Просто, щоб пожалітися

Скільки ж мене не було тут! 🥴 І не випадково. Ні, я не покинула аркуш, у жодному разі. Навпаки, відколи я тут, це місце стало куточком затишку та щирості для мене. Особливо ціную своє місце на аркуші після того, що сталося нещодавно 😢
Одного разу з наміром опублікувати вірш, я просто не змогла сюди зайти! Можливо, глюк моєї системи, можливо, ще щось. Але приблизно з місяць зайти сюди не могла. І тільки нещодавно дивом дивним вдалося увійти повторно 🙌🏻. Пропустила деякі конкурси, в яких так хотіла взяти участь 😞, а за травень та червень поезії назбиралося неймовірно багато 🥳. Ноутбук мій мене чомусь досі сюди не пускає, а з нього набагато зручніше блоги писати. Тому пробачте за можливі тофтології.
Ну а поки, буду далі тішити вас поезією. Потрібно надолужити борги 😉