Діалог чотирнадцятий

Кларк підійшов до Апсу і незнайомої дівчини-дракона.

Маленька зростом, не вище метр шістдесят, тоненька дівчинка смаглява, синьоока, дуже схожа на Апсу, наче вони були близнюками. Дівчина врешті відпустила Апсу зі своїх обіймів, він ще сердився, але трішки, для годиться. Вона усміхнулася, привітно, подивилася на Кларка своїми гарними очима, Кларк відчув запаморочення, світ поплив перед очима, а він навіть не встиг прочитати її думки, тільки спробував. Апсу попередив дівчину:

- Не чіпай це мій друг, він хороший.

Алекс заховався за спину Кларка, його вразили її очі, її надзвичайна врода, таких дівчат на Землі не буває, вона нагадувала якусь казкову царівну. Царівну-дракона. Надзвичайну, неймовірну але чужу.

- Так я хороший, - повторив Кларк і відчув як хмара запаморочення зникає з його свідомості, - не треба мене бити, будь, ласка. Я за звичкою, з цікавості, - простягнув їй долоню, - Кларк Пречет, друг Апсу.

Дівчинка посміхнулася, вже привітно.

- Мілен, сестра Апсу.

- Названа, - буркнув Прибулець.

- Зате єдина і улюблена, - додала Мілен. Схилила на бік голову, подивилася на Алекса, хлопець заплющив очі. Вона лише мовила, - Як цікаво.

- І цього також не чіпай, - попросив Апсу.

- Він також хороший? – запитала здивовано Мілен.

- Поки не пам’ятає себе, хороший, - відповів Апсу, - але силу зберіг, поки сам не знає.

- Це ви про мене, - перепитав Алекс, почервонів, аж вуха запекло.

- Звичайно про тебе, - відповів Апсу.

- Мілен, - дівчина простягнула руку Алексу, уважно його розглядала. Пильно подивилася у очі, наче щось шукала у його свідомості.

- Алекс, - відповів хлопець, врешті став поруч з Кларком, потиснув тендітну руку дівчини.

- Ще не чіпати того високого, що нас запросив? – запитувала дівчина, вона заклала руки за спину і роздивлялася палубу корабля, - це вони тут самостійно побудували? Поки ще плавають? Тут багато води. З Марса натекло? З водою вони його не піднімуть, надто важкий.

- Запросив не нас, а мене, - виправив Апсу.

- Ти плакався, що тобі у симуляції було страшно і самотньо, я вирішила що маю бути поруч, хіба я не права? Чому тут так холодно? – дівчина обхопила себе руками видихнула, подивилася на водень, який у холоді виглядв наче маленька хмаринка, здмухнула його. – Щось я не подумала. Треба було тепліше вдягатися, тут далеко не той парник як я уявляла.

Апсу скинув куртку закутав у неї свою сестру.

- Свій мікроклімат, ми у холодних широтах. Від тепла нас відгородив, як вони тут кажуть, штормовий фронт, щось таке… - мовив Апсу, - механізми ще працюють, але паливо майже закінчилося. Острів на нафті не функціонуватиме, будують атомні реактори, бо заглушили усю вільну енергію пірамідами, мають тепер початок парникового ефекту.

- Фу, це плаває на нафті? – Мілен скривилася від огиди.

- Це корабель атомний. Літаки літають на переробленій нафті, - пояснив Апсу.

- Зрозуміло. Отже це закритий законсервований світ де панують штучні люди здатні до репродукції. Це рідкість.

- Тому усе досить складно, маленька. Тут змішалися штучні люди з природніми. Надруковані жінки виявилися не здатними виношувати дітей. Штучні люди захопили владу і перетворили природніх жінок на рабинь. Досі на цьому острові усі жінки фактично не рівні чоловікам. Отже не дивуйся коли до тебе ставитимуться з презирством, чи як до потенційної рабині, тут це на жаль норма.

- Дякую що попередив, - сумно усміхнулася Мілен, - це жахливо.

Прибігла сержант Вілсон, принесла наплічник Алекса і теплу куртку, з цікавістю оглянула Мілен. Мілен віддала Апсу його куртку і вдягла пуховика запропонованого сержантом Вілсон.

Алексу Тереза Вілсон тицьнула його наплічник, потиснула руку, передаючі папірець з номером телефону і електронним адресом, не втрималася і поцілувала хлопця у щоку, усміхнулася.

На палубу повернувся Удав також у пуховку й рукавичках, наказав:

- Усе відлітаємо. Прошу до гелікоптера. Влаштували тут виставу.

Мілен подивилася на гвинтокрил і зраділа:

- Ми на цьому полетимо? Яка гарна машина! Ніяких тобі «силовух». Небезпечні польоти, я хочу на цьому політати! А мене за пульт пустять, ну будь ласка.

- А ви й справді брат та сестра, - Удав похитав головою, - що одне, що друге.

- Ти ще у цьому сумнівався, - хмикнув Апсу, - Мілен сідай у цей засіб пересування. На таємничій страшенно засекреченій, базі дядя Бен тобі дозволить покерувати такою машиною

- От кого ти дядею Беном назвав, - обурився Удав, - мало мені було одного дракона. Надіюся більше не прилітатимуть.

- Ні я заборонила, - відповіла Мілен.

- Він казав що вам забороняв прилітати, та ви порушили його заборону.

- Я ж його сестра, - хмикнула дівчина.

- А як військова дисципліна? – вчепився за останній аргумент містер Сміт.

- А ми не на завданні, ця місія наша благочинність, - огризнулася Мілен.

- А скільки їй років, - Алекс тицьнув ліктем у бік Кларка, - мені вона здається знайомою, але ми не могли раніше з нею ніде зустрітися.

- Певне ні, - погодився Кларк, - а років певне стільки скільки й Апсу. Ця юність тільки зовні.

Усі п’ятеро сіли у гелікоптер, пристебнулися, вдягнули навушники. Мілен вдячно загорнулася у теплий пуховик. Алекс дивився униз на сержанта Вілсон. Тереза махала йому рукою й посміхалася.

Швидко й голосно почали обертатися лопаті гвинтокрила й велика машина важко здійнялася у повітря.

Алекс побачив великий авіаносець згори.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Юлес Скела
17.11.2021 13:36
До частини "Діалог чотирнадцятий"
Схоже, що наш земляк Алекс... Не буду спойлерити. Стає все цікавіше!
Морок Елл
17.11.2021 13:50
До частини "Діалог чотирнадцятий"
Ага Олесь не простий хлопчик))))