РОСЛИННЕ ЖИТТЯ (сценарій короткого метру)
ІНТ. ЙОГО КІМНАТА
Велетенський, на всю стіну плакат зі Шварценеггером. ВІН (худорлявий очкарик, бл. 30) у брудному фартусі зітхає перед ним. Його кімната – справжня оранжерея. ВІН порається з рослинами, знову дивиться на плакат. Бере гантелю, зважує в руці, але використовує як противагу, підв’язуючи здоровенний кактус у невеличкому горщику, аби той не впав.
ІНТ. ЇЇ КІМНАТА
ВОНА, (повновида брюнетка, так само, бл. 30) у розтягнутій футболці, з таким же зітханням оглядає свій плакат на стіні – худющу супермодель. Повертається до столу, накладає багатоповерховий сандвіч. Знову дивиться на плакат, знов зітхає й виймає з бутерброду більшу половину кружалець ковбаси. Із сумом віддає їх своїм численним котам. Сигнал телефону – муз. тема фільму. ВОНА радісно приймає повідомлення. На екрані – аватарка «Hulk». Це той самий плакат зі Шварцем, тільки з ЙОГО обличчям.
ТИТР (повідомлення від Hulk): Привіт, Сонце! Нарешті вільна хвилина. Що поробляєш?
ТИТР (ВОНА набирає повідомлення від Frozen): Готую веганський детокс-смузі. А ти?
ТИТР (повідомлення від Hulk): Як завжди, тягаю залізо. Турник, стінка, бруси. Тренер увів ще й розтяжку з обтяженням. 130 кіло. То що, зустрінемось?
ТИТР: Повідомлення від Frozen: “Я сьогодні вільна, давай пересічемося в офф-лайні. Куди запросиш?”
ІНТ. КІМНАТА ВІНА
ВІН нервово куйовдить волосся, набирає у пошуковику запит, він же - ПОЧАТКОВИЙ ТИТР: ЯК ВРАЗИТИ ДІВЧИНУ НА ПЕРШОМУ ПОБАЧЕННІ
ВІН отетеріло прокручує Інтернет-колонку. Вочевидь, там таке!
НАТ. ПАРК — ДЕНЬ
Святково але старомодно вдягнений ВІН озираючись прямує до ботанічного саду. В руках – квітковий горщик з броколі. Уважно читає пояснювальні таблички перед рослинами саду.
Раптово починається злива. ВІН біжить під навіс, де зіштовхується з НЕЮ, яка впускає телефон у калюжу.
ВОНА: Якого біса!
ВІН: (піднімає її телефон): Вибачте.
ВОНА: (вихоплює телефон): Дякую!
ВОНА оглядає себе у люстерко: як там її густезний макіяж. Туш попливла – ВОНА тупає ногою, підбора ламається, нога підвертається – ВОНА хниче:
ВОНА: Та що ж таке! Він же чекає!
ВІН: (розгублено): Е-е-е, у мене теж десь тут дівчина...
ВОНА: (презирливо): Співчуваю. Їй.
Вони відвертаються один від одного. Мовчать.
ВОНА намагається дзвонити – телефон втоплений.
ВОНА: Ну чому саме сьогодні?!
ВІН (протягує свій телефон) Тримайте!
ВОНА (бере телефон і знов повертає) Ага! Я номера не пам'ятаю! Просто, супер...
Іще деякий час ніяково мовчать. ВІН підставляє свою рослину під струмінь води з даху.
ВІН (до рослини): Не переживай, пий собі. Дощова вода – корисна, тепла, без хлору. А вона… вона, мабуть, уже не прийде. (зітхає) Вони всі такі. Обіцяють і не приходять. Тож я тебе нікому не віддам, не бійся.
ВОНА здивовано коситься на хлопця.
ВОНА: Ти завжди так? До салату говориш?
ВІН: (ніяково) Це не салат, це Brassica oleracea... italica… тіпа, букет. Шоб не банальні мертві рози, а… ну, броколі… жива істота. (пожвавлюється) І не проста, доречи. Я сам її вивів. Генний модифікат, міжвидовий гібрид. Вона тепер із багатьма людськими генами… Жодна рослина не приймає стільки від людини… а Brassica залюбки…
ВОНА (скептично): Та ти шо! Хоча… мабуть, корисна? Знаєш, мій хлопець... він тільки таке їсть – білкове. Він у мене спортсмен… (з підозрою) А твоя де? Може, переживає – набери її.
ВІН: (набирає номер) Е-е-е, та ми лише у мережі спілкувалися. (на телефоні аватарка вихідного дзвінка) Вона у мене гарна…
ВОНА (упізнає свою «аватарку»): П-п-рико-о-ол…
ВІН (слухає телефон): Щось не бере… Чи зв’язку нема…
ВОНА (нервово сміється, оглядаючи «спортсмена»): Та, думаю, вже й не візьме. (вказує на броколі) Твоя краля м'ясо любить, Халк!
ВОНА майже у розпачі виходить з-під навісу. Їй байдуже і на дощ, і на враженого хлопця. Проходячи повз незакритий каналізаційний колектор, вона чує звідти тоненьке нявчання. Нахиляється, зазирає: «Киць-киць-киць». Намагається підважити чавунне віко, та марно. Раптом її зап'ясток перехоплює ВІН.
ВІН (всучує їй рослину): Тримай!
Він відкидає кришку люка й заскакує туди: «Киць-киць-киць». Вона чекає над колектором, дослухається, тривожно вдивляється у темряву колодязя. Від збудження вона відриває листок рослини, автоматично жує його. Потім замислюється.
Мокрий, брудний, подертий ВІН гордо виносить на світ врятоване кошеня. ВОНА загортає тваринку у свій шалик.
ВІН збирається йти, забирає своє броколі – ВОНА не віддає.
ВОНА (непевно): А, знаєш… ти мені сподобався… (вона відриває ще листок, їсть) Це ж твої гени? (посміхається) То я, мабуть, перейду у веганство… Мені давно пора…
ВІН (посміхається): Але спочатку поговори з ним. Я тебе навчу…
ВОНА (оглядає свій «букет»): Та, Боже, як же ж його після того їсти?
КІНЦЕВІ ТИТРИ
Фінальна сцена: у великій, світлій кімнаті стоїть те саме броколі в горщику. Воно розквітло! Між кадками й вазонами з різноманітною флорою бігають численні коти. На стіні – Шварценеггер обнімає свою супермодель.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!