День народження Великого Кобзаря! 💙💛

Електронні книги / #філософія (365)

Груба лірика

Ні «вітаю», ні «прощавай» — груба лірика.

Хто я тобі? Повільний пульс чи туга?

Ти — моя «три ​​в одному» — душа, розуму критика,

Та кохання без рівноваги, як жива річка.

Я у нестямі — ти рядком на відстані...

Вісниця пристрасті, центр Всесвіту, бій мрій...

Я за тебе... А ти крапку в оповіданні, без істини...

Так, я — міраж твоїх правд, загублений серед зірок, твій двобій...

«Вітаю» — не можна, а «прощавай» — тонко ріже зап'ястя.

Не вільні бажання, самотність і моє виття... Пекло доль...

Розбив об стіну вчорашнє «боляче» — «на щастя»!

Ти зібрала уламки, вдихнула хмільне «дозволь»...

Надихнула прозою мій розум, серце й душу.

Вважав, неможливо... Адже твій іній на моїх площах...

Коло надії змістилося, легка недомовленість душить.

...Ішов би я повз, але помітив дощ на твоїх щоках...

~2018~

p.s. Відеокліп можна подивитися у вкладці «Буктрейлер».

...

Lexa T. Kuro

Втрати

Пам'ять вчиться себе стирати,

Я живу – і привик до втрат.

Якби мав, то узяв би катер –

Й у воді я долав би страх.

Я би плив до морів незнаних,

До червоного обрію зір.

Я б хотів почати все заново,

Я б хотів почати, як вмів.

І не було б мені неспокою.

Не було б оцих туг і бід –

То не стали б думки глибокими,

Не пізнав би життя і світ.

...

Роман Миронов

Галактика Життя

Очами немовлят дивлюсь на незнайомців -

Я бачу в них світи, яскраві і нові.

Вони минають повз шляхами іноземців,

Що увійшли в мій світ, як в бухту кораблі.

Одні яскраві в миті, а інші вже назавжди.

Як Сонце у зеніті пекучі до землі.

Є й ті, що наче повінь затоплюють веранди

Й думками заселяють фантазії твої.

Бувають непомітні, ну були і забув.

Різниця лише в сліді, що може й не відчув.

Їх більшість в цьому світі, де б зараз ти не був.

Ти сам для когось Всесвіт, якщо ще не збагнув.

...

Легрей

Порожнеча

Ми надіємось на втечу,

Переходимо межу.

Ми живем у порожнечу,

Ми живем у пустоту.

Три століття нам не жити,

Нам не вірити у сенс.

Скільки крові вже пролито,

Як же вихололо все

Усередині – і спротив.

Ти і я, і я, і ти...

Я стою, а ти навпроти,

Ти навпроти пустоти.

Ми повірили у втечу –

І забули про межу.

Ти ще віриш в порожнечу?

Я давно у ній живу.

...

Роман Миронов

Філософія життя

Анатомія думок починається не з мозку.

Відчуття й бажання - крок до вантаження в повозку

Тих реакцій, що плетуть міркування у мотузку.

З них вже справи і слова для здорового ба глузду.

Мозок то рефлектор дій, що на автоматі робить.

Обмірковує лиш те, що у алгоритм не входить.

Робить це він тільки раз, щоб рефлекси сформувати.

Кожен день бо без образ таких з 7 нарахувати.

То середнє є число, що залежить від людини.

Але доказ ще й того, що ми біо є машини.

Навіть масло треба нам й паливо щодень вживаєм.

СТО лікарня нам де поломки виправляєм.

Тож, по справжньому, думки інфорростір генерує,

А приймач, що в голові ще ізмалку калібрує

Кожен, завдяки книжкам і контактам з носіями

Дум і навичок, що нам роблять ширше світ із днями.

...

Легрей

Ми маєм прожити так, щоб пам'ять про нас не стерли...

Ми маєм прожити так, щоб пам'ять про нас не стерли,

Вічність потроху стікає у вигини рік.

Ми тратимо час, і зусилля, емоції, нерви,

Ми палим добро і порядність, насилля і гріх.

І що тут настане у нашому світі – не знаєм.

Куди нам піти, куди нам податись тепер?

Життя наше тут, між видимим пеклом – і раєм.

Ми всі унизу: залишилось рухатись вверх.

...

Роман Миронов

Білий паперовий журавлик

Присвячується неймовірно мужнім дівчаткам — Ганні Франк, Сасакі Садако*, Тані Савічєвій та Саманті Сміт.

~•••~•••~•••~~

До світанку ще далеко, ще далі додому...

Білий паперовий журавлик, що можна порівняти з тугою,

Кличе піснею, що недописана, мрією незнайомою,

Недозбираних тисячі тисяч посмішок змішаних з тишею...

Над рисовими полями, над річкою, над сном, повз Дому,

Відлітає нездійсненими просторами юних щасливих мрій...

Безкорисливим теплом повертається знову й знову,

У беззоряному небі світлим добром, радістю надій...

Не розповість таємницю мрії нікому, навіть вітру,

Білий паперовий журавлик забере її в небо із собою...

Нерозказаним життям не померклому світлу

Створить диво, та на світанку повернеться додому...

~травень•2021 ~

*У наші дні легенду про те, що зроблені з паперу журавлі можуть виконати бажання, знають у всьому світі. Але мало хто пам'ятає про те, за яких трагічних обставин ця легенда стала загальновідомою. Від атомного бомбардування Хіросіми у серпні 1945 р. постраждали десятки тисяч японців, у тому числі маленька дівчинка, ознаки хвороби якої виявилися лише через 9 років. Легенда про тисячу паперових журавлів була її останньою надією – як і багато японців, Садако вірила в те, що журавлик зможуть виконати її заповітне бажання…

Коли США скинули на Хіросіму першу в історії людства атомну бомбу, Садако Сасакі було лише 2 роки. Епіцентр вибуху знаходився за два кілометри від її будинку, ударною хвилею її викинуло з вікна, але дівчинка не отримала жодних видимих ​​пошкоджень. Ознаки променевої хвороби виявилися у неї лише через 9 років. Якось під час шкільної естафети Садако відчула себе погано, потім напади запаморочень та сильної втоми почали повторюватися все частіше. У ході медичного обстеження з'ясувалося, що Садако – лейкемія (рак крові).

У лютому 1955 р. дівчинку госпіталізували. Прогнози лікарів були невтішні — їй залишалося жити не більше року. У лікарні її часто відвідували друзі, і одного разу один із них нагадав їй давню японську легенду про те, що тисяча паперових журавлів можуть подарувати зцілення навіть важко хворій людині. Справа в тому, що журавель у Японії здавна вважався символом довголіття, щастя та безкорисливої ​​допомоги. Ще в епоху середньовіччя стала дуже поширеною традиція виготовлення орігамі – фігурок із паперу. Однією з найпростіших був «цуру» – журавель. Пізніше виникло повір'я: якщо загадати бажання та скласти тисячу цуру, воно неодмінно здійсниться.

Легенду інтерпретували по-різному, називаючи журавля то символом довголіття, то просто виконавцем будь-яких бажань: «Якщо з любов'ю та ретельністю згорнути тисячу паперових журавликів, подарувати їх оточуючим, та отримати у відповідь тисячу посмішок – здійсняться усі бажання».

Садако повірила в цю легенду, тисяча паперових журавлів стала її останньою надією на зцілення. За однією версією, вона встигла зібрати набагато більше тисячі журавлів, пізніше народилася легенда про те, що вона встигла зробити лише 644 журавлі, оскільки сили покидали дівчинку надто швидко. 25 жовтня 1955 р. Садако Сасакі померла, але її друзі доробили паперових журавлів після її смерті, та на її похорон зібралося набагато більше тисячі журавлів.

Незабаром історія маленької японки стала відома у всьому світі. Люди були вражені її терпінням, мужністю та не згасною надією. Її ім'я, як і сам паперовий журавлик, стали символом боротьби за мир та постійним нагадуванням про страшні наслідки ядерного вибуху. Люди з усієї Японії почали збирати кошти, щоб встановити монумент на згадку про Садако та про всіх загиблих після бомбардувань Хіросіми та Нагасакі.

У 1958 р. у Парку Миру в Хіросімі було встановлено монумент, що зображує Садако з паперовим журавлем у руках. На постаменті було написано: "Це наш крик. Це наша молитва. Мир у всьому світі".

Пам'ятник дівчинці з'явився ще й у Парку Миру у Сіетлі (США). У 1995 р. у Санта-Барбарі (Каліфорнія, США) відкрили Сад Світу Садако. Трагічна доля маленької японки надихнула поетів, режисерів, художників та скульпторів з усього світу.

На згадку про Садако досі складають із паперу журавлів, що символізують надію на мир у всьому світі...

...

Lexa T. Kuro

Різниця

Два міста великі, могутні й чарівні,

два різних світи відокремлені часом,

відстань між ними хоч і невелика,

та різні у них відрізкові прикраси.

В одному — мер міста схожий на сніг,

такий же холодний, блідий, білосніжний

та гостровухий і хижий канюк,

та часом буває мов вата солодким.

В іншому — мер чорніший за ніч,

такий же чарівний як антрацит,

блискучий, твердий, яскраво горить,

і пахне так гарно, як наче в дитинстві.

Різниця їх владарювань для мешканців міст

аж ніяк невідома.

А все тому, що єдиним та спільним,

у пункті закону є неподільним,

"відсутнсть з містами всілякий зв'язок".

У першому — сніг сипле щоночі,

лопати у руки і ранок пішов,

В іншому — живе завод грізний "Молох",

і чорні обличчя ширяють весь день.

Різниця між ними хіба що у тому, що

одні — білі, інші — чорні мов смерть.

Та є і відмінність між ними ще й дивна:

антрацити не співають жодних пісень.

Канюки зрання співають про сніг,

а антрацити мовчать як каміння,

перші і вдень немов на мітлі,

танцюють під Баха, заводять Кореллі.

Другим співає хіба що завод,

юшка на полум'ї чи шкварки на пательні,

чокан, шолом, вугілля весь день

сповзає струмками, біжить до котельні.

Різниця між ними хіба що у тому:

Канюки веселі та загадкові,

співають красивих та щирих пісень.

А антрацити.... А що антрацити?

Палають вночі, палають удень.

...

Citrus _S_M

Пробач її, янголе

Пробач її, янголе... Її загартувал біль

З вічного холоду мрякою по блиску душі.

Її снігопади не тутешні — зоряний пил...

Її пульс - сомни фальшивих дощів...

Пробач її, янголе, що вбирав її в шовк...

Вона не звикла гостей зустрічати біля дверей.

Клятви їй більше не відомі, голос замовк,

Чужі їй капкани облич «щирих» людей...

Пробач її, янголе... Пригадай її «на мілині»?

Топила причали, ураганами думок пекла дні,

Збиралася грозою на вивороті повік... У кінці

Не залишала слідів від каменів образ на воді.

Пробач її, янголе, що погляд її сутінком замовк...

Вона про волю вільно — у світах сердець був конфлікт...

Кубки надпиті перемогою рівня «бог»,

Пісні надспівані виттям завірюхи — інстинкт...

Пробач її, янголе, що існуєш в її тіні...

Вона не звикла падати, їй важко втрачати...

Пробач, що намагається замінити у цій пітьмі

Тебе підпільним демоном...

Його простіше зраджувати та пробачати.

~2020~

...

Lexa T. Kuro

Навесні

Тумани, зливи — осінь полонила. Навкруги

У сутінках дерева. Тіні сплять.

Десь листопад у травні. Думки шарудять.

Багато таємниць. Себе б перемогти.

Та десь молитва лине через край. Нехай!

Вітер поміж високих гір. У хащах мрій.

Осінь з весною бавляться. Душі двобій.

Додому кличе повінь п'яти букв «кохай»..

Туман доріг. Блукають чиїсь дні. Малі.

Відвертий подих. Пам'ять. Небокрай.

Лелеки рідні поряд. Зазвичай...

Я повернуся вітром. Зранку. Навесні.

~2018~

...

Lexa T. Kuro

Я не фарбую губи

Я не фарбую губи... Терпіти не можу помаду.

Не поважаю, не розумію вицвілий слід.

Ніколи не роблю ставки на «треба» — це клоунада.

Зате знаю, що таке елемент, що «випав», бо вихід— не вхід.

Не хочу, щоб зі мною «з жалю» чи «з помсти».

Комарина доза, але випита вся до дна...

Якщо в рядках вогні — це гарні пісні, добрі гості.

Якщо в очах темрява — значить, розірвана тиша.

Не суджу, бо сама — нерозсудливість, дивна стихія...

Не молюся, адже не чую поклику святих небес...

Виживати у цьому світі — мистецтво чи мрія...

Ще знаю, що не буває в житті «поля чудес»...

«Вдавати дурня» — не така вже легка доля,

А в пуантах по льоду важко, як босоніж по вугіллю чи склу...

Ненавиджу, коли п'яна без алкоголю,

Зате величезний «респект» усім моїм «поводирям», що не мали жалю...

Рукостискань боюсь, як і ножа в спину...

Коли публіка видовища просить — не по собі...

Поважаю «ігри розуму» лише наполовину...

Зате вихід шукаю навіть у пустій ​​душі...

~2016~

...

Lexa T. Kuro

Про «Голодні ігри»

За мотивами серії книг «Голодні ігри» Сюзанни Коллінз...

~•••~•••~•••~

Що це за світ такий, якщо дітей посилають на бійню «Голодні Ігри»?

Цистерни болю та крові... До обіду подають свіжий страх.

Новий розпорядник тасує карти, до фіналу — похмурі титри.

...От би перевірити, жменя отруйних ягід відмиє червоний захід сонця на його руках?

Істоти в шовкових сукнях, пахнуть дорогими парфумами, потом й «скорботою».

Порожні розфарбованці блювотне зілля тицяють, захлинаючись, повз рота.

«Капітолій» — богеми кумир... Там «від серця» та «завжди з любов'ю»

Розпинають святе... Тільки сцена давно без ілюзій, і нема хреста.

Що ми пам'ятаємо? Дистрикт Чотири — Фіней і Магз... Одинадцять — Трач і Рута...

Інші, як і в Тринадцятому, усі 75 років... «списані на видаток»... один за одним.

Що таке життя, якщо обривається «на втіху» глядачам за хвилину,

А потім, у кращому випадку, трохи їжі та «співчуття» від президента Сноу рідним..?

Ми давно всі у «грі»... Правила нав'язані — у них немає сенсу.

Як жити в цьому світі таким, як Прим? Як Піта? Де «я» – більше не «я».

Приймаючи рішення «убий або будеш вбитим», бачиш не людей, а голі числа,

Стаєш менше на життя, розуміючи воно ніколи не було твоїм... Всі підуть в забуття...

...Що ми за світ, якщо знову «переспівниці» співають «колискову» маленькій Руті?

Якщо «профі» з Першого та Другого потрошать тортурами чужі мізки та серця?

Все, що ви розуміли в «голодних іграх» із «телешоу» — забудьте!

...Усі ми знаємо, хто справжній ворог... Поки вигідно їм, цим «іграм» не буде кінця.

~зима•2018~

...

Lexa T. Kuro

Крила

Хто не вміє швидко — почне з «нуля».

Досить сидіти покірно в чужому кутку!

Навряд чи знайдеться другий такий погляд,

Здатний проникнути у будь-яку німу темряву.

Крила тужать у склепі... Проситься помах.

Хіба вже народився такий же крилатий, як ти,

Силою наділений, здатний зрозуміти, навіть в пітьмах,

Як змінюється перебігом планет п'єдестал висоти?

«Мудрим» завжди знайдеться, за що розіп'яти —

Так бог бавиться, тішить свій хворий сюр...

Нехай скажуть, побачивши: «Ангел здатний літати?

Це не правильно! Це кошмар! Абсурд!»

Є сила волі, бажання, домисли дурнів, бруд, попіл...

Є захоплення із заздрістю, є в горлі ком...

Є кшталт пекло, а там «рятівних сім кіл».

Є начебто рай, споконвіку «забороненим плодом».

Але навряд чи комусь вдасться злетіти з тобою,

Занадто лихе завдання: насолоджуйся, живи!

«Майстер» завжди спокійний, обласканий тишею.

«Геній» завжди поспішаючи жорстокою перемогою темряви.

Є плата за все, але хто оберігається долею — той віднайде...

Одного разу опалившись, знову підставить обличчя сонцю!

Страшно не вмерти, страшно – що не живемо... Спимо.

(Тут за «теорією змови» «світ живих мерців несе нісенітницю»).

Крила безпорадні, якщо додумувати та ворожити,

Обчислювати «правильно», «що можу», «що не можна»... Пусте!

Страхами думок можна перекреслити та розіп'яти

Свої мрії, свою віру, а заразом тим і себе.

Досить сидіти покірно в чужому кутку!

Те, що здавалося цінним — кинуте на ваги. Прорив!

Ти замикаєш крила, подалі, вглиб, у пітьму...

Адже вони саме те, що ти у Бога просив...

~19•10•2021~

...

Lexa T. Kuro

Мій маленький брате...

Присвячено наймолодшому А...

Будь у цьому світі відважним, мій маленький Брате...

Твоє небо завжди буде кликати за собою...

Тільки з Істиною в серці тобі віддасться у сто разів... Пам'ятай...

І де б ти не був... на тебе чекатиме рідний Дім... Ми з тобою!

Зірки лагідним світлом вкажуть правильний шлях...

У тобі стрижень від Роду... Ніколи не здавайся... Лети!

Залишайся собою... Чесним і благородним будь, вірою в серцях...

Навіть якщо впав... Вставай!.. Продовжуючи йти!

Нехай надія з любов'ю в душі світ наш врятують, збережуть!

Мій маленький Брате, хай віра ширяє в іскристій мрії...

Від щирого серця - нехай добро, спокій і затишок поряд живуть!

...Вмій бачити світло, навіть коли один... у темряві...

Нехай поряд з тобою будуть надійні люди... Друзі!

Які стануть опорою, завжди підставлять плече.

І ти будь гідним їх... Пам'ятай, Справжні - це теж Сім'я!..

Коли довіра є, то негаразди, Брате, ні до чого! Ото твоє!

Пам'ятай, мій маленький Брате, що я в тебе теж є...

Моя віра в тебе та любов допоможуть усі перешкоди пройти...

Я завжди поруч! У серці твоєму Пісня та сама... що співає серце моє,

А твоє Справжнє Світло завжди зможе її знайти...

~2017~

...

Lexa T. Kuro

Девана

Девана*, господиня лісу,

Де твій бог?

Обличчя світу, страх хащобесів,

Опік мрії, кути тривог...

Місячні ночі, хащі, барлоги,

Капище сліз.

Завзяття розваги - життя двоногих,

Дичає попит на злість.

Очима правди несправедливість

"Звір'ю" віддасть.

Дика діва, гнівом норовлива,

Душа - алмаз.

Девана, господиня лісу,

Хто твій бог?

Божевільна мудрість, противагою

Гнів та добро.

~2020~

Девана* - /Девана, Дівана, Зівана, Дзівана (Dziewanna, Dziewonna)/ — у слов'янській міфології богиня полювання, дружина бога лісів Святобора, дочка Перуна та Діви-Додоли (Перуниці). Греки називали її Артемідою, римляни — Діаною.

Слов'яни уявляли богиню у вигляді молодої, вродливої та сильної дівчини, зодягненої у багатий кожух з куниці, оторочену білячим хутром.

Девану в першу чергу шанували мисливці та звіролови, вони молили богиню дарувати удачу в полюванні, а в подяку приносили частину своєї здобичі до її святилища. Вірили, що саме вона допомагала відшукати в густому лісі таємні стежки тварин, уникати сутичок з вовками і ведмедями, а якщо зустріч таки відбулася, вийти людині з неї переможцем. При цьому вважалося, що богиня не сприймає безглуздих вбивств, наприклад, полювання заради розваги. Людей, що скоїли подібне злодіяння, Девана карала досить ефектно — насилала на них отруйних змій, чия отрута вбивала повільно й болісно.

Вважалося, що Девана не просто захищає лісових звірів. Вона вчила їх переносити суворі зими, уникати природних небезпек, а також допомагала перехитрити мисливців. При цьому й самим мисливцям Девана іноді допомагала, тим самим зберігаючи природний баланс.

Своєю пристрастю полювати саме в місячні ночі Девана частково нагадує грецьку Артеміду, богиню полювання.

...

Lexa T. Kuro

Шлях Мирного Воїна

Тут все справедливо – від напою до чаші.

Ритм, що від серця шлях твій підкаже...

Гідний - побудуєш... Цінуватимеш душі...

Полюбиш свій світ... Спячих розбудиш...

Так, дурнів багато... Цинічні, ледачі...

Ті, хто прогнулись... Хто досі "незрячі"...

Багато скривджених, жадібних і улесливих...

Багато брехливих і, на жаль, галасливих...

Але це не є виправданням Воїна...

Він знає свій Шлях... В ньому все заспокоєно...

Не ллє без причини... Не б'є чиїсь чаші...

І віддає перевагу найкращим...

Він чесний без почестей... Цінує хвилини...

Йому щоб кохати не потрібні причини...

...А ці мовчать, знесилив надміри...

Але всім свої браги, сколи та віри...

Напоїв так багато... Що вибереш? Кращий?

Поки сенс зрозумієш - пролізиш всі "хащі".

Можеш не пити - загубишся в склепі...

Можеш розбити - і знову в халепі...

А світ, що за світом... не факт, що там буде...

Усі так жадібно мріють про диво... О, люди!...

...А тут є луки, океани, галявини...

Веселки, грози, ліси-велетні, гори-храми...

Квіти та річки, роса на павутинці...

Вітер і сонце... Сміх на стежинці...

Живе тепло та величезне небо...

Багато всього, де ще був ти та не був...

Спробуй пробачити - від витоку почнешся,

І сам собі минулому ти посміхнешся...

Без лайки, без сварок, сильний і вільний,

Підеш без причин за своєю Путівницею гідний.

Мир він у тобі... Завжди є, був і буде...

А поряд прокинуться гідні люди...

...Тут все справедливо - від напою до чаші...

Ритм, що від серця шлях твій підкаже...

~24•06•2020~

...

Lexa T. Kuro

Як то кажуть, розмірковувати ніхто не забороняв

На папері літері справжні.

Їх з паперу витерти важче.

Майже так само, як із душі.

А душа безтілесна

Але має фрагменти

Має пам'ять крізь вічність

І почуття.

Чи почуття це щось фізичне?

Так, мабуть, почуття це щось фізичне.

Бо душа ж не має кордонів,

Лише якщо тіло це і є кордони…

Якір…

Той ціпок не дає відлетіти далеко

Він і не важкий особливо

Але такий міцний.

Він і не металевий

Але міцний

Ціпок

Яким душа моя прив’язана до тіла.

В мене є люди які мене заземляють

А є такі, що окриляють.

От цікаво які в них ціпки?

Чи від довжини залежить сприйняття реальності?

Бо якщо ж ціпок короткий

То далеко ти не побачиш.

А якщо довгий, то цікавіше

Але й складніше

Бо Всесвіт бачиш ширше

І розумієш, що вище також є простір

А ти на ціпку.

Але ж мій ціпок не важкий.

Але ж простір такий великий.

20.01.24.

...

Сіана Море

Kalahira*

...За мотивами "Mass Effect 2"...

~•••~•••~•••~

У край, де не тонуть долі і живий океан,

Симфонія хвиль і світла дарує спокій,

Володарка таємниць та лікар немислимих ран

Тебе одного разу приведе... Це дорога Додому, Друже Мій.

Її чують лише ті, хто довірився глибині,

Хто крокує, не рівно, не обточено в ряд.

...Змиває вади та страхи кругами, що на воді,

Шліфує душі пісками часу... Її береги не сплять.

Нагороджує прощенням, розчиняє не сіллю біль,

Там живі духи, там Любові та Віри земля,

Там її берегам немає кордонів, немає впоперек чи вздовж хвиль...

...Ти будеш їй супутником, як був для мене... просто так, не за "для"...

Омите серце Мандрівника скине тягар віків,

Без тяжкості скверни гріхів пізнає світло, світ мрій...

Kalahira прийме в обійми, з думкою "готовий", без слів

Вкаже: втративши все - знайдеш ВСЕ у відповідь, Друже Мій...

~серпень•2020~

*Kalahira - одна з трьох основних богинь дрелів у Всесвіті комп'ютерної гри "Mass Effect", це богиня потойбічного світу. Вірування дрелів засновані на ідеї, що душа та тіло незалежні та роздільні, проте тісно пов'язані. Якщо тіло або душа травмовані, то вони вже не є одним цілим і потребують лікування. Дрели вірять, що тіло може діяти окремо від бажань душі. Наприклад, убивця Тейн Кріос не кається в сотнях вбивств тому, що його тіло, вірне ханарам, робило вбивства, а не він як особистість.

...

Lexa T. Kuro
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
День народження Великого Кобзаря! 💙💛
09.03.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

... Детальніше
Блоги
Той морокОлександр Твін
29.03.2024
Виклав нове оповідання Запрошую почитати ... Детальніше
Мені сьогодні 30 років :) Катерина Бондарєва
29.03.2024
Можна написати дуже довгий пост про те, скільки я всього зробила, скільки країн побачила, проектів н ... Детальніше
ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУСергій Волошин
29.03.2024
Спілкуючись зі своїми читачами, помітив одну особливість, на яку не знаю як реагувати. До сих пір не ... Детальніше
Весна і кохання. Флешмоб еротичних оповіданьМіло Севіч
29.03.2024
Шановні Аркушники, читачі, та гості, хочу запропонувати усім невеличку розвагу, а саме флешмоб. ... Детальніше
А знаєте, про яке місто на Аркуші пишуть найчастіше?Нівроку
15.12.2022
На Аркуші публікують свої твори вже 1162 автори з різних куточків України. Є письменники як зі сходу ... Детальніше
Конкурс Король/Королева крінжу.Таліана
07.03.2024
Кінець голосування! Голосування триває до 29 березня включно. Поставте оцінки під творами. Обов'язко ... Детальніше
На Аркуші вже:
10065читачів
112919коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: