Смерть на Флорі або небезпека близьких контактів сьомого ступеня

Пан Кульбабінг напружив жовті пелюстки, надувся, наче повітряна кулька, та пихнув мені в обличчя фіолетовою хмаринкою. Завдяки масці з закріпленим на ній штинофоном я не відчув жодного запаху, але очі відчутно защипало. Стримався від того, щоб потерти їх рукою, бо флоріанці могли сприйняти цей жест за грубість.

Штинофон тим часом переклав аромат від Кульбабінга:

— Раді, що ваші корені торкнулися благословенного ґрунту Флори, пане слідчий поліції Земної Федерації.

Цікаво, чи у флоріанців і справді є відтінки запахів, що призначені для таких понять, як “слідчий”, “поліція” та “Земна Федерація”? А з іншого боку, зрозуміло, що “Кульбабінг” - то теж вигадка штинофона, бо прізвищ у флоріанців, звичайно ж нема, а як словами передаси унікальний аромат, яким вони позначають себе замість прізвищ? Ой не про те я думаю, не про те.

— Я теж дуже радий, пане Головний Садовнику, хоча мою радість дещо псує подія, через яку я тут опинився.

Штинофон переклав мої слова у потрібні запахи й пан Кульбабінг махнув верхніми листками. Певне, цей жест мав означати згоду, а може й те, що Головний Садовник розділяє мою печаль, щодо смерті посла Земної Федерації.

Після недовгої бесіди з Кульбабінгом я нарешті пройшов до заступника посла Кім Чен Мінга. Невисокий сивий кореєць простягнув мені руку та представився. У відповідь представився і я, хоча він і так напевне вже знав моє ім’я та посаду:

— Пуваренко Геркулес Петрович. Старший слідчий поліції Земної Федерації.

— Радий з вами зустрітися, Геркулесе Петровичу — говорив Мінг певне корейською, але чіп-перекладач у моєму внутрішньому вухові миттєво перекладав його мову прямо в мозок, так що мені здавалося наче співбесідник розмовляє зі мною рідною українською.

Такі чіпи зараз встановлюють з народження і вони повністю вивели з ужитку загальноземну мову, якою до того користувалися різні жителі Земної Федерації для спілкування між собою. Вже замалим не сто років, як люди можуть говорити кожен своєю мовою й чудово розуміти один одного.

Ми пройшли до флаєра і той поніс нас над зеленою гладдю Флори.

По дорозі я не розпитував про обставини справи — такі речі краще з’ясовувати вже на місці, але ми обговорили роботу посольства. Звичайно земляни воліли б мати на Флорі велику групу вчених та дипломатів. Все ж таки перша і допоки єдина знайдена у Всесвіті негуманоїдна розумна раса! Але флоріанці обережно йшли на контакт і дозволили зовсім маленький склад посольства: посол Вільям Клінвуд Молодший, він же спеціалізувався у ксенопсихології та культурному обміні, заступник посла Кім Чен Мінг — спеціаліст з техніки та позаземних технологій та лікар Олександра Іванівна Сірко — біолог та ксенолог. Все інше в посольстві виконують роботи.

Як тільки ми опинилися на місці, я познайомився з Сірко. Немолода, але ефектна жінка в скромному білому лікарському халатику.

— Геркулес, трохи дивне ім’я для українця. — приємно посміхнулася мені Олександра.

— Батьки були археологами і дуже полюбляли міфи Древньої Греції. — відповів я.

— Як пройшов ваш політ? — продовжила чемну бесіду лікарка.

— Та як він міг пройти? Політ через гіперпростір був швидким та непомітним. Знаю, що є люди, які погано його переносять, але, я, на щастя, — легко. Потім довелося “повзти” на варп-двигунах, бо вихід з найближчої “червоточини” не так вже й близько до Флори. Тут на вибір можна було заморозити час за допомогою темпостатичного поля або продовжити політ, як звичайний пасажир. Я вибрав другий варіант. Все ж таки летіти залишалося три місяці, а не роки, як інколи буває. Встиг перечитати книги, які давно відкладав — практично всього Хохотюху. Люблю, знаєте, класиків української літератури.

— Я вам прямо заздрю. А мені катастрофічно не вистачає часу на такі речі. Все робота та робота. — сказала Олександра з сумом, але очі її посміхалися.

— Ага. Робота. Мабуть, для мені варто перейти саме до неї. Ведіть мене до кабінету Клінвуда. Ви там зупинили час?

— Так-так. Все за протоколом для подібних випадків, як тільки зафіксувала смерть посла та неможливість його реанімації. Нічого не торкалися, кабінет залишився таким, як на момент знаходження тіла пана Клінвуда.

До нас приєднався Мінг і втрьох ми пройшли до місця смерті посла. Згідно з законом я попередив своїх супутників, що розпочинаю запис і в певний спосіб моргнув оком. Нанокамера, вбудована в нього, розпочала фіксувати офіційну частину розслідування.

— 12 травня 2323 року 18:52 за Земним Часом. Галактика Трикутника, Зоряна система Альфа Кажана, планета Флора, територія посольства Земної Федерації, кабінет пана посла. — казенним тоном сказав я для протоколу. Потім, знову ж таки, як належно, назвав себе та своїх супутників.

Ми зняли темпостатичне поле і я зайшов. Кабінет всім своїм виглядом говорив, що його господар — той ще педант та акуратист.

Великий стіл з червоного дерева був геть порожнім, бо всі потрібні документи та прилади акуратно вишукалися на своїх місцях. Здавалося все було відсортоване за призначенням, розміром та навіть кольором і займало чітко визначене своє місце.

Весь цей строгий порядок та гармонію псувало тіло посла, що лежало біля стола. Бідолаха був весь розпухлий, наче втопленик, очі — вирячені, губи сині, рот широко відкритий.

— Що скажете щодо причин смерті? — спитав я.

— До розтину не беруся нічого стверджувати. На першій погляд асфіксія поки не з’ясованої причини. — відповіла Сірко.

— А чого він такий розпухлий? Чи таким був і за життя? – продовжив питати я.

— Ні, він був середньої статури — не худий та не товстий. Займався спортом. Думаю це результат гострої алергічної реакції чи отруєння. Буду краще знати, коли зроблю біопсію.

Отак, виходить. Отруєння. Ну або алергія. Все ще може бути нещасним випадком.

— Треба визначити час смерті. Особливу увагу при розтині приділіть вмісту шлунка. — сказав я Сірко.

— Чи є дані щодо того, що саме їв та пив пан Клінвуд в той день? — це питання я адресував уже корейцю.

— Не певен, що ми зберігаємо інформацію про те, що готувала кухня більше ніж протягом одної доби. Але я подивлюсь, що можна знайти. — відповів Мінг.

От же ж. Ніхто не подумав, що треба зберегти таку інформацію.

— Добре, а звідки продукти з яких готуються страви на кухні? — спитав я.

— Все доставляється з Землі. Ми трохи вирощуємо овочів на територію посольства, але то скоріше експеримент, який робить пані Сірко, ніж якась значна частина раціону.

Поки роботи вантажити тіло Клінвуда на мобільну платформу, щоб перевезти його в лікарський відсік для аутопсії, я ще раз ретельно оглянув кабінет. І не дарма! Цього разу я помітив маску зі штинофоном під робочим столом. Обережно підняв її рукою в гумовій рукавичці.

— А що тут робить штинофон? Посол приймав в кабінеті флоріанців? — продемонстрував я маску присутнім.

— Ні, для зустрічі з мешканцями Флори у нас окрема секція посольства. Але пан Клінвуд часто віддалено спілкувався з флоріанцями зі свого кабінету. — прояснив Мінг.

— Так штинофон ще й віддалено може працювати? — здивувася я.

— Саме так. Посол, крім основної роботи, ще багато часу витрачав на вивчення культури та психології флоріанців, тому мав контакт з багатьма представниками флоріанського бомонду.

Отакої, я по-новому глянув на чудо техніки. Мало того, що перекладає ароматну мову негуманоїдної цивілізації й навпаки — їм нашу, але ще й на відстані може працювати. А лежав він в незвичайному місці. Не схоже, щоб така людина як Клінвуд впустила б штинофон і забула підняти. Можливо, це останнє, що він тримав у руках.

Я поклав штинофон посла у контейнер для матеріалів слідства. Треба зробити його експертизу.

Відпустив Мінга та Сірко і, вже наодинці, декілька разів неспішно пройшовся по кабінету, але нічого такого, що б могло допомогти справі не знайшов.

Ввечері, у своїй кімнаті, перед сном, я, за старою звичкою, прокручував у голові матеріали справи та обдумував версії.

Найперша — нещасний випадок. Пан Клінвуд з’їв чи випив щось не те, у нього виникла гостра алергічна реакція внаслідок якої він помер. Проти цієї версії той факт, що поруч з тілом не знайдено жодної їжі чи пиття. Чи може бути таке, що людина поснідала, і, за годину-дві, а то й три після цього, виникла алергія? Та ще й така, що посол задихнувся. Навряд. Але треба уточнити у Сірко. Другий момент проти цієї версії — посольство споживало виключно земну їжу і раціон давно не змінювали. Хоча це краще уточнити. Що саме їв Клінвуд перед смертю ми не знаємо, але які продукти були доступні та чи не було чогось незвичного можна узнати.

Далі вже версії з насильницькою смертю. Це пояснює куди поділася їжа, якою отруївся потерпілий — її забрав вбивця.

Хто у нас у колі підозрюваних? Якщо взяти за основу, що посольство добре охороняється та моніториться, то ймовірність того, що вбивця якось пробрався зовні, вкрай невелика. Другий момент — чи є якийсь мотив у флоріанців вбити посла? Чи взагалі у них є таке поняття або традиції? Тут у нас — темний ліс. Тому залишимо версію, що винні місцеві мешканці, на крайній випадок — коли відкинемо інші.

Тож залишається варіант, що вбивця — один з працівників посольства. І тут у нас зовсім маленьке коло підозрюваних: Мінг та Сірко. Який може бути мотив? Ну, по-перше, може бути класичний любовний трикутник: два чоловіки та жінка. Сексуальну орієнтацію посла треба ще уточнити, але принципово це нічого не змінює — трикутник так і так залишається. Мільйони років живе людство, вже просунулося далеко за межі не тільки своєї планети, а й Галактики, але любов, палка пристрасть, ревнощі — все це й досі притаманно нам і є рушійною силою для багатьох наших дій, в тому числі популярним мотивом вбивства.

По-друге — кар’єра. Ці місяці, що минули зі смерті посла його роботу виконував заступник. Кого, як не його, найближчим часом назначать послом? Непоганий мотив! В моїй практиці бували такі вбивці-кар’єристи.

Що ще? Ну і не можна виключати просто якусь образу чи неприязні відносини між людьми. Ці троє вже майже п’ять років разом на планеті, де більше нема людей, одні тільки розумні рослини з незрозумілою нам культурою та логікою. Достатньо часу, щоб назбиралося стільки всього, що один косий погляд чи невдале слово, можуть убити. Треба окремо поговорити з Мінгом та Сірко щодо відносин в посольстві.

Крім мотиву в нас, теоретично, ще є спосіб вбивства — отруєння. Думаю, якщо речовина, яку підсунули Клінвуду, навіть не отруйна сама собою, але викликає таку алергічну реакцію, то це теж можна вважати отруєнням. Отож, кому притаманний такий спосіб вбивства? Скоріше жінкам. До того ж Сірко — лікар, тож може знати які речовини для цього підходять і які з них можуть викликати алергію у посла.

Мінг би скоріше використав якийсь технічний засіб. В польоті б зламався флаєр, чи робот впустив би якусь важку річ Клінвуду на голову тощо.

Через деякий час втома взяла своє, думки почали сповільнюватися та плутатися, очі злипатися і я поринув у сни.

Наступного ранку я отримав результати судмедекспертизи. Як ми і припускали причина смерті — асфіксія через алергічну реакцію організму. Сірко навіть змогла визначити речовину, яка викликала такий фатальний розвиток подій. Якийсь пентаоксомітіцін альдопенелази. Язик можна зламати. Звичайно, якщо брати до уваги версію, що Сірко й отруїла Клінвуда, довіряти її висновкам не можна. З іншого боку, підробити результати судмедекспертизи не так просто — все що робить експерт записується і не може бути непомітно змінено, досить значна частина розтину виконується автоматичними приладами, в роботу яких важко втрутитися, тим більше так, щоб не залишити слідів. Тож поки що будемо вважати її експертизу вірною.

Залишалася ще експертиза маски зі штинофоном. На відміну від аутопсії її я міг провести самостійно за допомогою лабораторії, яку привіз з собою. Я б й судмедексперта з собою прихопив, якби не умова флоріанців, щоб на планеті було не більше трьох людей.

Ще з вечора я завантажив у лабораторію свій поки єдиний матеріал слідства і очікував на результати з хвилини на хвилину. Але чекати довелося аж до обіду. До цього часу я опитав Мінга та Сірко щодо їх взаємовідносин. Нічого особливого не знайшов. Обидва стверджували, що атмосфера в посольстві завжди була дружня та робоча, жодних сварок чи любовних інтрижок. Хіба що Клінвуд останній місяць став трохи дивним: часто замикався у кабінеті, втратив інтерес до спорту, до того завжди спокійний та рівний у спілкуванні, почав демонструвати перепади настрою. Може у нього були якісь неприємні новини з Землі? Варіант самогубства я не розглядав до цього.

Врешті-решт, я отримав експертизу по штинофону. Мене понад усе цікавило чи немає на ньому відбитків пальців, які не належать Клінвуду, але дактилоскопічна експертиза виявила тільки сліди посла. А от технічна експертиза, яку я зробив просто тому, що по протоколу вона входила до повного обстеження приладу, виявила що штинофон був модифікований! Хтось вніс суттєві зміни у його конструкцію.

Я відчув піднесення, як у мисливського пса, що став на слід. Ось вона — зачіпка!

Швидко запустив додаткову експертизу, щоб штучний інтелект лабораторії визначив для чого може бути використані ці модифікації, а також на визначення слідів тої самої речовини, яка викликала алергічну реакцію жертви.

Весь час, поки лабораторія опрацьовувала мої запити, я міряв кроками свою кімнату. До речі, чималенька: двадцять два кроки в ширину та двадцять вісім в довжину. Коли апарат задзеленчав, що означало, що аналіз закінчений, кинувся до екрана.

Так і є! Знайдені сліди пентаоксомітіціна альдопенелази на масці, а модифікація призначена, щоб була змога передавати дані не у вигляді людської мови, а “неперекладеними” — у вигляді тих самих ароматів, що флоріанці використовують у якості мови.

Ось він — спосіб вбивства. Злодій модифікував штинофон, “подзвонив” послу і передав запах, що містив ту саму кляту пентаоксомітіціну альдопенелази. Ще трохи та буду вимовляти її назву без запинки.

Отже, Мінг, який добре знається на техніці наразі переходить на перше місце у списку підозрюваних. Хоча, з іншого боку, чи зміг би він знайти потрібну речовину та знати, що вона може викликати алергію у Клінвуда? Найбільш вірогідною виглядає версія, що кореєць та лікарка діяли разом. Сірко визначала та синтезувала небезпечну речовину, а Мінг забезпечував технічну частину їх операції.

Якщо так, то попав я у те ще зміїне кубло. Певне, “солодка парочка” вже в паніці продумує спосіб прибрати й мене.

Які наступні кроки? Треба визначити хто зв’язувався з послом по штинофону безпосередньо перед смертю. Звичайно, Мінг міг підчистити цю інформацію, але шанс є. Другий момент — можуть бути якісь сліди в технічному відділі, щодо того, хто замовляв зміни в штинофоні. Очевидно, що кореєць, якщо це він, звичайно, не ручками вносив модифікації, а використовував технічні засоби посольства. Можуть залишитися якісь записи у журналі технічного відділу.

До вечора я копався у базах даних штинофоних комунікацій посольства та технічного відділу. Результати збентежили. Версія щодо причетності Мінга та Сірко руйнувалася на очах фактами, які я знайшов.

По-перше, модифікацію штинофона місяць назад замовив сам посол. Звичайно щодо цього є певні сумніви, чи не підробив такі записи у журналі Мінг, але така підробка була б вкрай непростою — я перевірив все включно з низькорівневими логами системи ідентифікації при зверненні до технічного відділу при якому використовувався відбиток пальця посла.

По-друге, схоже, що дзвінки на штинофон всередині посольства неможливі і вся штинофонна комунікація була тільки між людьми та флоріанцями. Якщо подумати, то це цілком логічно. Кому б то було треба всередині посольства віддалено спілкуватися по штинофону? Цікаво, що в останні пару місяців перед смертю посол різко збільшив кількість віддаленого спілкування з флоріанцями. При чому значна кількість розмов, особливо останній місяць, була з одним конкретним флоріанцем. Чи флоріанкою? Я так і не розібрався чи поділяються розумні рослини за статтю. Але ім’я, яким вона була позначена у журналі дзвінків, було жіноче: Ружана Трояндова. Високий майстер аромамистецтва. Я так розумію, щось на зразок нашої поетів.

Я з хвилюванням сидів у спеціальній кімнаті посольства для зустрічі з флоріанцями. Поправив маску зі штинофоном — от-от має зайти Трояндова. Було вкрай непросто організувати розмову з нею. Флоріанське керівництво не бажало йти на співпрацю і, коли вже здавалося нічого не вийде, сама Ружана начебто наполягла на зустрічі.

Вона зайшла та встала навпроти. Висока, струнка. Величезний пурпурний бутон, великі елегантні зелені листки з ажурними краями та здоровенні гострі шипи з червоними, наче у крові, вістрями. Поєднання краси та небезпеки.

Я теж встав. Сидіти в її присутності було якось ніяково.

— Пані Трояндова, дякую, що прийшли до посольства на розмову. — розпочав бесіду я.

— Це мій борг перед Вільямом.

Хм, цікаво, це вона так його назвала сама на ім'я, чи специфіка перекладу штинофона.

— Саме про нього я і хотів би поговорити. Що вас пов’язує з паном послом? За місяць до його смерті я нарахував сорок три комунікації по штинофону між вами. Це більше ніж одна на день. — одразу взяв бика за роги я.

— Вільям, він був чудовою людиною. Тонко відчував відтінки ароматів. Ми багато спілкувалися щодо аромамистецтва. Так жаль, що він відправився у коло переродження. — по ніжній оксамитовій пелюстці Ружани покотилася велика капля прозорої роси, надто схожа на сльозу. Вона м’яко прослідувала вниз до шипу і зависла на його вістрі, на секунду застигла і гучно впала на підлогу переді мною.

— Дуже цікаво. Але обговорювати мистецтво двічі на день … — з деяким сумнівом сказав я. Не знаю, чи передала мою емоцію блідо-жовтувата хмаринка, якою пирхнув мій штинофон у сторону Трояндової.

— Так, ви праві, наші стосунки зайшли далі ніж просто обговорення мистецтва. Вільям зміг знайти такі аромати, які до цього не знаходив жоден флоріанець. — сказала Трояндова.

— Вибачте, я не розумію, що ви маєте на увазі під тим, що стосунки зайшли далі. — уточнив я.

Флоріанка якось розпачливо махнула листками. Взяла невелику паузу і відповіла:

— Вільям казав, що люди називають це коханням. Ми обмінювалися ароматами любові.

Такого розвитку подій я не очікував. Наче блискавка на мене обрушилося прозріння.

— Значить, пан Клінвуд змінив свій штинофон, щоби … — почав я.

— Так, він хотів відчувати справжні аромати нашого кохання, а не людські слова, яким бракує запахів. — закінчила мою думку Трояндова.

Флоріанка дозволила взяти зразок аромату, який вона посилала Клінвуду в той фатальний день. Експертиза, як і очікувалося, знайшла в цьому зразку багато того самого пентаоксомітіціну альдопенелази, який вбив бідолаху посла. Саме її я обговорював з лікаркою.

— Ви розумієте, що то було? — в голосі Сірко відчувалося захоплення, яке зовсім не підходило для ситуації.

— Що ви маєте на увазі? — підняв брову я.

— Це був справжній секс! Саме так флоріанці розмножуються — за допомогою таких любовних ароматів. Крім запаху вони містять багато пилку, якій запліднює партнерів. Звичайно, в тому аромату, що передав штинофон, не було жодного пилку, бо цей апарат не вміє його передавати. Але це був справжній секс на відстані! Секс між людиною та негуманоїдним іншопланетянином. Це — неймовірна подія!

— Яка привела до смерті людини. — перебив я захоплену промову лікарки.

— Так. Тут ви праві. — трохи знітилася Сірко.

— Ну гаразд, а нащо взагалі Клінвуду воно було треба? Чисто науковий інтерес? — поцікавився я.

— Я підозрюю, що любовні аромати флоріанців можуть викликати у людей ейфорію чи щось таке, на кшталт наркотичних речовин. Але це все ще треба дослідити. Тут просто необмежений простір для науки! — знову повернулася до свого захопленого стану Сірко.

Я тим часом заповнював необхідні папери по справі посла. На пункті причини смерті глянув у висновок судмедекспертизи: “асфіксія через гостру алергічну реакцію внаслідок контакту сьомого ступеня”. Що ще за контакт сьомого ступеня?

— Олександра Іванівна, а що оце ви написали у висновку про контакт сьомого ступеня?

— А ви не знаєте? Це за шкалою Гінека, яка була розроблена ще у двадцятому сторіччі. Так звані — близькі контакти, тобто контакти з іншопланетянами та їх різні ступені. Сьомий ступінь — сексуальні стосунки між людиною та іншопланетянином.

— І справді сьомий ступінь в нашому випадку. Дякую.