Електронні книги / #дракон (80)
Двадцять четвертому року
Привіт, Дракончику, я вірю будеш добрим
і щирим другом весь наступний рік!
Ти нас підтримаєш, на захист станеш прудко,
бо ти — за правду й справедливість, як і ми!
Лиш тільки стяг твій заквітчає східний обрій —
від страху луснуть кляті упирі!
Тож ми вдихнем урешті-решт на повні груди:
гірко-солодкий довгожданий мир!
___
малюнок створено за допомогою imagebot.ai
...
Моя дівчина-воїн
Моя дівчинка-воїн, ти напевно дуже втомилась,
Рятувала усіх, може когось й не треба було.
Ти хотіла любові і вірила в чудо і в мрію,
Та до башти твоєї усе бур'яном поросло.
Ти чекала його, того хто прийде і врятує,
Здолає дракона, у відьми тебе відбере,
Та відьма, я знаю, давно вже тебе не турбує,
А попіл з дракона вже вітер по світу несе.
Ти чекала спасіння, проте чекати втомилась...
Не прийшов рятувати ніхто - ні принц, ні жебрак
І надія на лицаря, та що довго іскрилась,
Все ж розтанула в серці, її місце зайняв хижак.
Ти здолала і відьму й дракона і вибралась з башти,
І ніколи туди не повернешся, знаєш сама.
Ти прийшла весь цей шлях сама його подолавши
І ніколи не станеш такою якою була.
Моя дівчинка-воїн, тепер ти знаєш напевно:
Принцесі чекати спасіння сенсу нема
І якщо тобі хочеться, щоб життя прийшло недаремно
Не чекай на принца - долай дракона сама.
...
БІЖИ!
Вітаю, мій лицарю, ти досягнув мети:
цей замок відкрив ворота і зброю склав.
Тож можеш спочити і далі уже не йти.
Навіщо тобі та вежа з каміння й скла?
Тут гарні дівчата, у діжках п’янке вино,
в коморах під замком багаті лежать скарби.
Бери їх, як хочеш, та запам’ятай одно:
врятують від злиднів, але не спасуть від ганьби.
Ти ж думав, у замку страшезний живе дракон,
що їсть на обід принцес і плює вогнем
на всіх і на все, на традиції, на закон.
Ти вбити прийшов його, а зустрів мене.
Тендітна, красива, волосся як золото,
Чекала я довго у вежі своїй скляній,
Що пройдуть віки і нарешті з’явиться той,
Хто злого дракона навіки приспить – в мені!
І ось ти прийшов. І на грудях твоїх броня.
І серце в броні – там любові нема й ростка!
Мій лицарю славний, мерщій сідай на коня
І часу не гай ні хвилини – чимдуж втікай!
В тій вежі високій багато живу століть.
Було вас чимало і різних вас тут було.
Палили й вбивали, та замок усе стоїть.
Тож добре подумай: чи справді дракон тут зло?
Тебе привела не любов, а гординя й хіть.
Тож краще мовчи й про шляхетність мені не кажи.
…У грудях пече... Вже несила мені терпіть…
Дракон прокидається… Горе тобі… Біжи!..
04.05.2021
...
Доля її – дракон
... А доля її – дракон, а не принц чи герцог.
Дракона кохає красуня уже давно.
Дракону належить її непокірне серце.
Хай кажуть: "Причинна!" – кохає його все одно.
У кого іще є такі золотаві очі?
Хто ще вміє так обійняти її крильми,
сховати від світу, який визнавать не хоче,
що він і вона не окремо, а разом – "ми"?!
"Ніяких драконів!" – ногами король тупоче.
"Луската потвора! Уб'ю!" – обіцяє брат.
Мовчить королева. Вона зрозуміти хоче,
чому все це сталось, чия це жорстока гра.
Чи зможе її Маргарита, дитина мила,
старе зруйнувати прокляття, що править тут?
Чи так і блукатиме замком недобра сила,
аж поки хтось інший не звільнить усіх від пут,
які не одне покоління з бідою в'яжуть
правителів гордих? І скільки чекати ще?
Цей замок проклятий – віддавна так люди кажуть,
і страх накриває долину брудним плащем.
А треба всього лиш було покохать дракона –
по-справжньому, щиро, і заміж за нього йти.
Ніхто не хотів: чи миліша була корона,
чи просто боялись... Невже нею будеш ти?
Маленька принцесо, чому неласкава доля
тебе готувала у жертву старому злу?
Підеш за дракона – і вже не побачиш волі,
а серце зітліє у мертву суху золу.
"Скажи, королево, чи варта того корона,
щоб з нелюбом жити? Чи в замку щаслива ти?
Я знаю, ти теж покохала колись дракона –
чому ж не схотіла за серцем своїм іти?
Не вабить корона, бо я – добровільна жертва
такого кохання, яке і не снилось вам.
Із ним я щаслива, без нього я буду мертва.
Немає прокляття, воно лиш пусті слова.
Самі ви наслали прокляття оце на себе,
ваш вибір – корона, та щастя вона не дала.
Ви завжди дивились під ноги, а я – у небо,
тож маю тепер і кохання, і два крила.
Забудьте прокляття, вдихайте на повні груди.
Розсіються хмари, відкриють нові світи.
Залежить від вас, що в майбутньому з вами буде.
Прощай, королево... Мамо... "
"Прощай. Лети!"
17.01.2023
...
з погляду дракона
знімаю пил
ретельно,
обережно
м'якою оксамиткою
з яскравого дракона,
який завмер у порцеляні
на злеті чи в стрибку.
і поглядом завзятим
вдивлявся мені в очі.
крізь очі - в душу,
в серце,
у чуття,
в думки...у мозок.
ось-ось і пихне з пащі в мене -
вогнем чаклунним
в попіл оберне...та ні! -
то все жахи мої уявні.
дракон цей - оберіг,
мій амулет,
мій талісман удачі,
мій знак астральний!
і по життю... - близнята ми.
з різницею лиш в тому,
що він - сказання,
міф,
легенда,
оповідь билинна...а я -
насправді
ось,
плазую -
реальний я,
реальнішого в світі не буває.
у побуті існую,
в безладді копирсаюсь вертуном.
в безодні простору прямую... -
скоріш за все в інферно.
якщо, звичайно, крилами дракон
могутньо не змахне
й не винесе мене зіркам устріч,
в життя,
у рух,
в оновлення,
в майбутнє,
в романтику бурхливого кохання...
занесло ж мене тут!
замріялося трохи... -
заворожив дракон
усміхнено невинний.
...і ставлю іграшку з крихкої порцеляни,
потішного дракона на полиці
між книг і квітів штучних у вазоні.
тепер він тут як вдома у заростях,
у джунглях непролазних
побіля мудрих книг.
а я... - я лиш зітхну з розчаруванням.
піду халвою каву
міцну
підсолоджу -
аби цей день був
з присмаком халви
і ароматом кави...
...
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Слава Україні, аркушики! 🇺🇦
«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»
Т.Г.Шевченко
... Детальніше