проезія
в мене є декілька непоганих віршів
ну, які я сам такими вважаю – тут, поза всякими сумнівами, я не зважаю ні на чию думку
просто хто пише вірші, знає, що відбувається – катарсис
спочатку з'являється передчуття. воно наближається, оточує тебе – наче готуючи відповіді на все, що тебе турбує
отаке в мене ставлення до власної поезії – досить прагматичне! джерело натхнення – це, вочевидь, щось трансцендентне. тому митці – чи не найбільші віряни
просто вони трохи по іншому до цього ставляться: наче вони співавтори. ніякого тобі рабства, повзання на колінах, длубання лобом підлог
але ліпше в цю філософію не лізти – препаровані відчуття навряд чи когось осяять.
знаєте, це як емоційний інтелект – у якого власні закони!
а яке у вас ставлення... до власної поезії?
Коментарі
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Слава Україні, аркушики! 🇺🇦
«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»
Т.Г.Шевченко
... Детальніше