Діалог двадцять восьмий

Найманці Дорослого кинулися наздоганяти вантажівки. Дві вантажівки з солдатами зупинилися лише на мить, з кузовів висипалися найманці Ведмедя, побігли до гаражів. Вивели з гаражів два військових хаммера, напхалися у них. Водії гнали машини, так швидко що їх почало кидати із сторони у сторону, на розмитій дощем ґрунтовій дорозі.

Але несподівано хаммери зупинилися, розвернулися, та поїхали геть. Дві вантажівки з особистою гвардією Майкла Джордона продовжували погоню.

Рав перший помітив, що машин стало менше.

Апсу і Мілен звернули з дороги й їхали у джунглі поки вантажівки не вткнулися у непробивну стіну старих дерев, відразу вистрибнули з кабін, перетворилися на котів і чкурнули від машин по гілкам. Рав і Кричу чекали їх з іншого боку дороги.

- «Ми знову не все знаємо», - думала Мілен.

- «Віддамо рапторів під опіку хранителів з відділу Артефактів, і певне доведеться портал відкривати, думаю, встигнемо вчасно», - запропонував Апсу, - «щось не те. Ті найманці не Дорослому служили, вони на когось іншого працюють, бо то не Джордон думки блокує».

Кричу підняв зміїну голову, наче нюхав повітря, очі його округлилися від жаху:

- Наші потрапили у пастку, - тремтячим голосом повідомив юний раптор.

- То не пастка, але краще нам там бути вже і зараз, - Апсу зітхнув, - Бо і Сержант з Берсеком зараз встрянуть. Повертаємося до будинку.

- Концентроване життя у цих диких джунглях, - усміхнулася Мілен.

Мимо проторохтіли вантажівки з гвардією дорослого. Два раптора і два дракона провели їх поглядом, Рав помахав рукою, показав непристойний жест, запозичений з фільмів.

Набувши форми великих котів дракони поверталися назад дорогою. Раптори мчали наче у них відкрилося друге дихання.

Кричу і Рав розмовляли по дорозі, мріяли як було б добре вміти ставати людьми, ось так, щоб не відрізнити від справжніх. Подорожували, побували б у тих місцях, які вони бачили у телевізорі.

Зловивши думки молодих ящерів, Апсу несподівано сказав незрозуміле:

- Я подумаю над цим питанням. Мрійники.

Раптори здивувалися. Але перепитувати вже не було часу. Вони повернулися до ненависного рапторам будинку. Не зупиняючись влетіли у відкриті парадні двері, забігли до кабінету дорослого і вскочили у відчинену кабіну ліфта.

Слуги й раби Дорослого знову заховалися по кутках.

Місцеві вважали підземні тунелі проклятими. Серед племен розповідали історії, що жило у шахті щось страшне та кровожерливе. З'явилися подробиці, буцімто то духи предків, розгнівані на нащадків бажають помсти за те, що їх забули. А ще казали там жвуть чудовиська, які відкушують голову. Може, кому і відкусили. Чи вогняні привиди які випалюють у підземеллі усе живе.

Ті з місцевих, які навчалися у місіонерській школі, пояснювали зникнення людей обвалами. Великою концентрацією водню і метану, чому й траплялися вибухи.

До підземель ніхто із місцевих не ходив, навіть освічені. І чужим забороняли.

Під час правління Дорослого місцевість збезлюдніла, через етнічні та релігійні чистки, або вбивства з пограбуванням без ідейного підґрунтя.

Дорослий змусив своїх слуги розчистити тунелі. Відремонтував старий, допотопний ліфт на магнітній подушці. Навіть затяг до тунелів невеличкі електромобілі. Частину підземелля облаштував під лабораторію. У нього був спеціальний медальйон, який давав допуск до сітки допотопних підземних доріг, і кисневі маски з балонами. Під час втечі він не встиг скористатися електромобілем.

Дракони, з найрозумнішим вихованцем, наздогнали його. Рав наче збожеволів, Дорослий саме цього вимагав від своїх ящерів, але не чекав такої атаки проти своїх людей. Прибульці, невразливі до психо хвиль, зв’язали його і витягли з тунелів наче він був беззахисним немовлям.

Тепер дракони і раптори спустилися у тунелі. Швидкісний ліфт привіз їх у коридор з одного боку перекритий залізними дверима лабораторії, біля ліфту шафа з кисневими масками і машина. Лабораторію певне будуть досліджувати вчені від рад десятьох. Апсу кортіло її знищити, та не було часу.

Четверо побігло коридором до платформи, туди за приходив підземний потяг. Люди землі тридцять шість, викликати вагони не могли. Старий учитель знав, як це зробити і без медальйону, та скористатися навиком не зміг. Раптори застрягли у коридорі. Їх захопили силовим полем троє чоловіків. Маги, хранителі, з відділу Артефактів.

Мілен першою влетіла у магічну сітку, не встояла зависла у повітрі теліпаючи великими лапами. Змінила форму й випала з сітки. Апсу також загруз у магічному полі, його навіть трохи підняло над підлогою печери, він змінив форму тіла на людську, але його не відпустили.

- Ого, - сказав древній бог, торкнувся тонкими пальцями струн силового поля, - Магнітне.

Кричу та Рав допомогли Мілен стати на ноги, вона потерла лоба:

- Батут, - усміхалася торкаючись руками пружного намагніченого повітря.

Маги-охоронці у простому одязі із сірого полотна з фантазійними палицями, вірніше, бойовими магічними жезлами оснащеними гострими лезами, обступили Апсу відокремили його від гурту. Мілен і двох рапторів, вони відштовхнули силовим полем до інших полонених.

- Нахаби, - тихо сказала Мілен.

- Отже, то ти тут порушуєш усі закони цього світу, - звинувачував Апсу високий, худорлявий маг, з темною борідкою, й коротким хвостиком рідкого, сивого, волосся, голеного на скронях. Він був гарний, і намагався здаватися грізним.

- Так, я, - погодився насмішкувато Апсу.

- От потвора, - обурився другий маг, невисокого зросту, рудий, коротко підстрижений з густою короткою бородою, років тридцяти на вигляд, намагався поводитися наче сторічний.

- Вчитель обтеше, - мстиво процідив третій, молодший, миловидний, схожий на дівчину, з довгим попелястим волоссям, зав’язаними у гульку на маківці.

- Називаєш себе ім'ям чудовиська Апсу? – пролунав оксамитовий голос. Із тіні вийшов чоловік двометрового зросту з білим прямим волосся до середини спини, зав'язаним у довгий хвіст. Юне обличчя прекрасне – то був безсмертний зі старого світу.

- Енкі? - перепитав Апсу, здивовано розглядаючи старого знайомого.

- Темрява прийшла за темрявою, - усміхаючись сказав Енкі.

- Я говорила, що хтось із драконів ще тут вештається, - нагадала Мілен, клацнула пальцями для пафосу, поле, створене магами, зникло. Учні Енрі ошелешено подивилися на дівчинку. У очах запитання - "Як?"

Раптори звільнилися, маги налякано відступили за спину вчителя. Мілен погладила Кричу, прошепотіла на вухо:

- Вони вас бояться.

- А ми їх ні, - сердився Кричу, - от візьму й вкушу.

- Не треба, - попросила Мілен.

- А я б розважився облизнувся Рав.

- Не ставай монстром, - попросив його Апсу.

Юний раптор знітився, дивився на магів з-під лоба, вишкірюючи ікла.

- Ти з роками набираєшся сили і вправності, - Енкі підійшов до Мілен, вона простягнула маленьку руку, творець торкнувся блідими губами смаглявих пальців, з напівпрозорими дімантовими кігтями, - Мої учні занадто звикли до місцевого патріархату.

- А ти звик до цього острова? Ми думали ти заблукав у Всесвіті, - м'яко, з ніжною посмішкою, відповіла йому Мілен.

- Після того як ви нас розгромили, я не міг покинути Марс напризволяще, потрібно було допомагати уцілілим вижити, - сумно відповів Енкі.

- Це важкий тягар, - з повагою вклонився Апсу, - А чому ви затримали тут рапторів?

- Старий порушив закон. Він наражався на небезпеку, коли втік з арктичного міста, - пояснив рудий маг, - нам сказали затримати і доправити його назад.

Раптори стояли навколо магів і драконів, сердиті. Та не нападали.

- Не затримати й доправити, а вивезти до Арктичного місця групу рапторів, - пояснив Апсу, - зізнайся, твої учні злякалися.

- Зізнаюся. Я вже зв’язався з Беном, - пояснив Енкі, - викликали вагони, й запрограмували дорогу. Не хвилюйтеся.

- Не ображайте наших друзів, - попросила Мілен.

- Не будемо, - запевнив Енкі. – Я хочу з вами поговорити щодо нуль матерії всередині Марса.

- Вона перебуває у сплячці, - мовив Апсу.

- Вона у сплячці поглинає надто багато енергії, - повідомив Енкі, - я її блокую, але чи вистачить моїх сил коли вона набухне енергією й перейде у активну фазу.

Учні Енкі стояли за спиною свого вчителя, слухали кожне слово і придивлялися до дивних прибульців, які виявилися старшими, ніж їх великий вчитель.

- Вона не почала мислити? - запитала Мілен у Енкі, - адже тут купа мисле форм, проекцій, психолокацій. Це записи думок місцевих людей, які створює нуль матерія.

- Мислити вона починала, але розум виокремився й вона знову накопичує інформацію. Я навіть не знаю що за сутність утворилася, не можу знайти того привида, - у голосі Енкі почулася досада. - А якщо ми разом не втримаємо цього порожннника і він почне поглинати матерію? Потрібно знайти привида, може він зможе контролювати свою колиску. Може то Мардук?

- Як ти тут не збожеволів, - дивувався Апсу.

- Я спав драконом сто років, у печері, поки Бен мене не знайшов, - Енкі подивився на свої руки.

- Співчуваю, - запевнив його Апсу, - тримайся брате. Якось впораємося. Усе мі поспішаємо потяг приїхав.

Енкі наказав своїм учням посадити молодих рапторів і їх вчителя до вагонів, Рав та Кричу прощаючись обняли своїх нових друзів.

- Ще зустрінемося, - запевнив рапторів Апсу.

Старий учитель із вдячністю торкнувся смаглявих рук прибульців і пішов до вагону, де його чекали вихованці.

- Допомога потрібна? – запитав Енкі.

- Самі впораємося, - відповів Апсу.

- Якщо знадоблюсь кличте, - Енкі потиснув руку Апсу і ніжно торкнувся руки Мілен. Сказав учням, - Йдемо, не хочу, щоб ви бачили як дракони портали відкривають, це небезпечно для вас, ще такому вчитися. - Енкі сумно усміхнувся.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.