Діалог другий

Апсу здивувався, побачивши темний, великий контейнер. Його люб'язно піднесли йому, мало не під ніс, маленькі, та численні корейські солдати.

- О, - очі древнього бога блиснули жовтим.

Містер Сміт сказав те, що мусив, хоча знав, сказане насмішить Апсу:

- Це для твоєї безпеки. Твою присутність треба приховати від ради Десятьох. Вони схибилися на безсмерті.

- Ти сам собі віриш? - жовті вогники у очах Апсу згасли, він посміхнувся, відразу став схожий на зарозумілого студента хіпі, запитав. – Вони й так знатимуть що я тут. Таке цабе як я не заховати. Мені це вже розібрати на пил, чи домовимося?

- Ти не робиш нічого, не узгодивши зі мною. Нікуди не втікаєш, нікого не вбиваєш, - Бен Сміт перечислив умови договору.

- Я схожий на маніяка? Вбивати когось? Я профі, безкоштовно таку роботу не виконую, - відповів Апсу. Його наче образила недовіра містера Сміта.

- Мене прб'ють врешті, - театрально закотив очі Удав, немов школяр-двієчник на іспиті.

- Ти незамінний, поки ті десять бовдурів тримають замкненими усі ворота літаючого острова, - запевнив Бена Сміта прибулець.

- Дякую, заспокоїв, - артистично сумував Удав, - та що мені чіплятися за ту роботу, я вже сто років тут один борюся з цією дивною збоченою системою яку вибудували біороботи для біороботів. Чи потрібно зберігати ті докази правди, коли населення запрограмоване на брехню.

- Тобі вітання за стійкість від вашого артефактного центру, - насміхався Апсу, - Такий собі пан Лозіп каже що скучає. Обнімати не буду.

- Батько, - усміхнувся Бен Сміт. Я вже думав ніколи його не побачу й не почую коли він прислав повідомлення щодо саркофагу.

- Отже, я запевнив пана Лозіпа що співпрацюватиму тільки з тобою. Даєш мені відносну свободу, а я обіцяю поводитися у межах відносності, - Апсу усміхнувся широко, щиро, помітні стали гострі трохи видовжені ікла.

Удав скоса глянув на свого підопічного, згадав дракона, який злітав з хмари пилу що утворилася на місці машин, над очманілими, але живими, конвоїрами. Уявив як летить над землею величезна ящерка, та поливає полум'ям міста. Щось таке бачив у голлівудських фільмах.

- Я не ящірка, - заперечив древній бог уяві Бена Сміта..

- Луска, перетинчасті крила, - передражнив його Удав, - на кого схоже?

- У літаючих теплокровних також перетинчасті крила, - відповів Апсу, він обійшов контейнер запропонований йому у якості пасажирського відсіку, копнув його ногою, метал загудів, - навіть віконця немає.

- То хто ти летюча миша, чи літаючий кіт? – не втримався від жарту Бен.

- Дракон я, дракон. Звичайний просторовий дракон, навіть не рептилія. Дракон з виду драконів, - відповів Апсу і розсміявся, - у вас тут драконів повиганялись, а слабших перебили. Шкода

- Іди до гвинтокрилу, дивна істото, - Удав показав на маленький гелікоптер, що темнів на тлі сіріючого світанком неба.

- Овва! - зрадів, наче дитина, Апсу, - люблю я ці рідкісні, раритетні машини! Стільки шуму, вітру, така крихкість гвинтів - і головне, небезпечно. Ні тобі гравітаційного поля, ні силового.

- Цілком безпечний і сучасний транспорт, - знизав плечима Удав.

Боявся він, що договір з Апсу вийде йому, як говорять, боком, але вибору не було. Змусити цього космічного гостя щось робити проти його волі неможливо. Єдина можливість досягти взаєморозуміння - це домовитися. От і домовлявся.

Протистояти раді Десятьох усе важче, чим старші ставали ті десять радників, тим жорстокіші вводилися закони на технічному острові прип’ятому до Марсу. Тим більше заборон, шпигунів, охорони й зброї біля воріт технічного острова Земля тридцять шість. Добре що Бен Сміт тут від початку запровадження нового порядку. Його вважають диваком, але відносно своїм, і все завдяки тому що він має докази правдивої історії технічного острова земля тридцять шість. Його бояться й періодично намагаються вбити, але у нього є люди яким він довіряє й які вірні йому, тому поки відділ Артефактів на землі тридцять шість якось функціонує.

Апсу сів у гвинтокрил, роздивлявся, із захопленням вивчав машину, чіплявся до пілота. Удав не сумнівався, що корейською. Сам містер Сміт віддавав останні накази своїм умпа-лумпам: ящик прибрати, перевезти на базу яку вони вважають особистим бункером Великого вождя. Насправді це основна база відділу Артефактів. Там і буде тимчасово утримуватися космічний гість. Там хоча б можна не турбувати Апсу дослідженнями, на які довелося піти десять років тому у дві тисячі десятому році. Приховуючи справжню причину відкриття саркофагу у якому спав Апсу.

Солдати знали що до бункеру прибульця запросив сам Великий Вождь, й прибулець поділиться технологіями, заради великого майбутнього. Солдати умпа-лумпи мовчки та з повагою слухали накази начальника відділу Артефактів якому довіряв сам Великий Вождь. Офіцер, нагадував робота який записує програму дій. Але Удав розумів і відчував - ці солдати звикли не демонструвати думки та емоції, але деякі не вірять в всю ту пропаганду, яку їм згодовує їх тоталітарна влада.

Удав врешті сів у гелікоптер. Пілот з ентузіазмом розповідав Апсу про те, яка прекрасна машина - гвинтокрил, піддавшись неймовірній харизмі стародавнього бога. Апсу уважно та з повагою слухав. Бен Сміт не сумнівався що дракон міг би вже сам керувати гвинокрилом, не гірше пілота.

Пробуркотівши щось про цирк та клоунів, Удав жестом наказав пілотові злітати.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.