Електронні книги / #війна (1323)
Вогнем і мечем
Гартовані вогнем,
охрещені водою.
Умитий дух дощем
і братською любов'ю.
Запалена вогнем,
в серцях палає воля.
Ми кованим мечем
проженем орків з поля.
Орда прийшла у дім,
у наше жовте поле,
щоб знищити у нім
козацький дух і волю.
Підняли вверх списи,
забрати хочуть землю,
та на порозі ми,
захистимось за неньку.
Орда прийшла в село,
під наше чисте небо,
загарбати його
для мордору їм треба.
Та козаки вже тут,
взяли у руки зброю.
Бажає чорний крук
труп орка з поля бою.
Обпечені вогнем,
очищені водою.
У грудях ніжний щем,
здобудем славу й волю.
Освячені мечі
піднімем за Вкраїну.
Козацький дух в мені
співає солов'їно.
(вересень 2022 р.)
...
Нарциси пахнуть твоїми руками
Відкриваю банку зі світляками,
Назбирала їх у садку, за домом.
Там нарциси пахнуть твоїми руками,
Хоч від тебе лишився один лиш спомин.
Світляки злітають — на страх і ризик,
Їм не любе місце, де їх тримаю.
Небо втомлене кличе їх, небо сизе.
А весняний сад манить їх розмаєм.
Я такою ж комахою себе бачу,
Скільки глобус не кличе десь жить щасливо.
Все одно оберу українську дачу
І бабусин на стіну прибитий килим.
Не втічу, не закрию на рідне очі,
Не сховаюсь за віялом безпорадності.
Ми кожен для себе незримий зодчий,
І можем вагомий у світ свій вклад внести.
Тож світляків відпускаю з миром,
Нехай живуть, де їм легше дихати.
Нарциси пахнуть твоїм ефіром,
Ти ж їх з насіннячка виходив...
...
Нам не пробачать "нас".
У мого щастя проміння сонця
В очей куточках, і теплий сміх
Я був зустрів його, незнайомця,
На розі трьох лісових доріг
Маленька ластівка з півдня світу,
Де ще не чули, що йде війна
Він дивувався на шкірі квітам
І називав їх на імена
Він не лякався моєї вроди —
Зіниць прозорих і гострих вух
І попри те, що людського роду, —
Спокійно линув до моїх рук
Коли мене називали "вбивця",
Він тихо хмурився і мовчав
А потім — знов — цілував ключиці,
Тулився скронею до плеча
Такий вразливий, тремтів навпроти
І сльози бігли з намоклих вій
Він вивчив біль мій на смак і дотик —
І я забув відчувати біль
Я говорив йому: треба бігти;
Я знав, що нам не пробачать "нас"
Він усміхався нестерпно світло
І шепотів щось про "другий шанс"
Війна, я бачив, його вбивала,
Але він вірив, що вщухне лють
Лють обернулась гірким металом
І розкроїла наївну грудь
Він падав в руки мої у тиші,
Лишивши знищений світ німим
І сонце вийшло — востаннє — вийшло,
Щоб згаснути разом з ним.
...
Ми марили
Ми марили різними планами
Будували, розвивали життя
Та крапку на всьому поставила
ВІЙНА
...
ВЕСНА. НЕ БАРВИ КВІТІВ, А БАГНО ОКОПІВ (КОЛИ ЦВІТУТЬ БАРВІНКИ НА МАРСОВОМУ ПОЛІ)
П'янить весна! бурлить свавілля!
А паростки життя дають своє коріння.
Цей щедрий рай - геть не везіння.
За нього гинуть... воїни спасіння.
...
ГЕРОЯМ
— Хто ти? — Я спогадом став.
Жив тут. Ходив. Закохався.
Любу свою захищав.
Й потім на міні взірвався.
— А ти хто, красуне, така?
— Я воювала тут з "братом".
Він, як та підла свиня,
Нас всіх прийшов убивати.
— А кошенятко оце,
Що тут блукає між вами?
— Втоплене було мале
Вражого дурня руками.
— Що ж побажаєте взять
За оці всі ваші муки?
— З неба щоб теж захищать!
Й нашим нащадкам науки!
...
ГЕРОЇ НЕ ВМИТАЮТЬ
Якщо під російським стягом
Ритуально свободу вбивають,
Це і є азіатчина дика,
І вбивцям гріхи не прощають.
Колись нас морили голодом,
Де Воркута – добре знаємо,
І Колимську гартівню холодом
В підсвідомості міцно тримаємо.
Аргументів немає у ворога,
Вся надія у них на зраду,
Щоб зламати в нас силу опору
Під страхом тримають громаду.
Кати продалися дияволу
І своєї душі вже не мають,
Тому й скаженіють від злоби,
Бо герої у нас не вмирають.
...
валить сніг пінопластом...
валить сніг пінопластом, але ним не впакують двохсоті
ненави... ненапа... не на часі, а що йому зробиш?
що вже є — загуде, загубить в переповненій соті
як наріжеш салат не забудь додати укропу
зріжу квіти, мо' в полі знайдеться ще щось під ніж —
перший сніг не збудує будинки, та вкриє багато
головне — коли треба, спи, коли треба, їж
перший блін, як то кажуть, завжди вийде матом
08032022
...
Обірване
Гучно розпочався ранок,
Під ракетний дощ сніданок.
Шкода, що і не субота -
Ще попереду робота.
Вчора все було чудово -
Підкорявся світ навколо.
Засинав щасливим знов -
Наші виграли в футбол!
А сьогодні сів в тролейбус,
Через греблю звичний рейс.
Все по графіку, є плани:
Діти вдома, сестри, мами.
Стихло наче, друг, знайома -
Всі вже тут, ніхто не вдома.
Та раптово спалах світла
Обірвав вертання в житла.
...
Ми сильні
Коли останній символ зла впаде,
Тоді і вмре в душі нездолана "совковість",
Що завжди будить чорну кров,
Що кожний день по колу водить,
Що так зневірила у все святе
Часом ламавши в казематах навіть совість.
Ми сильні!
Ми здолаємо облуду на крові
Й на постамент підіймемо свободу,
Щоб назавжди позбавитись російського ярма,
Щоб лише воля була символом народу!
А потім запануємо навіки,
Відвоювавши незалежність в нагороду.
О, скільки нам тих символів знести?
Доки не знайдемо в суспільстві згоди,
Аби Соборну Україну зберегти
І волю, й так омріяну свободу.
...
Розкажи мені
Більш ніж півтора роки як двадцять друге.
Розкажи мені: якою я була до війни?
Чи бачила сни? Які я бачила сни?
Що було – якщо було – підставою задля туги?
Більш ніж півтора роки тягнеться двадцять друге.
В мене день народження навесні, –
Як дожити до тої весни?
Розкажи мені, якими ми всі були –
Мабуть, наївними, бо що знали про любов?
А що про ненависть? Я не пам’ятаю розмов,
Не пам’ятаю облич, що колись, до тої імли,
Що впала на землю, були важливі... Якими ми всі були?
Вибухи й темрява, гордість й надія, жага перемоги –
Чи все це було вже тоді? Чи боліло, як зараз болить?
Я шукаю дорогу назад, до себе, шукаю шляхів вперед...
Я заблукала і водночас йду вірно, як раніше ніколи не йшла.
Чи все, що було раніше, реально? Чи все це попіл й зола?
Знову осінь. Бджоли зібрали мед, шумить очерет,
Відбій тривоги, кіт заповзає під теплий плед...
Розкажи мені, яким буде двадцять третє,
Коли на годиннику стрілка
Врешті-решт перескочить вперед?
...
ЗАХИСНИКАМ
Стою на захисті. Вночі.
Немов той звір шалений.
В моїх очах горять вогні
І кров бурлить у венах.
Моя сім'я, мій край, мій дім —
Це все мені важливе.
І не впустити дикунів —
Завдання особливе.
Забув уже про сон і біль,
Волаю від знемоги.
Та у думках одна лиш ціль —
Ми всі ждем ПЕРЕМОГИ!!!
***
Славетний Воїне, Боєць,
Твій подвиг героїчний
Живе хай в пам'яті сердець
Від нині і довічно!!! ❤️❤️❤️
...
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Слава Україні, аркушики! 🇺🇦
«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»
Т.Г.Шевченко
... Детальніше