🛰 Конкурс фантастики “Український Hi-Tech”! 🛰

Популярне за місяць

Нові книги

Нові вірші

Думки в дорозі

Голуби, шпаки

на дорогах

Клюють зернятка з того,

що випало з авто

при евакуації.

Налякати вони можуть,

але не знищити Націю.

Все, що зараз кажу

Немов

зайва є інформація.

Чи живий я?

Кладу на зуб

І кусаю всі пальці я.

Живий я.

Ніби живий.

Хоч всі рими відгонять трупами.

Хочеш,

теж розкажи

хибкі думки

словами грубими

***

Хибкий - який не має твердості

...

Роман Коцький

БІЛА ЗАЗДРІСТЬ

Біла заздрість, страшна, чи ні?

Із якого насіння росте?

Де береться вона у .душі,

Щиро вірим, не зла, проте ...

Біла заздрість - блискуча ртуть,

Замість крові у венах тече,

Гріють тіло бажання - є рух,

У шпарині стає бичем.

Дивний стан, як метал рідкий,

Срібні кульки біжать по землі...

Це ж не чорна - старий мотив ,

Сам безпечний, а випари - ні.

...

dracena72Natalka

Одне лиш слово №1. Час

Одне лиш слово “час”- і вмить

В уяві все життя пролетить.

Розкладаємо дні на миті, роки на дні...

“Скажи, навіщо дивні ці ігри мені?”

Не рахуй, не діли, істини не шукай,

Ти для щастя народжений — це пам'ятай!

Час — не стрілок стрімкий марафон,

Що по бездушному циферблату он

Показує нам кожну хвилю життя,

це той шлях, що усім пам'ятать:

де пройти, як не схибити, зрад не зустріть,

бо ж той час не повагом, а миттю летить!

Чи пробували ви в дитинстві спіймати прудку ящірку за хвоста? Егеж, готова закластися, що в 99,9 випадках ви ставали розгубленими власниками цієї частинки тіла, яким підступна тваринка в порятунку життя жертвувала?! Наче ж і лови ваші не минули даремно, “трофей” є, а чому ж таке розчарування охоплювало вразливу дитячу душу?

Так само з часом: абстрактна ніби категорія, але підпорядковується обрахунку, ділиться на століття, роки, години, хвилини, секунди. Тож, може, потрібно по граминці збирати його і пильно роздивлятися до найдрібніших деталей, вишуковуючи лінії розчарування та гніву, щастя та здивування, заклопотаності та цікавості. А спробуй-но “спіймати” його, майне “хвостом” перед розгубленим мисливцем і залишить ні з чим. Стільки поколінь намагались розгадати таїну, як сповільнити час, підкорити собі його біг, що ніби з кожним днем прискорюється за законами усіх відомих прогресій! Але годі тобі, не виходить...

А може, все простіше...

ЩЕ НЕ ЧАС...Скільки таких моментів, коли ми стримувалися нетерпляче і не робили крок вперед. Бо хтось з оточення, мудро повчаючи, чи ми самі з острахом згадували, що нібито не прийшов той час. Кохати, заявляти гордо про себе, танцювати під теплим дощем, насолоджуватися життям. ..Але біда в тому, що ніхто, крім вас, не зможе визначити, коли ж все-таки той загадковий час настане! Тож і пропускаємо, а потім болісно рефлексуємо.

ЗАРАЗ САМЕ ЧАС... Усі вже давно мають сім'ї, народили дитину, зробили кар'єру...Список можна продовжити до безкінечності, бо хтось краще знає, що вже прийшов той самий момент. А може, зовсім не так! Якщо просто жити, на повні груди дихаючи, то все саме прийде в потрібний момент. Саме сьогодні, ось зараз, в цю мить — ти ж добре знаєш сам про це!

НЕ ВСТИГЛИ....Безжалісна пам'ять весь час нагадує: у кожного з нас є мить, коли ми не встигли сказати слова любові, прощення, розуміння. І вже не скажемо, бо ті, хто мав почути щирі зізнання, вже в кращих світах. тож час витягується в миті тянучого болю від безсилля: “Чому ж я тоді не сказала?” А оці болісні відчуття крадуть по шматочках наше життя, вриваються раптово, мучать. Хочете, відкрию секрет? Сказані пошепки оті важливі слова через миті галактик і світів все таки долинуть до своїх адресатів.

Не вимірний він, час, це ми самі, що рухаємося по траєкторії, намагаємося осягнути незбагненне. А істина на поверхні: якщо жити на повні груди, розсіваючи навколо добро, щирість, якщо знайти своє місце у житті, то час буде йти, із цікавістю приглядаючись до тебе і ніби сповільнюючи свій рух. “Ти диви, - думатиме він, - ось яка цікава людинка, яка відчула час. Живи щаслива, мудра моя!”

...

Скочинська Юлія

Німецький клас

Прийшла я туди тоді колись коли почалась війна.

І , як зустрінуть? Як приймуть? Для мене була дивина.

Зайшла я в клас і мене побачили багато багато обличч.

Вони дивились на мене, а я й не знала , що казати. Хотілось піти мені лиш.

Але переживання мої були дарма бо зараз ми клас бо зараз ми друзі і ніяк не принижуть. Клас!

Питають wie geht’s? А кажу gut!

Але закінчиться той час... прийдеться поїхати назад. У дім в Україну я буду щаслива!Але я ніколи не забуду вас!

Мій любий Німецький клас...

Софія Родіна

...

Sofi_Rodinaa

Ніч

Ніч опускається птахом на землю,

крилом розкидає по небу зірки,

і в свою косу темну-претемну

вправно вплітає диво-квітки.

Різні пелюстки мають ті квіти:

білі, червоні та золоті...

Їх заплітати – це вміння велике,

пісню співаючи на самоті:

"Я візьму білі, мов яснії зорі,

людям на сон у косу заплету,

щоб спали спокійно у власному домі,

щоб відігнати усяку біду.

Візьму червоні, мов крапельки крові,

їх заплету на вірну любов.

Бо ж щастя нема, де немає любові,

і зло повертається знову і знов.

Також візьму я і жовтую квітку –

мов сонце яскрава і гарна вона.

Щоб кожен мужчина зустрів свою жінку

й у душах буяла прекрасна весна.

Далі блакитні, мов сни загадкові,

я заплітатиму в чорну косу:

щоб мрії чудові, чарівно-казкові

нарешті збудились від тихого сну".

Та раптом красуня звелася на ноги

й почала входити в домівки людей.

Переступивши будинків пороги,

усіх колисала, мов власних дітей.

Вранішня зірка скотилась на землю,

в небі засяяв сонячний день.

Дівчина квіти сховала в кишеню,

щоб завтра знов заспівати пісень.

(Грудень 2021 р.)

...

Роман Фещак

Нові аудіокниги

Останні оновлення

Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🛰 Конкурс фантастики “Український Hi-Tech”! 🛰
05.08.2022

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Наближається День Незалежності України і, не дивлячись на важкий для всіх нас час, Аркуш хоче продовжити традицію і на честь цього надважливого для кожного українця дня, оголосити конкурс фантастичних оповідань “Український Hi-Tech”! ✊🇺🇦

Будемо писати про наше майбутнє! 💙💛

... Детальніше
Блоги
СайленсЮлія Богута
10.08.2022
Додала до книги два нових розділи) Є що почитати тепер. До книги и є ще ілюстрації. Шукайте в інсті, ... Детальніше
знайомство :3Ann Mayer
09.08.2022
усім тепленький привіт) мене звати Енн Майєр і на Аркуші я вперше. для мене це все ще новинка і я ті ... Детальніше
Відьмина служба підтримки. ПродаЮлія Богута
10.08.2022
Додала новий розділ) Приємного прочитання) https://arkush.net/book/2976 "— Святі пружинки! Це мене щ ... Детальніше
#найулюбленіше: об'єми творівОлександра Буревій
08.08.2022
Нове питання із нашої популярної рубрики :) Розкажіть, які об'єми ви зазвичай читаєте на Аркуші з б ... Детальніше
📡 Оновлення: підсумки тижня 📡Аркуш
08.08.2022

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Список оновлень за тиждень вже чекає на вас 🙂

... Детальніше
Шукаю співадмін_ок для ЛітАктиву!Ліза Маслова
08.08.2022
"Літературні активності" або ж ЛітАктив - це телеграм-канал, в якому весь час публікуються актуальні ... Детальніше
На Аркуші вже:
3535читачів
17194коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: