День народження Великого Кобзаря! 💙💛

Книги / #степ (11)

Гомоніло небо

Гомоніло небо сповнене росою

І сварилось степу благою водою.

Вітер яром нісся, щиро вихвалявся,

У липневий вечір добром озивався.

Степ живий радіє – п’є і не нап’ється,

Нива живодайна серпнем відгукнеться.

Хлібні ниви зріють, в колос силу дбають,

На обжинки пісню люди заспівають.

Прокотився вітер, та поміж хатами,

Краю мій козацький ти живий піснями!

Ти моя перлина – ти не Дике поле!

Колосяться ниви, як безкрайнє море.

Річка вужем в’ється поміж берегами,

А козацька слава не помре віками.

Вона буде з нами вічно в світі жити,

Щоб кургани слави в степу сторожити.

Гомоніло небо, громовиця била,

Козакам по крові – хліб всьому мірило!

Степ живий радіє благодатній силі:

З хлібом – ми заможні, з хліба – ростуть крила!

...

Анатолій

втеча

...і степом - як морем...

******

на белебні берега

настил овальний

мастильно намощений

міста поміст -

тут голови сунуть

під оплеск овацій

і ріжуть без візи

під вереск

та писк.

одрізане тіло

кладуть до кишені

як кладуть окрушину

у носовик... -

таємно показують.

кажучи жахно

- ...свічки запаліть... -

в кружало закочують

тіло усміхнене,

чхають в долоню

за браком хусток.

і, стримно зітхнувши,

заплющують очі,

осану співають

уявно,

в умі.

а потім навшпиньках

розходяться, стиха

шепочуть про щось

по куткам...у кутках!

...зберуться потайки

на рогу всіх вулиць

з обличчями злими

і пострілом рот.

примружують око,

смакують

та цілять

більярдною кулею

нижче пупа!...

...остання потала

і мука остання...

з останньої сили

плисти вже не сила!

душі твоїй душно,

душі твоїй важко

у колі солоному

холоду моря...

...що буде, те й буде -

забуте розбудиш.

пливи безоглядно!

пливи ж но!...

...пливи...

...

Ем Скитаній

в похмурих обріях імлистих...

в похмурих обріях імлистих

панує осінь у містах.

з небес на килим падолисту

спадає, падає сльота.

як відчай - вітер в натовп стрічний

в сльоті заблуканий, рвучкий...

у тінь, за каптури обличчя

ховають люди в день такий.

у мерзлих пальцях парасолі

над головами їх - шатра,

в степу що...де в безмежній волі

і дощ, і сонце, і вітра.

там всі оселі у руїнах,

сади роковані на смерть,

убивць ротації, заміни...

там путиноїдная мерв!...

і осінь вся брудна та мокра,

нічийна, змерзла...сирота... -

крізь степ ввійшла утомним кроком

та оселилася в містах.

але вже заморозь ранкова

біліє...подихом зими

день огорнула, будень новий,

м'які осінні килими....

******мерв (мерва) - паскудство, непотріб (московитською - дрянь)

...

Ем Скитаній

світанкові терези.

що мовити мені

ти можеш на останок?...

допоки я ще тут,

на терезах буття.

і поки ще мій час

стрічає цей світанок,

де лотосом цвіте

манливе майбуття.

і доля цуценям

допитливе та сміле

між квітів у степах

попереду біжить -

сполохує мурах,

метеликів та бджілок.

і сині небеса

освячують мій шлях -

де змори ще нема,

розчарувань та болю.

і де крилатий кінь

п'є воду з джерела

натхнення і кохань.

і вітер - пісня волі!

і відгуком надій

у хвилях ковила.

і жайворовий спів

між обріями лине.

кульбабових зонтів

веселий переліт.

і баби кам'яні

тримають небо синє

несхитні, мовчазні

у крихкості століть.

щось мовиш ти мені.

розхитуєш неспокій!

немов би другий я

у озовах завис..

ти з посміхом кривим

рахуєш тихі кроки

та сходами ведеш,

спускаєся униз -

у темінь, в холод зим.

в густі тумани сиві,

в нікуди, у ніщо!

у безмір, в небуття... -

там чути лише сміх

та крики зла у зливі,

яка зливає бруд,

іржу в моє буття.

і загадкою ти

зачинений в мовчанні

у обрисах руїн

розхитаних світів.

у розсвіт наче тінь

спадаєш у заклання...

і сипле прахом час

з розбитих терезів....

...

Ем Скитаній

холод осені і тіні

а осінь холодом гаями...

і степом тіні хмар похмурих...

в шорстких пожовклих травах вітер... -

по них слони, верблюди, лані

в хитанні хвиль неспішно й смурно

ходою в час руїн і зіткнень -

ці тихоплинні сірі тіні

з несмілих дивних перетворень.

їм озов слізний, відчай з болю

од віт обпалих в день осінній,

що в небо мов молитва кволих.

а мерзлі, хворі у тремтінні

отари тіней екзотичних

по степу осені...і вітер

обпалим листям

з шурхотінням

злітанням,

паданням в століття!

і стрімко перекотиполе

у самоті самот шляхами -

там, де слони, верблюди, лами

в пилу

в осінні виднокола

попутні з перекотиполем

мов крапки в таненнях зі снами...

...ці тіні в холоді гаями

в тумані

танень

в далях

долі.

...

Ем Скитаній

Перша квітка весни

Перша квітка весни ніжно-біла, тендітна

Пробиває свій шлях з-під землі до небес.

Ще холодного ранку морозне повітря

Огортає ліси і пронизує душу наскрізь.

Раннє сонечко вигляне, наче в віконце,

Пташка з гілки злетить, наче вітер в степах.

Молоде й соковите зелене стебельце

Набирається сили й буяє в лугах.

На осонні веснянім під шаром торішнього листя

Видно пролісок перший і зелені ніжні ростки.

Пахне свіжістю ранку колюча ялинова глиця,

Залишають природу холодні зимові вітри.

...

Тарасенко Вікторія

у зорю осінню

стою у степу, але бачу і чую море...лише путиноїдна окупація вітчизни псує дивовижний краєвид заходу сонця за світлий небокрай...а краєвид дійсно казковий!...

******

супроводжую зором -

аж до різі в очах! -

сонця танення в морі

в золотих кольорах.

в мить вечірню цю саме

думка вийшла мені

- ...все ж, крокуючи прямо,

шлях на згуб в цьому дні.

йти уліво чи вправо -

теж загинеш на раз...

впорядкуй свої справи.

саме зараз той час.

коли все у руїні,

все зійшло нанівець...

...вісник в обрій пір'їнний,

скаче ночі гонець -

його рух швидкоплинний.

в зустріч - куля сліпа!

де над степом полинним

зрада, смерть та ганьба.

мій збентежений видих

заховають гріва -

заплетуть в краєвиди

невимовні слова...

в різнобарвноолійних,

у розливах зорі

розростаються тіні

в тихій мерзлій порі.

в цій осінній годині,

в листопадному сні

світло вкраде, поглине

вісник ночі у дні...

в хмарах промінь заграви

в тінях сутінку згас.

...заварю собі кави.

тут її саме час...

...

Ем Скитаній
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
День народження Великого Кобзаря! 💙💛
09.03.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

... Детальніше
Блоги
Про опенколМай Мальцев
29.03.2024
Миру! Одна з моїх неприємних робіт — розсилка повідомлень щодо не проходження текстів у номер. Я поч ... Детальніше
"Демони Розумового Горища" тепер і в аудіоформатіЮгин Кобилянський
28.03.2024
Неймовірна Dodo Vess озвучила декілька віршів з моєї збірки поезії "Демони Розумового Горища" Тому ... Детальніше
Коли є ідеї, але немає моральних силДар'я Мацелевич
28.03.2024
Всім привіт :) Я зараз трохи поміняла вид діяльності та проходжу навчання для отримання сертифіката. ... Детальніше
Про оповіданняДіана Вінтер
28.03.2024
Завжди, коли пишу або читаю оповідання, думаю, що його можна було б перетворити в книгу. Розкрити вс ... Детальніше
І знову перезапуск збіркиЮрій Запорожець
28.03.2024
Черговий перезапуск саги "Трохи пізніше опівночі". https://arkush.net/book/12924 Цього разу озпові ... Детальніше
Перша спроба зробити буктрейлер до книгиКатерина Тішенська
28.03.2024
Вітаю всіх!) Помітила, що чимало письменників, прагнучи якнайкраще презентувати твір, роблять буктре ... Детальніше
На Аркуші вже:
10065читачів
112847коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: