День народження Великого Кобзаря! 💙💛

Всі вірші

Україна

Я живу там, де чудова, солов'їна мова.

Там, де стежки безкрайні,

де жовті поля.

Там, де є воля людей.

Там, де вільний наш  народ.

Я є патріоткою своєї держави.

В цій країні я вільна, мов птаха!

Україна-мати наша.

Ця маленька частинка України, завжди разом з нами де, би не були.

...

Валерія

Мій Король

За мотивами т/с "Гра престолів"...

Мій дракон випалив мене, Мій Король...

Я по пустелі блукала за тінню слід у слід...

Бачила в снах сніги... війну, страх і жах доль...

Думала, що сильна... Серцем шукала відповідь...

А в морях-океанах чужі «полотна»... та лід...

Люди зустрічалися й полонені... «від» і «до»...

Мужності більше у грішниках, але погляди порожні... Чий хід?

Вірила, боги брешуть - переможе добро...

Мій Король Півночі, палила міста,

Але програла у битві з надістотою... Час - скло...

Серце скувала кригами – дракону в'язниця... Пітьма...

Знала прикметами: таємниця - там, де нескінченне дно...

«Блукачам» не боляче - не пам'ятають їх душі «любити»...

А я крізь вогонь проходила не раз і не два...

...Тільки Вічна Ніч нитку під назвою «жити»

Холодом обов'є... Не має значення, хто винен... Всюди зима...

Знаєш, Мій Король Півночі, я не права...

Ні, не знайшла відповіді, просто хотіла зрозуміти:

Сенс завжди в довірі? Може, надістоті теж не вистачає тепла?

А у богів свої слабкості, поразки та дивні гамбіти?

~26•12•2018~

...

Lexa T. Kuro

Найкраща подруга

Колись була найкращою подругою.

Багато говорила, розповідала ділилася,

А тепер все змінилося.

Змінилися обоє.

Перестало цікавити їх те,

Що раніше цікавило.

Скільки сварилися і мирилися,

Усе одно ходили по колу...

Не хочеться більше довіряти,

Телефонувати, розмовляти

Про усілякі дурниці.

Тому що стали ми чужими.

...

Хвилина душі

Курка чи яйце

День 659 (14.12.23)

Не будемо ми сперечатись,

Хто перших з них прийшов у світ,

Бо в диспут цей мені втручатись,

Я знаю точно, що не слід.

Сьогодні мова йде про інше,

Що може вплинуть на війну.

Десь чула я про це раніше

Та не чіпляла царину.

У світі тільки дві країни,

Що продають всім нам тих кур,

Які змогли принести зміни

До їх звичайних вже фігур.

Тож світ залежить від поставок

Курей-несучок, що дадуть

Ті яйця, з котрих на прилавок

Нам м'ясо курки продадуть.

Ми знаєм всі, що м'ясо птиці

Є найдешевшим джерелом

Білка та протеїну, звідси

Керує курка геть столом.

Зупинення поставки курки

Колапс можливо спричинить,

Як їхні товстії фігурки

Москальський стіл не «осквернить».

Хай холодильник переможе

На всіх імперських болота́х

Отруту, що несе ворожу

Із телевізорів, як страх.

Процес по-трохи йде у гору,

Дорожче курка з кожним днем.

Москаль піде в голодну пору

Та кине гратися з вогнем.

Звичайно, фактор вирішальний -

Це Перемога на фронтах.

Та холодильник в них сакральний

До Перемоги також шлях.

...

Галина Студінська

Зелене покарання

День 658 (13.12.23)

На стадіоні наш нарцис

Застряг, як той будяк.

Як на екрані кадр зави́с,

Не зсунеться ніяк.

Аплодисменти все чека,

Щоб виступить «на біс»:

Не піднімається рука,

Пора вже за куліс.

Панічна боротьба за те,

Щоб вірили йому,

Вбиває правило просте,

Де йдеться про війну.

Поми́лок купу наробив,

Шукає винних в тім.

Не з тими дружбу він водив,

Грабують власний дім.

Зелена кара в час війни

Країні б'є під дих.

Не усвідомлює вини

Та прикриває тих,

Хто підливає у вогонь

Не масло, а бензин.

Використовує, як бронь

Всю владу верховин.

Боїться втратить єрмачня

Кермо над нашим Зе.

Реальний бій, не маячня,

Країну догризе.

Спасайте, люди, власний світ,

Щоб жити було де.

Тараса-батька Заповіт

В країну мрій веде.

Захистимо́ наш рідний дім,

Та приберем сміття.

Дамо всім відсіч тим чужим,

Псує хто нам життя.

...

Галина Студінська

Холодний лід почуттів

Так холодно, зігрій мене своїм дотиком.

Доторкнися словом до серця.

Мені холодно, чуєш, я в сукні із подихів,

Назбирала від зморщок в люстерці.

Одягни мене в теплі обійми,

З почуттів накрий мене ковдрою.

Я у літньому, а ти чомусь в зимнім,

І від тебе несе прохолодою.

Мені холодно, холодно, холодно,

Майже статуя, змерзла й незрушена.

Так хотілось тепла, та вже все одно,

Ти не мій, визнавати це змушена.

13.11.23.

...

Сіана Море

ворожіння наче...

гадаю на гірше

в надії на краще

в похмурості днини

сумних сьогодень.

в яких хазяйнує

бідою та горем

паскуда огидна,

кремлівський дебіл...

отож - у руїні

стою між руїни,

у трощі,

в розламах,

в згорілих садах.

підкину монету

на успіх чи зраду,

на темряву,

світло,

на несвіт

чи світ.

впіймаю в долоню,

сховаю,

не гляну

яким же він буде

оновлений день.

що раптом у тиші

розгойданий вітром

у загадку,

тайну

нездійснених мрій...

...а з темної амфори

попелом сіє

у мерзлість імжею

хмарина важка.

то сіється час,

розстріляні миті

останнім цвітінням

в розбомблений степ.

дістану з кишені,

зирну на монету -

пласка,

тривіальна,

холодна...ніщо.

але ж як гадалось -

збулося,

здійснилось!

ввійшов у цей будень,

у попіл,

в дими.

а небо з'ясніло -

до сонця поринув

душею,

думками

крізь грім канонад.

...монету -

чого вже! -

сховаю в кишені.

згодиться... -

на мокшу

накликати

смерть......

...

Ем Скитаній

Могильний туман

Сонце зникає, ночі поява

І місяця сутність сходить білява.

Вітер холодний, вита сива хмара;

У мороці тінь одинока мольфара.

Згорблена постать ледь чутно зітхає,

Скорбота у серці немов час зупиняє.

Біля плити присів, чуть всміхнувся;

І до могили свіжої він тихо звернувся:

«Як тобі друже тут спочивати?

Самотньо тепер довіку мовчати?

Казав я тобі, що ніхто не вернеться;

Над твоєю могилою ніхто не здригнеться.

Бо ж вони відвернулись од вибору твого,

Вони ж тільки раді тебе бачить мертвого.

Але хіба  тебе, мертвого, ще щось хвилює?

Твоя душа ж в потойбіччі царює.

Може й для тебе це нічого не значить,

Але хочу про тебе я пам'ять відзначить.

На знак моєї поваги до тебе

Хочу подати молитву від себе.»

Помолився мольфар, вклонився й пішов.

А на землю туман сивий зійшов.

Срібний серпанок усе покриває,

І тільки на землі душі вогник палає...

...

Резарта

«Замкнуті» очі

Кажеш "морозиво по 3 копійки і одним народом були"?

- Ха-ха!

Ось і приклад кілька-надцятої пропаганди,

Що нéсли вони.

Адже треба лиш росіянином бути,

Щоб так міцно очі "замкнути".

Поїдання своїх же дітей,

Розстріл за те,що українцем се звеш.

Катівня за існування тебе, як народу,

Присвоєння - бо не простий ти, а великого роду.

Невже це, що відбувалося у вашій же хаті -

Перекрили ковбаси по ни́зькій ціні,

Навіть після випуску історичних книжок -

Ви далі звете свій "могутній" совок!

...

G. Ley

Вірш невідомого поета

Я пишу вам цього вірша.

Але не виходить,

Пальці замерзли.

Тільки третя ранку

І цей вірш останній.

Я скоро вмру, уперше.

Я сиджу під завалами будинку.

Раніше цілого.

Зима, на дворі мінус,

Але тепло в душі моїй.

Я не жалію,

Життя прожите гарно.

Хоча і коротке, ще б декілька днів,

Написав я б тоді не один,

А два вірша.

І обидва прочитали б усі,

Ви.

...

Xonna

***

У мене в голові гуляє вітер,

У мене в голові все шкереберть, -

Десятки тисяч слів, мільйони літер

Кружляють у танку, мов круговерть.

Я їх ловлю долонями чи ротом,

Немов сніжинки, - граюсь, як колись.

І запиваю яблучним компотом

Із яблук тих, що літом налились.

А всі навколо дивляться, сміються:

"Ти якийсь дивний, не із цих світів..."

Я ж мовчки п'ю собі нектар із блюдця,

Кульбабовий, із сонячних полів.

І усміхаюся ледь-ледь собі під носа,

Бо ж ви не знаєте, а в мене є зірки,

Які я назбирав у травах-росах.

Їх розгубили всюди, граючись, хмарки.

Ось зайде сонце, - їх візьму з кишені,

Протру від пилу метушливих днів.

І в ніжнім світлі зоряної жмені

Буду плести зі слів рядки своїх віршів.

26.08.2021

...

Володимир Мельник

СІРО-БЛАКИТНІ ОЧІ

Крига зі снігом - брат і сестра

Взяли мене за брата.

Саван грудневий накрив поля -

Смерті солодка вата.

В білих паперах зима зберегла

Кожного з мого роду.

Разом із ними учасником став

В серці зими походу.

Тиша нічна, крижаний туман,

Падає сніг нечутно.

Більше немає брехні й оман -

Все оголяє сутність.

В вирі свавільнім, у серці пітьми,

Спогади тануть про осінь.

Вітер моє накриває лице,

Ніби твоє волосся.

Я помолюся за темну ніч -

Хай би тривала вічно.

Ранок небажаним гостем прийде,

З теплою сонця піччю,

Хмари не втримають, їх порве,

Ніби зотлілі стяги.

Після хурделиці золоті

Промені долу ляжуть.

Очі примружити сніг звелить,

Спалахів іскр снопами.

Обрій віддалений затремтить

Білими міражами.

Може від сяйва на очах

Виступлять краплі солоні.

Промені ніжно обличчя торкнуть,

Ніби твої долоні.

Доки не тане глибокий сніг,

Поки не вкрився гаром,

Я уявляю різдвяний сміх,

З чашки глінтвейну пару.

Вулиці, вкриті снігом дахи,

Прибрані чисто доріжки,

Руки дитячі в своїх руках,

Срібні оленячі ріжки.

Сплять у вертепі мати й маля,

Міниться ніч вогнями,

Рідних, що в серця обіймах завжди,

Час обійняти руками.

Можна радіти простому життю

Стільки, скільки захочеш.

Можна дивитися досхочу

В сіро-блакитні очі.

...

Максим Сальва

"Якщо тебе не стане?"

Якщо тебе не стане? Де будеш ти тоді?

В темних низинах землі, чи високо вгорі?

Якщо твої скарби, дістануться чужим?

І від усього що надбав ти, лишиться тільки дим?

З чим станеш перед Богом? Який твій аргумент?

Коли відкриється тобі, що ти лиш інструмент?

Ти думав диригент? Життя володар? Цар?

А виявляється, що ти, як усі інші - бунтар!

Що скажеш ти Йому? Які знайдеш слова?

Коли тебе Він спитає, про всі земні діла?

Нічого ти не сховаєш, й нічого ти не втаїш!

Перед праведним Суддею, навіть не встоїш!

Де було твоє життя? Де його залишив?

Скільки ран ти з любов'ю, бідним людям зашив?

Коли не пройшов повз, простягнуті руки?

Коли сльози пролив за чужі людські муки?

Не витримаєш правди, що скаже тобі Бог!

Ти не спроможний за душу, свою дати залог!

Ти нічого не маєш, жодних Небесних скарбів!

Ніякого багатства, окрім одних боргів!

Ти виненен кусень хліба, своїм братам!

Минув голодним сироту, про бідних ти не дбав!

Не намагався за життя, здійснити всіх вимог!

За це з тобою діалог, не схоче вести Бог!

Що скаже зараз той? Хто повністю легкий?

Хто повністю пустий? Хоч з виду і гладкий!

Коли зірвали маску, й від сліз ротертий грим!

До чого привело твоє життя, марнотний пілігрим?

Сміявся з вічних мук, сміявся з Бога сильно!

Твій зір дивився на блискуче, а не в майбутнє пильно!

У тебе є ще шанс, не впасти в вічні муки!

Коли збагнеш ти істину, важливої науки!

Ісус її залишив, коли до нас прийшов!

Коли Його розп'яли, а ти пройшов повз!

Коли довкола Нього, збиралися голодні!

Замучені важким життям, босі і холодні!

Ісус приймав людей, Він був для них спасінням!

Посадив у тих серцях, для зросту добре насіння!

Щоб з міцного коріння, любов виростала!

І по Ньому на захист, людини постала!

Хто любить серцем Бога, захищений від смерті!

Хто не любить свого ближнього, той давно вже мертвий!

Хто робить, як для Бога, добро для інших!

Той зветься Його сином, й не буде в місці грішних!

Любов до Бога й людини, це твій важливий тег!

Коли настане потоп, ти віднайдеш ковчег!

Ти зможеш сам змінитись, й змінити трохи світ!

Щоб донести до інших, люблячого Бога завіт!

Ісус прийшов, щоб ти не вмер, і не загинув!

Щоб весь непотріб від себе, так далеко відкинув!

Він дає тобі вічність, але ж ти сам обирай!

Хочеш в вічні муки? А може хочеш в рай?

Від смерті врятував мене, мою душу!

То чому своє життя, пускати в марноту мушу?

Чому ти мусиш страждати, коли є вибір життя?

Тобі одне необхідно, потрібне каяття!

2023

...

Vladyslav Derda

Тепло кишень

Так запаморочується серце,

коли крýгом від тебе крутиться голова.

Вже не стіна, а покірлива м'ятна глина

і лиця на мені нема.

Торкалась травинкою тріщинок твоїх губ,

а тепер лечу, підхоплена вітром, по тротуарах.

Ніби слово злетіло і кулею увірвалось

у вуличну тишу, туман від самотніх труб,

осяявши силуети сріблястим світлом.

Неважливо чому нас навчали у різних вишах.

Речі стають прозоріші, сни — відвертіші,

коли темрява ділить колір на чорне й біле.

Найцінніше, що варто знати —

світ сьогодні в твоїй кишені,

з'єднався теплом долоні з моїми пальцями.

Як розгублене мишеня, що зимою шукало сонця.

Віриш? Я не боюсь кінця, бо просила натхнення і радію, що все збулося.

Тримаю цю мить за лікоть, тулю до серця,

Мій останній ковток повітря в закритій камері,

що по вінця наповниться мулом картонних днів

із першим промінням безжалісного світанку.

Наостанок лишивши спогад інеєм на волоссі

та маленьку паспортну фотокартку.

...

Теплий сніг

Его

Я сам завжди достигну цілі,

Я сам знайду свій сенс в житті.

Покажу вам обличчя онімілі

Тих, хто пішли у забутті.

Покажу вам я силу волі,

Покажу я могутність й міць.

Розкажу те, що сам доволі

Довго зможу простоїть.

Не важко мені йти в кайданах

Своєї сили та брехні.

Не важко виступати на майданах,

Де всі байдужі є мені.

Не варто вам казать, що я

Не зможу помінять суджене.

Адже більшість в забуття

Пішли же саме через мене.

Мені ви можете казать

Прокльони в очі і у спину.

Можете собі чекать

Мого падіння у лиху годину.

Якщо стати забажаєте ви ворогом моїм,

То краще зараз знайте:

Що серед крові і руїн

Останнього бажання ви чекайте.

Я все те, що потрібно вам життєво,

Те, що подарує вам висоти.

Я ваше найдорожче, рідне его —

Ваша частка влади і турботи.

...

Резарта

Кохання

Я буду вічно жити!

Довіку співати своїх пісень!

Душа моя буде вічно блукати

Серед величних карпатських лісів!

У серці своїм кохання замкну

Ніколи я більше не полюблю!

Буде літати моя душа

З замкненим коханням у серці

Серед зірок на ясному небі.

Буду спостерігати, буду дивитись

За життям тих чи інших істот,

За їх любовью, за їхнім коханням

Насолоджуючись своїм, у серці

Навіки замкнутим, замурованим.

...

Алекс

Не

Не згубило мене перо

Не згубив мене мій талант

Не став я одним із тих

Хто продав власну гідність за гроші та славу

Не став я наймитом сили

Не став я рабом влади

Я стояв, я насмерть стояв проти того

Хто мою працю намагався забрати.

Може, не такий вже я й високий поет

Ні премій, ні грамот я з мобою не маю.

Не маю чим похвалитись, не маю я слави

Та от гордість власну я все ж зберігаю.

Вона прямо тут, завжди при собі

Хочеш купити? Дзуськи тобі!

Хоч вбий мене

Та я не стану таким, як ти.

...

Алекс

Будильник

День 653 (08.12.23)

Повітряна тривога працює як будильник,

Різниця тільки в тому, що за вікном дзвенить.

Дратує, безперечно, та є для нас очільник,

Який допомагає життя нам схоронить.

Дзвенить, попереджає: «Можливо десь ракети,

Чи дрони запустили на нас з усіх боків».

Ми знаєм звідки були ці запуски та злети,

Запам'ятаєм міцно з воєнних цих років.

Як той будильник, точно, лякає нас одразу

Та нас організує подальших до подій.

Щоб ми не постраждали від московитів сказу,

Під музику тривоги ти відповідно дій.

Будильник тільки вранці турбує своїм дзвоном,

Тривога розриває повітря цілий день.

Сховатись мають всі, хто діє за законом,

Бо кожний з нас в кремлі є ла́сома мішень.

Тривога заважа здійснити наші плани

Можливість надає нам зберегти життя.

Переживемо разом, бо ППО - титани,

Відточують майстерність ворожого збиття.

Ми мріємо про тишу, про мир та спокій в хаті,

Про нашу Україну, що краща на землі.

Нехай же зникнуть всі ті москалі прокляті,

Яким нейметься знищити усіх, хто не в кремлі.

...

Галина Студінська

Подарунки

День 652 (07.12.23)

Миколай відкрив ворота

Вхід до Новорічних свят.

В кожного своя робота,

Рік в цей час іде на спад.

Починаємо шукати

Подарунки для рідні.

Знадобилися, щоб в хаті,

Сни розвіяти сумні.

І для друзів підшукаєм

Щось цікаве та значне.

Що потрібно, точно знаєм:

Чи корисне, чи смачне.

Головним є подарунок,

Що готуєм ЗСУ.

В їх руках наш порятунок,

Тож до нього щось внесу.

Хтось смаколики готує

Хлопцям на святковий стіл,

Хтось машини ремонтує,

Подарунки є від шкіл.

Знов з'єдналися ми разом,

Силу в купі відчува,

Подолати щоб проказу,

Що по-трохи відсува.

Партизани Подарунки

Роздають на болота́х.

Вже пора звести́ рахунки,

Москалям до свята - страх!

СБУ теж привітала,

Має власні завдання.

Киву, як сміття, прибрала,

То є правда, не брехня.

Маємо бажання спільне,

Кожен день до нього йдем,

Щоб країна була вільна,

Крок за кроком, день за днем.

Українці всі завзяті

Що до праці чи до свят.

Отже будемо багаті,

Перемоги дай Парад!

...

Галина Студінська

Дій

Не вчора. Не завтра. Сьогодні. В момент.

Не знайдеш ти миті, потрібнеє слово.

І найпереконливіший аргумент

Утратить змістовність казково.

Творити не пізно, не пізно любить

В погоні за спогадом губиш хвилини.

Тому через «потім» не вдасться пожить,

А згодом ти далі линеш.

Отак і зістаришся в кріслі бажань

А були ж надії і прагнення мрій.

Тож легко всміхнися, подалі зітхань

І дій, просто дій.

...

Green mermaid

Голоси

І вони постійно підкреслюють твоє ім’я,

Вимовляють у натовпі тихо щоб ти прислухався,

І розпізнав їхній голос серед тисячі голосів,

Як діти знаходять янголів за теплим шурхотом.

Тротуарами сонця, дощів, повз вікна тісних домів

За усмішкою з якою неквапно проходять далі,

А потім зникають за рогом крутих вітрів

У стоптаних кедах, кросах, туфлях і вицвілих сандалях.

Вони за тобою пильнують. Це, власне, вони

Вдивляються в тебе присівши на лаві в парку,

Це тому відчуваєш гачки на своєму плечі

Мов навмисно хтось поглядом ловить тебе на приманку.

Це вони їздять у громадському транспорті, непомітні для всіх,

Велосипедними доріжками прямують стираючи зорі,

Вони помічають барви з яких виростають пісні,

І романи в які забирають тебе по дорозі.

Вони змушують тебе зупинитися, глянути на клуби хмар,

Завмерти від страху мінливого до безконечності,

Прислухайся, — кажуть вони, — не лякайся, що буде там,

Почуте записують літери, та їм не сягнути небаченого.

Зрештою, вони змушують тебе сумніватися,

Вистригаючи листя газет, і складаючи дивні образи

Упереміш з усім, що було, разом з тим, що сьогодні мине

Розгориться вогонь і займеться майбутніми грозами.

Вбирають тебе у химерну одежу зі слів,

І накреслюють долі відомими їм маршрутами,

Аби ти розпізнав їхній голос серед тисячі голосів,

Як діти знаходять янголів за теплим шурхотом.

27.11.2023

...

Володимир Каразуб

Через Дніпро

У темних водах, у Дніпрі,

його розлогих швидких хвилях,

перепливає у човні

у мовчазнім страшнім безсиллі,

родина з рідного Херсону,

що навпіл орки розділили.

Дитина плаче, вітер стогне,

а мати наче оніміла.

Спина відчула страх тягучий,

неначе мокрим ланцюгом

знімає шкіру, лізе в душу,

той постріл задля сміху, й знов.

щоб ти бува та не забула,

що на розділенім шляху,

і кожна кліточка відчула,

той жарт, той постріл і війну.

...

Citrus _S_M

Безликий

Я йшов по вулиці.

Я був страхом для всіх.

Я був коханням для бажаючих,

Я був дивним перехожим, серед всіх.

Хтось бачив в мені старця.

Хтось розглядав дитину.

Для когось молодиця я прекрасна.

А хтось і гривні не подасть на пиво.

Я жив постійно, знову й знов.

Я кожен день, для кожного інакший.

Я безликий, але ликів в мене сто,

Чи більше, вже не пам'ятаю.

Навіть ближчий друг

Що визнає мене таким, як є.

І той мене не бачить тим єдиним.

Для нього я постійно то одне обличчя, то нове.

...

Xonna

Камера Катувань

Усе життя - кіно погане,

Не купуйте ви квитки.

Мій розлад біполярний

Каже: бійся щастя і чекай біди.

Кімната темна й щільні вікна,

Все ось тут у мене є.

Так затишно, так тепло й тісно,

За вікном чудовисько живе.

Неділі - однотипні дні сурка,

На виході з кімнати - довгий коридор.

Прозоре скло - товста стіна.

За нею - світ таких як я потвор.

Боюсь флюїдів у ліфтах,

Боюсь людського сміху.

Страх на публіці заплутатись в словах,

І страх в очах чужих шукати втіху.

Страх метро, залежність від оцінок,

Соромно за тіло, соромно за дух.

Сказати дівчині "привіт"? Вже легше стрибнути у прірву.

Довго гасну й поки не потух.

І зовнішність не робить з мене принца,

Всі проблеми в голові.

Тому сиджу у камері своїй я ницо

Й думаю про перемогу в цій війні.

...

Марко Ріхтер

Перший день зими

Сьогодні перший день зими.

Ще листя де-не-де тріпоче.

Холодний вітер зі степів

Тепер озветься нам щоночі.

Зірвався вниз листок останній,

Замерзла квітка на стеблі.

Махнувши крильми на прощання

Сховались гуси вдалині.

Печаль осіння і зимова

Влітає в душу, наче птах,

Але теплом зігріє вдома

Духмяний чай і рідний дах.

Зимовий вітер заморозить

Ліси, степи, далекий гай.

І тільки спогад нас відносить

Туди, де літа теплий край.

...

Тарасенко Вікторія

ЖОВТНЕВА РАПСОДІЯ

Женихався вітер до зорі ясної,

Обіцяв кохати тисячі століть:

Вечорами й вранці вабив зірку грою

Трубадур-спокусник з грішної землі.

Навесні тихенько ніжить окарина,

Енно влітку флейта смалить жвавий біт,

Восени орган (по)грозами загримав,

А узимку плачуть скрипка й шість трембіт.

Раштра ріже душу, почуття — за ноти...

А холодна зірка знов ні пари з вуст!

Просто споглядає. Ні, вона не проти:

Спрагло жде кохання. Серце ж — ніби руст!..

Одягнути б серце в чудодійні шати,

Довгим поцілунком знищити б проклін,

І тоді зуміє зірка покохати...

Ярий вітре, дій! Облиш музичний флірт!

...

Яніта Владович

Місто, якого більше немає

Місяць не світить, сонце не сяє,

Над містом, якого більше немає.

Гомін пташиний людей не розбуде

В місті, якого ніколи не буде.

Чорні дерева, зім'яті автівки,

Згарища, попіл, розбита бруківка.

Без даху і вікон похилені стіни...

Лежать під завалами цілі родини.

Лежать і не дихають, що з ними стало?

Їх бомби ворожі навіки приспали.

Їх рвали снаряди, дірявили кулі-

Це їх покарали за справи минулі.

За те, що свободи хотіли ковтнути,

За волю, за мову, розірвані пути.

За долю, що самі обрати посміли

На смерть прирекли і безжалісно вбили.

Буває, почується голос людини,

Примариться сміх у ранкову годину...

Та ні, тільки круки над містом літають,

Лише їхні крики в повітрі лунають.

Ну он же, на лавочці, біля паркана

На ручках баюкає донечку мама.

От, шапочку їй поправляє, пенеткі,

В пакеті шукає вологу серветку...

Здалося. То мари були, то не люди.

То дране лохміття валяється всюди.

То хустку жіночу розтріпує вітер,

Яка вже нікого не зможе зігріти.

По сходах сусід не підніметься вгору

Ніколи у двері ніхто не подзвоне,

Татусь не приїде з роботи надвечір

Не стріне його галаслива малеча.

Нема ні дверей, ні під'їзда, ні дома,

Лікарня розбита, садочок і школа.

Розтрощені вулиці, мікрорайони,

В зруйнованій церкві не вдарять у дзвони.

А може, все вигадка, може наснилось?

Заплющити очи, щоб все припинилось?

Лиш серце сумує, болить і страждає

За містом, якого більше немає.

...

Ігор Тхаревський

Втеча

Вона любить тікати.

Коли гнів наростає у грудях і застрягає у горлі,

Вона розуміє, що як тільки промовить слово - поллються сльози.

Гіркі від років образ та побоїв.

Тому доводиться ковтати клубок у горлі

І рахувати до десяти.

Як її вчили психологи в школі.

Взагалі, буває важко продовжувати ховати свої емоції.

Хочеться вибухнути від них.

Істерично кричати на всіх,

Розбивати від гніву об стіни свої кулаки.

Кричати, допоки не зникне голос,

Кричати, допоки слова не дійдуть до людей.

Та голос зникає,

Плечі починають боліти,

Хто почує її?

Тому вона тікає.

Із необхідного - гаманець, книжка, ключі.

Тікає аби просто втекти, щоб подихати свіжим повітрям.

Бо там де була, вже нема чим дихати,

Тому і не виходить кричати.

Потрібно всього лиш сісти у потяг,

Послухати колискову вагона,

І відпочити самій.

Вона любить тікати,..

...

Anita_Lucy_chan

Зелений кардинал

День 646 (01.12.23)

Війна в Україні на шпальтах журналів,

Втомився весь світ від терору кремля.

Лунає зі всіх екранів, каналів,

Як носить убивць ще на собі земля.

Експерти шукають причини та винних,

А хлопці на фронті тримають удар.

У пеклі тих вибухів геть безупинних

Ніхто не говорить про них як нездар.

Змінилась риторика до терористів,

Навчились по-іншому геть воювать.

Питання до тих, хто керує (артистів),

Що прагнуть «героями» більшими стать:

«Змагатись втомились по́між собою,

Хвилюють ще рейтинги ваших персон?

Торгуєтесь як-то здатись без бою,

Шукаєте привід в аукціон?»

Politico крапки розставив миттєво,

Зеленський до «мрійників» в чергу попав,

Не бачить нічого, не чує. Життєво

У рейтингу від Єрмака він відстав.

Єрмак найвпливовий політик Європи.

Це жарт міжнародний чи, мабуть, сарказм.

Коли він заходить, питають: «То хто ти?

Як за президента, то повний маразм!»

До сірого він кардинала не тягне,

В інтригах поглинув навколо усе.

Та влади великої дядько той прагне,

Тож власну персону поважно несе.

А щоби увагу ще більш притягнути,

Почав одягатися в хакі цей гусь.

Не може в ОП більше він досягнути,

Та втратить, що має, так знаю чомусь.

Отож і назвали зеленим невдалим

Відбитком людини, що править царя.

Не сірим, зеленим недокардиналом

Не знамо кого та во славу кремля.

...

Галина Студінська

Хвартушки

я знаю все про що я можу знать

тепер ми будем бігати у травах

і забувати в мороці - знання

задля любові срібних солоспівів

задля любові солоспівів золотих

сплітати будемо гірлянди звар’ятілі

на тіло ніжне кидаючи тіло

в цілунках сумовитих потопать

і янгол дивиться, пильнує вартовий

та ніч густа і нас йому не видно

ми лежимо і дихаємо в ніч.

немов роти, паруючі озера

парують нас із привидом небес

ми будемо у травах беркицятись

аж поки ті під нами задимлять

і дим солодкий колесо поплута

кохання це сумне, або прощальне.

ми зникнемо - а замість нас у гай

дріади вийдуть білі танцювать

у хвартушках із бересту й сандалях

...

undyber

Торпеда

День 644 (29.11.23)

Торпеда - це зброя в військових руках,

Підводна та самохідна.

На морі наводить на ворога страх,

Тому там вона необхідна.

Команду їй дали, покірно біжить

Розбити ущент, що вказали.

Короткої «слави» смертельна то мить,

Москальської горе-забави.

Сучасна війна корективи внесла

У функції щодо торпеди.

Можливість дода́ла кремлю ремесла,

Літають як вражі Shahed-и.

З'являються там, де захист в них є,

А захист - Верховная Рада.

Мар'яна Безугла не перший раз б'є,

Підтримати кремль, явно, рада.

Таке ця безугла Торпеда несе,

Що ворог плеще в долоні.

Безугла останніх ніц не пасе,

У наступі, не в обороні.

Зелена Торпеда. Керує ній хто,

Невже самостійно стріляє?

Чи обслуговує кремль, болото́,

Для кого торпеда ця грає?

Терпець обірвався, як зброя чиясь

Залужного геть зачепила.

Пора вже назад, звідкіля ти взялась,

Допоки нікого не вбила.

...

Галина Студінська

ПРИЙШЛА ВВІ СНІ

Прийшла вві сні. Сказала щиро

Прості й докірливі слова.

Сказала - якось полюбила,

Хоч сорок шість… і двадцять два.

Та рік пройшов, вже не чекала.

Лиш випадком війна звела…

Стояв розгублений, щасливий,

Шукав для вибачень слова…

«Хіба я міг… не мав і гадки…

Пробач, завжди я був дурний.

Сховав в собі до тебе ніжність»…

Сказала: Добре. Все. Не ний.

Відчув твою атласну шкіру,

Духмяний подих на губах.

Гойдав в руках, немов дитину,

Забув про сум, про біль і страх.

Ми рік війни пройшли нарізно.

І хоч тіла уникли ран,

Та дві душі кував на крицю

Вогню і втрат страшний буран.

Та дотик душ від ран лікує.

Бринять, мов музика, слова.

Ми можем разом бути… адже

Я ще живий. Ти ще жива.

...

Максим Сальва

ЛАЙКИ ДЛЯ СОЛДАТА

Блогери женуться за лайками,

А моделі – за вподобайками,

Ще є художники та поети,

Що теж хочуть слави в Інтернеті.

Сотні тисяч лайків для солдата

Не поможуть біля автомата.

Вподобайки не примножать силу,

Не спасуть сердечкі від могили.

Для солдата, коли гримить битва,

Допомога – слово та молитва.

Частіше з’єднуйте долоні рук

І не сподівайтеся на Фейсбук.

29.11.2023.

...

Мирослав Манюк

Як все гарно починалося...

Весною написав один хлопчина

Про те, що закохався до нестями,

Що я йому в думки щомиті лину...

Тож мусить запитати мене прямо:

"Чи не віддам йому і руку, й серце?

Чи не зроблю найщасливішим в світі?"

Відмову він не прийме, в палімпсесті

Записано: ми будем разом жити.

Від слів таких й узимку квітнуть ружі,

Не те що почуття в душі самотній.

Одне було лиш трішечки сутужно:

Рушати треба в інший край Європи.

А я в житті ніде і не бувала:

Ні в горах, ні в лісах, ані на морі —

Та піднялася б на вершину валу,

Якщо туди покличе Сальваторе...

{І полишила птаха свою гілку,

Щоб полетіти в край любови й щастя,

В уяві їй кричали гості: "Гірко!",

Міцна рука їй не давала впасти.}

Усе складалося занадто добре,

Та сумніви не проросли у трави

Й тоді, коли мене в Тосканські гори

Повів коханий — споглядать заграву.

Однак все відбувалось не за планом,

Кудись брели і ніби щось шукали...

"Ще трохи, cara!" — запевняв коханий,

Але щоразу йшли все далі й далі...

"Ну годі! Все!!!"

"І справді, ось це місце!"

Лиш усміхнувся — я забула миттю

Усі претензії до італійця

Й пішла на сяйво — змерзлі губи гріти.

Він не зустрів мене напівдорозі

Та не зігрів, як завше, поцілунком:

Увагу прикувала не "штокроза",

Якийсь бур'ян його до себе трунив.

"Кохана, глянь-но! Дике орегано!

З ним пармезан відкриє смак найкраще.

А люди кажуть, що було би непогано

Якби траву зібрала жінка в хащах.

Зірвеш? Але тягни також і корінь,

Цікаво глянуть, як він виглядає".

["Яка дурня!"]

Однак це ж просить Сальваторе,

Тож, сміючись, кажу: "Авжеж, владарю!"

Тягнула я — земля траву тримала,

А чи трава трималася за землю.

Ніхто із нас не переміг. Формально.

Азарт спалив і етикет, і чемність:

Вже на колінах, обома руками

Тягну впертю́ху. І не поступлюся!

Сама завзята, воля мовби камінь,

Хоч плюнути на все — така спокуса.

"Нарешті є!" Я трусонула здобич,

Чекаючи на схвалення, а Сальваторе...

Сховався за кущем?! Його хоробрість

Потанула від крику мандрагори.

Здавалося, мої життєві сили

Живили децибели голосного штурму.

З послаблих пальців випало бадилля,

Однак не припинилися тортури,

І гучності крива здіймалась вгору,

Моя ж свідомість опадала в темінь.

Відчула раптом: хтось в обійми горне,

Настійливо шепоче... У знайомім тембрі

Зринає згадка (казка чи били́ця?):

"Того, хто репетує, колискова

Магічним словом змусить підкориться".

Бабусин спів я чую знову й знову,

За нею думка повторяє приспів

(Чи голос, бо себе ж ніяк не чутно):

"Ой, люлі-люлі, спи дитя капризне,

Спи-засинай — най згине каламута".

Раз позіхнула мандрагорка, й двічі,

Замружила маркітні оченята

І засопла́, забувши "привітальні" спічі.

Навушники не забарився "юда" зняти

І сплячу мандрагору зцупив метко,

Та й миті не минуло — кинув долу!

Все ж на долоні є смертельна мітка:

Солоні сльози їдко линуть в пори,

Печуть вогнем, їх кров несе у серце,

Там скам'яніють. Скам'яніє й тіло,

Бо мандрагорі невідоме милосердя.

Та й вримати її не кожному під силу.

Я заплатила голосами й співом,

Не чую більше, як танцюють звуки,

І на світанку вже не будить півень,

До мене розмовляють тільки руки.

Лиш зрідка уві сні блукаю лісом,

В якому заховала мандрагору:

Русалка там співає з василіском —

До нас втекла, як збагрянíло море...

p.s. але то вже інша історія

липень 2023 р.

...

Яніта Владович

Пудра

Завтра випаде сніг,

Можливо пудрою,

Що лежатиме на землі та деревах,

Як учора за прилавком на духм’яній випічці

Між моїм поглядом і твоєю усмішкою.

І завтра, як і вчора

Пахнутиме хлібом,

Який клюватимуть крихітні сонячні лебеді

В твоїх очах,

В середині мінливого листопаду.

18.11.2023

...

Володимир Каразуб

Казкова ніч

Я відчиню вікно-

Хай пахнуть квіти:

Конвалії, фіалки і бузок.

І ніч п`янка хитає

Тихо листя.

Сріблиться дим,

І хочеться в танок.

Сто років я не танцювала!

Ти запроси мене і закружляй!

Ця ніч, казкова і жадана,

Тримай мене, не відпускай!

Пливуть над нами срібні зорі.

Колише вітер згусток давніх мрій…

В цю ніч ми- юні і бадьорі.

На цій планеті вічній і земній.

...

Тарасенко Вікторія

Тарас на Хортиці

Розкинувся безмежно Дніпр широкий,

Ревуть пороги і шумлять дуби.

Поміряв Хортицю неспішно своїм кроком

Тарас Шевченко в давнії часи.

Блукав Тарас на острові стежками,

Шукав козацьку славу і шляхи.

Та поросли тернами й бур`янами

Могили славних предків-козаків.

Гармати, шаблі, списи і корогви-

Козацька честь, звитяга і любов.

Тарасе-батьку, гідно стоїмо ми

Й бороним край наш запорізький знов!

...

Тарасенко Вікторія

Однокласникам

Лунає музика. Кружляють пари.

Спадає вечір тихий і п`янкий.

У літньому саду пахучі трави

Колише теплий вітер запальний.

Згадалась школа, вечір випускний.

Ми юні і окрилені, як птиці,

Летим назустріч мріям і новий

Заграє день мелодію на скрипці.

Рожеві мрії. Вічності немає.

Дорога безкінечна і пряма.

І пам`ять невблаганно повертає

Туди, де юність чиста і свята.

Ми не забули друзів імена

І вчителів, які нас наставляли.

Давно тієї школи вже нема

І стежка заросла там бур`янами.

Розкидані по світу ми, мов листя.

До юності нема вже вороття,

Але у пам`яті моїй живе колишнє

Таке далеке й молоде життя.

...

Тарасенко Вікторія

Хортиці світ

Котить Дніпро свої води широкі

Тисячу років, тисячу літ.

Тихо срібляться ясні потоки,

В місячнім сяйві видно граніт.

Скелі Дніпрові, гострі пороги,

Стежка Тараса- Хортиці світ.

Степ, ковилою повитий широкий,

Чайки самотньої вільний політ.

Човен колишеться хвилями буйними,

Балкою стелиться сивий туман.

Наче наповнений вічною мудрістю

День прилетить на високий курган

...

Тарасенко Вікторія

Симфонія

Це велика симфонія звуків та кольорів,

Тихе відлуння присмерку, що скрадається в лоно ночі,

Вітер їх струшує в кишені набиті дрібними монетами,

Що в долонях твоїх переплавиться на різдвяні дзвоники.

Коли можеш почути то дослухайся та почуй,

Як запала на вулиці клавіша мого мовчання.

Місто у мерехтінні гірлянд проганяє холод від дверей тепла

І я тягнуся до нього, як комаха на ліхтарне світло.

Як завжди і повсякчас тягнуться руки до інших рук,

Як голодом прокляті люди, що засинають під стінами з мотлоху

Втрачають своє обличчя і загортаються у дрантя шукань,

Що, мабуть, для них завершились болючим надломом.

Я міг би покинути це місто, і знову прокидатися

Між штучним світлом і сірим вікном світанку,

Залишаючи погляд чиїхось надії на відстані телефонних дзвінків,

Слухаючи подзвін у кишенях безпритульних на автостанціях.

І, якоюсь зимою,

Коли сліди мої зникнуть із клавішею останньої октави,

На дорозі чужих спогадів, під товщею білого снігу,

Ти віднайдеш сіру монетку, яку підкидали мої задубілі пальці

У пошуках нового пристанища і забереш із собою,

На пам’ять.

17.11.2023

...

Володимир Каразуб

Осіннє листя

Моє улюблене листя

Розлітається повсюди.

То червоне, то жовте...

Йду я стежкою

Та й думаю про них.

Питаю себе:

А їм не боляче падати,

А потім бути чорними від

Того, що по ним пройшлися?

З нас - листочків можна

Зібрати гарний букет квітів.

Тож ми не хочемо бути чорними.

Нам подобаються наші кольори

P.S. Відеокліп можна переглянути у буктрейлеру

...

Хвилина душі

ЛИСТОПАДОВА НІЧ

На заході всі стежки замело,

Темніє небо, сонце заходить .

Часу не стримати, було – пройшло,

І знову холодна ніч приходить.

Всі гарні хмари вітер розігнав,

Гілки гойдаються у вишині,

А місяць стіни всі розмалював

І малий двір ховається в тіні.

В нічному мовчанні спить природа,

Так спи і ти, ще поки тепла піч.

Вже не дає нам тепло погода,

Але пройде і це як і ця ніч.

27.11.2023.

...

Мирослав Манюк

В'язниця "Блуд"

Усі безжальні почуття,

лезом по душі водили,

коли стояв ти у дверях,

буремне тіло ласки хтіло...

Хочу розчинити страх,

коли до тебе серце лине.

Дозволити собі хоч раз,

спокусою кордони змити..

І у скроню вдарив холод,

коли залишив ти без вуст,

мене в холодному покою,

без обіймів і розпуст.

Раніше серце не просило,

милості для інших душ,

але тебе воно хотіло,

навіть, після злості мук.

Гордість тихо попрощалась..

Зламалась я, без твоїх рук,

Печально Его закричало,

Тепер я у в'язниці "Блуд".

Kvita

...

Kvita
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
День народження Великого Кобзаря! 💙💛
09.03.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

... Детальніше
Блоги
"Демони Розумового Горища" тепер і в аудіоформатіЮгин Кобилянський
28.03.2024
Неймовірна Dodo Vess озвучила декілька віршів з моєї збірки поезії "Демони Розумового Горища" Тому ... Детальніше
Коли є ідеї, але немає моральних силДар'я Мацелевич
28.03.2024
Всім привіт :) Я зараз трохи поміняла вид діяльності та проходжу навчання для отримання сертифіката. ... Детальніше
Про оповіданняДіана Вінтер
28.03.2024
Завжди, коли пишу або читаю оповідання, думаю, що його можна було б перетворити в книгу. Розкрити вс ... Детальніше
І знову перезапуск збіркиЮрій Запорожець
28.03.2024
Черговий перезапуск саги "Трохи пізніше опівночі". https://arkush.net/book/12924 Цього разу озпові ... Детальніше
Перша спроба зробити буктрейлер до книгиКатерина Тішенська
28.03.2024
Вітаю всіх!) Помітила, що чимало письменників, прагнучи якнайкраще презентувати твір, роблять буктре ... Детальніше
Персонажі "Кола Крові.Покручі"(візуал)Milante Gotham
28.03.2024
Нарешті в мене дійшли руки зробити це, точніше розібратись, як вставляти фотки. На першій Енджел і С ... Детальніше
На Аркуші вже:
10065читачів
112846коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: