Дурнуваті казки

Жили собі дід та баба. І була в них курка Ряба. Одного дня знесла курка яйце, та не просте, а золоте.

– Діду, поглянь, яке яйце знесла наша курка! – баба із захопленням продемонструвала знахідку.

– Ти вирішила мене крашанкою розіграти? – не розділив бабиних радощів дід.

– Ні! Клянуся! Ось тобі хрест!

– Чим же ти її годувала, що вона так нестись почала?

– Хм… – замислилась баба. – Може вона зʼїла мою золоту сережку, що я на тому тижні загубила?

– Авжеж! Це ж курячий термінатор, що перетравлює навіть метал! – іронізував дід. – Краще засмаж мені яєчню.

– Ні! – баба виказала рішучий протест. – Я дочекаюся, коли з яйця вилупиться золота курка…

– … яка буде срати діамантами, – продовжив дід. – За що мені дісталась така дурепа?!

– Я не дурепа!

– А як ти з незаплідненого яйця збираєшся виростити курку?

– Не знаю! – баба зовсім впала у відчай.

– Дай сюди!

Дід спробував вихопити яйце, але баба висмикнула руку. Ще раз – знову невдача. Аж раптом по бабиній нозі пробігла миша. Баба з переляку підстрибнула і впустила яйце. Воно впало на підлогу і розбилось.

– От і поїв, – сумно констатував дід.

– Тільки про свій шлунок і думаєш! – голосила баба між зітханнями за втраченими прибутками. – Говорила мені мама: «Не виходь за цього йолопа!».

– Та якби не твоя вагітність, я б і не одружився з тобою!

– Не сваріться, – заспокоювала їх курка. – Я вам ще знесу…

– Звісно, знесеш! – гримав на курку голодний дід. – Це єдине, що відтерміновує твоє борщове майбутнє.

– Не смій! – баба схопила курку і пішла геть з хати. – Нічого, у мене ще є друга сережка та пару золотих коронок.

Після цього баба з дідом кілька днів не розмовляли. Курка бабиними зусиллями померла від неправильного харчування, і дід нарешті зміг скуштувати нормального борщу.

Мораль: ось що може трапитись, коли до діда з бабою в село без інтернету привозять міського підлітка, який з нудьги знаходить золоту фарбу для яєць.