Українські свята. Подорож з Пустунцем

Що ви знаєте про українські свята, про ту магію, що літа і вирина у повітрі? І малими тихими пошепками пронизує усе наше життя: шелестить осіннім листям, скрипить зимовим снігом, бринить розтанувшими струмочками і гойдається заквітчаними барвами літа. Так що треба знати про українські свята? Зовсім небагато, лише знайти отой пустотливий шепіт Ладо, бога веселощів і благополуччя. Він усюди і ніде, сміється разом з нами, святкує і танкує, розмальовуючи похмурі обличчя. Та от несподівано гримне блискавицею Перун, пролетить по всьому небі, оголошуючи початок свята. І з усіх усюд позлітаються Пустунчики, повилазять Духи і закружляє Ладо у несамовитому танку.

- А ви знаєте, як зловити Пустунчика, його помічника?

- О, це дуже просто, все, що вам треба, то грудочка цукру чи якийсь льодяник. Покладіть його серед квітів, на вулиці і промовляйте:

Пустуне, пустуну, я веселощі люблю

Втіху, радість, сміх вселяй,

Смуток й горе забирай.

Мій гостинець посмакуй,

І сьогодні зі мною пустуй!...

Отаку дивовижу розповідала бабуся онучатам та їх друзям, пороззявлявшим роти і уважно слухавшим ті оповідки:

- А що ви, малі бешкетники? Біжіть грати. А то зараз Дворовик як з’явиться та вижене нас із призьби, бо засиділися ми тут, це дух такий, що пустощі не любить.

- Побігли, бабуню.

І вся юрба зі сміхом, реготом і дружніми підштовхуваннями вивалюється на вулицю і біжить між оселями, біля озерця на поле, до квітучих краєвидів, де Луговичок грає із квітами, а Догода тихесенько розхитує верхівки дерев.

- А як нам знайти того Пустунчика? - запитується білявий хлопчина.

- Йване, бабуся ж казала, спробуємо її замовляночку.

- Катре, Стефо, Мар’яно, починайте!

- Й усі діти разом, пустуючи і веселячись співають приспівку!

- … І сьогодні зі мною пустуй!

- Ну все, повинен з’явитися, - підскакує від нетерпіння темноволосий, кирпатий хлопець.

І тут, затихає шелестіння дерев, гойдання квітів, цвірчання птахів й комах, усюди тепер панує Тиша. Але раптом, яскраві сполохи прокочуються полем. Блимає золотим, червоним, рожевим, зеленим і блакитним. І ось, усі звуки повертаються, а перед дітлахами з’являється він, Пустун.

- Ви чого мене збудили? Я серед квітів спав, мене Догода, дух погоди колисав…

- Пустунчику, Пустуну, скажіть ви правда веселощі розносите по святам? І всі свята знаєте? - питаються діти.

- Правда, правда. З усіх усюд, збираємо потішки і разом з Ладом ми вселяємо в людей усмішки!

- Тоді скажіть, яке свято найголовніше, найдобріше, найвеселіше!

- Як таке можна визначити? Не знаю, не знаю… Я вам краще покажу! Бо свята різні бувають, всі вони веселі й важливі. Пішли зі мною…

Раптом замиготіло все навкруги і діти опинилися посеред незвичайного, казкового місця. Навкруги стояли самі дивовижні речі. Тут була і новорічна ялинка, з розкиданими подарунками, різнобарвні стрічки і квітучі віночки, солодка здоба і безліч різноманітних цукерок.

- Пустуну, скажіть, а що це за місце? - питається руда дівчина

- Як це що, Мар’яно, це Лабораторія Свят, Кувальня Сміху й Дивовиж!

- А звідки ви знаєте її ім’я?

- Та я всі ваші імена знаю, бо не перший рік, разом з вами святкую і веселюся! Та ви хотіли почути про свята, отож ходіть за мною і слухайте:

Діти підійшли за Пустуном до величезної ялинки, яка так і миготіла від барв і прикрас і ступили на сніжок. Раптом, у всіх з’явилися кожушки, а сандалі перетворилися на зимові черевички. А помічник Ладо розпочав свою першу історію…

Зимова історія Пустуна

Одні з найважливіших свят для людей з усіх-усюд трапляються зимою. Тоді Морозко ходить по землі, заморожуючи усе довкола, вкриваючи кригою і притрушуючи сніжком. А як погода дуже люта, то це його молодший брат, Мороз Тріскунець розігрався і не вщухає. Та навіть незважаючи на таку холоднечу люди виходять на вулицю і святкують Миколая. Тільки сьогодні святий спускається на землю і вручає подарунки начемнішим і найслухнянішим дітлахам, а як сніг м’якенький і скрипить на наступний ранок, Миколай вдоволений, а діти захищені від усіх болячрк і недугів. Дітлахи в цей день збираються щоб придумати колядки, вистави і так, просто вшанувати цього доброго дідуся.

Та найголовніше свято лише попереду. Свято Коляди, день, коли народжується Новий Рік. Зимова ніч тоді, єдина, як не сплять усі навкруг - люди, духи, звірі, птахи, людське і містичне, небесне і земне. А чи знаєте ви, чому Новий рік починається взимку? О, це не просто так! Саме сьогодні небеса оживають і маленькі янголята спускаються, щоб подарувати добробут і втіху людям.

Хай день проходить, рік мина,

Та свята кращого нема ніж Рік Новий.

Як вкрито все сріблястим сяйвом,

І подумки бажання загада,

Хай сипле сніг, в цю ніч,

Що перша і остання,

Найяскравішою поміж усіх бува.

Та це лиш Перший Новий рік, другий, ще попереду. І я не про Старий Рік.

Та я продовжу далі, про зимові Святвечір, Різдво, Маланку, Свято Василя, Водохреща, усі ці свята важливі, веселі, зі співанками, виставами, вечерею і незвичайними духами, що приносять в дім радість і щастя, а родину - добробут і злагоду. Тут і Божич котиться по небі, і Коляда виграє свої мелодії з колядниками й щедрувальниками, і Домовик з Домовушкою прийдуть поласувати святковою вечерею, запашним короваєм і кутею. Та не забудьте, обов’язково почастуйте всіх і вшануйте, щоб усілякі Злидні, Омани і Нещастячка обходили вас стороною, щоб Марена з доньками і не заглядала вовік.

Але найвеселіші для дітей мабуть, зимові ярмарки:

- Пустунцю, почекай…

І от, діти вже бігли по зимовій ярмарці, справа вигравали музики, а зліва співали колядники. Блискуча новорічна зірка крутилася, а хлопці вигравали на бубнах і сопілках. Поряд, старий дідусь продавав льодяники, а поряд смачнюще пахли запечене м'ясо, овочі, новорічна здоба. Аж очі розбігаються! Коли пройдеш далі, посеред ярмарки, стоїть велика прикрашена ялинка, а навкруг неї і ковзанка, і льодяні гірки, і снігові баби, і Миколайчик ходить, тихо вітаючи малюків. А як яскраво виглядають лавки з прикрасами, забавлянками, іграшками і світлячками. Усе горить, миготить, грає і чарує своєю зимовою магією. Пройдеш далі, й побачиш цілу зимову виставу, справжній концерт і сміючись над нетямущим Чортом, якому не вдається вкрасти подарунки вип’єш солодкого узвару або варенухи і цілу ніч будеш сміятися і веселкувати!

…

- Та це ще не все, дітлахи. Є ще один новий рік, ще одне свято, яке полюбляють дорослі й діти, але найбільше його люблять різні лісові істоти: птахи, звірі, духи й божки. Отож слухайте: …

Весняна історія Пустуна

Диск золотий на небі родився,

То світлий Ярило по нім прокотився,

І Лада кружляє із Мавками в танку,

Підхоплять і понесуть, усюди Весну.

Як виходить догода, то вітер стихає,

Ви побачите в небі, ластів’ята кружляють,

А в низу, на узліссі, зайцем малим Лісовик пробігає.

Миготять промінці і з водичкою грають,

То Русалки й Водяник в озері співають.

Розкочує вітер маленькі стеблинки,

Грає із гіллям дерев без зупинку,

І день цей весняний, пташата співають,

І всі з від усюд нову Весну вітають!

Зимові свята безсумнівно найяскравіші і найвеселіші, але найкрасивіші свята, тільки навесні, бо саме тоді прокидається природа, різне звір’я і птаство, розпускаються перші квіти і мавки з русалками збираються у полях, лісах, біля озер і річок, щоб закружляти у несамовитому танку. Як рано-зрання пройтися по дикому лісу, то обов’язково їх побачиш. І ще стільки усього! От польові нявки, сплять у полях - розгойдуються в житі, а охороняє їх Житній Дід, або як його ще називають, Польовик. А його брат стрибає квітами, допомагає косити траву і заграє з луговими мавками. Луговички такі, грайливі й веселі, як весняний вітерець. Та як зайдете в ліс, ні в якому разі не здіймайте крик і не садіться на пеньки, то може бути перевернутий Лісовик. То дух такий незвичайний, що може перевернутись і звіром будь-яким: медведем, щоб відлякати від своїх володінь та й птахом якимось пролетить, оглядаючи свої володіння, чи взагалі проскочить зайцем. Та він не таке може, як мохом обростає, то ліс гомонить, як билиною обернеться то тихо стане навкруги.

Ні в якому разі не забрідайте далеко в хащі, так живе пущевик, а як стане вас зачіпляти, то й очі поколоти може!

Отакий розквіт природи і називають Потусторонні й нелюдські істоти Новим Роком. Цей День для них найважливіший за усе, ви ж, люди, називаєте його Стрітенням, Початком Весни, днем Явдохи та ще й як!

- Та що ви завмерли там, нумо за мною, у весняний ліс!

- Йдемо, йдемо…

Перше свято то Колодій або Масляна. Цілий тиждень люди гуляють, в гості ходять, святкують, ярмаркують, але й духи від них не відстають. Тільки в цю неділю можна побачити як світлий дух з нечистим кружляє. А так і не наближаються один до одного. А далі, день Явдохи, на якого повертаються птахи і з усіх усюд збираються духи й божки, бо це ж Весна приходить разом з Ладою та Ярилом, розмальовуючи все в зелений-зеленісінький колір і розкочуючи Світило по небесах, щоби припікало.

Та напевно головне свято Весни - це Великдень. Перед ним йде Вербна неділя, тоді треба багатсько всього зробити: в хаті прибрати, але то до четверга, бо Цей день - Чистий. У п'ятницю - робити не можна, в неділю ж, Світлий день починається, всі родинами зустрічаються і святкують. Отака от Весна…

- Які різні свята Весною і Зимою бувають! - вигукують діти.

- Та от так воно і є, а ще літо з Іваном Купалом, стрибки через вогнище, вінки у річці, Таємнича Папороть, що її охороняє Лісовик. А Осінь - і жнива, і врожаї, а Ілля, як він оце спускається в поля з поміж хмар, а коли впусте стрілу, той хто знайде, буде щасливий-щасливий! Вилікує від усіх хвороб. А Маковія, Великий Спас, ще стільки свят, шо й пригадувати будемо до ранку!

- Пустунцю, напевно всі свята важливі, а головнішого ми й не визначим!

- Всі вони такі різні, а оповідки ваші, такі цікаві!

- Можна ми ще прийдемо?

- Вже вечоріє, дітлахи, тож зараз розбігайтесь по домах, а в наступну неділю приходьте ранком, я прокочу вас по бусинам роси. Стільки ще сказати й розповісти, що за все життя не розкажеш!

- Та ступайте, ступайте. Ми ще зустрінемось, кожного свята зустрічаємось. Всі ваші усмішки і веселинки пильную, а потім збираю до наступного святкування!

Раптом замоготіло і заблимало так само, як при появі Пустунчика і помічник Ладо розчинився в повітрі…

Дітлахи, які після Весняного лісу знов були в літнього одежці, загомоніли і з дружніми розмовами побігли додому, а в руках в них були весняні букети, а поміж квіт визирали смачні ярмакові льодяники. Діти все бігли, і тільки в слід їх лунало:

- Приходьте ще до мене в Свято. Приходьте в неділю на оповідки Пустунця!

…

Безмежний і чарівний простір українського свята, бо кажуть хто веселиться, той перемагає усе на світі, а з кожної посмішки, додається сили. Тож смійтесь! Святкуйте! І перемагайте посмішкою, бо навіть після найтемнішого дня, до нас малий Пустунець принесе Свято! І будемо танковати усі разом, з Пустунчиками, Ладом, Колядою, Ярилом і всіма, всіма, всіма. Зимою і весною, літом і осінню. У весь час, усюди!