Електронні книги / Фентезі (3586)
МАГІЧНІ БАРВИ ОСЕНІ, ЩО ПРОНИКАЮТЬ КРІЗЬ ДУШУ НА ОБЛИЧЧЯ
Прокинувся. Бадьоро кості потягнув.
Довкола тиша. Палає осінь золота.
Умився. Втерся. В люстро зазирнув.
На писку штемпель - сорок два.
...
Лавися
Брова твоя тонка і вищипана,
гнучка і довга чорна вія.
Стан обіймає сукня вишукана.
Та ти холодна, як повія.
Мене чаруючи принадами,
ведеш розумний розрахунок:
мовляв, чуттів твоїх не нада нам
сентиментального гатунку.
Слова мої не мають значення.
Не має значення кохання,
хоча би й щире - неоплачене.
Мене ти кинеш на світанні
підеш назад у світу плетиво,
де певне проживає щастя,
й забудеш мною налепетане.
Стада коханців будеш пасти
суворим жезлом. А поетові
вже не позбутися напасті:
я так люблю тебе що де тобі.
Але до банку - не покласти
це почуття важке і паморочне.
То прощавай. Тебе забуть,
на жаль, не випадає, панночко.
До пекла віршороби йдуть
а рай замощено лаурами.
Ще на годинник не дивися.
Цілуй, допоки я, одурений,
люблю тебе, моя Лавися.
...
На отримання гарбуза
Така пітьма, хоч око виколи й
на білу шворку прив"яжи.
Ти не прийшла. Тобі, бач, ніколи.
А я вкладайся та лежи
вже ні на що не сподіваючись
неначе смажений карась.
Тебе нема. Ти десь у далечі.
Нащо вона тобі здалась,
моя зачухана компанія,
убого спільний трапезунд...
Ну що сказати можу, пані, я
про це тепер-таки і тут?
Котився я своїми рейками,
немов бучний локомотив,
піснями сумніви загейкував
і віршами загелготів.
Любов розкішною палітрою
намалювала твій портрет.
I от, обставлений півлітрами,
сиджу, засмучений поет.
Я думав, що ми гвинт і викрутка,
чи капелюх і голова,
але дубина правди прикрої
розбила мрії та слова.
Шукавши радості навпомацки,
мені вдалося, я боюсь,
не з вами тісно зазнайомиться,
але отримати гарбуз.
Красою вашою заплутаний
даремно довго потерпав:
я виявляється опудало,
а не судьби прекрасний пан.
І от лежу, слова мережаю,
чергово хлепчучи пузир
та мріючи, коли та де вже я
сердечний запізнаю мир.
...
Відьми з Диких Земель
За мотивами гри "Dragon Age: Original"...
~•••~•••~•••~
"Я підштовхую історію, коли це потрібно. Але іноді її доводиться штовхати"
Флемет
~•••~•••~•••~~
На південь, до найнезвіданої мерзлоти
Є небезпечне місце повне відьом, варварів та чудовиськ...
Там шукають надії найдивніші сни,
Там нишпорять пороки та страхи, там багато дивних збіговиськ...
Оповіді легенд про те, що на тих болотах живуть
Старі велетні-дерева з серцем зі сталі...
Що немає там світла... Лише сніг і пустка живим "затишок" пророкують,
А крижана темрява поглинає гріхи, біль, сум небувалий...
Що там світ туману, що приховує зло -
Прокляття ввібрало помсту матері безкрилої,
І лють клинків окропила кров'ю давно
Густі рани землі, ставши добротною могилою...
Що там виповзає з темряви нежить, катувати дурнів,
І погань грається по стилих венах дурманом...
Руїни та привиди, що все ще чекають на свої дев'ять кіл...
Там холод і голод шириться у глибині душ бездоганно...
Там мешкає відьма, що живе віки не за законами смертних -
Вирощує "дочок", сміється над світом, сперечається з богами...
Де світло змикається з пітьмою її дочки-перевертні,
Уникаючи побуту людей, красу ховають за розбитими дзеркалами...
У їхніх снах незнайомі обличчя та маса дивних дверей,
Таємниці доріг, гори, спрямовані на небо, за обрій...
Дивачкам, що виросли серед дерев, звірів та тіней,
Чужий людський світ - небезпечний, недобрий...
Відомо їм, що приходить із темряви, з-під гір,
Вражає собою, опоганює все живе, землю...
Коли Стародавній Бог прокидається – починається Мор.
Зло завжди на чеку... Тих, кого веде Клич, не сплять, внемлють...
Вироджується світ, висихають поля та моря,
Небо ніби безодня з щільно-чорними хмарами як у нуарі...
...Відьма Диких Земель невпинно твердить дочкам:
"Нехай знайдете ви шлях у темряві... Підказки в моєму Гримуарі..."
Чи то помста, чи то кара Творця за Стародавніх Богів
Жадібним дурням, що жагою гордості старовинні -
Вини гралися з Тенью, закликаючи її зі снів,
Магією крові вляпавшись на віки в моровому павутинні.
Хай прибуде порятунок, або ж світ у прірву впаде -
Не нам вирішувати... Людське серце часом чорніше за морок...
Кожен у цій подорожі своє місце чи смерть знайде.
Але хто скаже, чий шлях у пітьмі - то порожній сполох?
...Оповіді легенд не завжди земний затишок пророкують...
Той, хто вірить, - буде вірити; той, хто мовчить, - мовчатиме бездоганно.
Відьму з Диких Земель бачать то там, то тут...
Кажуть, вона теж Стародавній Бог - перероджуватися їй притаманно...
~•••~•••~•••~~
P. S. "Якщо запитати, чи реальна вона, Флемет розсміяється і скаже, що не обмежує себе необхідністю бути одночасно лише в одному місці."}÷)
~серпень•2020~
Зі збірки "Казки, які не розказані на ніч"
P S. Шикарний кліп з дивовижною декламацією від Sandra Mey можна подивитися у вкладці "Буктрейлер"
...
БЮДЖЕТНИЙ КАТАЛІЗАТОР НАТХЕННЯ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА
Світів казкових таємниці
Тісняться у чарівній скриньці.
Хімічна промисловість робить тренд –
Ховає фентезі у тюбиках «Момент».
...
Вальгалла зве
Кораблі летять в буремних водах
До пропащих гір й зелених нив,
Новий край знайдуть у тих походах:
Владарюй.
Тут вдалині від холодних фйордів
Над землею тінню крук навис,
Пишуть сагу долі цих народів
Щит і спис.
Голос честі чи жага погрому
Рід та клани зможе об'єднать,
Вдари молоту й відлуння грому
У нутрі дрижать
О-о-о
Вже Вічності луна іде,
О-о-о
Вальгалла зве мене,
О-о-о
І нитку долі обірве,
О-о-о
Вальгалла зве мене,
Вальгалла зве мене.
У багряних ріках йдуть дракари,
Кров й хвала сплелися в битв полях,
Щит лишає тільки друзок хмари
Криці то шлях.
Стогне жевриво і дзвонить сполох,
Слава в дім до Одіна веде,
Звуки співів й золотавий порох
Асґард жде.
Вітер і хвилі мене поведуть,
Вітер і хвилі свободу дадуть.
Переклад був виконаний на основі матеріалу Miracle Of Sound - VALHALLA CALLING
Посилання на джерело: https://youtu.be/jxptIpCYAJA?list=LL
Всі права належать авторам.
...
країна див
країні явно бракує ідеалу,
щоб на кожній зупинці воно волало
у кожне вухо, в очі, у ніс –
як має бути... в епоху криз!
країні потрібен рятівник,
щоб найпіковіший посеред пик.
щоб найгучніше з усіх кричав –
найкращий з-поміж епічних звичаїв!
країні потрібен хоч би хтось.
щоб гучномовцем – посеред площ!
аби рядами або стадами
услід за крихтами марширували.
...країні потрібен хоч би ти.
хоч ти – не кричи – а щось зроби!
хоч можеш кричати – коли без сил:
все ліпше, аніж... ванільне... диво.
1.06.2021
...
ТОКСИЧНІ ПРИГОДИ РАННЬОЇ ЮНОСТІ
Палає небо! Мчать дракони
На зустріч вершикам армагедону.
В руїнах всесвіту закони!
Це зносить дах від ацетону.
.......
...
Мереживна вуаль
За мотивами "Skyrim"...
А цей сніг первозданний - тугою чи вірою?
Огорне землю як шалею... Мереживна вуаль.
Вдалині світло будинків, відблиском сірим,
Невчасним,
А далі безсніжна пустка - далека далечінь. Нехай...
Наче пухнасте пір'я стеле дорогу,
Сміливою ходою бреду по їхньому чаклунству...
Все вище і вище, все глибше і глибше, майже до бога,
Або до самої себе...
Укутає мереживною шаллю, якщо зараз впаду?
Мої підсумки, думки - все до весни вчорашньої...
А ця прекрасна кружляє, і в'южить, і чекає мене...
Здається, більше не можна, все ні навіщо, все марно, пропаще...
Далі небезпечно...
А всі кроки та спроби сніг замете...
О, це сталеве небо!.. А я дуже вперта... Зарано!
Мої орієнтири не десь, не там у висоті.
Вони всі в мені, серед іншого різного шуму, мотлоху та дурману...
Потрібно встигнути...
Здатись не можна... Першорядне стелить ліжко мені...
Але я побреду цими прекрасними просторами.
Голову вгору... Небо вкрила мереживна вуаль.
І звучать у сніговому вихорі ангелів хори,
Пращури - вірою,
Зірки Всесвіту і... далека далечінь. Нехай!
~квітень•2021~
...
Навчи мене чаклунству, будь ласочка, архімаг
За мотивами "Скайрім"...
~•••~•••~•••~~
Навчи мене чаклунству, будь ласочка, архімаг.
Мій шлях був довгий, я вічність у бою.
Підземні склепи та джерела у всіх на вустах,
Дракони повернулися - боронять землю свою...
Я побувала в болотах, і на верхівках гір,
Спускалася під землю і поринала на дно морів.
Збирала різні плітки, сум, захоплення, гнів,
Карала нечисть, вінчала жебраків та королів.
Зустрічала благородних вампірів та злих святих,
Храми нових богів, і зруйновані міста,
Привидів, які живіші за живих,
І кілотонни ідеального марного льоду зі сна.
А ще я вселяла надію, спокій та страх,
Приручала добро, щоб не звалився буття орієнтир.
Древо життя бачила, диво в його гілках,
Як у паростку дозрівав істини еліксир.
А потім по древніх храмах носила мене доля,
Шукала слова в криках драконів – ніхто не просив.
Більше знайшла запитань - адже в темряві народжується темрява,
Від ран і зрад вибивалася кожного разу з сил.
Я завжди захищала слабких з вірою у любов.
Сильні були друзями – усі скажуть, кого не спитай.
Варила юшку, пекла хліб і проливала кров -
Щоб не робила, все було заради інших, це знай!
А зараз дивлюся нагору – мовчать небеса.
Віддається мені кожен крок тих, за кого живу.
...Навчи мене чаклунству, будь ласочка, архімаг.
Ти ж знаєш, я одна з тих драконів, які загинули у тому доброму бою.
~квітень•2021~
p.s. Кліп до вірша та декламація - подарунок від дивовижної авторки Сандри Мей
https://arkush.net/user/7740
Кліп можна подивитися у вкладці "Буктрейлер".
...
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Слава Україні, аркушики! 🇺🇦
«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»
Т.Г.Шевченко
... Детальніше