Діалог дванадцятий

- Ти скопіював його уміння, чи ти вчився грати на скрипці? - Кларк ніяк не міг вгамуватися.

- Я вчився у старого скрипаля, всесвітньо відомого майстра, - відповідав Апсу, - направду то був скрипаль знаний у багатьох галактиках.

Троє гостей авіаносця прийшли на сніданок до загальної їдальні, просторої але з низькою стелею, кілька зал поєднувалися між собою створюючи лабіринт.

На палубі почалося тренування по запуску літаків, ангар переповнений службовцями. Нижні палуби відкриті і Удав попросив туди не ходити. А ось їдальня майже порожня, якщо не рахувати, сотню матросів, офіцерів і різнобарвних спеціалістів.

Заповнили тарілки наїдками із щедрого та різноманітного матроського раціону, запаслися якимись напоями, і розмовляли сидячі за столом. За годину дві за ними мав прилетіти гелікоптер з Розуелу. Загалом говорили Апсу і Кларк, Алекс уважно слухав і їв. Більшість розповідей Апсу сприймались юнаком, наче казка.

- Цей старий скрипаль жив відлюдником на покинутому астероїді? - фантазував Кларк.

Апсу сміявся:

- Ні, все не так драматично. Хоча, певне, ще трагічніше, ніж драматично. Ми рятували жителів однієї великої планети, коли там влаштували геноцид борці з перевертнями. Серед врятованих опинилася велика родина майстра. Згодом, на моє прохання, він навчив мене грати на скрипці.

- Це дійсно трагічно, - Кларк вже уявив собі картину, де руйнується планета, агресори стріляють у мирних жителів, а посеред хаосу старий зі скрипкою, стоїть на уламку своєї планети простягає руки до дискового блискучого корабля рятувальників, - Розкажеш?

До зали, де сиділи гості авіаносця, увійшли знайомі зброярі. Марк зауважив чужинців, і, відразу попрямував до їхнього столу. Алекс не бачив зброярів, він сидів спиною до входу. Кларк захопився грою запитання-відповідь. Апсу вдав що не бачить небезпечних людей, спокійно пив апельсиновий сік. Кларк, не міг читати думки Апсу, та навчився читати його емоції, відчув роздратування Прибульця і озирнувся, побачив перед собою червону футболку, відчув запах поту, підхопився зі стільця.

Марк з усмішкою зачепив пасмо довгого волосся Апсу. Прибулець продовжував сидіти, наче нічого й не відбувалося. Алекс, вважав себе причиною конфлікту, хотів було заступитися за свого підопічного, але його немов зв'язало невидимими мотузками, м'яко, та міцно, навіть мову відняло. Очі Апсу посвітлішали, змінювали колір на жовтий, зіниці стали вертикальні. Алекс не повірив своїм очам. Ще у рідних горах, дід, чи, як він його кликав, «дідо», розповідав йому, про людей, які вміють перекидатися на звірів. І що то велика таємниця. Тільки сучасній людині, після земної школи, як у таке повірити? Втім, у телепатію також не вірять. Алекс розлютився.

Марк розглядав хвилясте чорне волосся Апсу, тримаючи пасмо великою жилавою рукою з короткими, кривими, неодноразово поламаними у бійках і на роботі, пальцями.

- Доброго дня, - привітався з чоловіками Кларк, - ви хочете поговорити?

- Ні, - вишкірився Марк, - ми хотіли надерти вам ваші цивільні дупи, і трохи підстригти цьому хіппі патли.

Апсу криво усміхнувся.

- Ми нічого поганого вам не зробили, - щиро дивувався Кларк.

Марк випустив волосся Апсу, і схопив Кларка за комір светра.

Апсу стиха мовив:

- Неправильний початок розмови з агресором призводить до бійки з руйнівними наслідками. Удав розсердиться.

Алекс відчув, що дивний параліч минув. Марк вдарив Кларка, Кларк вдарив Марка, інші здоровані хотіли вже накинутись на чужинців з кулаками. Але Апсу схопився на ноги, перехопив Марка за комір червоної футболки, немов той нічого не важив, потяг униз, гепнув його твердою головою у стіл, так, що стіл тріснув та перекинувся. Марк ліг на підлогу. Апсу вже стояв посеред створеного в мить безладу, віч-на-віч з черговим претендентом на каліцтво.

- Припинити! - почувся крик начальника служби безпеки авіаносця. Начальник служби безпеки низький, худенький, але за ним стояв загін кремезних бійців. За наказом зупинитися надійшло розпорядження, - Винуватців бійки заарештувати. Гостей супроводити у їх каюту. Я повідомлю містеру Сміту, нехай розбирається.

- Але ми не винні, - обурився Алекс, якого уповноважили забезпечувати порядок.

- Я знаю, - повідомив начальник служби безпеки, - але щоб уникнути заворушень, прошу вас не виходити з каюти до прибуття вашого транспорту.

- Годину сидіти у тісній каюті? - обурився Кларк.

- Заберіть з каюти речі й виходьте на палубу, - у їдальню зайшов містер Сміт, - транспорт чекає. Я сподівався, ви зможете згасити агресію у цих людях, а вам закортіло екстриму, панове екстрасенси?

- Та вони надто агресивні, - обурився Кларк, тримаючись за щелепу, - мабуть, це через тривале утримання, та надмірність тестостерону.

Марк підвівся, його хитало та нудило. Двоє зі служби безпеки підхопили його під руки. Зброяр подивився на Апсу з подивом:

- Що ти, чорти забирай, таке?

- Цього до медиків, - розпорядився начальник служби безпеки авіаносця.

- Я здається приклав його надто сильно, - древній бог навіть засмутився.

- Апсу? - звернувся Удав до прибульця.

- А? - Прибулець глянув на Бена Сміта.

- Якщо на базі п'ятдесят один ти також будеш погоджуватися на усі запропоновані бійки, я попрошу військових залучити тебе до тренувань, як вчителя бойових мистецтв?

Апсу зкуйовдив волосся на потилиці. Відповів:

- Хочеш продемонструвати персоналу мою силу, щоб вони побоювалися пропонувати мені побитися?

- Збирайтеся, ми залишаємо корабель, а це тобі від капітана, - Удав простягнув Апсу бляшанку зі справжнім пивом.

- А чому тільки йому? - засмутився Кларк.

Апсу з глузуванням відповів:

- Ось коли ти прилетиш на чужу планету, потрапиш на військовий корабель і потоваришуєш із капітаном того інопланетного корабля, він теж подарує тобі заборонену рідину.

- Ось так завжди, усе для гостей. Я, до речі, не добровільно тут, - засмутився психолог.

Апсу розсміявся, розкрив банку з насолодою випив половину, а потім простягнув банку Кларку, - Тримай.

Алекс не розумів чому ті двоє вдають з себе п’яниць. Він відчував, що Кларк у звичайному житті майже не пив спиртного. А Апсу не п’яніє.

- «Тому що це весело», - почув у думках від обидвох.

- «Як малі діти», - відповів Алекс несвідомо повторюючи, звиклу з дитинства, улюблену фразу свого Дідо.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Юлес Скела
16.11.2021 11:22
До частини "Діалог дванадцятий"
Ну от, нарешті! Бійка, пиво. Все як я люблю! ;-)
Морок Елл
16.11.2021 11:44
До частини "Діалог дванадцятий"
Поки коротка бійка й одна банка пива, далі буде))))))