Діалог третій

Секретна база у горах Північної Кореї, недалеко від кордону з Китаєм. Правдива інформація про базу доступна тільки агентам відділу Артефактів, і тим, хто ту базу обслуговував та охороняв. Чуток про базу багато.

Сховище побудоване ще до потопу, відремонтоване й модифіковане, обладнане новою апаратурою. Зручне місце, біля магматичних камер, проста, функціональна конструкція з опаленням і джерелом енергії від розпечених порід, не без допотопної розкоші.

Гелікоптер приземлився на невеличкому майданчику серед дерев з пожовтілим листям. Удав взяв дві теплі куртки, такі які вдягають лижники, одну вдягнув сам іншу кинув на коліна Апсу:

- Тут холодно, особливо для драконів.

Апсу посміхнувся, слухняно вдягнув куртку. На ньому були чорні штани з цупкої тканини і чорний светр, на ногах черевики з застібками схожими на звичайні мотузки:

- Куртка була, але десь там і залишилася у тому дивному засобі пересування, який роздовбали ангели.

- Нам тут недалеко, - відповів Бен Сміт, вистрибнув з гелікоптера.

Апсу відчинив дверцята вийшов з гвинтокрила, озирнувся, принюхався нагадуючи дикого кота якого привезли у незнайоме місце:

- А тут гарно, запах дерев, чисте повітря, - мовив Апсу, запитав, - можна прогулятися?

- Пізніше, - відповів Удав, - тут гарно, але небезпечно, вийдеш коли пускатимуть туристів, тут є один об’єкт, куди привозять групи людей, до нього окремий вихід. А тут трохи далі відійдеш і у тебе стрілятимуть як у порушника. Частину мого бункеру я віддав місцевій владі під їхні військові іграшки, то вони тут і себе і нас ретельно охороняють. Нам туди у ту печеру, - Удав показав на невелику розщелину у скелі.

Вхід у печеру також охоронявся. Там стояло два солдати біля входу і десять сиділи у спеціально облаштованому приміщення біля ліфту. Удав заходячи натиснув кнопку з ідентифікацією по відбитку пальця. Солдати пропустили його і невідомого гостя. Якби Бен Сміт не натиснув кнопку їх розстріляли без зайвих запитань.

- Ого, - Апсу роздивлявся печеру, солдат з автоматами, вогники на стінах, - серйозно охороняють, - і розсміявся.

- Проти людей, так, серйозно, - відповів Бен Сміт натискаючи кнопку виклику ліфту. Дверцята які здавалися частиною стіни печери відсунулися у бік, відкрилася світла кабіна ліфту, - заходь, цією користується тільки відділ Артефактів.

- А я ваш об’єкт, - зітххнув Апсу.

Удав увійшов у ліфт. Апсу зупинився перед входом. Кабіна була вузькою, чи навіть тісною.

- Невже боїшся ліфта? - здивувався містер Сміт.

- Я боюся знаходитися у ящику, у вузькій глибокій шахті. Після саркофагу, у мене розвинулась, як у вас це тут називають, клаустрофобія, - відповів Апсу.

- Цей найшвидший. У нас хороший бар, - намагався заспокоїти гостя Бен Сміт. Насміхався, - У тебе є фобії. Неймовірно.

- Тебе бавить моя слабкість? - Апсу зайшов у ліфт, притулився до холодної дзеркальної стіни.

- Бавить, - погодився Удав, - наявність у тебе фобії доводить, що ти живий.

- Отже вразливий, - Апсу заплющив очі коли ліфт пішов униз.

- І це також, - погодився начальник відділу Артефактів.

- Та я контролюю себе, - Апсу усміхнувся, - моя фобія, пікантний штрих особистості, сформованої впродовж певного етапу життя.

- Для такого як ти, фобія лише пікантний штрих. Але люди, часто стають заручниками своїх слабкостей, - погодився Удав.

- А ти заручник своєї слабкості? - запитав Апсу. - Ти боїшся залишатися на самоті.

- І хто тобі дозволяв копирсатися у моїй голові? - пробурмотів Удав, - ще одна твоя слабкість - безсоромна цікавість.

- Цікавість рухає світом, - дражнився Мумія, наче каверзний підліток.

- Ти не занадто звик до образу хлопчиська, - Удав знав що сердитись на нахабного прибульця безсенсовно і навіть неможливо. Як і зупинити цікавість монстра, що з усіма своїми кігтями проникав у душу.

- Я, для свого виду, насправді, ще юний, - відповів Апсу.

Ліфт зупинився. Удав посміхнувся:

- Ось бачиш, у цікавій бесіді ти не відчував страху.

- Я не демонструю страх? Особливо під час цікавої бесіди.

Удав почав звикати до несподіваних змін напрямку думок інопланетного гостя, і до його непередбачуваних відповідей.

Ліфт відчинився випустивши гостей у коридор з полірованими, до дзеркального блиску, кам'яними плитами. Підлога дерев'яна, вкрита старезною килимовою доріжкою що поглинала усі звуки. Лампи денного світла не сліпили очі. І головне - в цьому коридорі високі стелі - метри чотири, не менше як в усіх допотопних будівлях.

Довгий коридор привів до балкону над круглою залою, схожою на ту залу з допотопним ліфтом на базі під колайдером. Ця зала - величезний центр спостережень з безліччю екранів різноманітних конфігурацій, від ефірних, простих лампових до гнучких стерео. Такими стереоекранами люди на поверхні Землі, вже і ще, не користувалися. Усі екрани працювали, на екранах безліч різноманітних людських обличь, і мість це люди перебували. Над залом спостережень купол зі скла і металу, купол світився, нагадував небо поверхні, навіть хмарки пролітали. За екранами спостерігали люди різних національностей Землі тридцять шість, вбрані у темний одяг. Чоловік у строгому костюмі при краватці, побачивши гостей встав і піднявся східцями на балкон потиснув руку Бену Сміту, Апсу руку простягнути не наважився, розглядав насторожено.

- Кімнату для гостя приготували, - повідомив агент відділу Артефактів.

- Маю надію що то не клітка, - усміхнувся Апсу.

Агент почервонів:

- Це звичайні комфортабельні апартаменти для гостей пане?

- Апсу, - Прибулець простягнув руку.

- Агент Модьє Жак. Жак Модье, - Жак простягнув руку прибульцю, той потиснув її.

- Годі знущатися над людиною, - мовив Удав, - у вас також є такий звичай?

- Звичай знущання? Авжеж. Чи ти запитував про рукостискання, Так є, ваші предки зі старого світу, усе притягли сюди, рукостискання, роялі, цигарки… - відповів Апсу.

- Сніданок принесуть до вашого кабінету, містере Сміт, - сказав Жак і поспішив східцями униз до екранів комп’ютерів і інших нормальних людей, що не гіпнотизують одним поглядом.

Із залу спостереження вели коридори, усюди світло. Удав і Апсу також спустилися на рівень зали спостереження і пішли у один з бічних коридорів, тут також були високі стелі, килими, блискучі дерев’яні панелі, шпалери з правдивої тканини. Великі дерев’яні двері з різьбленням. Удав відчинив другі двері й запросив Апсу у свій кабінет. Скинув куртку на стілець. Меблі у його кабінеті також були з дев’ятнадцятого століття. Кабінет двох’ярусний, три стіни його займали книжкові шафи. Одна велетенське вікно у залу спостережень.

- Я вдома, - усміхнувся Бен Сміт, сів у м’яке крісло біля круглого столика, - ти також можеш тут почуватися й поводитися як вдома.

- Спробую, - хмикнув Апсу, - кажеш як вдома?

- Маю надію що ти любиш свій дім, - насторожився Бен Сміт, - як би мені потім не пожалкувати про цю поспіхом висловлену пропозицію.

- Я люблю свій дім, - заспокоїв господаря Прибулець, - Мій дім, то мій корабель, останні декілька тисяч років, чи більше.

- Як це, жити у кораблі?

- У моєму, дуже зручно, - відповів Апсу, він ходив біля книжкових полиць, розглядав корінці книжок, - за чим спостерігають твої агенти?

- Зацікавило? Це база збереження і стеження. Тут записується усе, що бачать і чують технічні засоби у містах на поверхні землі тридцять шість, на всіх континентах.

- Навіщо? - щиро дивувався Апсу.

- Ми мусимо слідкувати за населенням землі. Так ми знаємо усі нововведення і плани ради Десятьох. Вони звичайно кажуть суцільну неправду у трьох варіаціях, але ми вираховуємо правду завдяки виключенню неправдивої інформації у якій завжди є кілька процентів правди.

- А якщо вони вирішать знищити вас?

- Ми перейдемо у режим таємного відділу, - терпляче відповів Бен Сміт, - або почнемо розповсюджувати правдиву історію острова.

- Вам не повірять, - із сумом мовив Апсу.

Удав Зважився запитати у гостя:

- Що вирішили на інших вцілілих островах?

- Відновити Марс, - відповів Апсу, сів у друге крісло біля столику.

Зайшов ще один Агент відділу Артефактів привітався притягнув до кімнати возика з наїдками залишив його біля столику побажав смачного й вийшов.

- Мені подобається що у вас у організації немає рабської воєнщини, - мовив Апсу.

- Ненавиджу рабську воєнщину, ще з часів перших повстань штучних людей, тоді усі захопилися дисципліною у армії і люди і робітники.

- І я ненавиджу, з часів коли люди заразилися ДНК й у нас почалася громадянська війна, - мовив Апсу.

- У вас на планеті? – перептав Удав.

- На території восьми галактик. Три тисячі років тривала, я думав ніколи не закінчиться. Та як завалили Марс у портал, ненависть яку він розповсюджував почала стихати.

- А ми у тому живемо. Хоча після того як Марс вийшов з порталу, апаратура якою він був облаштований зламалася. Моїм предкам не стало з ким воювати. На вцілілих землях почали оговтуватися від катастрофи й будувати справді прекрасне життя. Та от створення штучних людей знову спричинило ненависть, як ти кажеш. Мій батько попереджав що використання тих технологій по створенню робітників призведе до катастрофи, технології запрограмовані на вирощування солдат не можуть не призвести до катастрофи. Перша спроба залучити штучних людей до роботи на заводі призвела до жахливого кривавого бунту, вони перебили людей у найближчому до заводу місті, а те що вони чинили з жінками неможливо описати. Вони перетворилися на кровожерливих звірів. Але ні, біоінженери доводили що та партія була бракована, й вони внесли потрібні корективи, тепер робітники будуть слухняними. Не вийшло.

- Співчуваю. Краще створити роботів. Я стикався з солдатами роздрукованими на біологічному відтворювачі, найжорстокіші істоти.

- А у нас їх тепер тут мільйони. – Удав розставляв посуд з теці на столика, продемонстрував пляшку з вином. - То хто буде відновлювати Марс?

- Це формально територія галактичної ради. Тому сюди вже прилетіло п’ять чистильників і геоінженери. Вони відновлять опалення й освітлення, кажуть під глиною багато води що дуже добре. Може з часом океани доповнять водою, якщо знайдемо десь у космосі нікому не потрібний океан. Бо водень з простору стягувати небезпечно. Вирішили відновлювати за допомогою технологій, то ж я не втручаюсь.

- Ти контролюєш, - Усміхнувся Удав і відкоркував Вино.

- Та що ти. Я тут у відпустці, - засміявся Апсу, - екзотичне у вас місце.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.