Діалог двадцять сьомий

Армійські вантажівки зупинили під прикриттям рівненського живоплоту. Мілен озирнулася на вантажівки, трансформувалася у великого звіра, наздогнала Дорослого, У неї почали стріляти оголені чорношкірі дівчата вони стояли шеренгою у роскішній вітальні з кришталевою люстрою і м'якими килимами, й палили з калашів у бік великого сірого звіра. Кричу дременув на вулицю.

Це був загін з дівчат. Їх відбирали у сімей, навчали тримати зброю, тиснути на гашетку. Містер Джордан мав дар, вмів програмувати людей. Та містер Джордон дещо перестарався з експериментами над підконтрольною групою дівчат, випадково перетворив їх на зомбі. Фізично вони функціонували наче біороботи, нічого не відчували й самостійно не думали, лише виконували накази.

З рапторами так не виходило, як не старався, ящірки не схильні до навіювань, непередбачувані і тому непридатні для охорони. Ящірки стали опудалами джунглів. Міфом. Стріляли у непрошених гостей перепрограмовані спецназівці з попередніх ліквідаційних груп.

Дорослий тікав з чотирма тілохранителями у підземні тунелі. Ображено мислив:

- Ніхто зараз молодь не вчить хорошим манерам. І виявляється, це проблема не тільки землян.

Прибуття групи ліквідації від ради десятьох він чекав давно, та й ця була не першою, давно вже приготував шлях для втечі. До цього часу вдавалося відбитися Та от неочікувано прислали істот з якими він впоратися не зміг.

Мілен перестрибнула через шеренгу солдат, і по запаху почала шукати таємні двері куди утік Дорослий. Прекрасні зомбі пішли на вулицю, атакувати спецназівців на подвір’ї. Без одягу, наче античні амазонки, озброєні автоматами, та тесаками у ножнах на широких пасках. Обличчя дівчат спотворені злостивими усмішками божевільних. Вони навіть не помітили що Мілен опинилася за їхніми спинами. Переслідували Кричу.

Сержант першим стрибнув з кузова вантажівки.

Кричу мчав до Сержанта з криком.

- Дівчата! Дівчата голі! Зараз стріляти почнуть! Ховайтеся!

- Ти з глузду з'їхав? - здивувався сержант, дивлячись на раптора, який біг до нього і кричав про напад голих дівчат. Потім побачив шеренгу з тридцяти оголених чорношкірих дівчат з автоматами, які бігли до його групи. - От бісовий жах, до кінця життя снитися буде. - Сержант згадав, що він католик, перехрестився, і крикнув, - підготуватися до бою! Противник наближається! В бога душу...

Берсек з відкриим ротом на мить застиг, та свист куль змусив його дельфінчиком стрибнути під захист живоплоту.

Апсу повертався з лісу, вийшов на подвір’я садиби і зупинився невимовно здивований, коли побачив як юні чорношкірі красуні біжать у бік американських солдат не цілячись стріляють з калашів. Не має значення, вцілять у когось, чи ні. Думати зомбі не належить. Та от різати людей ножами ці дівчатка вміли дуже непогано. Рав вискочив із заростей, застиг поруч:

- Все, мої вже дійшли до тунелів, - відрапортував ящір про своє плем'я, побачив дівчат, що йшли в атаку на американців. Почав нервувати, - Ой це страшні істоти! Вони дресировані!

- Не те слово, - погодився Апсу.

- Ходили по кімнатам голі з ножами, я боявся їх, очі порожні і серце б’ється повільно, ні живі і не мертві, - Раптор розгубився, наче заворожений дивився на атаку прекрасних зомбі. А дівчата бігли, стріляли, падали.

Американські солдати заховалися за деревами і живоплотом на якому цвіли маленькі червоні троянди, відкрили у відповідь вогонь.

- Підемо, тут ми вже нічим не допоможемо, а ось зловити Дорослого необхідно, поки він не добрався до першої підземної станції, він небезпечний для людей, - сказав Апсу.

- Яке тут паскудство! - обурився Рав, - як я хочу забути цей дім! У нього власний вихід був у підземелля? Вибач не знав.

- Та звідки тобі було знати, він вас у клітках тримав. Таке важко забути. Підемо. Дорослий втече.

- Вб'ю сам його, загризу! - сердився молодий раптор.

- Ні, смерть це для нього - занадто просто, - відповів Апсу. Вдвох вони забігли до будинку. Мілен знайшла вхід у особистому кабінеті Джордона, двері залишила відчиненими, щоб Апсу побачив куди йти.

Кричу сховався від автоматного вогню за великим деревом, зіщулився наче хотів стати невразливим броненосцем. Повторював:

- Вони нас повбивають, вони нас повбивають. Ненавиджу Дорослого, це усе він зробив з ними.

- Так, ще той виродок, - погодилась Лисиця, вона лежала поруч з раптором відстрілювалася від жахливих воїнів Дорослого.

Стрілянина тривала секунди, спецназівців кулі навіть не поранили, але тільки п'ять дівчат не тільки встояли на ногах і й кинулися на американців у ножову атаку, виючи наче гієни на полюванні. Бій закінчився швидко. І котики, і Альфи розгублено дивилися на мертвих. Лось знову блював. Усі звикли що у нього така реакція на розрізані тіла.

Мілен, Апсу і Рав привели Дорослого із зав'язаними очима, ротом забитим кляпом з його власної сорочки, зі зв'язаними за спиною руками.

Сержант, знав про здібності пакета, був навчений протистояти гіпнозу, хотів зірвати пов'язку з очей містера Джордона, щоб він побачив юних африканок, яких послав на смерть, але Апсу попередив:

- Не треба, ти почнеш першим стріляти в мене, ця людина дуже небезпечна, коли бачить і говорить, коли торкається руками.

- Мене спеціально готували. Я не піддаюся навіюванню, - розгублено відповів сержант.

- Він став сильнішим, - Апсу став між сержантом і Томом Джорданом.

- Тоді базу потрібно попередити, - занепокоївся сержант.

- Попередимо, якщо потрібно, - відповів Апсу.

Берсерк і його солдати оговтувалися після дивного, ледь чи не фантазійного бою. Їм здавалося, що в них все рветься від туги, наскільки не правильним було те, що сталося. Але солдати вони треновані, перебували на ворожій території, не дозволяли емоціям керувати розумом, у психологів баз додається роботи.

Стрілянина у джунглях припинилася, отже, найманці дорослого допатрали, що стріляють один у одного, і тепер, імовірно об'єднавшись, біжать до маєтку.

Кіт запитав Апсу, показуючи на мертвих африканок, схожих на зламаних темношкірих ляльок Барбі:

- Ти не знав про них?

- Ні, - відповів Апсу, і додав з гіркотою, - зомбі не думають. А цей вміє блокувати думки, ми його знайшли по запаху, - Апсу поплескав по плечу Дорослого. Той сердито загарчав у ганчірку. Апсу звернувся до містера Джордона, - Так, так, ти, звичайно, можеш спробувати помститися. Ніхто не заборонить. Але без твого дару, виродку. На початку я думав ти бунтар.

Дорослий затрясся від злоби. Апсу торкнувся долонею чола Майкла Джордона, у вченого підкосилися ноги. Дорослий, втративши дар впливати на людей, не зрозумів що відбулося.

- Що з охороною? - запитав сержант.

- Мертві, - якось пригнічено відповів Апсу, скоса глянув на Рава, як той емоційно щось розповідає Кричу. Боявся Апсу, що сподобалося молодому ящеру вбивати.

- Все йдемо! - скомандував сержант, - нам недалеко.

- Так. Ви на точку, а ми відведемо вантажівки подалі, щоб збити із сліду найманців, - мовив Апсу.

Мілен вже сіла за кермо і з захватом розглядала кабіну, важелі та педалі.

Сержант не сперечався. Американські солдати, підхопивши містера Джордона під руки, пішли у джунглі туди, де їх повинен був забрати гвинтокрил.

Апсу і Мілен завели двигуни вантажівок. Дівчина захоплено заверещала, немов і справді підліток на першому уроці керування автомобілем. Апсу розсміявся. Вони виїхали за ворота маєтку. Раптори помчали наввипередки з машинами.

Величезний, розкішний, білий особняк побудований у вікторіанському стилі, посеред прекрасного саду, залишився позаду, дивився ображено на джунглі вибитими вікнами. Пройшло чимало часу, поки слуги наважились вийти на подвір'я.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.