Діалог дев’ятнадцятий

Командир розвельського спецназу погодився з містером Смітом, що Апсу буде корисний, у якості вчителя бойових мистецтв для його солдат, для експерименту обрали загін альфа. Як не ховався древній бог від базовської воєнщини, полковник знайшов його і повідомив своє рішення, запропонував йти за ним у зал для тренувань.

У загоні Альфа дев'ять солдат - вісім чоловіків і одна дівчина. Усі різні, у кожного роки тренувань і безліч бойових операцій за спиною, враховуючи операцію на женевській базі. Ліквідатори, рятувальники, диверсанти, розвідники, чи як кажуть, «ким накажуть», тим і будуть у військовій справі. Два високих, один міцний, наче носоріг, третій гнучкий, як леопард, четвертй худий згорблений з жовтими очима, п’ятий кремезний, схожий на орангутанга, і дівчина - висока блондинка модельної зовнішності, біляве волосся заплетене у дві коротенькі коси, а очі ясно-блакитні. Ці дев'ятеро не могли зрозуміти, навіщо їм новий тренер, але полковника поважали, полковнику потурали, хоче старий, хай буде новий вчитель. Це цікаво.

Полковник увійшов у двері залу для тренувань, солдати вишикувались у шеренгу, підкоряючись крику сержанта, масивного, голомозого, і дуже харизматичного дядьки латиноамериканського походження, зі специфічним почуттям гумору. Втім, на сержанта вже давно ніхто не ображався, його жарти, та крики стали буденними, наче перець у яєчні. Полковник підійшов до шеренги. Група Альфа завмерли, задерши підборіддя. Крадькома дивились на тих, хто прийшов з полковником. Мабуть, і справді чекала цікава гра. Юнак і дівчинка обидва років вісімнадцяти-двадцяти, хоча дівчинці може лише п'ятнадцять. Зовнішність незвична, расу визначити неможливо, смагляві, чорняві, волосся довге у обох, очі яскраво-сині. Обидва худорляві. Хлопець високий, метра два, дівчина середнього зросту, та поруч зі своїм супутником здавалася зовсім маленькою.

- Анімешкі, - захихотіла дівчина-солдат на ім’я Лисця. Її товариші розсміялися.

- Відставити сміх! - звично заверещав сержант, стримуючи усмішку.

- Живі анімешкі, - прошепотів наймолодший з групи на прізвисько Лось, компьютерщик і мінер, п’ять років служив на женевській базі, високий хлопець з білою шкірою й майже білим волоссям, обличчя у веснянках, - Нові біороботи? Випробувати хочете?

Група знову зареготала. Полковник з любов'ю оглянув кожного зі своїх елітних солдатів, дозволяючи їм посміятися, вони не зловживали, швидко втихомирилися, чекаючи, що скаже улюблений командир.

- Це Апсу, - полковник показав рукою на стародавнього бога.

- Будьте здорові, - прогудів той, кого називали Кабаном частенько додаючи Дикий, і справді, схожий на кабана. При зрості метр сімдесят він здавався горою, але рухався швидко і стрімко.

Апсу прикрив обличчя витонченої рукою, і сам ледве стримуючи сміх. Мілен не стримувати, сміялася разом з солдатами.

- Що? - перепитав полковник.

- Ви чхнули, пане полковнику! - пояснив Кабан.

- Ось так ви, - пробуркотів полковник, не стримуючи посмішки.

- Відставити жарти! - заволав сержант.

- Є відставити жарти, - крикнув Кабан.

Всі знову реготали.

- Апсу, і я не чихав, ім'я в нього таке, щоб вас усіх - бешкетники, - полковник вказав на прибульця, - буде вчити вас тому, чого в ще може не знаєте.

Тепер солдатики тихо обурливо загуділи, не розуміли що може знати цей анімешний персонаж такого, чого вони ще не знають.

- Та то ж він нам, під коллайдером, дупу надер, - хмикнув Лось.

- Перевертень? – здивувалася дівчина на ім’я Лисиця, - точно він. Нам машину підірвав.

- О привіт красунчику, - гудів Кабан, - тебе сюди таки доперли. Кому ж це вдалося?

Апсу, оглянув солдат, та позамовкали під глузливим поглядом синіх очей. А коли він заговорив, його голос подіяв наче гіпноз:

- Хто хоче поквитатися за машину? - запитав Апсу.

- Я, - підняв руку Кіт, це був хлопець зростом метр вісімдесят, сильний, гнучкий, гарненький, смаглявий, в ньому змішалася ірландська і мексиканська кров, він любив війну, бійки, бої, і був найкращим у всьому. Чи вертоліт з гранатомета збити, наче Рембо, чи влучити у центр мішені зі снайперської гвинтівки за кілометр, чи на гітарі грати і пісні співати, а ще умів смажити млинці для всього загону на сніданок, дуже смачні.

З Котом всі погодилися, так, він найсильніший боєць.

- Тебе у тій машині не було, - відповів Апсу.

- Друга машина ледь не наїхала на тих, хто був у першій, - розповів Кіт, - я мав стрес.

- Це нечесно, - тихо мовила Мілен.

- Чому ж, - заперечив полковник, цілком справедливо. Учитель має бути сильнішим за учнів.

Апсу усміхнувся зняв кросівки й вийшов на татамі.

- Hairy не заважатиме? - жартував Кіт. Вийшов вперед шеренги, зняв футболку, пограв могутніми м'язами, намагаючись справити враження на незнайому дівчину, яка супроводжувала Анімешку, єхидно запитав, - ти заповіт написав?

Апсу промовчав, ігноруючи стандартні жарти. Зняв толстовку, залишившись у чорній футболці, такій як у бійців, з логотипом - маленькими цифрами п'ятдесят один окресленими абрисом дисколіту.

Кіт пострибав, розмахуючи руками, і поманив Апсу у кіношному стилі, мовляв, іди сюди, Апсу підійшов, зовсім близько. Кіт не стримався, занадто вигідна позиція, мав намір завдати сильного удару кулаком. Апсу ухилився м'яко, ледь помітним погляду рухом. Кіт хмикнув, вдарив знову, кулак пірнув у порожнечу, але на цей раз Апсу перехопив руку атакуючого і простягнув вперед, відступив в сторону.

Кіт ледь не впав, роз'ятрився, Кабан кричав:

- Заспокійся, не впадай у шал, бо він тебе точно порве.

Кіт розвернувся і знову кинувся на супротивника, але той просто ухилявся від швидких ударів. Кіт вдарив ногою і отримав у відповідь досить відчутний удар по нозі, його розвернуло, він опинився на татамі, споглядав високу стелю тренувального залу.

- Чорт! - завив Кіт, скочив на ноги.

Його противник стояв поруч з ним, чекав.

- Може, візьмеш собі помічника? А то мій заповіт знову виявиться не потрібними, - глузливо запитав Апсу. Солдати напружено посміювалися, полковник не стримував задоволений сміх. Сержант потішався вільно та з гумором.

- Кабан! - покликав Кіт свого друга.

- Воже Вовче ти? – запитав Сержант у сутулого жовтоокого солдата.

- Є ні, це не мій противник, - відмахнувся Вовк.

- Тоді я, - Кабан сплеснув руками, вийшов на татамі пострибав наче великий м’ячик.

Солдати атакували удвох, результат той самий, за винятком, що Апсу вже кидав супротивників на татамі незрозумілими підсічками. Рухався він повільно, демонстративно повільно, щоб інші бачили його дії, чи вже почав урок.

Кабан зупинився, розвів руками, вигукнув:

- Та, то все одно що по воді бити, - і додав щось нецензурне.

Дівчина, яку звали Лисицею, швидше за її розум, ніж за хитрість, зголосилася протистояти Апсу. Він погодився. Вона взяла ніж, але щоб уникнути поранень не виймала його з ножен. Апсу зброю ніхто не запропонував, мабуть, хотіли подивитися, як він буде захищатися без зброї.

Лисиця була відмінним бійцем, вона використовувала навіть те, що тільки от побачила, оцінивши дії противника. Не нападала першою, запропонувавши це зробити Апсу. Коли він не піддався, підійшла впритул, зайшла за спину торкнувшись шиї Прибульця і завдала різкий удар, він розвернувся, перехопив її руку, вона не встигла відскочити, ніж вже був в його руці.

- Та ви подивіться на нього! - вигукнула захоплено Лисиця.

Апсу, з галантним поклоном розвернувши ніж рукояткою до неї, подав зброю, Лисиця скористалася становищем, завдала хук знизу, а другою рукою хотіла забрати зброю. Він ухилився і схопив її, затиснувши шию, притиснув до себе, вона спробувала вдарити ногою по його коліну, але в ту ж мить опинилася на татамі:

- Капосний який, - усміхнулася Лисиця, - мислю, ти чомусь корисному нас навчиш.

- Головне, щоб не пияцтву і не грі «дістань вченого», - підвів підсумок полковник. Останнє зауваження солдатам сподобалося більше, ніж демонстрація бойової переваги прибульця з невідомих світів.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Юлес Скела
20.11.2021 12:33
До частини "Діалог дев’ятнадцятий"
Щось довго вони гальмували. Лось мав би одразу впізнати Апсу і попередити своїх скептично-веселих побратимів. Натомість - жартує "Живі анімешки". А взагалі-то - гарно описана цілком типова ситуація. Чекаю на наступні пригоди!
Морок Елл
20.11.2021 12:44
До частини "Діалог дев’ятнадцятий"
Ті події під коллайдером відбулися років п'ятнадцять назад. Та й там суцільна біганина була. Лось як і інші не дуже вже придивлялися до того як виглядає Апсу запам'ятали його більше у вигляді кота))))