День народження Великого Кобзаря! 💙💛

Книги / Фентезі (3596)

Третій зайвий

Її коси – вогонь, погляд – програна гра:

Наша юна графиня прекрасна до згуби.

Щось вмирає в мені кожен раз, коли граф

Видихає свій сміх у кармінові губи.

Графу був вірний пес і найкращий слуга,

Поруч завжди – в боях і на пишних бенкетах.

Та зжирає мене ця нестримна жага,

Темна магія вабить кривавим секретом.

Я вивчав її тіло, ховаючись в тінях,

Переймав її крок, її рухи й вимову.

Мені шкода, маленька красива графине.

Все, що далі відбудеться, – буде з любові.

…Мої коси – вогонь, погляд – чорна діра.

Нове тіло так швидко загоює рани.

Час іти: у покоях чекає мій граф,

І між нами ніхто вже не стане.

...

Леся П.
16+

Казка про закоханого гнома, або любов зла

Амур-бешкетник жарти любить,

Тож іноді серця єднає

Тих, хто разом не може бути,

Бо прірва пару розділяє.

Отак і сталося із гномом,

Що закохавсь в царівну-фею.

Хоч вони були не знайомі,

Він марив без устанку нею.

І, як Ікар тягнувсь до сонця,

До феї гном так само линув.

Щоденно під її віконцем,

Чекав, щоби побачить милу.

Казали друзі: “Не надійся!

Тобі до неї, як до неба.

До феї сватаються принці,

А шахтарі царям не треба”.

Та тільки не накажеш серцю,

Воно шляхи завжди шукає,

Прокласти щоб місток к фортецям,

Який коханих об’єднає.

І от одного дня в таверну,

Де після зміни у копальнях

Гном з друзями хмільне дуделив,

Прийшов глашатай із посланням:

“Увага! Мешканці країни,

Для вас є радісні новини:

Турнір відбудеться в неділю

За кошти царської родини.

Тож всі, хто хоче доєднатись,

Узяти участь в цьому бої,

Мають скоріше готуватись:

Дістати обладунки, зброю.

Хто переможцем вийде з битви,

Отримає мішок грошей

Та поведе саму царівну

На традиційний бал для фей”.

Почув те гном і загорівся:

“Візьму я участь у турнірі!”

Хоча в останнє з кимось бився,

Як пива перебрав в трактирі.

То сталось років тридцять тому,

(Ще молодий був і гарячий).

Та все одно побіг додому

"Ромео" наш. Рукой тремтячой

Схопив він скриньку із грошима –

Їх відкладав десятки років.

Поніс цей скарб до побратима,

Що кузню мав за пару кроків.

Прибіг, захекавшись, і каже:

“Мені потрібні обладунки

І зброя: щит та меч найкращі,

Щоби нарешті поцілунку

Царівни-феї я домігся.

Втратити шанс такий не можу.

В турнірі скоро буду биться

І точно всіх там переможу!”

Коваль послухав, вус почухав,

Та відповів: “Все зрозуміло.

Я бачу, що ти сильний духом.

Та мало цього для турніру.

Зроблю тобі приладдя й зброю,

Навіть зміцню вогнем дракона.

Та тільки без навичок бою

Тобі не світить перемога.

Мандруй ти до монаха, друже,

Який живе високо в горах.

Він воїна зробити зможе

Навіть з кобили на підборах.

Та тільки не кажи, для чого

Тобі потрібна допомога,

Бо є маленький бзик у нього –

Не любить фей монах до чорта”.

Гном намотав на вус поради,

Подякував та без затримки

Пішов у гори мандрувати –

Шукать монахову хатинку.

Шлях був важкий, лише під вечір

Дістався гном мети своєї.

Збив з чобіт пил, розправив плечі,

Й постукав у дубові двері.

Коли побачив на порозі

Старого діда в капюшоні,

Розчарування був не в змозі

Гном стримати й застиг надворі.

Монах побачив це і каже:

“Чого приперся, чоловіче?

Час пізній. Я заснув вже майже.

Тепер стоїш з тупим обличчям.

Мабуть, не так в твоїй уяві

Я виглядав? То ти не перший!

Всі думают: дідок трухлявий

Яких навчити може звершень?

Тож, якщо ти – такий же бовдур,

Не здатний глибше зазирнути,

Катись назад, не стій як стовбур,

І дай мені скоріш заснути”.

“Пробачте, майстре! – гном схопився, –

За сумніви я вибачаюсь.

У вас ну дуже хочу вчиться

І слухатися обіцяю”.

“Отак би зразу, – дід пом’якшав, –

Не сподівайсь на чаювання.

Одразу спать лягаймо краще.

На ранок розпочнем навчання”.

Наступні три доби пекельні

Навчався гном в монаха бою.

Здавалось, навіть сірі скелі

Не витримали б тих побоїв,

Що випали на долю гнома.

Дід лупцювати його нещадно,

Ганяв як цапа по городах.

Та як би не було вже складно,

Але все витримав “Ромео”,

Пройшов експрес-курс на відмінно.

Тепер бика хоч на родео

Він міг подужати спокійно.

І от настав час розставання.

Монах сказав: “Удачі, учню,

Іди, здійсни свої бажання,

Перемагай легко і влучно”.

Гному б подякувати й зразу

Піти назустріч своїй долі.

Та з язика зірвалась фраза:

“Царівну-фею я підкОрю!”

Монах насупився, мов хмара,

З очей метнулись блискавиці:

“Сказав ти “фею?” – гримнув стАрий.

То он за що ти хочеш биться?!

Якби я знав, не став би вчити.

Йди звідси! Бачити не хочу!

Якщо ж зібравсь себе згубити,

Я подивлюсь на це охоче!”

І гримнув гучно дід дверима,

А гном очіськами покліпав,

Знизав розгублено плечима

Та вниз у місто і пострИбав.

Забрав він в кузні обладунки,

Новенькій порадів рапірі

І, марячи про поцілунки,

Пішов змагатися в турнірі.

Баталії були жорстокі:

Усе змішалось: ельфи, коні…

Бої тривали тиждень доки,

Від крові ворогів червоні

Не виявились фіналісти –

Наш гном проти маркіза троллів.

Обидва – вправні воїни, звісно,

Тож в пеклі запального бою

Не було чутно, як волають

Трибуни в дикому екстазі.

Лише, як серце калатає,

Гном відчував в німім наказі:

Перемогти будь що і феї

Нарешті серце підкорити,

Бо кращого нема трофею.

Тож гном продовжував лупити

Нещадно тролля, хоч удвічі

Той більшим був за нього зростом.

Шолом трішав, а піт обличчя

Все заливав. Ох, як не просто

Було змагатися та врешті

Гном переміг влучнИм ударом.

Прийому “хитрої черешні”

Монах навчав його не дАрма.

І от побитий та щасливий

Підходить гном до ложі феї.

Волає натовп голосливий.

Слихив коліно перед нею

“Ромео” наш та навіть погляд

Не міг підвести на кохану.

Лиш розумів, що вона поряд

Й від цього вмить забув про рани.

Тим часом фея переможцю

Вручила орден із алмазом.

Й проголосила: “Любі гості

Ось наш герой! Вшануймо разом!”

І поки натовп відчайдушно

Кричав та плескав у долоні

Царівна гномові на вушко:

“Приходь до мене у покої”.

Подумав, що йому почулось,

Тому підняв на фею очі.

Вона ж, додавши, посміхнулась:

“Сьогодні, в пів на першу ночі”.

Такого, звісно, повороту

Гном не чекав, та хто ж при тямі,

Проділавши таку роботу,

Відмовить серця свого дамі?

Тож гном кивнув, з колін підвівся,

Поцілував ручку коханій

Та, шкутильгаючи, поплівся

Приводити себе до тями.

На щастя мати залишила

Гномові зілля лікувальне:

Наніс його – й чарівна сила

Загоїла турнірні рани.

Отже “Ромео” о півнОчі

Прибув в потрібному настрої –

Свіженький був, як огірочок.

Одразу слуги до покоїв

Його провели господині.

Постукав. Серце завмирало.

“Заходьте!” – миттю за дверима

Тихе сопрано пролунало.

Гном залетів, наче на крилах,

В кімнату! Та на його подив

Жодної свічки не горіло –

Стояла темрява в покоях.

“Чого чекаєш? Йди до мене! –

Почув він з глибини кімнати.

Просити гнома знов не треба.

На голос він пішов шукати

Свою царівну. За хвилину

Намацав ліжко, чиїсь руки

Коханця з темряви схопили

Й на простирадла затягнули.

Гном здивувався – скільки сили

В тендітній феї причаїлось.

Та вже наступної хвилини

Його бажання захопило.

Хвилин за двадцять все минуло.

Лежав на ліжку гном щасливий.

Місяця світло зазирнуло

Й царівну поряд освітило.

Поглянув гномик на кохану.

А замість неї – стара бабця!

Волосся сиве, бородавки,

Шкіра висить. “Якого трясця?! –

Гном скрикнув, з жахом відсахнувся. –

Хто ти, й куди діла царівну?!”

Стара беззубо усміхнулась

І каже: “Не впізнав ти милу?

Це ж я, твоя кохана фея.

Просто старіша, ніж ти думав.

Трохи зів’ялая лілея

Та молода все ж досі духом.

Дивися, я вдягну тіару,

І знову юна і вродлива.

Бо є в короні сильні чари.

Ти ж допоможеш їх підтримать.

Щоб молодість мою плекати,

Потрібно кожні тридцять років

З героєм ліжко розділяти,

Який пройшов бої жорстокі.

Отже, будь вдячний, пане гноме,

Що честь така тобі дісталась!”

Й з цими словами в пару кроків

Старенька до дверей дісталась.

“Думав, втекти? Не вийде, милий.

Кинуть мене не намагайся.

Чи хочеш, щоб тебе схопили?

Ну ж бо, у ліжко повертайся!”

І білодагу хтива бабка

На простирала підштовхнула,

Не відпускала аж до ранку.

Жахлива нічка в гнома була…

Коли додому повернувся,

Заліз у душ і довго плакав.

А потім раптом схаменувся

Й пішов у гори до монаха.

Той зрозумів все без пояснень:

“Я ж попередить намагався.

Ти думаєш, чому я рясу

Надів й в відлюдники подався?

Колись так само у турнірі

Я переміг і став героєм.

Та жодні цяцьки золотії

Не варті жертви отакої.

Тож я обрав життя монаха,

Щоб не дістала мене бабця.

А ти вирішуй, білодаха:

Лишитись тут чи повертатись?”

І от тепер вже двоє в рясах

Живуть у горах вище неба.

Мораль проста: перш ніж кохатись,

Впізнати краще жінку треба.

...

Дар'я Дарвел
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
День народження Великого Кобзаря! 💙💛
09.03.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

... Детальніше
Блоги
"Демони Розумового Горища" тепер і в аудіоформатіЮгин Кобилянський
28.03.2024
Неймовірна Dodo Vess озвучила декілька віршів з моєї збірки поезії "Демони Розумового Горища" Тому ... Детальніше
Коли є ідеї, але немає моральних силДар'я Мацелевич
28.03.2024
Всім привіт :) Я зараз трохи поміняла вид діяльності та проходжу навчання для отримання сертифіката. ... Детальніше
Про оповіданняДіана Вінтер
28.03.2024
Завжди, коли пишу або читаю оповідання, думаю, що його можна було б перетворити в книгу. Розкрити вс ... Детальніше
І знову перезапуск збіркиЮрій Запорожець
28.03.2024
Черговий перезапуск саги "Трохи пізніше опівночі". https://arkush.net/book/12924 Цього разу озпові ... Детальніше
Перша спроба зробити буктрейлер до книгиКатерина Тішенська
28.03.2024
Вітаю всіх!) Помітила, що чимало письменників, прагнучи якнайкраще презентувати твір, роблять буктре ... Детальніше
Персонажі "Кола Крові.Покручі"(візуал)Milante Gotham
28.03.2024
Нарешті в мене дійшли руки зробити це, точніше розібратись, як вставляти фотки. На першій Енджел і С ... Детальніше
На Аркуші вже:
10065читачів
112841коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: