Нерозкриті вбивства

Лісоруб із Нового Орлеана – псевдонім серійного вбивці, що діяв з травня 1918 по жовтень 1919 року, а можливо й до 1912. Вибивав двері будинків жертв сокирою, а потім нею ж і вбивав. Всього на його рахунку вісім смертей та декілька постраждалих.

Цікаві факти:

o Газети писали, що вбивства були організовані мафією, а не однією людиною;

o Багатьом здавалося, що Лісоруб надихався Джеком Різником;

o Писав листи до газет де говорив про свої наступні вбивства та казав, що він зовсім не людина, а демон з пекла;

o Лист, написаний 13 березня 1919 року опублікували в газеті. Там писалося, що 19 березня через 15 хвилин після півночі Лісоруб скоїть новий злочин. Але він пообіцяв, що не буде чіпати тих, хто в цю ніч слухатиме джаз. Тому на вулицях і в домівках грав саме він. Тієї ночі жодного вбивства не відбулось. Деякі сміливці навіть відповідали маніяку, запрошуючи його до себе в гості та обіцяючи відчинити вікна, аби не довелось ламати двері.

Лист від Лісоруба:

Вельмишановні смертні,

Вони мене не спіймали та й ніколи не спіймають. Вони ніколи мене не бачили, я є більш невидимий, ніж ефір довкола вашої землі. Я не людська істота, я — дух та демон зі спекотного пекла. Я — той, кого ви, жителі Орлеану, та ваша дурнувата поліція, називаєте Лісорубом. Поки я бачитиму результат, я вимагатиму нових жертв та приходитиму по їхні душі. Я єдиний знаю, хто ними стане. Я не залишу жодного доказу, окрім кривавої сокири, забрудненої кров'ю та мозком того, кого я відішлю скласти мені компанію.

Якщо маєте бажання, то можете сказати поліції бути обачнішими та не дратувати мене. Звичайно ж, я розсудливий дух. Я не робив злочинів таким чином, як це показує поліція. Фактично, вони настільки тупі, що забавляють не тільки мене, але і Його Величність Сатану, Франца Йозефа та інших. Але скажіть їм остерігатися, скажіть їм, нехай не намагаються зрозуміти хто я, бо тоді їм було б краще не народжуватися, аніж накликати на себе гнів Лісоруба! Я не думаю, що варто переживати, бо я переконаний в тому, що поліція завжди користується шахрайськими методами, як це робилося в минулому. Вони розумні та знають, як позбутися небезпеки.

Безперечно, ви, орлеанці, думаєте про мене, як про найгіршого вбивцю, так насправді і є, але я можу бути гіршим, якщо забажаю. Якби захотів, я б приходив до вашого міста щоночі, вирізав би тисячі ваших найкращих містян, якби я був у ближчих стосунках з Ангелом Смерті. Тепер, аби бути точнішим, о 12:15 (за земним часом) увечері наступного вівторка я збираюся прогулятись Новим Орлеаном. У моєму нескінченному милосерді я хочу зробити вашим людям невелику пропозицію. От вона: Я дуже люблю джаз, тож я присягаюся всіма дияволами підземелля, що не нападатиму на тих людей, які будуть слухати джаз у будь-якому домі та будь-якого виконавця в той час. Якщо всі будуть слухати джаз – це буде найкращим для вас. Єдине ви знаєте певно, ті хто не будуть слухати джаз, дістануть сокиру.

Що ж, через те, що мені вже холодно і я прагну тепла рідного Тартару, зараз я маю покинути ваш земний дім, тож закінчую свого листа. Сподіваюсь, що ви опублікуєте його, що було б на краще для вас. Таким чином, я був, є та буду найгіршим духом, який коли-небудь існував чи то в реальності, чи у фантазії.

Лісоруб

Жертви:

Джозеф Маджіо та його дружина Кетрін. 22 травня 1918 року на подружжя напав Лісоруб у їхньому ж будинку. Джозефа та Кетрін знайшли брати Джозефа – Ендрю та Джейк. Вони обоє прокинулись від звуків близько 4 ранку, що долинали зі спальні Джозефа та Кетрін, яка знаходилась поруч. Постукавши об стіну ніякої відповіді не почулось, тому брати вирішили відвідати пару. Двері в спальню були зламані, поруч з ними лежало долото. Ліжко було повністю залите кров’ю, чоловік ще був живим, а Кетрін померла. Її було вбито бритвою Ендрю, яку той приніс з перукарні аби полагодити. Джозефа вдарили сокирою, але ще до прибуття поліції він сконав. Коли офіцер прибув на місце злочину, виявив долото, сокиру, бритву та купу чоловічого одягу у ванній. За допомогою судмедекспертизи вдалося встановити, що смерть Кетрін настала між 2 і 3 ночі, а сусіди кажуть, що бачили Джозефа на ґанку о 2. Двох братів було одразу ж заарештовано як підозрюваних у справі. Джейка було звільнено майже одразу, а ось Ендрю допитували й допитували. Через те, що бритва була інструментом вбивства Кетрін він став головним підозрюваним, але через декілька діб його звільнили через брак доказів.

Луї Боссумер та Енні Гарріет Лов. 6 червня 1918 року на них було вчинено напад, Луї вдалося вижити, але його дружина Енні померла у лікарні через місяць. Злочин побачив Джон Занце, який приїхав до сімейної крамниці Луї, аби привезти товар. На його подив двері до крамниці були досі зачинені, тоді Джон зайшов через задні двері. Йому відчинив Луї в крові, мовчки показавши пальцем на спальню, де була ще жива Енні. Джон відразу ж викликав поліцію. Детективи знайшли сокиру та долото. Коли прибула поліція, Енні сказала, що на неї напав сам Луї, його було заарештовано. Через деякий час, після того, як Лісоруб скоїв своє наступне вбивство Луї випустили.

5 серпня 1918 року Лісоруб напав на молоду вагітну жінку – Едвард Шнайдер. Вона встигла прокинутись за секунду до того, як би на її голову опустилась сокира. Жінка кричала, тому до неї збіглись сусіди. У пані Шнайдер не вистарчало декількох зубів та була рана від сокири на голові.

Джозеф Романо – італійський бакалійник. Його було вбито 10 серпня 1918 року. Він жив разом зі своїми племінницями Полін та Мері. На світанку 10 числа Полін прокинулась від дивних звуків, схожих на удари, що доносились з кімнати дядька. Коли дівчинка сіла на ліжко й оглянула кімнату, то побачила силует, що дуже швидко пронісся повз, немов вилетів з кімнати на крилах. Поборовши страх сестри зайшли до кімнати дядька і застали його ледь живим, вся його кімната була у крові. Джозеф тільки й зміг сказати, що не знає, хто з ним таке зробив, а потім помер дорогою до лікарні. Як спосіб вбивства знову було використано сокиру.

Чарльз Кортімільї, його дружина Розі та донька Мері. Лісоруб напав на них 10 березня 1919 року, на той момент вони проживали у передмісті Нового Орлеана – Грента. Мері загинула відразу після удару сокирою, Чарльз помер трохи пізніше, а Розі вдалось вижити. Коли Лісоруб напав, Розі закричала і просила про допомогу, на крики прибіг сусід Орландо. Він застав Розі з мертвою донькою на руках, поруч з нею лежало тіло Чарльза, який ще дихав, а у самої жінки була розбита голова. Коли прибула поліція, Розі звинуватила у нападі двох синів Орландо, через що одного засудили до довічного ув’язнення, а іншого до смертної кари. За словами деяких детективів Чарльз розлучився з дружиною та навіть свідчив у підтримку синам Орландо. Також у певних джерелах є інформація, що спочатку Розі звинувачувала свого чоловіка у нападі. Пізніше, під час перебігу віспи Розі зізналась, що несправедливо звинуватила синів Орландо, тому живого хлопця відпустили на волю. Після одужання жінка зайнялась проституцією і невдовзі була заарештована.

10 серпня 1919 року на Стіва Бока напав Лісоруб в його будинку. Він завдав декілька ударів сокирою по голові чоловіка, але Стіву все ж вдалось вижити. Він зрештою дійшов до свого друга, який жив за пів кварталу, той обробив рани та викликав поліцію. Стівен Бок не зміг надати жодних свідчень по справі.

На Сару Ломенн Лісоруб напав 3 вересня 1919 року. Він забрався до її будинку через вікно, але, що дивно сокиру було знайдено не у будинку, а на газоні перед ним. Їй вдалось вижити, але так само як і попередній жертві не вдалось надати жодних корисних свідчень.

Майкл Пепітон, якого вбили 27 жовтня 1919 року – остання жертва Лісоруба. Все сталося на світанку, дружина Майкла спала в іншій кімнаті з 6 дітьми, як почула звуки боротьби з кімнати чоловіка. Тоді вона пішла до нього аби перевірити, що сталось і наштовхнулась на невідомого чоловіка, що вибігав з кімнати. Увійшовши всередину місіс Пепітон побачила закривавлене тіло Майкла та сокиру. Коли поліція приїхала, то виявила, що до будинку пробрались таким же способом, як і раніше. На допиті дружина Майкла сказала, що побачила не одного, а двох великих чоловіків.

Підозрюваний:

Джозеф Момфр, якого нібито застрілила дружина останньої жертви Лісоруба. Так припускає Колін Вілсон - детектив, але Майкл Ньютон під час активного дослідження справи не знайшов ніякого чоловіка на ім’я Джозеф Момфр. Єдине, що вдалось виявити – це те, що у 1912 році в газеті було згадано вбивство італійської сімейної пари. Також у газеті фігурувало прізвище Момфр.