Зміст
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 3

    Кравець вийшов зі своєї квартири, коли годинник кричав йому, що він запізнюється, однак цього Григорій не брав до уваги, бо знав, що більшість дівчат часто приходить невчасно. Тому повільно тягнувся до місця зустрічі.

    У нього був поганий настрій. Він нікуди не хотів йти. Також чоловіку набридав колючий біль у голові. Останній там робив хаос та змішував думки. В результаті сіроокий хотів скоріше прийти додому, задерти ноги та потягувати темне пиво, бо світле ніколи не любив.

    Утім коли він прибув до кафе, яке назвала Ліда, то на його обличчя впало здивування, а біль пройшов. За столиком біля вікна сиділа чарівна дівчина. На її голові красувався темний капелюх зі широкими полями та великим білим бантиком. Одягнена вона була у довгу світлу сукню з мережива.

    Григорій, який не очікував таке побачити, боязко підійшов до неї та запитав:

    - Ліда?

    Вона підняла свою голову. На Кравця дивилося миле дівоче обличчя. Її природна краса світилася чарівними вогнями. Ця білявка виглядала дуже незвично. На ній не спостерігалося ніякого макіяжу, а його і не потрібно було, адже він би тільки псував її неймовірну зовнішність.

    - Вітаю, - промовила чітко вона.

    - Вибач, що запізнився, - сів він на стілець та заглядав у її глибокі блакитні очі.

    - Мені головне, що ти прийшов.

    Григорій не відповів. Чоловік не міг надивитися на її незвичний вигляд. Йому здалося, що вона з якогось далекого минулого, адже він тільки в книжках бачив, щоб дівчата носили капелюхи та такі сукні з корсетом.

    - Сьогодні доволі гарна погода, - проказала Ліда.

    - Так, - кліпнув очима Кравець та продовжив. - Може щось замовимо?

    - Я б не відмовилася від зеленого чаю, - пролунав приємний голос дівчини.

    Через десять хвилин офіціант приніс їхнє замовлення, яке було розлито по білих порцелянових чашках. Весь цей час Григорій розмовляв зі своєю новою знайомою, яка була доволі освіченою. Також він не міг надивуватися її стилю. Він ніколи такого не зрів, бо сучасні дівчата натягали на себе часто недоречні речі та думали, що це гарно, а ось Ліда зовсім була не з того тіста. Її тендітності могли заздрити найкращі балерини, а вихованості - члени королівських родин.

    - Я думаю, що варто прогулятися, - запропонувала дівчина, коли Григорій допив чай.

    - Гарна ідея, - погодився чоловік та зиркнув на її чашку, яка була повна, втім нічого не сказав. Йому не дали це зробити очі дівчини.

    На вулиці ще більше пахло весною. Григорій навіть став відчувати цей тонкий аромат - він був щасливий. Таємнича незнайомка підкорила його серце. Він дивився на її обличчя. Вона була схожа на Марлен Дітріх, але мала м'якіші риси обличчя.

    Григорій та Ліда гуляли. Кравець розповідав про свою роботу, захоплення, навіть починав згадувати дитинство, а його співрозмовниця таємничо мовчала. Вона загадково йшла, підіймаючи сукню, яка ледь торкалася землі.

    Так пройшов зненацька день. Сонце зайшло за горизонт, затих вітер, а бджоли, які гуділи над деревами, що ще цвіли, полетіли до вуликів.

    - Думаю, що нам варто прощатися, - промовила Лідія.

    - Так, - сумно сказав Григорій. - Дякую тобі за день. Тебе провести додому?

    - Ні, - усміхнулася вона, скинувши з себе капелюх, яке ховало під собою золотаве кучеряве волосся, що було гарно зібрано на потилиці.

    - Ти впевнена?

    - Так, - відповіла вона.

    - Гаразд...

    - Може наступного тижденя також зустрінемося? - запропонувала вона.

    - Це гарна ідея, - зрадів чоловік, який дуже цього хотів.

    У відповідь Ліда усміхнулася, а потім якось схвильовано зиркнула на нього своїми блакитними колодязями та знову одягнула капелюх.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Наталія Ковган
    31.05.2023 21:53
    До частини "3"
    Григорій таки наважився прийти на побачення. І певне, не пошкодував. Бо співрозмовниця виявилася неймовірне чарівною та милою. Чоловік вперше за довгий час відчув себе щасливим. І дуже красиво описано почуття у весняну годину. Бо весна дійсно наштовхує на думку, що час полюбити та бути щасливим. От тільки дуже мовчазна ця дівчина. Враження, наче вона відбуває час та хоче чогось конкретного. Але закоханий Григорій цього не відчуває. Мабуть вперше чоловік полюбив ось так з першого погляду. Інколи кохання може накрити саме так. Дякую вам за цю главу. До речі зустріти дівчину у довгій сукні дійсно незвично, але у наш час ходять як забажають.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Єва Басіста
    01.06.2023 03:02
    До частини "3"
    Дякую за коментар) Поки Григорій нічого не помічає, але Ліда не така проста дівчина, як здається
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше