День народження Великого Кобзаря! 💙💛

Електронні книги / #війна (1323)

06.06.2023 Підрив Каховської ГЕС

Нас заливає водою по вінця.

Вдих.

Потім видих.

А далі - пітьма.

Зараз у душах усіх українців

тоне добро й випливає - війна.

Речі чужі, телефон (безкорисний),

струму немає, і гнізда-дахи...

Завтра приїдете? Завтра вже пізно.

За ніч розмиє останні шляхи.

Нас заливає водою. Прощайте.

Це була краща з десятка планет.

Ср*ний Херсонський кацап-гауляйтер

бреше своїм, що "здесь паники нет".

Місто лягає на дно. Поринає

в довгий, холодний, скалічений сон.

Зникли будинки. "Діброви" немає.

Річка назавжди взяла їх в полон.

Нас заливає. ООН, добрий вечір.

Спершу ось це, а пізніше - АЕС?.

Розпач. Безсилля. Вода. Порожнеча.

Шосте нуль шосте. Руйнація. ГЕС.

...

Ксеня Берш

Любий воїне!

Слава Україні! Слава відважним воїнам , що день у день наближають нашу перемогу!

*** ****

Любий воїне,! Сокіл сизокрилий!

Світанок, що на ріднім краї розквіта .

Ти знай одне, що ти потрібен тій , яка

щоночі зорям пісні співа:

Щоб оминали Тебе , негаразди і

Шал ворожих стріл , що зміями сичать над головою .

Аби почуть той голос , що в серці Закарбований на вік.

Відчуть тепло обіймів рідних ,

Такий жаданних , і таких потрібних!

Губами промовлять : "Живий!"

...

Альона Сохацька

Blackout

Ввімкнули світло! Лялька заводна

Біжить до магазину швидко-швидко.

Купує хліб і трішечки вина,

В блекаут треба берегти готівку.

Вже миє посуд, поки є вода,

Вмикає пралку та готує їсти,

Фільтрує воду, чиста щоб була.

Не має часу навіть щоб присісти.

Забігла в душ, тепер вона в порядку.

Поставила у пічку пишне тісто.

Ще ж телефон, ліхтарик на зарядку!

Неначе встигла. Як і ціле місто.

Зробила справи. Світла вже нема…

В думки занурилась і біль стискає серце.

Чому я тут? І скільки ж ще війна?

О, Господи, за що країні все це?

Летять ракети, гинуть там і тут

Найкращі з нас, жінки, старенькі, діти.

І все по колу, наче глухий кут,

Цей біль нам вже нікуди не подіти…

Далеко десь степи та рідний дім.

Понівечений, спалений війною.

Й розбиті вікна. Холод лютих зим

Гуляє там із клятою ордою…

Нема житла… Та є лише одна

Надія. Світла віра у майбутнє:

Ми переможемо. Закінчиться війна,

Любов ввійде в серця натомість люті.

З'явилось світло. Вечір на поріг.

Ще день один згасає наче свічка.

Гарячий чай і спечений пиріг,

Сідає сонце і шепоче річка.

Лягає спати. Бачить дивні сни:

Родину, друзів, безтурботні будні.

Минає день, а світло все горить

Та повернулись ті, хто вже відсутні…

...

Світлана Молчан (Svitliachok)

Весна не знала, що прийде війна

Весна не знала, що прийде війна,

І готувала звичні подарунки -

Три жмені сонця, паростки добра

І перші романтичні поцілунки.

Весна не знала, що там і коли

Надумали чорти поміж собою.

Ми всі чекали справжньої весни,

Яка приходить ніжною любов‘ю.

Весна не знала, та й не знали ми,

Так спраглі щиросердно покохати,

Що після злої лютої зими

Не всі її зуміють привітати.

Весна не знала… та життя іде.

І день за днем б‘ємося ми за волю.

Весна підходить, серце дістає

І гріє кошенятком у долонях.

...

Ірина Руденко

Ось і минув рік...

Ось і минув рік...

Рік незламности та боротьби,

Рік свободи і хоробрости

Рік, коли всі ми стали воїнами.

Почався вже зворотний відлік,

До нашої з Вами перемоги.

Ми точно дочекаємося миті,

Коли Залужний виступить мовляв:

"Ми вибороли перемогу,

А росія зникла з карт!"

Це буде незабутня мить,

Коли збудеться пророче Батькове:

"І настане час,

Коли один скаже: Слава Україні!

І мільйони відповідатимуть:

Героям слава!"

Від цього буде вічна ейфорія,

Котра зміниться гордістю за Нас.

За Нас, за Наших Воїнів,

Котрі життя поклали,

Аби ми жили під синьо-жовтим стягом.

...

Алі

Біженцям війни...

Біженцям війни…

Сонце, як завше, сідає за обрій,

І ще один день добігає кінця.

Навколо людей - мільйони мільйонів,

Та я наче та заблудла вівця.

Не бачу й не чую. Як бути - не знаю.

Здається, не зможу, здається зірвусь.

А потім, коханий, тебе пригадаю.

І долі лихій я в лице посміхнусь.

Чого я шукаю в очах перехожих?

Підтримки? Жалю? Добрих слів? Співчуття?

Вони зрозуміти ніколи не зможуть.

Бо в їхніх дітей є батьки і життя.

Бо їхні оселі ніхто не руйнує.

Ніхто не приходить безкарно вбивати.

Вони всі свята в ріднім колі святкують.

А нам залишається тільки чекати…

А скільки чекати? Господь лише знає.

Коли ми повернемось в рідні міста?

Дитина моя іншу мову вивчає.

Хтось скаже: чудово! Та тільки не я!

Земля моя стогне, у пеклі палає.

У серці панує ненависть і злість.

А сліз, щоб оплакати більше немає.

Та ворог проклятий за все відповість!

І ми не здамося! Ми будем боротись!

Настане цей день - надійде блага вість.

І всі, хто поїхав, зможуть вернутись.

Бо я за кордоном лише тільки гість…

...

Ісенко Тетяна

Друзі

Друзі, ви де? Ви взагалі є?

Я ще жива і можу і без людей

Але без вас таки сум мене інколи б'є

Я перечікую, як у усі, все окей

до Перемоги.

Я не зневірилась, Бог не в церквах

Ми всі під Богом

Страх проганяю

Сама як завжди сама

Та це минуче, стан, що нікого нема

Після ночей горобиних світанок завжди

Я почекаю, кажу іншим, тільки зажди

Просто живи, як виходить, і все буде добре

Нині багато людей самотніх і у скорботі

Я не умію казати нещире чи неважливе

Я як кажу, значить треба і є можливість

А як не можу, мовчу, або знов до друзів

Друзі, ви є? Рахувати вас я в недузі

Я просто не знаю, хто лишився у цій війні

Ми всі не сталеві і трохи іще смішні

Але ми тримаємо тил чи тримаємо стрій

Багато самотніх є нині у днині своїй

Багато страждання і вимоги часу тяжкі

Не знаю чи є хто, лишився у мому житті

Але проганяю я думи сумні свідомо:

Бо найважливіше - я є, я жива, я вдома.

...

Віва ЛаВіта

Моя Україна

(Пісня)

Моя земля потерпає від ран,

що залишають гради та смерчі.

Воїни наші злітають до хмар,

дивлячись в очі демонам смерті.

Моя країна страждає від куль,

що звідусіль летять в її тіло.

Братику мій, моя сестро, я тут,

в очі дивися ворогу сміло!

(Приспів)

Києве, стій! І ні кроку назад!

О Україно, земле героїв.

Як пройде осінь, впаде листопад,

станемо ми в смертельнім двобої.

Кров зафарбує пухнасті сніги

і розтечеться мертвим багрянцем.

Чуєте нас, ви московські кати,

ми переможем, зійде знов сонце!

***

Будемо битись за землю, за край,

за наших дітей і їхнє майбутнє.

Боже, прошу, тільки сили нам дай,

душі зроби, мов скелі могутні.

Хай відступають від нас вороги,

друзі хай бачать силу й незламність.

Тільки як впадуть на землю сніги

орки відчують нашу ненависть!

Битва скінчилась - Вкраїна жива,

мертві лежать рашисти прокляті.

Воїн вернувся, в руках булава,

раді героя бачити в хаті.

Тож пам'ятайте, усі вороги,

не віддамо ми нашого краю!

Листя хай впаде чи навіть сніги

наші герої кордон захищають.

(вересень - грудень 2022 р.)

...

Роман Фещак

Немає гірш за москалів

А ми - без світла і у холоді...

Кого ти страшиш, чорте? Львів?

Ми в сибірах були і в голоді.

А нині ми - без москалів!

Такої тьми, як ви - не бачено.

І найтемніша ніч - зоря!

Ні, не забуто й не пробачено!

Не дай нам, Б-же, москаля!

Нехай нам світить місяць свіченьку,

Зігріє пісня в вирі снів.

Лишень би вас не бачить в віченьки.

Храни, Г-сподь, від москалів!

Наш дух не згасиш тьмою й холодом.

Куди б не цілив й не шалів.

Бо знає кожен змалу й змолоду -

Немає гірш за москалів!

11.10.2022

...

Мирослава Сидор

Дзвінок до Бога

Хочется крикнути в небо:

Сонце! Агов! Зупинись!

Кажуть, колись Ісус Навин

У Яхве цього допросивсь

Там до землі чужої

Ходили прадавні юдеї

Писали в пожовклі сувої

А ми ж стоїмо за своєю

І схочем - не скажемо всує

Утрачене Боже ім’я

– А може Він спить і не чує? –

Питався пророк Ілля

Сто днів нас катують, вбивають

І двісті… і… лік облиш

Чом не відповідаєш?

Мовчиш?

Не вдягнем ярма на шию

Хто нас вбиває – не браття

Ти ж Сам казав: ви туговиї

Що ж ще перевіряти?

Вороги проти нас безсилі

Атомним жаром не стерти

Віри широкої крила

Й готовність до самопожертви

Тривають жнива криваві

Їм кров наша – замість горілки

Ми мужні, ми витривалі

Але хоч шепни:

Ще скільки?

Колись тут усе розквітне

У новім, щасливім краї

Летять в нас ракети і дрони

Найкращі, вас Бог викликає.

...

Олександр Панченко
12+

Мертві шепочуть: «чуєш, ще трохи сил

Мертві шепочуть: «чуєш, ще трохи сил,

і ти поволі зможеш рушати далі.

Навколо нашої шкіри дрімає зима –

навіщо ж тобі у квітні такі печалі?

Квітень потрібен для сіяння в ґрунт.

Травень – щоб вилити небо дощами.

Тож десь у червні наші останні слова

Вже визріють на деревах важкими плодами.

Не плач – просто слухай мовчання води,

Ця повінь надовго в долині смертної тіні.

Так, мертві чули про прощення ворогів,

Але не тут. Тільки не в Україні.

Не плач, не дивуйся – дивися і запам’ятай.

Слова свої закарбовуй у пустці сторінок,

Щоб всі ці сльози і всю засохлу цю кров,

Складніше було би розпродати за безцінок.

Сонце вже сходить – і знову спливає наш час,

Але, як же добре, що ці слова – не останні».

І мова мертвих – тягуча й густа, наче мед,

Проходить гарячим повітрям крізь наші гортані.

...

Олександра Совська

Пацифіст

не знаю

діти ми, чи підлітки

чи в ластовинні, покритому попелом

юнацтво

і не брехатиму, навпаки

розріжу навпіл свій сполоханий мозок

додам до серця запасне, механічне...

слухайте, ну ж не кидаємося ми

до Польщі зі спортивною сумкою!

але так само сплюснуті

цим повітрянотривожним пригніченням

і ласкаво ніжиться на окрайці наших мрій

великий тигрик геройства

та каюся

відверто — й собі

- що не вмію робити постріл -

...

Тарас Ріль

Там, де замало віри

Там, де замало віри,

Там, де милосердя убили,

Там, де хрести із душ

Йдуть на безіменні могили,

Йде чоловік степом

І посміхається.

Чоловік з позивним Християнин.

Не боїться ні градів, ні куль, ні мін.

Що б не послано було до загину

Для Християнина то все ‒ випробування віри.

А в окопі пацани – йому як діти.

«Християнине, ти точно все зможеш простити?»

Віра його глибока, та все ж він просто людина.

Каже: «Як людина, зможу багато простити.

Та навіть Бог дав прощення тому, хто щиро покаявся.

І більш не грішив,

Бо поруч вмирав на хресті!

Я можу прощати багато, навіть за двох чи за трьох.

Але я не зможу давати прощення щедріше, як сам Бог.

Думаю, Бог на прощенні спеціалізується і знається.

Хто я, щоб у прикладі його сумніватися?

Бог з кожним із нас з народження і до загину.

Бог нам посилає Хаймерси і Джавеліни.

Бог дав тобі поруч друга і волонтерів за спину.

У серці – любов до ближнього і ворога у прицілі».

Християнин

Чистить автомат

І посміхається.

«Ворог не кається? Ну то зроби, щоб покаявся!»

...

Олена Белінська/Бабка Лєнка

ВІДПОВІДЬ

Вам не комфортно, вам болить....

І в нас болить не менше,

Бо, знаєте, все має свої межі.

Йдеш вулицями, як ви кажете,

бандерівського міста,

Довкола ріже вухо лиш російська...

У слухавку кричить поважна пані:

,,Опять папалі! А здєсь єщьо ні разу не бросалі!"

А орки далі відригають сатанинські мантри...

Ніхто не знає, що чекати завтра,

бо на екрані звично

,,там родіна , гдє єсть рускоязичний''

А з кожним днем могил. все більше,

У всіх кутках країни ракетами періще..

...

dracena72Natalka

Дорога волі

Сьогодні це - моя дорога,

В полях, що болем поросли.

Тут горе сіяв кат убогий,

І кров'ю щедро оросив.

А я пожну той біль полинний

Засію жито в чорнозем.

Ти ж восьме чудо, Україно,

Тебе не знищити вогнем.

Тебе ракетами не вбити,

Тебе мечем не засікти.

Ростуть маленькі наші діти,

Щоб бути вільними. Як Ти!

...

Валерія Матвієнко

Чорний жарт Грози

Чужі ракети і грози

Дають початок тривозі,

Бо знаю: усе це загрози,

Вони шкоди завдати в змозі.

І хоч як грозу я кохаю

Серцем дитячим своїм,

Подумки завжди благаю:

Грозо, не жартуй із серцем моїм!

"Франківськ - був вибух...

А ні, заждіть: то грім!"

Дійшов, Грозо, до моїх вух

Сміх твій і зловтіха в нім.

Дурна ти, як і жарт той, Грозо!

Може, ви з Ракетою тепер є друзі?

Ти перестала думати тверезо,

Як з нею у гумористичному союзі!

...

Каріна Котурбаш/Кофій

Катам дитячих життів

І відібрала б у них руки,

Й очі, і все, що від людини,

Бо нелюди приносять такі муки,

І не людського роду вони сини.

І стерла б усі їхні розмови,

І пам‘ять, і можливіть говорить,

Заборонила б катів мови,

І менше б стало катів у ту ж мить.

І відірвала б, що від чоловіка,

Від розумного виду створінь.

Не має буть історії їхнього віка,

Не має залишитьсь їхніх «умінь».

Заборонено дарувати їм спокійне буття,

У них немає права на його хвилини.

І не шкода було б їхнього життя,

Бо вони спотворили життя дитини.

...

Katarina Lynx
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
День народження Великого Кобзаря! 💙💛
09.03.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

... Детальніше
Блоги
"Демони Розумового Горища" тепер і в аудіоформатіЮгин Кобилянський
28.03.2024
Неймовірна Dodo Vess озвучила декілька віршів з моєї збірки поезії "Демони Розумового Горища" Тому ... Детальніше
Той морокОлександр Твін
29.03.2024
Виклав нове оповідання Запрошую почитати ... Детальніше
Мені сьогодні 30 років :) Катерина Бондарєва
29.03.2024
Можна написати дуже довгий пост про те, скільки я всього зробила, скільки країн побачила, проектів н ... Детальніше
ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУСергій Волошин
29.03.2024
Спілкуючись зі своїми читачами, помітив одну особливість, на яку не знаю як реагувати. До сих пір не ... Детальніше
Весна і кохання. Флешмоб еротичних оповіданьМіло Севіч
29.03.2024
Шановні Аркушники, читачі, та гості, хочу запропонувати усім невеличку розвагу, а саме флешмоб. ... Детальніше
А знаєте, про яке місто на Аркуші пишуть найчастіше?Нівроку
15.12.2022
На Аркуші публікують свої твори вже 1162 автори з різних куточків України. Є письменники як зі сходу ... Детальніше
На Аркуші вже:
10067читачів
112943коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: