День народження Великого Кобзаря! 💙💛

Електронні книги / #поезія (1150)

Пісня крику

На хвилях крихких Сени,

На хвилях черлених

Нехай буде одинокість

І шторми, і темінь.

Нехай сохне жовте листя

У суцвіть незрячих,

Буде сонце, будуть ночі

І вітри гарячі.

Ти пройдися видноколом

І стрибни у прірву,

Нехай люди замовкнуть,

Нехай осовіють.

Я проникну в безвість дику.

Смутком-самоціллю

Увіллюся в пісню крику –

І шепотом зцілю

Твої очі хмурі й брови,

Щоб потім словами

Ми почалися і знову

Стали берегами.

...

Роман Миронов

Небесний флот

З вікон стріляли рашисти,

Бу́ла весна і гроза.

Являлася Діва Пречиста

На кожного міста вокзал.

Гуділи і блискали кулі,

В болóтах сиділи також

Оті росіянськії гулі –

Їх позатоплював дощ.

Довго лупив урозтіч

Безжальний небесний флот.

То спалював руським очі

Наш український Бог.

...

Роман Миронов

У снах моїх думками лиш про тебе...

Тривога серце розриває до нестями,

нестерпним болем сповнена душа.

В безсоннім сні блукаю довгими ночами.

В тім сні для мене ти немов чужа.

В тім сні тебе шукаю мила знову.

Так хочеться відчути ще оту любов.

В обличчя перехожих вдивляюся нервово,

твого шукаю там, а в жилах стине кров.

Огорнутий надією здіймаюсь до небес.

Ну де ж ти рідна? Тут тебе немає...

Тиняюся між сотнями примарених адрес.

Я чую як твій голос звідти долітає.

Я чую як мене гукаєш вдалині,

я вже біжу, ну зачекай хоч трішки.

Прокинувся... Я знову плакав уві сні.

Кохана, мені наснилася твоя усмішка.

Нестерпно проминає день за днем,

а я чекаю ночі, щоб заснути.

Прийди до мене уві сні хоча б дощем,

бо тільки тут ще можемо побути...

Вінтоняк Юрій

18,05,2023р,

...

Вінтоняк Юрій

Сумую

Я нікого не любив так як тебе,

А зараз голкою прямо в серце,

Коли говорять, що все як треба.

Вони говорять, що нас спасають,

Спасають від мирного неба.

Своїми загрозами нас лякають,

А мені крім тебе нічого не треба.

Я хочу знов до тебе вернутись,

Щоб відчути тих променів запах.

Зараз я можу тільки від горя зігнутись,

І дивитись новини на великих екранах.

Для когось там лише новини,

А для мене там горіч і страх.

Мене лякають усі ті події

Які почав довбанутий монарх.

На екранах я бачу лише червоне і чорне.

Червоне-це кров, чорне-тотальний контроль.

І в голові всеодно якось марно,

А я чекаю коли помре цей король.

Я бачу в ньому «Великого брата»,

Який слідкує за ними завжди.

На нього чекає в лікарні палата,

Потім його відспіватимуть навіть дрозди.

...

Оскар Хейдс

Втрата

Я буду пити скільки захочу,

Буду пити хоч кожен довбаний день.

Бо відпочити ніколи не зможу.

Боже, який я олень.

Я втрачаю все більше, все більше свого майна.

Все більше втрачаю любові,

Це усіх вас разом взятих вина.

Я хочу все закінчити,

Щоб ти не бачила мене таким.

Просто дай мені закурити,

Щоб не обернулося все це чимось лихим.

Боже, який я довбаний йолоп,

Що дав тобі сьогодні лишитись.

І хай той відспівує поп,

Мені ще давно треба було научитись.

Боже, пробач мене, мила.

Я ідіот який втратив тебе,

А тепер за вікном за холмом там могила,

Яка буде змушувати ганьбити себе.

...

Оскар Хейдс

вбивство поезії

Людям не потрібні всі ваші вірші,

Вони краще б на попіл дивились.

Вони не намагаються збагнути мету у житті,

Але праведно бились за неї колись.

Всі класики, що нас зараз чують,

Перевертаються швидко в труні,

Бо вже рими ці вірші не рятують,

І двоє бачили різне в одному вікні.

Хтось бачив красу, а я бачив смерть,

Смерть всієї історії людства,

Бо без творчості від спадку залишиться чверть,

І ніхто вже її не врятує.

...

Оскар Хейдс

Моя Лінель

Моя Лінель...

Вона малює, хоча й не вміє

Читає, та книжок не розуміє;

В навушниках у неї грають гурти, які ніколи і не чули ви.

Сліди від чашок на столі,

Стікають краплі на вікні,

Заповнені кармани хламом

Та в цьому то не суть.

Як ви могли помітить

Вона є трохи неохайна,

Тільки трохи.

Бо як же можна неохайністю назвати

Ці відображення її душі?

О, лабіринт із них прекрасний

Давайте заглянем туди.

...

Феліція
12+

Ти — нездара (монолог антагоніста)

Ти на дні, усі зусилля марні. Люди відвертаються, лише зневажливі погляди час від часу кидають. І тут з'являється він, твій антагоніст...

Чуєш? Чуєш?

Вони сміються з тебе.

Ти не впорався, знову.

Ги-ги, це так кумедно.

Дивитися на твої заплакані очі,

На твій розгублений погляд.

Ти — нездара, ти — нездара…

Що ти кажеш?

Ти ж нікчемний.

Хто тебе слухатиме?

Тільки якщо скажеш щось дурне.

Ти — нездара, ти — нездара…

Тиснуть стіни? Тиснуть погляди?

Ти такий слабкий.

Ти такий смішний.

Ти — нездара.

Не знаю навіть, навіщо витрачаю час тут.

Адьйос.

...

Дарія Гульвіс(Денисенко)

Втрати

Пам'ять вчиться себе стирати,

Я живу – і привик до втрат.

Якби мав, то узяв би катер –

Й у воді я долав би страх.

Я би плив до морів незнаних,

До червоного обрію зір.

Я б хотів почати все заново,

Я б хотів почати, як вмів.

І не було б мені неспокою.

Не було б оцих туг і бід –

То не стали б думки глибокими,

Не пізнав би життя і світ.

...

Роман Миронов

Порожнеча

Ми надіємось на втечу,

Переходимо межу.

Ми живем у порожнечу,

Ми живем у пустоту.

Три століття нам не жити,

Нам не вірити у сенс.

Скільки крові вже пролито,

Як же вихололо все

Усередині – і спротив.

Ти і я, і я, і ти...

Я стою, а ти навпроти,

Ти навпроти пустоти.

Ми повірили у втечу –

І забули про межу.

Ти ще віриш в порожнечу?

Я давно у ній живу.

...

Роман Миронов

Ми маєм прожити так, щоб пам'ять про нас не стерли...

Ми маєм прожити так, щоб пам'ять про нас не стерли,

Вічність потроху стікає у вигини рік.

Ми тратимо час, і зусилля, емоції, нерви,

Ми палим добро і порядність, насилля і гріх.

І що тут настане у нашому світі – не знаєм.

Куди нам піти, куди нам податись тепер?

Життя наше тут, між видимим пеклом – і раєм.

Ми всі унизу: залишилось рухатись вверх.

...

Роман Миронов

Пробач

Пробач, що торкаюся я таких болісних струн.

Пробач, що зробила це знову і вкотре знічев'я.

Я вже ж бо набачилась смерті печалі і трун

Та все ще не звикла... Не звикла до цього іще я

Пробач, але ти мені снишся дощем.

І я все плекаю про нас нездійсненную мрію.

І щем не лишає мене... Такий страдницький щем ...

І вічно в куточках душі все нуртує завія

А пам'ять гірка і терпка, як полиновий сік,

Знаходить весь час на межі вже прожитії тіні.

Їх доторк мене, як цикута нестерпно обпік.

Цей біль не загоять ні дощ ані холод осінній...

...

Валентина

Вона так виглядає, мов...

Вона так виглядає, мов спазми стискають горло.

І руки тремтять, як у штиль пливуть кораблі.

Той штурвал, вже вічність крутить і стогне потворно,

І це "мов", — найсильніше тепер на землі.

Сильніше, ніж вітер колише солоне море,

Болюче, як гострий гарпун у кита на спині.

І мучить, вібрує – століттями горе,

Залишене кимось у її глушині.

...

MaL_Vi

Сонет тіней

Він писав їй: «Люба, моя, дорогоцінна дівчинко

Той вечір коли ми зустрілись наповнився щастям,

І я закохався, мов врешті знайшов для вічності

Найкращу риму у сяйві твого кохання».

А вона читала так ніжно його освідчення

І думала: «Господи, мало, що він красивий, ще й

Отримав у спадок розправлені крила вірності

А такі випадковості дуже і дуже рідкісні вже».

Та не знала вона, що писав упівсили поезію він,

Що найкращі рядки зберігав для польотів самотності,

І не знаючи те, поцілунком погодила відповідь

І щаслива тоді віддала своє серце повністю.

Ті, що сонце собі бережуть, а дарують місяць,

Плекають кохання, що тіні чорнильні місить.

22.02.2023

...

Володимир Каразуб

ОДНОРУКИЙ ПОЕТ

Однорукий поет любить вірші складати,

Та не меньше він любить гостей частувати.

Для прихильників й друзів поета оселі

Завжди двері відкриті. У дні ці веселі

Він виходить на ґанок встрічати усіх,

І лунають вітання і радісний сміх.

Гості раді - скінчилась з поетом розлука,

Радо тиснуть самотню поетову руку.

І ідуть до вітальні, де спритно поет

Здобуває з полиці з вінілом конверт,

Витягає платівку своєю рукою,

І за мить колектив бавить гостей ігрою.

А поет вже приносить із пивом бляшанки,

Відкриваючи спритно, наповнює склянки.

Однією тримає і тягне кільце -

Рухи впевнені, усміхом сяє лице.

І дивуються гості кружлянню предметів -

Все він робить вправніше дворуких поетів.

І на кухню поет самотою прямує -

Там він сендвічи гостям красиві готує.

Запашний свіжий хліб як новітній мотив,

Шинка сенсу, метафори чорних олив,

Освіжаючих ритмів салатик хрусткий

Нарізає відточеним стилем старий.

Додає зі смаком скибки доброго сиру,

Розклада огірочки пікантні красиво,

Трохи кетчупу, підсолодити щоб страву,

І гірчички для суму - і зроблено справу!

І розкласти на блюді - важлива задача.

Скаже всяк - бездоганно красива подача!

Незрівнянним смаком всі розчулені гості,

На господаря честь піднімаються тости.

Ось - все з'їли, порожня бляшанка остання.

Залишається тільки резонне питання...

Як поет однією рукою в моменти

Нарізає для сендвічів інгредієнти?

Може він одягає на кухні протез?

Може лезо ножа - найгостріше із лез?

Може шинку чи хліб притискає коліном?

Може їх затискають лещата? Струбцини?

Не простіше подати пюре і котлет?

Молодий і дворукий питає поет.

Звісно, звісно! Всміхається мудрий поет.

І в Макдональдсі можна поїсти котлет.

І з протезом зручніше усе нарізати.

Та дозвольте одне лиш про все це сказати:

Той навчиться відмінно гостей частувати,

Хто пройшов довгий шлях.

І багато утратив.

...

Максим Сальва

Поет прози

Вдень зовсім недалеко

розвиває квітень коси,

поле манить жовто

до русалок в руки.

Залоскочуть, затріпочуть,

закохають, заспівають

милі діви вранці- диво.

Вечір лине - музу вабить.

Зорі їй розкаже,

місяцем напоїть,

серцем заполоне,

небом заспокоїть.

Ніч же пристань

пристрасті завабливої

любові путь

рідної і ніжної.

Темрява ж нічна

прихова солодке

приємне забуття

у дорогах сна.

І всі ці почуття,

як краплини-небилини

райського чуття

сповнюють моє життя.

...

Крапка

МАЛЮНКИ

Аня, шість років. Солдат з автоматом.

Прапор. Голубка у небі летить.

В Колі - два танки, бійці із комбатом.

Поруч будинок палає-горить.

З третьго класу Світланка калину

Пишну малює й дівчину сумну.

Пише красиво "Люблю Україну"

Дякує воїнам із ЗСУ.

Вася малює у небі ракети,

Вибухи й полум'я, танк з прапорцем...

Катя малює - солдати уходять.

В дівчини сльози стікають лицем...

Дякуєм, діти. Та іншого разу

Хай на малюнках біліє село,

Квітнуть красиві букети у вазах,

Сяє у вікнах начищене скло.

Коля із татом рибалить на вудку, 

Катя гуляє з батьками в саду.

Васі дідусь із верби робить дудку,

Кіцьку Світланочка гладить руду.

Тато у Ані вернувся додому,

Викинув піксель брудний у сміття,

Вийшов у місто в костюмі новому,

В тата попереду - довге життя.

Аня і тата, і маму за руки

Міцно тримає в кіно ідучи.

Фільм на екрані - де не вибухає.

Плачуть від сміху лише глядачі.

Хай на малюнках веселки ясніють,

Хай на малюнках буяє весна.

Хай на малюнках всі діти радіють.

Хай на малюнках... скінчиться війна...

...

Максим Сальва

ДОРОГА

Колись скінчиться старе каміння,

Яке завгодно знання і вміння,

Життя і пам'ять, бажання й мрії,

Жагучий намір, рішучі дії.

Усе у світі - крихке й не вічне.

День найясніший скінчиться ніччю.

Батьки відійдуть, ростимуть діти.

Помре насіння, аби родити.

Та шлях побачиш, де квітнуть маки,

І у дорозі побачиш знаки.

Полюбиш світу багатозначність,

До сліз велику відчуєш вдячність.

Уже не зійдеш з путі прямого,

Себе полюбиш й приймеш самого.

І ніби квіт, що красу дарує,

Тепло від Сонця тоді відчуєш.

Не знати вченим шляхів таємних,

Не знати світу любов взаємну.

Не тямить розум одне єдине -

ТОБІ ПОТРІБНА ТВОЯ ЛЮДИНА!

Покиньте, душі, свої митарства.

Не розум - двері в Небесне царство.

І не крізь храми лежить дорога.

В ЇЇ очах лиш ти знайдеш Бога.

...

Максим Сальва

Яблунька

Маленька яблунька в саду у нас росте.

Лиш кілька років яблуньці, проте

Вона цвіте яскраво навесні,

Вкривають гілочки квітки рясні.

А як зірве пелюстки ніжні вітер –

Плоди з’являються на місці квітів,

І день у день все більшають вони,

Стають солодші, достигають… Восени,

Коли у яблуньки гілки аж до землі,

Їй дуже важко. І тоді мені

Моя єдина і рідненька мати

Доручує із дерева збирати

Достиглі яблука…Тоді

Гілки тоненькі, молоді

У яблуньки встають з землі,

Й «Спасибі» каже яблунька мені.

Хоча маленьке дерево це зовсім,

Та ще попереду багряна осінь,

А за зимою і весна прийде,

І яблунька маленька підросте

2006

...

Катерина

Вільне, кохаюче серце

Лиш подивившись в твої очі

Згадав я ті прекрасні ночі

І як сиділи ми з тобою

День за днем, ніч за добою

Сиділи тихо, нібито мовчали

Однак в думках ми все передавали

Життя ми тільки разом відчували

І посмішки свої ми дарували

Отак сидівши поруч, тримаючись за руки

Не відчували ми вбиваючої муки

Сиділи ми на тім гіллі

І дякували ми землі

За те, що доля нас звела

Жили, не знаючи ми зла

І в правду вірили ми сильно

Дихати нам було так вільно!

...

Polina Lapshyk

Дзеркала

І

Дзеркала залишають твої відображення

В своїй пам’яті. Вони перетасовують їх як картяр,

Що ніколи не махлює і не зиркає на перстень сонця,

А твою присутність помічають коли ти

Недовіряєш власному віддзеркаленню,

Бо віра для них категорія віддзеркаленого

А тому ніхто не побачить тебе, навіть самі дзеркала.

ІІ

Повертаючись до того трюмо, я все-таки

Мав рацію, що твоя любов, це досконала поезія,

Наготи. Вона розпорювала вив’язані рядки сукні

І кривилася на той натюрморт, що я малював.

Вона позбавляла мене фарб, але

Вливала промені дійсності на картину,

Що була більшою за моє бажання змальовувати.

І я почав писати подумки, і завжди на піску,

Щоб слова мої зникали ніжним шумовинням твого віддиху.

ІІІ

Якби я тоді писав — це було б жалюгідним мавпуванням,

Спробою написати сонце вийшовши на пленер,

Зимою. Приблизити те, що долають за допомогою

Телескопів, або уяви, але тепер,

Я можу писати стверджуючи, що закони термодинаміки

Чудово описують розставання тих,

Хто перелив віск свого серця у форму

Пам’яті,

Що все більше уподібнюється дзеркалам.

12.02.2024

...

Володимир Каразуб

Бомбас

Я ненавиджу землю Донбасу, її вязкість, бридотну сиру

Як кайдани одягнені носиш, з кожним кроком сумуєш вагу

Скільки крові вона вже поглинула?

Скільки висмокче спраглих життів?

Наче шлунок гадини повзає і ковтає своїх й ворогів

Я ненавиджу землю Донбасу, її звуків відлуння глухі

У районах спустілих, покинутих, лиш війни чути гуркіт лихий

Вирви реготу в божевільній агонії

Друзки спалених нині надій

Все це чути лиш тут... Та емоції, вже не має ця хвиля подій

Я ненавиджу землю Донбасу, її сірих пейзажів кривих

Лиш руїна й покинуті марива, що гуляють в будівлях пустих

Тут життя лиш у норах - катівнях

Бється в стінах, шукає ріллю

Тільки вибухів зарева, вкроплення, додає в сіру фарбу вогню...

Я ненавиджу землю Донбасу, її спогади, щирі й важкі

Память втрачених друзів, загинувших, перетравлених в жерлах війни

Їхнім подвигам зведено памятник!

Терекони.... Ось цей монумент!

З часом ехом лунатиме - дзвонами, в поколіннях застиглий момент...

...

Slons856

Я залишу тебе уві сні

Я залишу тебе уві сні,

Щоб до тебе вертатися знов

У найважчі, знедолені дні,

Моя справжня, єдина любов.

Коли в сум загортається серце

Я гублюся у вічній пітьмі —

В тій, де голос твій досі не стерся,

В тій, де щось ти говориш мені.

Я залишу тебе уві сні,

Щоб самотніх ночей не боятись.

Закриваючи очі свої,

Вмію я до небес доторкатись.

По своїй каменевій доріжці

Я не йду, я пливу у човні,

В перешкодах цвітуть чорнобривці,

Лише ти даєш силу мені.

...

Ашанія

Я правда все ж тебе кохаю

Я правда все ж тебе кохаю.

І скільки б сумнівів не мав,

І скільки дічі не робив би,

Кохаю я тебе ти знай.

Усе що треба знати зараз тОбі,

Що я кохаю, й буду вічність я тебе кохать.

Що ти єдина й неповторна в світі,

Що сумніви мої це просто страх.

Ти знай що роблЮ я усе це,

Бо я є щирий, бо я і правда покохав

І я завжди буду тебе кохати

Бо так ще сильно я нікого не кохав.

Твої усмІшки, всі твої переживання,

Твої обійми, і твої слова —

Це все для мене так важливо,

Що я переживаю все з тобою,

В той же час.

...

Iteshka

Наскільки я травмованим не був би

Наскільки я травмованим не був би

І скільки болю б не відчув.

Я буду битись за тебе,

Твою усмішку, твої прекрасні очі,

Посмішку і сміх.

Я буду битись як Танжіро,

Але за тебе не за когось ще,

Я буду все робити, аби ти була щаслива.

Аби не було чогось що засмучує тебе.

Я буду все робити що можливо,

Щоб чути що все добре у тебе,

Але не просто добре а чудово,

Щоб це була лиш правда ще і ще.

Я зроблю все, усе що в моїх силах,

Зроблю усе що схочеш чи попросиш,

Зроблю усе про що ти будеш мріяти,

Або усе що будеш ти бажать,

Усю свою нікчемну душу і усе що

Зможу я тобі віддам.

Палити кину якщо схочеш,

І в ігри грати якщо й так,

Почну нормально вчитись якщо скажеш,

І дарувати щось частіше також так.

Усе моє життя на твоїх нитках,

Я наче манікен в твоїх руках,

Роби зі мною все що схочеш,

Захочеш кинеш, або лишиш все ось так,

Роби що серце й розум тобі скаже,

А я буду слухняним як той раб.

...

Iteshka

Вечір

Згадуючи той вечір

Я все більше впевнююсь

Що ти,

Наші обійми,

Наші поцілунки і просто слова,

Це те що мені треба увесь час

У ці складні часи, ти поруч

В усі ці муки і проблеми, також ти.

А хто ж іще мене так заспокоїть,

Як ти, от просто обійнявши в мить.

Даруючи тобі ці вірші,

ВласнЕ я хочу дякую тобі сказать,

За те що ти є в мене, а я в тебе,

За те що поряд, хоч і не фізично, увесь час.

А ще я хочу вибачитись щиро,

Що іноді просто зника,

І не пишу увесь день,

Що іноді питаю "як ти?"

Хоча я в принципі і сам то знаю як.

Пробач що іноді веду себе по свинськи,

Що все що можу це лиш раз тобі набрать,

Що пишу "мяу" коли боюсь сказати,

Що я тебе кохаю і неперестану я тебе кохать.

Що іноді боюся написать "сумую"

Що хочу бачити тебе весь час.

Пробач мені і знай довіку,

Що ти єдина й неповнорна з всіх

Що я тебе кохаю сильно,

Настільки що і складно уявить

...

Iteshka

Закохатись

Я... хочу знову в тебе закохатись

По новій відчувати ці захмарні почуття

Відчути наш з тобою перший поцілунок

Й боятись що дружбу зіпсую я.

Я хочу заново відчути все з тобою

Забути всіх і вся

Лишитися лише з тобою поруч

І не зважати на усіх навколо кожен раз

На мою матір, брата і моїх колишніх.

Забути всіх і вся у раз.

По новій пере винайти ту близькість.

І знати що ти є в мене одна.

Не знати горя й будь яких невдалих справ,

Лишитися тільки з тобою знову,

І жити так, не знаючи образ.

Не знаючи ні бідності й ні муки.

Кохатися будь де де схочеш ти.

Робити все можливе в цьому світі.

Лише з тобою хочу я й надалі йти.

Забути все і всіх хотів би,

Лишити в пам'яті лише тебе одну.

Забути все що бісить,

Лише пам'ятати.. усі моменти,

Котрі ти лишила у пам'яті моїй.

...

Iteshka

Про вподобання

- Чому краса, питання смаку?

- Щоб кожен мав таку розвагу.

Підбір на смак, на вигляд, запах,

Подачу, ціну, інтер'єр,

На післясмак, на калорійність і

Користь для суспільних сфер.

- Як в ресторані то виходить,

Але де кожен страва й сам?

- Так полювання добич зводить

У джунглях між життєвих справ.

...

Легрей

Сон

Легенько над тобою я схилюся,

На вухо щось тихенько прошепчу,

Опісля лагідно до тебе пригорнуся,

І в миті цій навіки замовчу

А ти і далі будеш посміхатись,

І далі вдалину дивитися будеш,

А я і далі буду сподіватись,

Що цього разу ти не утечеш

І згодом ти обернешся до мене,

Поглянеш в очі глибиною всіх морів,

І подаруєш щастя незбагненне -

Слова, що все життя я б слухати хотів

Та знову раптом танеш ти туманом,

І знову губишся серед високих крон.

І знову виявилося це обманом,

І знову це, на жаль, був сон

...

Іван Хрущ

***

Ти завжди дурнем був, і ним же залишився

Час іде, а ти нічому не навчився

І попри всі твої життя роки

Ти далі робиш однакові помилки

Коли до тебе це дійде?

Коли ти зрозумієш,

Що дурість до добра не доведе

Ти з нею тільки тлієш

Ти тільки тлієш, не палаєш

Вдаєш, ніби не помічаєш,

Як розум твій гниє повільно

Ти ним уже не володієш вільно

Він, як і ти — стагнує швидко

На це дивитись важко й бридко

Не присвячений жодній меті,

Він помирає в муках у смітті

...

Іван Хрущ

***

Усім і кожному лиш правду мусиш ти казати,

Бо з правди благо будеш мати

Будеш щасливим ти тоді,

Бо правда виручить у будь-якій біді

Лиш правдою встилай свій шлях

Живи по ній, неси її усюди

По всіх містах і селах, і полях,

Лиш правдою керуються всі люди

Казали так, з дитинства так навчали,

Що правда — то найвище з усіх благ

Лиш правдою здобудеш перемогу,

Бо правда — найгостріша з усіх шпаг

І де ж та правда в найпотрібніший момент?

Сховалася кудись? Ні, її вкрали

Скували міцно й через городи

Притягли в ліс й замордували

...

Іван Хрущ

***

Луна. І сум. Лунає сум.

Палахкотять вогні.

Ніяк не можу я позбутися тих дум,

Що болем повнять скроні

Хвилина. І година. І доба.

Час летить нещадно.

Як гостро в мене вгризлася журба.

У ній я почуваюсь безпорадно

День. Ніч. Місяць і зірки.

Усе міняється так швидко

Здається, що примружуся й минуть віки.

Від цього страшно й гидко

Радість. Сонце. Забуття.

Дихати так вільно.

Потім все йде в забуття

І стискає сильно

Друзі. Щастя. І кохання -

Це відчуття казкове.

Воно ж найгірше покарання,

Лише на мить чудове

Початок. Середина і кінець.

Все є і раптом вже немає.

Все з часом сходить нанівець.

Чому й для чого? Цього ніхто не знає

...

Іван Хрущ

***

Нарешті все? Кінець?

Скінчилася вистава?

Актори всі вклонилися й впала завіса.

Овації лунають зусібіч.

Лишаєшся з собою віч-на-віч.

Ти справді, хлопче, молодець.

Так добре тобі зараз жити,

Але себе не легко обдурити

Хоча ти й хитрий достобіса.

Вогонь, що у тобі палав вже згас

Ти тільки оболонка від того, ким був

Давно уже минув той час,

В якому славу ти здобув.

Та попри це ти крутишся й надалі,

Неначе все залишилося як було,

Неначе "браво!" тільки-но гуло.

Ти балансуєш на тоненькій палі.

Марнуєш час і зводиш собі ґрати.

Навіщо ж мучитись й брехати?

Давно пора вже здатися й програти.

...

Іван Хрущ

***

Нічне блукання серед снів.

Удалині ліхтар палахкотів.

Легенький дощик накрапав.

Усе навкруг туман вкривав.

Я йшов на світло ліхтаря,

Що тьмяно світить віддаля,

Як той маяк у темноті,

Показуючи шлях мені.

Що я шукаю тут у снах? Не знаю.

Можливо від буденності тікаю

У світ чарівний поринаючи щоразу,

Як той пустельник, що знайшов оазу.

Можливо я шукаю порятунку

Й найбажанішого у житті дарунка,

Який довіку хочу мати.

Його лиш сни спроможні дати.

Та котрий саме сон мені потрібний?

На що він має буть подібний?

Без відповіді це питання.

Тому й продовжую блукання.

Колись, можливо, я його знайду.

Колись. Колись, та не сьогодні.

До тої миті тисячі кілометрів пройду

По цій холодній і пустій безодні.

...

Іван Хрущ
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
День народження Великого Кобзаря! 💙💛
09.03.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

... Детальніше
Блоги
Мені сьогодні 30 років :) Катерина Бондарєва
29.03.2024
Можна написати дуже довгий пост про те, скільки я всього зробила, скільки країн побачила, проектів н ... Детальніше
"Демони Розумового Горища" тепер і в аудіоформатіЮгин Кобилянський
28.03.2024
Неймовірна Dodo Vess озвучила декілька віршів з моєї збірки поезії "Демони Розумового Горища" Тому ... Детальніше
Той морокОлександр Твін
29.03.2024
Виклав нове оповідання Запрошую почитати ... Детальніше
ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУСергій Волошин
29.03.2024
Спілкуючись зі своїми читачами, помітив одну особливість, на яку не знаю як реагувати. До сих пір не ... Детальніше
Весна і кохання. Флешмоб еротичних оповіданьМіло Севіч
29.03.2024
Шановні Аркушники, читачі, та гості, хочу запропонувати усім невеличку розвагу, а саме флешмоб. ... Детальніше
А знаєте, про яке місто на Аркуші пишуть найчастіше?Нівроку
15.12.2022
На Аркуші публікують свої твори вже 1162 автори з різних куточків України. Є письменники як зі сходу ... Детальніше
На Аркуші вже:
10068читачів
112946коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: