Питання
Якийсь час після закінчення розповіді Івана, всі сиділи в тишині. Хтось серйозно роздумував над почутим, а хтось вирішив, що це черговий дурний міф про той інцидент, тому вже давно поринув у власні думки.
- Якщо ж вони мали настільки розвинений нюх, - зрештою порушила тишу Марина, - то як же вони не винюхали їх двох у тій ямі за всю ніч?
- Я не можу сказати точно. Може їхні запахи змішалися з осіннім листям, а може їм просто пощастило. Все-таки на тому святі зібралося понад 200 гостей, а тварюк було всього 10, - відповів Іван, дивлячись суворим поглядом.
- Тай взагалі, ми не так вже й довго йшли до цієї печери. Невже місцеві в той час нічого не чули про будівництво цілої лабораторії? – підхопив сумніви Максим.
- Тай населення було значно меншим, плітки поширювалися значно швидше, - додала Поліна.
Іван відкинувся назад та почав оцінювати обличчя підлітків. Для них це була чергова гра, знайди невідповідності у сюжеті, якою вони забавлялися інколи переглядаючи старі фільми.
- А я й не казав вам, що розповім з 100-відсотковою точністю, що тоді тут було. Це лише те, як все бачила і запам’ятала моя бабуся. Ні більше, ні менше. Вона вважає, що цю історію мають пам’ятати, тому я вам її розповів, - відрізав Іван.
Підлітки переглянулися між собою, неначе з’ясовували телепатично, чи треба далі грати у ту гру. Зненацька Іван відчув, що хтось поклав йому руку на плече.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!