Книги / Фентезі (3589)
Чому тікає ніч
Місяць, як вітрило над кораблем,
Нісся на крилах ночі
В шкарлупці горіха,
Що впав з висоти та розбився на маленькі шматочки.
Його несе, його хитає, його гойдає у морі світла,
Але місяць посміхається,
Хоча він і стає сірим і майже непомітним,
Як мара, яка вийшла з лісу в сонячний день.
Течія все несе – і не видно кінця,
В той час як місяць розмотується зірками.
Нитка видніється ген-ген далеко у небесах,
Нагадуючи дорогу з тисяччю ліхтарями.
Там водоспад! Бережись!
І падає човник згори, грозячи зламатись.
Але раптом зникає вітрило, і човник вже просто гойдається на воді.
Це місяць, немов веретено, з себе всі нитки разом скидає
І зникнути серед інших зірок чимшвидш поспішає.
Ніч тікає, ніч тікає від людей,
Таких невдячних, не здатних побачити суті,
Що сховали її велич від сотень, тисяч очей,
Змогли голос вітру заткнути.
Дім ти швидко замикай,
Велосипед чимшвидш хапай
І несись, несись, несись,
Доки з міста не втечеш у ліс,
Де немає зовсім світла,
Але пахне прохолодою.
Там ти зупинись й принишкни,
Щоб пройтись повільною ходою.
Зазирни у ніч, немов немає нічого важливішого в житті,
І відчуєш, як стає легше на душі.
Там човен гойдається під вітрилом з зірок,
Там місяць у небі заплутався серед тисяч стежок,
Які утворили його ж нитки,
Які докупи йому до ранку потрібно зібрати.
...
В лісі
Самотня дитина у чорному лісі.
Приманка для звірів та упирів.
Низько голову хлопчик повісив -
Він зайвий рот для власних батьків.
Раптом вогники замерехтіли
Поміж густих, пазуристих кущів.
Найяскравіший підплив до хлопчини
Та глибоко в хащі малого повів.
Довго блукав малюк болотами,
Не бачив, що вогник несе потерча.
Стомився, упав, просився до мами.
Чи має так мучитись чиста душа?
Ховають ліхтарики злі потерчата,
Не мають жаги вбивати дитя.
"Його залишили мама і тато,
А ми відведем до свого дідуся."
Старий Лісовик, що пильнує дерева,
Ласкаво вітає малих потерчат.
"Хто там із вами? Заблукав він напевно?
Знайти допоможем дорогу назад."
Хлопець у відповідь низько вклонився:
"Нема в мене дому і нікуди йти.
Дозвольте лишитись у вашому лісі!
З минулим навіки спалити мости."
Старий Лісових Джерело відкриває,
Де дихання лісу мляво кипить.
"Ти, хлопче, не перший, повір, не останній.
Випий - і нашим ти станеш вмить."
Вранішні промені линуть крізь листя,
Олені скачуть в травичці рясній.
Ліс, вже повний пташиного свисту,
Вітає хлопчину в родині своїй.
...
Як козаки знайшли Україну
Крізь буревій летіли козаки
І човен їх затягувало море.
На тілі мокрі стали кушаки,
Що заговорені дружинами на долі.
Їх вітер гнав у темну далечінь
І загубив, бо хмари вкрили зорі.
Та мав козак в петлицях дивний збір
І окропив їм «пагорби» солоні.
Як стало тихо, човен застогнав,
Відкрились рани у древеснім тілі.
На щастя, був на палубі мольфар,
Він чаклував в прадавньому зусиллі.
Світанком море стало як печаль,
В якому човен бореться за право,
Щоб відшукати рятівний причал,
Козацька де народиться держава.
Козак Степан вдивлявся у туман
І вгледів берег рятівного краю.
Зеленим там буяла вся земля,
Так козаки потрапили до раю.
Як вдарив човен диво-берегів
Та пострибали воїни на землю,
Піднявся вітер із усіх боків
Й поніс гостей на дивовижну греблю.
І козаки побачили згори
Ліси, річки та гори поза хмари.
Нарешті дім, як мріяли вони,
Для їх дітей й козацької держави.
Спустив їх вітер на зелені луки
І козаки вклонились до трави.
Втопили в зелені шовковій свої руки,
Бо це їх дім новий на всі віки.
...
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Слава Україні, аркушики! 🇺🇦
«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»
Т.Г.Шевченко
... Детальніше