Зміст
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 4

    Григорій став сам не свій. Після побачення він викинув свій сум та вічне незадоволення усім. Чоловік вперше за багато років відчув, що життя дійсно яскраве, а не сіре та лячне, як стіна концтабору, де кожного дня розстрілюють ледь живих людей.

    Зміну його стану помітили усі. Зокрема, товариш Кравця - Костянтин.

    - Що з тобою? - питався він під час обідньої перерви у понеділок.

    - А що не так? - кліпав очима сіроокий, колупаючись виделкою у тарілці.

    - Щось ти сильно позитивний. Де подівся той Григорій, який вічно журливий?

    - Десь, - усміхнувся сіроокий.

    - Я чогось не знаю? - горіли каштанові очі друга цікавістю. - Давай розповідай.

    - Сходив на здибанку в суботу.

    - Із ким?

    - Її звати Лідія.

    - Ого, а де ти вже знайшов дівчину?

    - Вона сама написала мені в соціальних мережах.

    - І хоч гарна?

    - Не те слово. Наче самі янголи ліпили її обличчя та фігуру...

    - Та, перебільшуєш, - усміхнувся він. - Покажи фото.

    - Нема.

    - А світлина на аватарці?

    - Там нічого не стоїть.

    - Хм, - засмутився Костя та відкинувся на стілець. Йому здавалося, що його обманювали.

    - Але звісно одягається дивно.

    - То як?

    - Мереживна довга сукня з корсетом та капелюх.

    - Може такий стиль, - здвинув плечима товариш. - Зараз кожен собі ходить, як хоче.

    - Це да, але Ліда неймовірна, - промовив Григорій, який представляв дівчину перед собою. – І в суботу знову зустрінемося.

    - Ну бажаю тобі успіху, бо скільки років не можна бути самому. Хто його знає, можливо, вона твоя друга половина.

    - Надіюся, - відказав Григорій.

    Наступні чотири дні тягнулися неймовірно довго. Гриша дуже чекав суботи, але його хвилювало те, що Лідія особливо не хотіла спілкуватися вечорами. Вона говорила, що мала якість справи. Кравець вірив цьому, але він хотів контакту з нею.

    Утім вибору у нього не було. Щоб раніше настав день, коли він знову зможе побачити її сині колодязі, то чоловік лягав спати одразу після роботи. Але така зміна режиму зумовила, те що Григорій прокидався о п'ятій ранку та до сьомої сидів на балконі, де слухав спів пташок, чув шум річки Тетерів та спостерігав за сходом сонця. Він хотів проводити такі ранки у компанії Ліди, якою просто марив.

    Нарешті настав вечір п'ятниці, та йому написала білявка.

    - Ти не проти, якщо ми зустрінемося за містом? Бо якось набрид цей міський гамір. Хочеться природи. Подихати свіжим повітрям...

    - Я не проти. Це дуже гарна ідея, - надрукував таку відповідь чоловік.

    - Я рада, що ти погодився. Зараз напишу адрес.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Наталія Ковган
    01.06.2023 23:28
    До частини "4"
    Григорій закохався та відчуває піднесення. Таке часто трапляється, коли просто живеш думкою про зустріч з коханою людиною. Але разом з тим, чи не занадто він поспішає? Дівчина нічого про себе не розповідає, вдягається дивно, кличе за місто. Мені чомусь здається, що мало хто зараз ходить у довгих сукнях із корсетом. До речі, не представляю, як можна вставати о 5 годині ранку. Але разом з тим, є тут своя чарівність. Бо дійсно можна послухати спів пташок та насолодитися тишею. Поглянемо, як пройде побачення у чоловіка. Дякую за главу.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Єва Басіста
    02.06.2023 01:51
    До частини "4"
    Дякую за коментар) Григорій закохався та не бачить недоліків. Вважає Ліду ідеальною, але наступне побачення все прояснить До речі, це оповідання писалося на конкурс, але його чогось не прийняли:( Я також не уявляю, як так можна рано вставати...
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше