День Х

Час сплив. Сонечко готувалося прийти у світ. Воно трохи хвилювалося та надіялося на обіцяну допомогу. Декілька нескінченних важких годин і ось світло ріже очі, холодно, незатишно. Янгол, де ж ти?

Колишньому сірому довелося багато зробити, щоб за цей час довести свою готовність самому зустрічати новонароджених. І ще більше – щоб опікуватися саме цим сонечком: світлі інструкції можуть легко стати підручниками з бюрократії.

– Я тут, крихітко, в нас все вийде, – заспокоював блискітку янгол, проте сам не був в цьому впевнений до кінця. Він звично схилився над тім'ячком маляти та видихнув золотаву хмаринку. Але, не встигло сонечко засмутитися, пологовий щось зробив з іскристим серпанком, і той втратив колір. Потім, повільно й обережно янгол обійняв собою хмаринку й почав тьмяніти. Його яскрава сутність поступово заповнювала собою повітряну оболонку поцілунку. Забагато, занадто великий внесок для одного світлого. Але він впорається. Має впоратися. Здається, все: ніжно-жовта зірочка зайняла своє місце. Дитина зробила перший подих, й перед тим, як заплакати наче звичайне немовля, встигла посміхнутися пологовому. Вдалося!

Він підбадьорив малюка теплим дотиком і попрямував в янгольські сфери. Його обриси швидко танули та він не хотів, щоб це помітила новонароджена блискітка. Тобто він. Це був хлопчик.

Тепер варто було зайнятися собою. Хоча він й не уявляв, що саме. Дивувався собі, що не запитав Сірого, був занадто самовпевнений. Може спробувати дістатися до нього? Але потужності на запит вже не вистачало. Є тут хтось??

Неочікувано долинув відгук. Ну звісно! «Нитка ментора», яка все ще пов'язувала його з вчителем-пологовим.

– Стажист, що з тобою? – ввічливо і холодно дійшло питання.

– Витратився, – подужав один дотик енергії сірий. Це вартувало йому втрати світіння ще на один тон.

«Диви, як мені щастить» – торкнулася чужа думка до колишнього сірого.

– Це що був сарказм? – щиро здивувався він і відчув як знов гаряче розпалюється янгольська сутність. Пологовий поділився іскрою.

– А ти розраховував, що знов тільки я буду покараний? Дзуськи.

– Ти не будеш покараний.

– З чого б мені таке потурання? І з чого ти такий радий? Смішно козі, що реп'ях на нозі?

– Тебе не покарають, тому що ти тепер Сірий. Як і я.

– Я знаю. Перший Згаслий попередив.

– Й ти все одно..? Дякую.

– Ну все, годі. Тепер ти головний, розповідай що мені робити. І про своє «дякую» не забудь.

– Хиба янголи здатні щось забути?

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.