Зміст
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 5

    Григорій стояв на місці зустрічі. Ліворуч біля нього шепотіло озеро, яке під променями сонця переливалося різними кольорами. Праворуч причаївся ліс. Він дихав на сіроокого вологою та запахом хвої.

    А прямо за спиною чоловіка знаходився розвалений дерев'яний будинок, який вже поріс зеленим мохом та робив його казковим.

    Спочатку Григорія лякало це місце, але потім він став думати про Лідію, і все жахання, що вирувало у ньому, кудись зникло.

    Його очі дивилися на водойму. Блакитна вода спокійно лежала, тільки час від часу створювали хвилі жаби, які скрекотали, та риби, що з невідомих причин виплигували на повітря. Також не давали спокою озеру видри, які розрізали його дзеркальну гладь.

    На це можна було дивитися вічно, але тут з'явилася Лідія. Коли Григорій почув її голос, то його сколихнули хвилювання та радість. Нарешті він знову бачив дівчину.

    Ліда не змінила своє вбрання від минулої зустрічі. Все те саме, але тільки сьогодні дівчина не одягнула довгих оксамитових рукавиць, що ховали її бліді руки.

    - Привіт, - усміхнулася вона. Сьогодні її вуста були не такими яскравими, але це їх не псувало.

    - Привіт, я дуже радий тебе бачити, - сказав Кравець. - Дуже чекав нашої зустрічі.

    - І я чекала.

    - Пройдемося? - запропонував чоловік.

    - Так, - погодилася вона.

    Григорій хотів скористатися моментом та взяти її за руку, але білявка помітила його намагання та відступила в сторону.

    - Ще не час. Я дам тобі знак, коли ти зможеш це зробити.

    Чоловік зашарівся. Він став відчувати себе ніяково.

    - Вибач, - промовив Гриша.

    - Все добре, - усміхнулася вона.

    Ліда та Григорій пішли. Їхні ноги повільно ступали на вогку землю, а ґрунтова стежина заводила молодих людей глибоко в ліс, де спочатку співали пташки, а потім вони стихли. Навкруги пустився дивний сизий туман, а дерева перестали бути привітними, втім стежка вела далі.

    Григорій не помічав цього. Всі думки в нього були про Лідію. Він насолоджувався її голосом та запахом. Чоловік дійсно ніколи такого не відчував.

    - Ми прийшли, - сказала різко Ліда.

    Вони стояли на невеликій галявині, що ховалася в серці лісу. Вона була покрита мохом та річковою рослинністю, що говорило одне - попереду болото.

    - Колись тут було маленьке озеро, - пролунав її голос.

    - Мабуть, - погодився Григорій.

    - Я його пам'ятаю, - далі сказала вона. - Воно було глибоким, та я в ньому купалася.

    - Тебе батьки в дитинстві відпускали в такий густий ліс?

    - Чому в дитинстві? - усміхнулася вона. - Вже дорослою я сюди ходила...

    - Чекай, але тут болото мінімум років десять, ти не могла...

    - Могла, - урвала дівчина дивлячись на нього своїми неймовірними очима. - Візьми мене за руку.

    Григорій спантеличено зиркав на неї, але виконав її прохання, втім йому не вдалося це зробити. Він наче хапався за повітря.

    - Я нічого не розумію. Як це?

    У відповідь Ліда усміхнулася, а потім з її очей покотилися великі сльози. Настав час усе розповісти.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Наталія Ковган
    03.06.2023 17:40
    До частини "5"
    Авторе, ну навіщо ж так? На самому цікавому місці! Але знаєте, ця глава, хоча і невелика, але дуже особливо передає деякі речі. Перша - це закоханість Гриші. Ну чоловік "уклепався" по самі вуха, навіть до небезпечності. Він не помічає, що дівчина приходить в одному і тому ж вбранні, що вона його покликала у небезпечне місце, що вона не говорить, куди вони йдуть. Пригадався "Габло" з його розкішними лісами. Але чоловік настільки закоханий. що йому на все начхати. Навіть якщо тут би зараз виникли бандити та почали б його різати на шматки. він би до останнього дивився б на дівчину. Друге - це біль Ліди. Він дуже сильно відчувається, мені як читачу захотілося плакати. Вона пригадала, якою щасливою була, і найголовніше те, що це щастя вже ніколи не повернеться. Ніколи цього не буде. Зовсім юна та безахисна вона втратила найцінніше. Третє - це атмосфера лісу. У вас це прекрасно виходить, бо ви передаєте красу разом з моторошністю. От реально є у лісовій місцевості, щось неймовірне прекрасне, але разом з тим небезпечне. Ніколи не можеш знати, що тебе чекає за деревом: пухнастий зайчик чи маніяк з ножем. Я дуже чекаю далі. Ліда хоче розповісти правду і не дарма вибрала для цього саме Григорія. От тільки певне, буде в чоловіка розбите серце.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Єва Басіста
    03.06.2023 20:42
    До частини "5"
    Хочеться тримати інтригу до кінця.... Ваша правда, нема нічого чарівнішого за ліс. Він чарує Григорій дійсно закохався у Ліду дуже сильно, що аж нічого не помічає - та сама сукня, хмурні пейзажі та інше... На жаль, правда дуже сильно його засмутить. Завтра вийде дві фінальний глави, але вже після обіду + і чорна грань буде також у той час
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше