожні чоботи

Ти людина завірюх,

З почуттями робота.

Довгий шарф закрив лице

Шрам на серці − душу,

Силует твій олівцем

Малювати мушу.

Аби часом не забуть

Погляд твій глибокий,

І отруйний, наче ртуть,

Серця мого спокій.

Ти все йдеш і йдеш вперед,

Про мене забувши.

Тільки дим від сигарет −

Наші дні минувші.

...

Євгенія Петрікова

Любов

Любов латала рани чим прийдеться:

Старим ганчір'ям, що згубило блиск,

Й іржавими скобами - просто в серце...

Лиш біль жагучий мав із того зиск!

Любов боялась, як листок, тремтіла

Під поглядом сильнішого з вітрів.

Озноб калічив зубожіле тіло,

Яке ніхто ніколи не любив.

Любов трималась міцно за це серце,

Від страху очі мружила свої.

У неї власні правила та сенси:

Холодна влітку - сонцем для зими.

Любов роняла пахощі травневі

На потьмянілий у вогні пісок.

Любов безкрила, а літала в небі

І опадала, як для мрій бузок.

Любов терпіла, засмагала, кригла,

Губила, ненавиділа, була...

А потім власні винайшла вітрила

І, підкоривши вітер, розцвіла!

...

Ївга Лютневська

Балада про імператора Семи Королівств, Відміченого Пусткою та принцесу Каетану

Авреліус Перший тепер імператор,

Корони Семи Королівств узурпатор.

Заради своєї безмежної влади,

Він вдався до вбивства та підлої зради.

Рахуючи кроки в розкішних покоях,

Від страху за владу не має спокою.

Допоки на світі живе Каетана,

Існує загроза для хитрого плану.

Він вибору іншого просто не має,

Із клану Відмічених тінь викликає,

Щоб до́говір з лицарем Пустки укласти:

Принцесу із іншого виміру вкрасти.

“Вона в своїм роді лишилась остання,

Мені приведи її ти на заклання!”

Над пагорбом тихо зоря зайнялася,

І подорож сина пітьми почалася.

Той, що вільно ходив між світами,

Для нього відкрив між вимірів брами.

Відмічений Пусткою брами минає —

Великий сюрприз на нього чекає!

Не ясно спочатку чия в тім провина,

Та мітка зникає — він знову людина.

Коли він нарешті принцесу знаходить,

Вона з голови увесь час не виходить.

Вперше у серці розквітло кохання,

Після років льодяного мовчання…

“До́говір в прірву, ваганням — мовчати!

Стану довіку її захищати!”

Разом вони, як кажуть, і досі…

Примножують щастя та трупи у льосі.

...

Катерина Скрипка
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
День народження Великого Кобзаря! 💙💛
09.03.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

... Детальніше
Блоги
Мені сьогодні 30 років :) Катерина Бондарєва
29.03.2024
Можна написати дуже довгий пост про те, скільки я всього зробила, скільки країн побачила, проектів н ... Детальніше
"Демони Розумового Горища" тепер і в аудіоформатіЮгин Кобилянський
28.03.2024
Неймовірна Dodo Vess озвучила декілька віршів з моєї збірки поезії "Демони Розумового Горища" Тому ... Детальніше
Той морокОлександр Твін
29.03.2024
Виклав нове оповідання Запрошую почитати ... Детальніше
ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУСергій Волошин
29.03.2024
Спілкуючись зі своїми читачами, помітив одну особливість, на яку не знаю як реагувати. До сих пір не ... Детальніше
Весна і кохання. Флешмоб еротичних оповіданьМіло Севіч
29.03.2024
Шановні Аркушники, читачі, та гості, хочу запропонувати усім невеличку розвагу, а саме флешмоб. ... Детальніше
А знаєте, про яке місто на Аркуші пишуть найчастіше?Нівроку
15.12.2022
На Аркуші публікують свої твори вже 1162 автори з різних куточків України. Є письменники як зі сходу ... Детальніше
На Аркуші вже:
10068читачів
112947коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: