Вибрики долі

***

Дивитися у очі голоперсій

Не легше ніж дістатись виднокраю.

Покірний раб невидимих перверсій,

Де тіло й розум різного благають.

На перший погляд - хтивий легкобит,

Що пристрасті задарма віддається.

Та сором тисне, як блакитний кит,

Що оселився десь в районі серця.

Застрягло дихання напівдорозі вгору.

То винні пахощі чи підступи кураре?

Чи вигини звабливі в полі зору?

О, хоч би не здимі́ла як примара.

Вервечкою страхи повзуть по тілу:

Чи вчасно це, наосліп, за бажанням...?

Долонями тихцем повіки вкрила.

Все стиснулось всередині - реальна!