Діалог двадцять дев’ятий

Солдати Ведмедя збили з гранатомета гвинтокрил, який прилетів за групами Альфа і Котиками. Пілот посадив підбиту машину у лісі, зламав декілька дерев, вистрибнув із гвинтокрила активізував самознищення секретної машини, і втікаючи від вибуху, потрапив у полон до Ведмедя.

Американські солдати, потрапили у пастку, заповзято відстрілювалися.

Ведмідь дав команду припинити вогонь і викликав старих друзів, а в даний момент супротивників, поговорити, ті звичайно відразу погодилися. Після стрілянини між противниками створилася просіка, кулі скосили траву і навіть дрібні дерева.

Вояки трьох груп ховалися у джунглях, чекаючи поки командири домовляться.

Ведмідь відразу оголосив вимоги:

- Ви віддаєте нашого керівника і одну тваринку з тих, що за вами по джунглях бігають, а ми вам - пілота і йдіть собі до нової точки, де вас заберуть на чистенький, сухий авіаносець, або що там вас чекає.

- Нема тих звіряток з нами! – відповів Сержант, - ми їх втратили разом з тими звірятками, які бігали за вами джунглями.

- Раптори за нами не бігали, не бреши Серже, - білозубо посміхнувся Ведмідь, - вони за вами бігали. Чи таки з вами? Цікава історія, чи не так? Як то ви тих неслухняних ящерокок приручили?

Знову пішов дощ, дзвінкий і сильний.

Апсу зупинився притулився плечем до великого дерева, перетворився у людину. Мілен в формі маленької кицьки сиділа на нижній гілці того дерева, спостерігала зверху за тим, що відбувається. Вони тільки пройшли портал, створений у печері, і навіть змокнути під зливою не встигли.

- «Долучись до розмови, віддай їм Дорослого і мене», - прошепотів Апсу до Берсека, який стояв поруч з Сержантом навпроти великого Ведмедя.

Берсерк почув думку, здивовано озирнувся, глянув скоса у бік прибульця. Заперечив:

- «Не можна, адже він небезпечний, його використають проти нас. А тебе віддати - це як? Що вони з тобою будуть робити?» - Берсек гримасничав, посилено думаючи.

- «Відомості застаріли», - посміхнувся древній бог, - «Він тепер просто людина, і не цікавий раді десятьох».

- «Що хочеш з ними зробити?» - поцікавився Берсек.

- «Буду слідкувати, щоб вам дали спокійно відступити і не стріляли у спину.»

- Я навіть боюся запитати, як ти це робитимеш, - прошепотів Берсерк. Глянув на Ведмедя, той здивовано з насмішкою дивися на Берсека.

Сержант також подивився на товариша, м'яко кажучи, з подивом.

Ведмідь добродушно всміхнувся. Та й обличчя у старого найманця було круглим, добрим, з м'якими рисами, пухким ротом і приплюснутим, неодноразово зламаним носом:

- Стефан Бірськи, Берсерк, цікаво що тебе у цьому зоопарку ніяк не очікував побачити, - Ведмідь голосно розсміявся, - то що ти сказав? Повтори я не дочув, чи ти не до мене?

- Не розумію, чому ти смієшся? - здивувався Берсерк, - Ти мені гроші винен.

- Так ти за боргом прийшов? – здивувався Ведмідь вибалушивши очі, - немає у мене тут грошей, забув гаманця у Берліні. Зустрінемося десь посеред вульгарного цивілізованого міста, віддам. Справді віддам, щоб мені з цього місця не зійти. - Ведмідь перехрестився. Перейняв у російських найманців.

Берсерк тицьнув рукою у бік Апсу. Древній бог з наївною юнацькою посмішкою помахав спецназівцям рукою.

Ведмідь вдоволено сказав:

- А ось і перевертень! А брехали, що загубили кудлатого у джунглях.

- Чого він хоче? - Запитав сержант, вже розуміючи, що Апсу розмовляв подумки з Берсерком.

- Каже віддати пакет і його, - тихо відповів лейтенант.

- Він з глузду з'їхав? - обурився Серж.

- Про що ви там так тихенько пліткуєте, дівчатка? Може, зі мною секретами поділитеся? - жартував Ведмідь.

- Та йди ти! - розсердився Сержант, - почекай, поділимося.

Ведмідь буркнув ображено:

- І хто вас бісові діти виховував?

- Як віддати?! Гаразд його - це як гранату у супротивника кинути. Але пакет! А що я скажу полковнику? Чорти забирай! - обурювався Сержант.

Берсерк лише розвів руками:

- А я тут до чого? Чому ти на мене кричиш? На нього кричи, - тицьнув пальцем туди, де стояв Апсу.

Апсу підійшов до сержанта і Берсерка. Немов три приятеля зустрілися у міському парку. Ведмідь стояв за півметра від них. Руку старий найманець тримав на автоматі ближче до гашетки. В цілому він знав, що сержант хитрий, але чесний. Перемир'я старі солдати цінували.

- Остаточно збожеволів? - накинувся сержант на Апсу.

Прибулець посміхнувся, спокійно пояснив:

- Пакет втратив цінність, скиньте його, заберіть пілота і йдіть на нову точку.

- Як це втратив цінність? - оторопів Сержант.

- Я його позбавив психокінетичної сили, якщо коротко, - дещо з винуватим видом відповів Апсу.

- Я не розумію ту силу, несилу. У мене завдання доставити пакет з точки «А» у точку «Б», а у психічних силах я не повинен розбиратися! - нервував сержант групи Альфа.

Солдати обох груп сиділи у траві, спостерігаючи за тим, що відбувається. Лисиця, насолоджувалася спостерігаючи за розмовою. Кіт задавав питання Лисиці, впевнений, що вона більше розуміє, ніж він. Кабан, перевірив патрони, зірвав травинку і почав її жувати, наче панда. Солдати групи Ведмедя укладали парі сперечаючись, заберуть вони у Уфологів (як між собою називали солдат Розуелу) перевертня чи ні. Демон дрімав, Клім розглядав мурашник. Думав чи доберуться до нього червоні мураші до того як закінчаться перемовини. Сонько з Лосем стежили за екраном. Дрона вони загубили, але вже прийшла інформація від другого гелікоптера.

- Нам тут довго мокнути? - запитав Ведмідь, - віддайте нам пакет і перевертня, забирайте пілота і йдіть вже звідси, стріляти мені теж набридло. Плече болить, яке ви мені прострелили.

Сержант подивився на Ведмедя, немов забув про те, що той стоїть неподалік і чекає рішення.

- Віддай, - сказав Апсу. - Удав не зрадіє, коли ти пакет без здібностей привезеш, а так немає і немає.

- А ти? - запитав сержант.

- Я наздожену, - посміхнувся Апсу, - та й Мілен зі мною залишиться.

Апсу подивився на дерево, де сиділа маленька чорна киця. Сержант простежив за поглядом прибульця, побачив знайому. Кивнув, крикнув Кабану:

- Тягніть пакет, тільки обережно, не мішок з л... - не доказав, повернувся до Ведведя, - забирайте свого диктатора.

- А перевертень? - вишкірився Ведмідь.

Сержант подивився на прибульця, зітхнув:

- І перевертня.

Берсерк виявив до Ведмедя співчуття:

- Боюся, борг ти мені вже не повернеш.

- Та як ти міг так поду... - Ведмідь запнувся, подивився зацікавлено на Апсу. Зрозумів, що Берсерк натякає не на чесність, а на неочікувану смертність.

Апсу підійшов до найманця і запитав, наче хуліган на темній вулиці:

- Цигарки є?

- Що? - здивувався Ведмідь.

- Цигарки? - насміхався перевертень, продемонстрував гострі ікла, блиснув жовтими очима.

Ведмідь не з лякливих, та все ж мурашки по спині побігли цілою мурашиною сім'єю. Старий солдат, як загіпнотизований, дістав цигарки та запальничку з кишені на рукаві, віддав перевертню.

Апсу запалив від запальнички. Із задоволенням вдихнув дим.

Кабан привів Дорослого, той був схожий на мішок на ніжках. Ледве пересував ноги. Підскочили солдати групи Ведмедя, забрали Дорослого. Привели пілота, із зв'язаними руками.

До Апсу ніхто не наважився навіть підійти. Пілотові розв'язали руки. Сержант і Берсерк наказали своїм групам відступати. Обидві групи зникли в мокрих джунглях, немов привиди, швидко та безшумно.

До Апсу із срібними кайданами підійшов один з магів-хранителів, молодший миловидний учень Енкі. Вийшов з лісу тільки тоді коли спецназівці пішли.

- Як усе це цікаво, - посміхнувся Апсу, зім'яв цигарку пальцями, а коли розтиснув пальці, з них злетів блискучий пил, древній бог здув пил з долоні, невимушено розглядаючи обличчя юного мага.

- От що я й хотів дізнатися. А вчитель знає, чим ти тут займаєшся? - запитав Апсу.

- Я мушу тобі відповідати? - зарозуміло запитав Єгор, учень Енкі.

Російські найманці розпакували Дорослого. Том Джордан кліпав очима на тих хто ще зранку був йому за охоронців. Зрозумів що і тут його підставили.

Єгор розглядав вченого з жахом.

- Вчителеві відповіси, - усміхнувся Апсу і простягнув руки демонстративно покірно. Учень Енкі замкнув на зап'ястях древнього бога кайданки. Апсу тільки і сказав, - Дурень, та не ти мене цікавиш. Де другий?

- Та годі базікати, йдемо шановний звіролюде, - мовив Ведмідь, але торкатися до перевертня не наважився, - час і нам вшиватися.

Серед листя з'явилася тінь когось темного, ледь помітного. Солдати Ведмедя відійшли, тінь викликала страх. Голос тіні прорік до мага:

- Він позбавлений енергії живих. Убий його.

- А от і другий, - усміхнувся Апсу.

- Ми тут надто довго маячимо, де ж ви усі беретеся? – буркотів Ведмідь, - треба поговорити про підвищення гонорару.

Дорослий схаменувся, із жахом подивився на тінь, прошепотів:

- Поверни мені мою силу, ти можеш.

- Ти більше не здатний нести у собі силу, ти слабкий. Той, хто забрав у тебе силу, сильний. Хто це? – глухим голосом запитувала тінь.

- Перевертень, - тремтячим голосом відповів Том Джордан, - цей перевертень, - подивився злякано на Апсу. Дорослого розв'язали, але кровообіг ще не відновилося, кінцівки не слухалися, й язик був наче ватяний. Прошепотів, - він не людина.

Тінь наблизилася до Апсу, темні, немов нескінченна прірва, очі дивилися у сині очі прибульця:

- Хто ти?

- Хороший спосіб зв’язку обрали, - похвалив Апсу, - легко відімкнути.

Величезний звір стрибнув з дерева на тінь, розсіюючи її Хтось хто використовував марево для зв’язку з групою, певне, лаявся десь на модулі Моон. Кайданки на руках стародавнього бога розчинилися, наче теж стали пилом. Апсу стрибнув поміж дерев, перетворюючись на звіра. Другий звір метнувся з ним. Перевертні зникли у джунглях.

Ведмідь широко усміхнувся, запалив цигарку, махнув групі:

- Йдемо, поки американці нас «килимком" не накрили.

- Доженіть їх! - наказав маг, - ви повинні доставити перевертня на Ямантау!

- Ти повинен, ти і бігай за ними, - знизав могутніми плечима Ведмідь, - Хотів Джордона, маєш. А за тими бігати я не самовбивця. Ті гроші життя не вартують, - і пішов у джунглі, перевалюючись наче справжній ведмідь, його солдати почимчикували слідом. Російські найманці хотіли підхопити Дорослого й потягти за групою та Єгор крикнув на них:

- Залиште! Йдете, то й йдіть! Дядечку великий привіт, хай навіть не дзвонить мені більше!

Найманці знову кинули Майкла Джордона у траву й пішли за командиром. Дощик ледь крапав. Скоро вечір, миттєво на джунглі впаде темрява.

Дорослий сидів у мокрій траві і розгойдувався з боку у бік. Єгор походив по галявині у роздумах, за перевертнями йти він не наважився. Покричав трохи від безсилля, натиснув на посоху прихований важіль, вислизнув спис, який маг увіткнув у серце Тома Джордана. Колишній диктатор маленької африканської країни помер миттєво. Маг створив портал і зник у ньому.

Злива накрила джунглі. Десь чувся шум гвинтів.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.