Діалог п’ятнадцятий

Гвинтокрил, відлетів на кілометр від авіаносця, над поверхнею океану, втягнув гвинти і увімкнув торсіонний двигун. Потужна літаюча машина рвонула до Розуелу, на швидкості звуку.

Пустеля Невада, кам'яниста місцевість, що майже позбавлена рослинності. У тій пустелі є солоне озеро, і, на перший погляд, зовсім звичайна військова база з аеродромом.

Над аеродромом секретної бази, гелікоптер знову випустив лапасті. На гвинті простіше здійснити посадку.

Гості вийшли з гвинтокрилу, озирнулися. Мілен чихнула - у кам’янистій місцевості розуєльскої бази багато пилу.

Зона п'ятдесят один. Закрита, огороджена, засекречена. Літати без спеціального дозволу над Зоною заборонено. Заходити за периметр заборонено. Зона оповита таємницею, плітками і приправлена теорією змов.

На аеродромі розуельської бази проводили випробовування старих та модифікованих літаючих тарілок, та інших секретних механізмів. Підземна база слугувала в’язницею для істот, які залишилися на острові з часів катастрофи, але після революції влаштованої штучними людьми їх відловили і замкнули, бо вони не були схожими на людей. Важко було навіяти усьому людству землі тридцять шість нову історію з еволюцією і тисячолітнім розвитком цивілізації коли крім різноманітних тварин на поверхні живуть ще й розумні комахи, розумні ящірки й розумне каміння.

Звичайно інші люди не вірили що їх утримують у закритому місті заради їхньої ж безпеки, намагалися втекти з Розуелу, адже вони жили довше і пам’ятали що до катастрофи усі види розумних істот вільно жили на поверхні Марсу разом з іншими людьми. Та втечі і бунти жорстоко придушували. І вже сто років підземелля зони п’ятдесят один надійно приховувало свої таємниці.

Також на розуельській базі великий дослідницький центр для таємних експериментів над людьми і потомками інших видів, закритих у підземному місті.

Тепер до Зони п'ятдесят один привезли драконів. Дракони погодились на ту вимогу.

Драконів у розуельському підземному місті давно вже не було. Одна сім’я незмінних драконів, що уціліла на острові після катастрофи і змогла вижити під час дикого періоду який тривав п’ятдесят років, загинула вже у дослідницькому центрі. Одного молодого дракона викрали китайці, є припущення що викупили.

Перевертнів також не залишилося, їх надто ретельно вивчали у лабораторії. Два дрібних перевертня втекли, досі виловлюють кажуть дременули у Мексику. Отже дослідницький центр з Розуєлу хижо чекав на нові дивовижні об’єкти.

А доктор Ренлі чекав містера Сміта. Ледь той вистрибнувши з гвинтокрила, начальник дослідницького центру зони п’ятдесят один підбіг до Удава і почав видавати себе певно за екскурсовода:

- Я покажу, куди їх потрібно помістити, - вкрадливо знизивши голос, повідомив Ральф Ренлі.

- Я сподіваюся, не до вашого горезвісного бункеру? - з іронічною посмішкою запитав Удав.

- Є спеціально виділений для них блок. Ми підготували три кімнати. Стіни там укріплені, спостереження ведеться цілодобово, - перерахував космобіолог усі переваги спеціального блоку, - Ми можемо контролювати там склад, та тиск повітря. У стінах вмонтовано зброю. Якщо що, залляємо цих монстрів мармуровими кулями.

- Та ви з глузду з'їхали! - обурився містер Сміт, - чи варто було мені домовлятися з ним про співпрацю, якщо ви вирішили замкнути їх в таких жорстких умовах.

- Але це необхідно, для загальної безпеки, - обурився доктор Ренлі, - їх, тепер, ще й двоє.

- Ви певне хочете розв'язати міжгалактичну війну? – жартома запитав Удав.

- Але вони тут самі, з бункеру вони не зможуть зв'язатися зі своїм флотом, якщо такий існує звичайно. У блоці є блокатори телепатичних хвиль, - доктор Ренлі здавалося вже виправдовувався.

- Ніяких бункерів, докторе Ренлі! - заперечив містер Сміт, - Якщо від них, до їх флоту не надійде телепатичний сигнал протягом тридцяти шести годин, той певне ще з десять драконів прилетить з'ясовувати, що сталося з командуванням. Хочете декілька великих космічних драконів на нашому острові? Що буде коли вони нам розіб’ють той крихкий льодяний купол який й без того тримається на шмарклях?

- Візьмемо цих, що у нас зараз є, у заручники. Поставимо умови іншим: не наближатися до нашого острова, інакше вони не знайдуть своїх друзів, - кажучи про драконів, як про заручників, Ренлі вже не вірив сам собі, тому він час від часу починав говорити зовсім тихо, і потрохи почав відступати від своїх вимог, - Добре, хай буде випробувальний термін. Але мені здається, щодо могутнього флоту і десятків драконів вони нас обманюють. Чому ж він прилетів на тарілці взятій на іншому острові Марсу?

- Йому було цікаво на ній політати, - відповів Бен Сміт і усміхнувся, - вона прилетіла на власних крилах.

- Хто знає, що то була за хмара, - сумнівався доктор Ренлі.

- То була ілюзія створена Апсу, щоб не шокувати команду авіаносця, - відповів Бен Сміт.

- А якщо вони планують знищити наш острів? – висловив врешті побоювання Ренлі, - вони розвідники. Приймуть рішення, що населення нашої землі небезпечне для розселення на Марсі і все, спалять тут усіх.

- Вони й так усе про нас знають. Не усі такі войовничі й жорстокі, як ви, докторе Ренлі, - втомлено відповів Удав, - до того ж рада десятьох, наскільки я знаю, не планувала розселяти людей з нашого острова на Марс, у разі його відновлення. Лише декілька обраних сімей отримали дозвіл і то якщо вони зможуть створити засоби для переселення. На нашому острові не залишилося жодного літаючого апарату який може літати у атмосфері Марсу. Останній збили ваші ангели, а могли вивчити й побудувати аналогічні, чи не тому Апсу прибув на тарілці наших сусідів?

- То чому ви уламки залишили у Пектусані? – запитав Ренлі.

Поки Містер Сміт і доктор Ренлі сперечалися, інші, враховуючи асистентів доктора Ренлі, охоронців бази, прибульці і екстрасенси, скупчилися у коло, знайомилися, ділилися цигарками, жартували, сміялися.

Доктор Ренлі, побачивши, як обидві групи злилися у одну, вилаявся.

- От клятий дракон, як він викликає прихильність і повагу людей?

- Він для цього не докладає зусиль, - усміхнувся Удав.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.