Діалог десятий

Свято на палубі такого великого авіаносця, як авіаносець класу Німіц, схоже на міське свято. На злітній палубі, наче на великій площі, збираються разом усі службовці, матроси та офіцери. На палубі розгортають намети. Нашвидкуруч збирають з якихось ящиків сцени, де виступають ті у кого, крім головної професії, завдяки якій вони потрапили на цю плавучу фортецю виявився талант співу, чи гри на музичних інструментах. Життя та служба на авіаносці це важка робота, довгі зміни, короткий сон, цілодобове обслуговування життєдіяльності корабля і складної техніки. Польоти, тренування, перевірки обладнання, злети і посадки літаків. То ж свято хороша розрядка для екіпажу.

Капітан спостерігав зі своєї вежі, як розгортається наметове містечко, як розпалюються мангали для приготування м'яса та ковбасок, як виставляються ящики з солодкою водою, безалкогольним пивом й коробки з солодощами. Адже, поглинання смаколиків й музика з танцями - хороша розрядка для людей, які протягом довгих місяців працювали, тренувалися і спали в строго регламентованому порядку.

Прибулець і супроводжуючі його екстрасенси теж вийшли на палубу. Капітан посміхнувся, містер Сміт таки дозволив дивному інопланетянину вийти на палубу. Цікаво, звичайно, чому начальник спецслужби так побоювався випускати цього прибульця на верхню палубу. Капітан на всякий випадок попередив службу охорони на кораблі, щоб простежили за гостями, певне треба оберігати худорлявого інопланетянина, який виглядав інакше, на військовому кораблі його зовнішність могла викликати агресію у багатьох службовців. Капітан розумів - цей прибулець не стерпить грубість. Не хотілося б починати міжзоряний конфлікт зі звичайної бійки на кораблі. Чого ж боїться так містер Сміт, навіщо два екстрасенса супроводжують прибульця? Загадки і логічні задачі капітан любив, але було занадто мало даних, щоб вирішити ці задачі.

Намети у військовий рівний ряд, але з різнокольоровими куполами. Мангали, столики, веселі кухарі, чи коки, які обслуговують службовців, немов турботливі люблячі матусі. Безліч їжі на столах. Напевно, тільки ті, кому не пощастило стояти в цей день на вахті, не прийшли на велику злітну палубу, з якої попередньо, ліфтом забрали усі літаки у нижні ангари.

Апсу засумував, немов очікував чогось іншого від цього свята, с може мріяв повернутися на свій корабель до своїх людей. Кларк послав Алекса за їжею. Алекс був не згоден, що він виявився молодшим, адже прибулець виглядав зовсім юним, але він прибулець, і вони його супроводжують, гостей не посилають за їжею. Алекс зітхнув, взяв тарілку і пішов у натовп біля наметів, протискуватися до столів і мангалів. Незабаром виявив, що порушує чергу, але доброзичливі військові виштовхали його до столиків і попросили нагодувати гостя позачергово.

- Тобі тут не подобається? - запитав Кларк у Апсу.

- Тут цікаво, - відповів прибулець, він сидів на краю палуби, дивився на океан, на те, як сині води океану зливаються з блакитним небом. Вдихнув повітря, ніздрі трохи розширилися, наче у звіра, - буде шторм.

- Це метафора? - посміхнувся Кларк.

- Реальність, - відповів Апсу, - шторм - це коли сильний вітер. Небо зливається з водою, море темніє і піднімаються хвилі, а тебе нудить від морської хвороби.

- О мій боже, - засмутився Кларк, - краще б я не питав, вмієш ти зіпсувати день.

- Гаразд, морську хворобу анулюємо, - пообіцяв Апсу.

- Але я боюся, коли корабель, на хвилях немов на атракціоні, то піднімає, то кидає вниз. А раптом перевернеться.

- Цей корабель занадто важкий. До того ж його складно перевернути.

- А капітан знає? Може, потрібно попередити? - занепокоївся Кларк.

- Йому вже доповіли синоптики, - заспокоїв психолога древній бог.

Прийшов Алекс з двома тарілками повними їжі, поставив їх на палубу, під пахвами дві пляшки із солодкою водою. Переможно сів поруч зі своїми підопічними, прорік:

- Буде шторм.

- Звідки знаєш? Матроси говорять? - запитав Кларк, який вже не міг прочитати Алекса. Розуельський телепат, коли заспокоївся, виявився дуже сильним.

- Відчуваю. Мене дід навчив чути вітер, - відповів Алекс, витягуючи з купки бутербродів найбільший.

- А дід у тебе хто? - цікавився Кларк.

Апсу витягнув шматок м'яса з хліба, жував, вдивляючись у далечінь. Кларк тільки відчув, що його крилатий друг дуже хоче пірнути в воду прямо з палуби авіаносця. З нього, звичайно, станеться, цей може.

- Дід - мольфар з карпатських гір, - відповів Алекс, у голосі звучала ніжність дитячих спогадів і любові до діда, який виховав його. Потім він із сумом сказав, - Дід просив не їхати з гір, не розривати зв'язок, говорив, що у великому світі занадто все складно і небезпечно для мене, але я не зміг відмовитися. Я хотів побачити світ, та й заробити для сім'ї, щоб мама пожила трохи вдома. У нас там важко, вона все життя працювала за кордоном, на важких роботах.

Кларку стало шкода молодого екстрасенса, поцікавився:

- Карпати то десь близько до Румунії?

- Це Україна, - мовив Алекс.

- А як ти потрапив до Розуелу? – здивувався Кларк.

- У нас в країні є таке шоу, битва екстрасенсів, я пішов туди всупереч забороні діда. На першому ж випробуванні мені сказали, що я не пройшов. Коли я вийшов зі студії, підійшов чоловік і запропонував роботу. Страшно було, але гроші великі і подорожей багато. Тепер ось я і авіаносець побачив.

- А в зоні п'ятдесят один і справді прибульці є? - вивідував Клак. Апсу хмикнув і знову поцупив ковбасу, - От чому ти хмикаєш? - запитав Кларк у стародавнього бога, - Що смішного у тому, що крім тебе на землі є інші інопланетяни.

- Я не інопланетянин, - заперечив Апсу.

- А хто? - запитав Алекс.

- Дракон, - відповів Апсу, і повернув розмову до Розуелу, - Розкажи, мені цікаво як Кларк прореагує на цю правду.

- Дракон, - Алекс з сумнівом оглянув худорлявого прибульця наче шукав на його обличчі луску.

- А що не схожий? - усміхнувся Апсу.

- Ні, зовсім не схожий, - відповів спантеличений Алекс, - то це жарт! Я вже повірив. З вами ніколи не знаєш де правда.

- Розповідай що там такого смішного з розуельським зеленими чоловічками, - вимагав Кларк.

- А можна? - засумнівався Алекс.

- Ми все одно втрьох там невдовзі опинимося, - стегнув плечима Апсу, - та й якщо ти не розкажеш, то розкажу я, мене ніхто не зобов'язував зберігати чужі дурні таємниці.

- Вони планують вас замкнути в бункері, - повідомив засмучений Алекс.

- І мене? – обурився Кларк, - мене за що?

- Ні вас не планують замикати, тільки його, - Алекс показав на Апсу.

- А бункер їм не шкода? - вишкірив ікла древній бог і пообіцяв, знаючи, що на Алекса «повісили» прослуховування, і його чує доктор Ренлі, - рознесу у пил разом з базою і доктором Ренлі, - сказав він це без злості і навіть з посмішкою, доїдаючи ковбасу і мрійливо дивлячись у далечінь.

Алекс здивувався, наскільки яскраві очі у прибульця.

- На базі Розуелу є лабораторія і цех, де друкують зелених чоловічків. Ці нібито прибульці - біороботи, вони виконують роботу для лабораторії збирають зразки та інформацію, яку не можуть збирати люди, щоб їх не звинуватили у втручанні і шпигунстві. А тарілок літаючих там багато, та вони усі використовуються тільки для Землі, й польотів на МКС чи модуль Моон. Я чув що тарілок для космосу на Землі немає, їх розробляють. Але все це жахлива таємниця, як і присутність на планеті ось його, - Алекс знову вказав на Апсу.

До трійці чужинців підійшла вчорашня, вже знайома їм, сержант Вілсон. ПРивіталася, поставила на палубу упаковку безалкогольного пива у банках.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Юлес Скела
15.11.2021 11:51
До частини "Діалог десятий"
Ну, я так не граю:( Упаковка безалкогольного пива. А де ж вино, обіцяне капітаном? Учора випили? Без мене?!
Морок Елл
15.11.2021 12:09
До частини "Діалог десятий"
Там була пляшечка вина на п'ятьох. ЇЇ швидко випили)))) Нічого зараз доберуться до Розуелу)))))