День народження Великого Кобзаря! 💙💛

Книги / #сучасність (75)

Вогнем і мечем

Гартовані вогнем,

охрещені водою.

Умитий дух дощем

і братською любов'ю.

Запалена вогнем,

в серцях палає воля.

Ми кованим мечем

проженем орків з поля.

Орда прийшла у дім,

у наше жовте поле,

щоб знищити у нім

козацький дух і волю.

Підняли вверх списи,

забрати хочуть землю,

та на порозі ми,

захистимось за неньку.

Орда прийшла в село,

під наше чисте небо,

загарбати його

для мордору їм треба.

Та козаки вже тут,

взяли у руки зброю.

Бажає чорний крук

труп орка з поля бою.

Обпечені вогнем,

очищені водою.

У грудях ніжний щем,

здобудем славу й волю.

Освячені мечі

піднімем за Вкраїну.

Козацький дух в мені

співає солов'їно.

(вересень 2022 р.)

...

Роман Фещак

Пробач, Тарасе...

Пробач, Тарасе, вибач, що не чули

як крізь століття ти казав до нас,

що відкидали, нищили й забули

усе, що заповів своїм синам.

І донькам говорив. Просив же, батьку:

Вкраїну-неньку бережіть, як скарб.

Ми не зуміли зберегти в серденьку,

тепер прийшов до нас московський кат.

За те, що мову рідну плюндрували

і язиками ми верзли "язик".

Самі себе поволі убивали,

але не вбили. Ось наш гнівний крик!

За Вкраїну славну, любу неньку

нове козацтво стало в лютий бій.

Нащадки ще живі твої, Шевченку,

бо ми не вмерли і не вмрем повік.

Пробач, Тарасе, вибач, що не гідні,

повернем честь, умиємо в крові.

Були завжди, і є, і будем вільні,

і вистоїм незламно в цій війні.

"Борітеся - поборете" - ми вірим

і боремось, і помагає Бог.

І злою кров'ю ворогів скропили

до волі тисячі земних стежок.

Ми зневажали, але й будували

своє майбутнє, що горить вогнем.

Минуле не забули: передали,

а разом з ним - свободу із мечем.

Послання твоє пам'ятаєм, батьку:

"І мертвим, і живим, і ненародженим"

синам і донькам України-неньки

і збережем нащадкам не підкорених.

(березень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Українські супергерої

Всі ми знаєм Супермена

і прекрасну Суперґьорл,

що літають вище неба

і торкаються зірок.

Знаємо ми Спайдермена,

повзає, немов павук,

для суперників проблема

павутиння з його рук.

Бетмен, Сокіл, жінка кішка,

вся команда x-людей,

фантастична є четвірка,

все це радість для дітей.

Аквамена знають люди,

халка й месників усіх,

імена лунають всюди,

вся планета знає їх.

А чи знають наші діти

про героїв на землі,

завдяки яким радіти

можуть зранку й до зорі.

Про Бандеру і Шевченка,

гетьманів і козаків,

Довбуша і Дорошенка,

про незрячих кобзарів.

Про Хмельницького Богдана

і засновників Русі,

Ольгу, Анну, Роксолану,

Українських діячів.

Про Шухевича, Довженка,

нашу Лесю і Франка,

Квітку Цісик і Костенко,

про всіх воєнів УПА.

Про Грушевського Михайла,

дисидентів-земляків,

про Кузьму і Чорновола,

наших прадідів й дідів.

Всіх героїв не згадати,

бо багато їх у нас.

Хочу я лише сказати,

що вони є і в наш час.

Ось новий герой з'явився -

Привид Києва з-під хмар,

дух козацький воплотився

й ворогам завдав удар!

Супермени Українські

нищать танки й кораблі,

щоб загарбники кремлівські

зникли з нашої землі.

Українці, мій народе,

ми герої повсякчас,

як ідеться про свободу -

не спинить нікому нас.

Пам'ятаймо все минуле,

щоб тепер творить життя.

Україно, в нас все буде,

разом йдемо до кінця.

(лютий 2022 р.)

...

Роман Фещак

Не відмазка

«Мнє так панятнєй» - не відмазка,

Бо кожен з нас свідомий споживач.

Чи, може, ти, раз така ласка,

Звичайний антиукраїнський діяч?

«Какая разніца» - це не відмазка,

Адже різниця є, була і буде.

Бо ми живемо, і це не та казка,

Де добро про все зло забуде.

«Он паддєржал. Он нє малчал»,

Та чи у цьому зараз справа?

І чи подумав би він, як вставав,

Що паде його «вєлікая дєржава»?

«Тєбя валнуєт?» - так, хвилює.

Бо кожен зараз робить вибір тут.

І я не хочу, щоб той, хто руйнує

Українську культуру, ділив зі мною МІЙ маршрут.

«У нас ета нєразвіта»,

А ти щось робив?

Писав пісні, знімав відео

Чи просто на дивані сидів?

Тож викоріни з голови малоросійство,

Доки воно не викорінило тебе.

Зроби ж ти вибір, припини це дійство.

Зрозумій, що так просто усе це, на жаль, не мине.

...

Katarina Lynx

Маріупольська відьма

— Слухай-но, відьмо, навіщо тобі все це?

... в відьми розбиті губи, розпухле старе лице,

Але з вуст її зривається сміх, моторошний та злий:

Відьма знає — завтра оці, що перед нею, ляжуть у перегній.

— Ми ж тобі, відьмо, зовсім не вороги!

... очі її холодніші за всі сибірські сніги,

Від голосу відьми в повітря здіймається сарана

Та летить в країну, з якої прийшла війна.

Маріупольська відьма, що зробила багато зла,

Збирає сили востаннє: шкіра її — зола,

Сила її — чорна, але не чорніша, ніж ті

Душі, які вона заприсяглась проклясти.

— Просто скажи, що тебе змусили нацики з Києва, ну?!

... відьма дивиться на окупантів, що граються у війну.

Відьма сміється: сміх її — болиголов,

Й демони та демонятка йдуть на останній призов.

Завтра знов зійде сонце, і так буде день у день,

Завтрашні діти співатимуть українських пісень,

Ворог лежить: крізь тіло до сонця росте трава,

Десь гуркотять машини, на фермі ідуть жнива,

Зорі у небі сяятимуть уночі...

А поки сміється відьма, сміється, наче кричить.

... Вони не врятуються, відьмо. Я знаю, ти бачиш це,

Й розпечений Маріуполь з тобою горить живцем,

Палає і рушить стіни на своїх катів,

І в землю тіла вбиває під сміх чортів.

Відьмо, ти бачиш? Чуєш? Так, відьмо, так!

Цвіте у степу червоний, як серце, мак,

Він сяє, немовби зорі, він наших мертвих втіша...

І маком повернеться в наше місто твоя душа.

...

Валерія Малахова

Кімната в Нью-Йорку

Читай газету в кімнаті де світло

Приховує гучність фортепіанних

Клавіш, які натискає самотність

Жінки в червоному платті. Двері

Між ними — це вихід, якого насправді

Немає.

Це погляд художника досить спокійний,

Крізь вікна розчинені з літнього мороку.

Звук лиш підкреслює їхнє мовчання.

Кімната в Нью-Йорку — нічого нового,

Насправді давно, як нічого нового:

Нудьгою освітлені стіни, позбавлені

Тіней фігури, картини, загострені

Речі і гранями штучно оголені

Зовсім утратили власну привабливість,

Наче втомилися від співучасника

І від співучасті бути в підрамнику,

І говорити, освітлені втомленим

Голосом побуту та відчуження.

Втомлені навіть від кави ранкової,

Від світла та музики, один від одного,

Нудьги, і картини самої ж Хоппера.

Нічого нового! Нічого нового!

Тяглість з епохи твого Вавилону,

Персів, шумерів, та Македонії

І до династії Селевкідів, згодом

Віддавшись у руки Риму

Ти розбрелася по Новому світу

І стала кімнатою у Нью-Йорку,

Абсолютно холодною, абсолютно освітленою

Задивившись у давнє придумане дзеркало

До біса надовго, — так довго, так довго,

Що звикла не бачити власне безтіння,

Свою бездушну геометричність

Штучну подобу і холод предметів

Одітих в охру, що тягне в опівніч

Наче метеликів до аргону

Твого двоєдушника, — знову і знову.

Як тягне вітер по вулицях стоси

Газет і звуки фортепіанних

Пє’сок, симфоній, кінематографу

Фар, що вихоплює з цільного мороку

Кімнатно-культурну декоративність

Нашого світу і нашу безмовність.

29.07.2022

...

Володимир Каразуб

Чому?

Чому?

Чому я такий? Який? А такий! Понівечіний, зневажлий, безтурботний, сумний, агресивний, бісючий, емоційно безбарвний та угроблений? Але одночасно з цим, чому? Чому я такий веселий, життєрадісний, кайфуючий, вайбовий, турботливий, чутливий, емоційний? Чому?

Чому зі мною розмовляєш ти? Чому терпиш мене і заспокоюєш? Чому ти досі зі мною? Чому ти такий?

Чому завжди хочу зробити добре? Але при цьому чому мені так пофіг? Чому я ношу маски на лиці, але чому я признаю це і одночасно ні? Чому?

Чому я невдаха? І при цьому чому я вмію щось творити? Чому коли я щось роблю я самокретикую себе? Чому коли я щось зробив я перебільшую це? Чому я смішний? Чому я не смішний? Чому я не можу обрати щось одне? Чому я такий? Чому мені так везе і ні? Чому я пишу це? Навіщо я намагаюсь творити, писати й вірші читати, якщо постійно мені це подобається, але й одночасно ні. Чому критика крута штука? Але й болісна одночасно? Самокритика чому? Чому? Навіщо це чому? Навіщо я- це я?

Тут мала би бути якась суть? Ха-ха. По типу: “Не дармуйте життя„ або “Не зважайте на перешкиди„, але ні. Сенсу немає. Це просто чому.

Невизначиність- ось що це.

...

ŴēßšTęr

Село і місто

Я вже не витримую, чесно.

Чому настільки все важко?

Скільки тих проблем вже назбиралось...

Та головне, що я жива, і мама з татом, бабка теж тримається нівроку.

Навколо жахіть вистачає, це точно,

Навіщо про них говорить?

Я краще розкажу про літо,

Хоч його й давно не було...

Спробую нагадати про сонце,

Адже важко не тільки мені.

Пам'ятаєш оті колоски?

А волошки, річку, вербу?

Стареньку бабусину хату, котика в ганку, танок босоніж...?

Це все про дитинство в селі...

Я дуже рада, що не зразу побачила місто,

Тепер я шукаю там волю, а не "крутість" поміж задир.

Тому, поки люди втрачають можливості кожного дня,

Я стараюсь дивитись в майбутнє і шукати правду в очах.

...

Ангеліна Паламар

Неможливість і мить

Бачу, постать твоя, Істочена гордістю

Закарбована печаттю жалю,

І обличчя твоє, спотворене вірністю

Не промовить крихкого "люблю.."

Я гублюся і вічно шукаю тебе

Я в істериці й в паніці б'юсь

лише подивишся ти, то мине воно...

якщо чесно, я дуже боюсь.

Я зі згорбленим, втомленим поглядом

лише на тебе, на тебе дивлюсь!

Сахаюсь: мене ж відштовхуєш

Заглядом: колючим і злим.

Та я не плачу; ти мене з моїми страхами зіштовхуєш

і ставиш іти проти зим.

Зими холодні; жорсткі і гострії!

Як твоє серце, як очі твої!..

Я посміхаюсь: любити зиму так непросто мені...

Любити тебе:

Неможливість і мить.

...

Віадала Роса

Думками

Я живу із думками в своїй голові,

В небі хмарному, сталлю покритому,

В вулицях білих завдяки снігові,

В відчаю тихім, зручнім, неправдою оповитому.

Мене роз'їдає з середини,

ріже великим зеленим ножем,

В моїй голові руїни майбутнього давно уже зведені,

Проносяться в спогади пустим міражем.

В моїх руках пісок і каміння,

З психоделічної річечки, прямо із берега,

В моїх руках моє ж і коріння,

За що ламає ребра і сипить морозністю березня,

Димом плюється в мене від цигарок куріння

Кидає квартирами і будинками, мов сонного в'язня ?... Безодня і злидня, виколює очі алкоголем дешевим і в'Язким(...).

...

Віадала Роса
12+

Несправжня

Ти розмальована, як лялька із вітрини,

Рябиш собою, де би не пройшла.

А де ж невинний сміх дитини,

Що суть жіноча вглибині хова?

Ти йдеш, неначе заробляєш на медалі,

Виблискуєш холодним глянцем кришталю.

А чи спроможна ти, не одягаючи вуалі,

Відверто викрити жіночу суть свою?

Багато гри, багато драми тягнеш за собою.

Хвали, фанфар, під скромністю удаваною, ждеш.

Ти не знайдеш свого сміливого героя,

Бо вдаваним життям чомусь живеш.

...

Мілена Грім
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
День народження Великого Кобзаря! 💙💛
09.03.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

... Детальніше
Блоги
Мені сьогодні 30 років :) Катерина Бондарєва
29.03.2024
Можна написати дуже довгий пост про те, скільки я всього зробила, скільки країн побачила, проектів н ... Детальніше
ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУСергій Волошин
29.03.2024
Спілкуючись зі своїми читачами, помітив одну особливість, на яку не знаю як реагувати. До сих пір не ... Детальніше
Весна і кохання. Флешмоб еротичних оповіданьМіло Севіч
29.03.2024
Шановні Аркушники, читачі, та гості, хочу запропонувати усім невеличку розвагу, а саме флешмоб. ... Детальніше
А знаєте, про яке місто на Аркуші пишуть найчастіше?Нівроку
15.12.2022
На Аркуші публікують свої твори вже 1162 автори з різних куточків України. Є письменники як зі сходу ... Детальніше
Конкурс Король/Королева крінжу.Таліана
07.03.2024
Кінець голосування! Голосування триває до 29 березня включно. Поставте оцінки під творами. Обов'язко ... Детальніше
Той морок Олександр Твін
29.03.2024
Сьогодні близько 13:00 викладу нове оповідання Доволі незвичайне темне фентезі Заходьте почитати) ... Детальніше
На Аркуші вже:
10065читачів
112893коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: