«АТБ» та свято Довгої ночі

У двері тричі постукали. Нарешті! Дарця спішно кинула сервування столу та стрімголов кинулася зустрічати дорогих гостей.

Українські відьми збирались раз на 20 років. Класичні шабаші залишились в прадавньому минулому, але розмах святкування залишився без змін. Буде весело! На порозі стояли усміхнені подруги.

— Даринко! Рада бачити! — першою в хату забігла руда Оксана з букетом польових квітів. Наймолодша.

— Хай, подружко! — обіймала хазяйку Ганнуся в дірявих рожевих скінні. З Дарцею вони були майже однолітками, обом близько 130 років.

— Чи будуть тут сьогодні пригощати? — щиро посміхаючись, ввалилася у двері Уляна, найстарша та наймогутніша серед компанії. — Задля свята зробила навіть нову зачіску. Як тобі?

Уляна кокетливо трясла висвітленим чубчиком на радикальній стрижці. Не кожна жінка під 180 зважиться на такі експерименти. Але відьма мала чудовий вигляд.

Весело розсілися за столом. Дарина пригощала грибною юшкою зі строчків, книшами з вепрячим салом, шпундрою з телятиною, маринованими лисичками й медовими шуліками з маком та афинами. Розлили по келихах домашнє вино.

— Будьмо, дівчата! — коротко промовила хазяйка й надпила зі своєї чари.

Щось сталося… Подруги враз замовкли та уважно подивились на Дарину. Уляна закривилася, від чого стала одразу виглядати на всі 100, й демонстративно виплюнула вино убік.

— Це що за лайно? З чого це питво?

— Ну, припустимо, з лохини…

Очі присутніх широко розкрилися, Оксана зойкнула й прикрила рота руками.

— Хммм… порушення стандартів неприпустимо! Про що ти думала? Я 20 років чекала нагоди випити вина з козячої волошки, а ти мені лохину якусь. — Уляна знову ображено закривилася.

— Легко вам казати. А де брати ту козячу волошку? Війна вже 8 років йде… Ніде вона більш не росте, дідько б її взяв. Тільки в Криму.

— А ми тобі нащо? Разом би щось вигадали. Ух, молодь…

Напружена тиша запанувала за столом.

— Ну, ок, дівчата. Свята це нам не зіпсує. Ану, Дарця, кажи: «Сільпо», «АТБ» поряд є?

— «АТБ» за 500 метрів від мене… — Дарина геть нічого не розуміла.

— Підходить! — хитрі вогники забігали в блакитних очах Уляни. — Дай-но мені кримського піску. Сподіваюсь, не закінчився ще?

— Є! На поличці біля тебе, поряд зі слобожанським. Бачиш?

— Бачу. Оксанко, взувайся, зі мною підеш. — Уляна схопила мішечок з піском й риссю опинилась у коридорі, натягуючи жовті лофери. — Ми скоро. Не сумувати, розважатись. Дарця, музику хоч увімкни.

Двері за відьмами зачинилися. Дарина запропонувала Ганні чаю з кропиви та звіробою та увімкнула ноутбук. За хвилину заграла пісня:

«Уночі осінній виє вітер,

На болоті сич старий кричить…»

Дівчата з нетерпінням чекали подруг та добрих новин.

***

В «АТБ» Уляна цілеспрямовано вела Оксану до полиць з винами. Дівчина стурбовано озиралась та не сміла сказати ані слова.

— Оце підходить ідеально. І недорого. Для ЗСУ більше залишиться. — Уляна виклала у кошик 10 літрових «Тетра Пак» з вином «Розумний вибір», обережно сипнула туди трохи піску з мішечка і взялася тихо шепотіти заклинання.

Працівниця залу ввічливо поцікавилася, чи не потрібна двом дивним жіночкам допомога.

— Все добре, ні. Зараз подруга телефоном поговорить і йдемо на касу. Родичі з-за кордону телефонують якраз. — Оксана майже невимушено посміхнулась.

Справу було зроблено. Касир та люди у черзі уважно роздивлялися двох стильних жінок, що платили золотою карткою за купу дешевого вина і весело розмовляли.

Свято повернулось в затишну квартиру Дарини. З ноутбука грала Witch's Spell від AC/DC, де співалось щось про зілля, чари, леопарда і, навіть, акулу. Жінки за столом весело сміялися, пили смачнюще вино з козячої волошки, на пачках з яким був намальований виноград, пригощались наїдками.

***

Старий годинник на стіні пробив одинадцяту годину ночі.

— Час готуватись до основної частини. — Мовила Ганна.

Відьми швиденько встали в центрі зали й взялися за руки. Одночасно почали повторювати заклинання, що складалося лише з одного речення. Але промовити його було важливо 40 разів поспіль. «Чорні маги-вершниці призивають братів своїх на Свято Довгої ночі» — зашепотіли подруги в унісон.

— Стоп. Чому ви кажете «маги»? — Перервала дійство Уляна.

— В якому сенсі? А як треба? — Викотила великі очі з довгими стрілками Ганна.

— Так правопис же змінився ще 2019-го! Магеси ми. Магеси-вершниці.

— Що за дурня, ніколи ми так не звалися! — спалахнула Дарця, а за нею й Оксана.

— Дівчата, ми ж українки. Повинні поважати не тільки минуле, а й правила сьогодення. Так би мовити, в ногу з часом йти, — правила своє Уляна.

Час швидко минав, тож, після короткої наради було вирішено спробувати з «магесами», а вже як не вийде — швиденько промовити заклинання на старий лад. Новий правопис діяв. Один за одним крізь сивий туман в кімнаті з’явилися нові гості. Спочатку поважний Лісовий дух Зел в «кікіморі», потім худорлявий та високий Упир Павло в стильному плащі на мембранній основі, останнім навідався Водяни́к Грицько, при собі мав яскраву блакитну парасолю з тефлоновим покриттям.

— Думали вже без свята залишимось. Що так довго, дівчатка? Пів на дванадцяту! — забубонів старий Зел. Він годився у батьки навіть Уляні.

Чоловік скинув «кікімору», поставши перед всіма у чорних джинсах-момах та білому гуді з написом Black Sabbath.

Подруги-відьми посадили за стіл вельмишановних колег, а самі розійшлися хто куди, натиратися саморобними мазями з дурману, м’яти та беладони. За кілька хвилин Дарця винесла 4 новеньких мітли з пластику: дві рожевих, дві зелених. Аромат свіжої м’яти наповнив приміщення, коли Ганна, Уляна та Оксана теж вийшли до зали.

— Всі готові, рідненькі? — підморгнула Уляна присутнім. — Гайда відриватись! Сьогодні, пані та панове, Rock Party на озері!!! Поспішаймо, летіти близько 5 кілометрів.

За вікном вже згустився непроглядний туман. Дарина відчинила вікно й роздала подругам мітли. За мить гості розсілися на довгих ручках по двоє і вирушили. Тільки молода Оксана летіла всю дорогу сама, більш за всіх насолоджуючись вітром і відточуючи майстерність польоту.

На озері було людно, шумно й весело. Гарна музика голосно лунала звідусіль. Шабаш-2023 легко влився в натовп синьоволосих парубків, лисих дівчаток, чоловіків напідпитку і яскравих жінок невизначеного віку. Павло одразу всівся курити кальян в якусь компанію, Оксана, Ганна та Дарина пустилися в танок разом з Грицьком, Уляна вела розмови з новими знайомими музикантами, а Зел смачно тягнув косяк поряд зі сценою.

Згодом втома розігнала більшість звичайних людей по домівках. Ближче до світанку вся магічна компанія довго танцювала разом. З першими променями сонця вирушили назад, у квартиру Дарці. Прибиральниці, що з’явилися надвечір після паті, так і не змогли зрозуміти купи слідів від копит на танцмайданчику. Згодом вирішили, що божевільні підлітки привели з собою на тусовку пару кіз. Прибиральниці хрестилися, сварилися, прибирали.

***

Після обіду Дарина з Ганною взялися накривати на стіл. Час останніх розмов і прощання. Просиналися задоволені гості, пили чай, згадуючи нічні пригоди й Свято Довгої ночі. Вже ввечері всі повинні повернутись до звичайного життя.

— Сьогодні, Дарця, неси своє лохинове! Вип’ємо на доріжку, щоб лиха біда стороною обійшла. А наступного разу, у мене, будемо пити оригінальне Кримське! — Уляна підморгнула, міцно обійняла хазяйку та подруг, щиро посміхнулася чоловікам, а вони їй.

20.06.2023