Електронні книги / Епічне фентезі (258)
Мистецтво утопії
Ох, вже сцена горить каламбуром.
Точаться бої проти людства.
Як запахне чорним амуром,
Ота намальована люстра.
Тут на органі рождається джаз,
Там вже при вході стукають копи.
Ширяться залом французькії гасла:
«Je l'aime à mourir»,й від глузду залишився попіл..
Поет на балконі пише сонет,
На голову валяться шибки.
Старий бідолаха виходить з клюзету,
І гайда тікати. І то швидко.
Художники пишуть на стінах картину,
Про безумних митців, їх безндадійні серця.
Кожен візьме по мідній пляшині,
Коли зал опрокине терція.
Вмить підхопить тишу оперний кураж,
Полопають віконні рами.
Вже точно встигнуть на шабаш,
Далекуваті, красні дами.
Хтось в імпульсіях взлітає над паркетом,
Ті двоє нагадують пекельне танґо.
Здирягнеться в повітрі кожен атом,
Коли ляпас вона отримає бумерангом.
Рве сценарії вже режесура,
Кричать безногі в капелюхах: «На абордаж!»
Та краля на пілоні щось похмура,
Її стріпи чіпляє незацікавлений мандраж.
Всі досягли свого апогею.
Всі вже забули, що в клятім дурдомі.
Священики моляться Асмодею,
Розбавляючи плоть Божу в кип’яченому бурбоні.
...
Протистояння
Губиться листя під ковдрою снігу,
Військо холодне вдягає броню.
Знову Хурделиця править уміло,
Відсіч готує свою крижану.
Місяці три гартувала морози,
Їх розчиняла у гострих вітрах.
Армія стала — здригнулися боги,
Їх королева Весну вигляда.
Юнка летить закурличеним птахом,
Військо дендритів здіймає гілки,
Ельфи готові стрілу з сагайдака
В армію криги спускати завжди.
Сонце палає, випалює очі —
Плавиться стрімко загін сніговий.
Гілля-списи розривають на клоччя
Залишки вітру й пускають увись.
Стріли свистять, розтинаючи простір,
Всотують трави вологі тіла.
Повінь ковтнула обрубані кості,
Крига на сонці стопилась до тла.
Дівчина знову здолала сестрицю:
Зараз настала квітуча пора,
Жовте світило над нею іскриться
Сяйвом надії, любові й добра.
(Березень 2024 р.)
...
СУЇЦИД БЕЗСМЕРТНОГО РАБА
Горить земля і плавиться каміння
Божественні істоти топчуть вознесіння
Відсутній рай, а пекло навкруги
Немає порятунку від нестерпної туги.
Пекучим льодом ріжу вени
Звільняю організм від чорної гангрени
Гнилою кров'ю скрапую в калюжі
Я вигораю серед крижаної стужі
Кружляють кажани неначе грифи
Це пастори душі - мої халіфи
Багряні зорі всмоктують життя
Я радий, що пірнув у небуття
...
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Слава Україні, аркушики! 🇺🇦
«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»
Т.Г.Шевченко
... Детальніше