Туман
Блідий туман густий як свіже молоко
На вулицях старого кам'яного міста.
Відгукуються громом кроки на бруківці,
Руйнуючи цупкої тиші крижаний полон.
Десь здалеку кричать самотні круки,
У мороці нічному не розгледіти й душі,
Тремтять гучним відлунням вітражі,
Що барвами оздоблюють домівку духу,
Святого сина і отця, твердині хрестоносців,
Яка одвіку величаво, непорушно і на мить,
Являється оплотом праведних, святих угідь,
Стоїть посеред майже не освітленої площі.
Спинився, щоб відчути томну благодать
Безлюдного оточення, без лишніх звуків,
Та спокій раптом перевтілився у муки,
Бо Я стою, а за спиною черевики стукотять.
Різко обернувся в пошуках приблуди,
Яка за мною тихим поступом блукає.
Побачив тільки тінь від місячного сяйва,
Свою, формуючи у розумі нестерпну смуту.
На питання "хто там?" відгукнулось ехо.
Може це вечірні марення від втоми?
Та серце паніка тримає хваткою міцною.
Ходу пришвидшив. Йти іще далеко.
Звернув увагу на стрімкіший рух позаду.
Нестримна параноя змусила почати бігти.
Акустика бульвару відбиває шумні ритми
Тандему пар взуття утікача і злого ката.
...