Діалог шостий

У двері постукали.

- Заходьте, - гукнув Кларк, і додав тихіше, - хто б там не був.

Апсу сів на вузьке ліжко, підібрав ноги.

До каюти увійшов худорлявий невисокий хлопець, років ледь за двадцять. Тонкі, гострі риси обличчя, темно-русяве, коротко підстрижене волосся. Одягнений незнайомець у форму американської армії, але без розпізнавальних знаків. У руці тримав сонцезахисні окуляри.

- Доброго дня, - привітався Кларк. Він стояв посеред тісної каюти, випроставшись на весь свій, майже, двометровий зріст. Незнайомець здавався дитиною, порівняно з височенним англійцем. Добре що Апсу сидів, бо хлопчина певне втік би.

- Вітайте, я ж не помилився каютою? Мене тут розмістили разом з Кларком Пречетом і, - хлопець зробив паузу, глянув на Прибульця, - Апсу. Кажуть ви не з Землі. Мене звуть Алекс.

- Вітаємо тебе Алексе, - глузливо, дуетом, сказали Кларк та Апсу. Погляди у обох були, трохи хижі.

- Моє завдання супроводжувати вас на кораблі, у мене є картка, яка дозволяє тут придбати усе, що вам знадобиться, - сказав Алекс, певне саме те, що цікавило психолога і бога.

- Це вже цікаво, - зрадів Апсу і підвівся. Алекс відступив на крок, наче знову опинився у львівській школі і хулігани із старших класів намагаються забрати у нього гроші, які мама дала на обід.

- Якщо ви хочете печиво, чи цигарки, це можна тут купити, - пробелькотів Алекс, і додав, - хіба я тут потрібний? Ви непробивні.

- Це американський телепат з Розуелу, підлеглий доктора Ренлі - повідомив Апсу, - він тут, щоб стежити за нами і доповідати усе начальству.

Алекс втягнув голову у плечі, подумав що може ці хлопці його не поб’ють, але точно викинуть за двері.

- Шпигун, - чомусь зрадів Кларк, - справжній!

- Він корисний шпигун, - мовив Апсу, - у нього є картка. Ти допоможеш нам знайти тут, на цьому великому кораблі, хоча б пиво, хлопчику-шпигуне? - Апсу трохи схилився до Алекса, той ледь не сів, на підлогу. У синіх очах прибульця зблискували жовті вогники, наче у змії.

Обличчя у юнака набуло виразу дитячої розгубленої безпомічності. Кларк відчув, настільки американському телепату зараз страшно, але він сам ще не оговтався після викрадення.

- Я знаю, де його можна пити, - Алекс намагався говорити впевненим голосом, але заїкався.

- Ось відповідь не дитини, але чоловіка, - процитував старого поета Кларк, і спробував заспокоїти юного шпигуна, якому дали непосильне завдання, - Не бійся, він не кусається. Я теж мирний психолог, викрадений твоїми злісними співвітчизниками, з власного, мого особистого, робочого кабінету у клініці.

- Та годі, - перервав його Апсу, - то не його співвітчизники, то його так би мовити колеги. І взагалі, Кларку зізнайся, тобі тут подобається. Таких подій усім іноді не вистачає. Звернувся до розуельського телепата, - веди нас, юначе, добувати пиво, а якщо, пощастить, ми спирт технічний знайдемо, це ж корабель.

- І ти будеш пити технічний спирт? - скривився Кларк Пречет.

- Буду, - впевнено відповів Апсу, - я ж металік, мені можна. Тобі не рекомендую. Ти вже застарий для спирту.

- Хто би говорив, - вибухнув Кларк, - мені лише сорок п’ять! А тобі скільки тисяч років?

- Якщо точно, то рахунок у мільярдах, але це не суттєве, у мене хороша регенерація.

- А мене ти відновиш, у тебе це добре виходить, - впевнено мовив Кларк, - як там довго можна жити, не дивно що ти такий ексцентричний.

- От вже, - буркнув Апсу, - і не посперечаєшся. Мені мої вороги завжди дорікали що я надто добрий, а т кажеш що лише ексцентричний.

- У тебе можуть бути вороги? – здивувався Кларк. І згадав докора Ренлі.

Апсу у відповідь на думки психолога тільки розсміявся:

- Той точно не ворог. Так неприємний дратуючий індивідуум.

Алекс вийшов у коридор, вдихнув повітря, ніби виринув з безодні, вказав пальцем направо:

- Нам туди.

- Веди нас, юний лицарю, - жартував Кларк.

- Я все-таки погано впливаю на людей, - дивлячись на Кларка з усмішкою сказав Апсу.

Біля дверей на охороні стояв солдат, не встиг навіть сказати о виходити гостям з каюти можна лише у супроводі охорони й за дозволом капітана. Апсу поклав руку на плече морського котика і наказав:

- Охороняй.

Солдат застиг. Апсу непомітно відібрав у Алекса його сонцезахисні окуляри, вдягнув їх. Йому пасувало.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Юлес Скела
13.11.2021 10:48
До частини "Діалог шостий"
Вітаю, Авторе! Як же я заздрю Кларкові! Я теж хочу такого товариша по чарці. Мені от пиво довелось кинути через суглоби. А з Апсу й спирт можна бухати - все одно відновить! )))))))) Обожнюю Ваших героїв. Пишіть іще!
Морок Елл
13.11.2021 10:53
До частини "Діалог шостий"
Дякую ))) І пригодами забезпечить і казочку розповість.