Електронні книги / #війна (1323)
2014
Він перевершив сатану
Коли почав страшну війну.
Та кров є і на тих руках,
Що хату звели на краю безодні,
Заплуталися у роках
Їх погляди порожні і холодні.
Всі ті, хто вірить сліпо і бездумно
У пропаганду створену безумно
Відкриють очі, опинившись в порожнечі,
Та вже не спинять вони тої кровотечі.
А, може, вже й ніколи не прозріють
І за примарні цінності зітліють.
Імперії, війни і зла раби,
Отримаєте цинкові гроби!
За те, що «трохи заблукали»
Кордони ж бо іще не відміняли.
За те що смерть на нашу землю несете.
Самі не знаєте, за що ви тут мрете.
Та ви не вб’єте те, що незнищенне!
Свобода для росії незбагненна.
Ми встанемо всі, як один
В пітьмі найважчих цих годин
За синє небо і за жовте поле,
Квітучий степ і неосяжне море.
За вибір, справедливість і свободу,
За тиші не гнітючу прохолоду.
Життя за мир страшна ціна.
Але ж чия у тім вина?..
...
***
Чи чути вже тишу? Чи досі гуркоче?
Чи вітер несе нічний чорний дим?
А може у вільному світі шепоче,
Яке життя може бути гірким?
Чи видно світанок? Чи цегляні стіни?
Холодна лють сліз, болить в глибині.
А може так страшно, душа у руїні,
Маленьке серденько – уламки одні?
Вустами без крові торкнутись не можу,
Зігріти хоч раз, коли ще не спиш.
Тебе я мовчанням вічним тривожу,
І ти, сонце ясне, в тривозі мовчиш...
Чи ти відчуваєш? Я тут, моя пташко!
Я вже на плечі, і ніччю, і днем.
Я знаю, синочку, без мами так тяжко
Нас роз'єднали ворожим вогнем.
...
Танцюй, танцюй
Танцюй, танцюй, земля така м’яка.
Вже починають розквітати квіти,
І медом сонце ллється в небесах,
І знову їм нас не вдалося вбити.
Четвертий день, іде четвертий день.
І перші, що якраз воскресли вчора -
На третій день; сміються від душі
І щось жартують про свою покору.
Кусає змій на острові свій хвіст
І вісімкою нескінченність в’ється.
Хай сонце розпускається в руці.
Хай сонце разом з нами б’ється в герці.
Танцюй, танцюй – уже майже весна.
Вигострюй шаблю та приладнуй збрую.
З тобою небо, вітер і земля.
А ними навіть пекло погидує.
27.02.2022
...
Я прошу тебе не плач цієї ночі
Я прошу тебе не плач цієї ночі
Хоч раз всміхнися щиро ти мені
Бо не побачу вже тебе у цьому році
Мені хоча б зустрітись раз в віки
Бо шлях мій випав у замерзлі далі
Туди, де весь пісок немов кришталь
Цей холод – то до пекла авантзала
За ним лиш тільки біль і тільки жаль
За ці роки замерзло моє серце
Відпали спогади, немов мертві листки
З тобою б’ється на всі гігагерці
Що лиш доступні людству і мені
Твій погляд знов наповнить мою душу
Зігріє у найбільш страшний мороз
І тільки він витягує на сушу
Із моря прикростей і судорожних проз
Твій поцілунок – то ліхтар у темнім
Покритім льодом і розпачем вини
Загиблим склепі, довгім і вогкім
Лінії, що розділя оці світи
Ми охоронці спокою і світу
Оберігаємо від дикої журби,
Людей злих і снігів довіку
Й зловіщої всестрашної війни.
...
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Слава Україні, аркушики! 🇺🇦
«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»
Т.Г.Шевченко
... Детальніше