Янгол, який впав з небес

Янгол, який впав з небес

- Так, справи у мене вже йдуть краще. Так, урожай соняшників видався просто відмінним, такі величезні велетні стоять за вікном. І я збираюся випустити нову марку олії, яка... Я... Я передзвоню. – обірвавши телефонний дзвінок, вибіг Богдан зі свого офісу. Хвилину до цієї митті він почув сильний гуркіт і побачив, як щось просто звалилося з неба на його соняшникове поле.

Підбігши до того місця, де лежало щось, що впало, він від несподіванки скрикнув, дивуючись самому собі.

- Ви звідки? Як ви сюди потрапили? Ви живі? Ви хто? — Не чекаючи на відповідь, Богдан одразу схопив дівчину за зап'ястя, намагаючись прослухати пульс. Але пульсу не було. Через це здивування і страх переросли на повний жах.

- Зі мною все в порядку. – почув він. - Я... просто впала.

- Звідки?

Дівчина на це питання спочатку закотила очі в небо, довго вдивляючись у нього, а потім невиразно відповіла:

- З неба, з небес... Ми там трохи посварилися,... я лише не втрималася.

Дівчина все ще лежала на полі, навколо неї було багато зім'ятого місця, ніби впало щось величезне, завдовжки в сім метрів і завширшки в людський зріст. А супутник, що пролітав в цей момент, сфотографував поле, на якому явно виділявся малюнок з пом'ятих рослин, що зображував розкинуті в різні сторони великі крила. Так, маме крила. Чіткі контури великих крил. І тінь на полі була рівно в тому ж місці і тієї ж форми крил величезного птаха.

Через годину дівчина вже розташовувалась у запасній спальні в офісі Богдана, де він запропонував їй душ, вечерю та можливість залишитися на кілька днів, поки не втрясуться її неприємності.

- Вечеря готова. Ви там як? Все в порядку? – турбувався Богдан.

- Так, зараз.

- До речі, я досі не знаю, як Вас звуть.

- Я янгол Таісі.... – сказала Дівчина, виходячи зі спальні, але, побачивши нерозуміння на обличчі Богдана, спробувала вийти з незрозумілої ситуації. - Мене називають Янголом, бо мене звуть... Ян... - Настала невелика пауза. - Я, мабуть, сильно вдарилася головою. Мабуть, не можу згадати своє ім'я... Ах, так, моє ім'я Ангеліна. Тому мене називають Янголом.

- Гарне ім'я. Таке… небесне… Я спочатку злякався за ваш душевний стан, а потім усе зрозумів, коли почув це ім'я. Справді, Ангеліна... як Янгол... Дуже схоже на янгола...

- Можете мене називати на "ти". А як вас звуть?

- Мене також можете… можеш називати на «ти». Я – Богдан.

- Тут добре… дуже… затишно так.

- Залишайся стільки, скільки хочеш, Ангеліно.

- Богдане, ти ж мене абсолютно не знаєш.

- Хороших людей я відчуваю одразу.

- А не людей… їх відчуваєш?

- Я не розумію питання. - Богдан здивовано глянув на свою гостю і додав жартівливо. – Якби ти була, скажімо, не людиною, нічого б не змінилося. Я довіряю своїй інтуїції: вона мені підказує, що переді мною добре створення… хоч би яким воно було… Убік ці жарти та дурниці: а якщо те, а якщо інше…

- Добре. Домовилися.

Близько тижня Ангеліна провела на фермі у Богдана. За цей час Богдан встиг ввести Ангеліну в курс своєї сімейної справи, показати свої поля та розповісти про майбутні проекти.

Якось увечері, коли обидва сиділи біля вікна офісу та пили ароматний чай, Богдан спитав несподівано:

- Ти маєш документи?

– Ні. Ти мені не довіряєш? Правильно. Я знала, що ти сумніваєшся в мені.

- А ти можеш привезти свої документи сюди?

- Я не повернуся додому ніколи. І просити когось із своїх не буду. На мене вдома більше не чекають. Коли мені з'їжджати звідси? Зараз?

- Не переживай. Залишайся стільки, скільки хочеш. У мене є знайомий, який працює в паспортному столі. Він допоможе тобі створити нові документи. Оформить тебе, як потерпілу в пожежі і зі сім'ї, яку втратила. Або ще інше якось таке.

- Навіщо тобі це?

- Щоб ти вийшла за мене заміж.

- І все?

- Ти згодна?

- Згодна на що?

– Вийти за мене? Хочеш? Виходь за мене заміж...

- Добре.

- Це так"?

- Так, це так.

Весілля відбулося за місяць. Все було скромно та таємно, щоб у сусідів та знайомих Богдана не виникало зайвих запитань. Але на подальшу цікавість оточуючих людей:

- Хто ця дівчина з тобою?

Богдан тепер з гордістю відповідав:

- Моя дружина.

Це весілля ознаменувало початок щасливого життя, якого заслуговують навіть вигнані ангели, позбавлені свого безсмертя.

Згодом у Ангеліни з'явився пульс, втома від перенавантаження й перевтоми, можливість народити дитину (якою і скористалася сімейна пара) та багато іншого - все те, що є у звичайних людей.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.